29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
про повернення позовної заяви
"19" червня 2017 р.924/563/17
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали
за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_2, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім-4", м. Красилів Хмельницької області
про стягнення 213638129,22 грн. заборгованості
15.06.2017 року на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_2, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім-4", м. Красилів Хмельницької області про стягнення 213638129,22 грн. заборгованості.
Вказана позовна заява повертається судом без розгляду з врахуванням наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Статтею 3 Закону України „Про судовий збір” встановлено, що за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.
Відповідно до ч.1 ст. 4 даного Закону (в редакції, чинній з 01.01.2017р.) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною другою статті 4 даного Закону встановлено розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; заяви про вжиття заходів забезпечення позову - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, натомість, публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_2 подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по суті справи.
В обґрунтування заяви про відстрочення сплати судового збору позивач посилається на свій важкий фінансовий стан, зокрема, звертає увагу суду на ту обставину, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку до 01.09.2015р. відносилась до пільгових категорій та була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Однак положеннями Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору” від 22.05.2015р. уповноважені особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позбавлені пільг на оплату судового збору. В той же час, на розгляд Верховної Ради України внесено законопроект „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”, положення якого передбачають повернення пільг у частині звільнення від сплати судового збору уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків. Наведене, на думку позивача, свідчить про обґрунтованість права Уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів на пільги у питанні сплати судового збору.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Судом наголошується на тому, що положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" дають право суду відстрочити сплату судового збору лише за наявності виключних обставин, з урахуванням того, що до прийняття судом рішення по справі заявник матиме фінансову можливість сплатити судовий збір.
Відтак, обов'язковою умовою для звільнення (відстрочення) заявника від сплати судового збору є наявність обґрунтованих обставин, що свідчать про неможливість сплати судового збору. При цьому, обов'язок по доведенню наявності таких обставин покладається на заявника.
У п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015р. № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" роз'яснено, що за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади).
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Відповідно до ст. 4 вказаного закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Таким чином, виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, є завданням Фонду гарантування вкладів, у зв'язку з чим посилання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ „Всеукраїнський ОСОБА_1” на скрутне фінансове становище банку не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору (аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30.08.2016р. у справі № 910/28405/14 та від 07.06.2016р. у справі № 910/2998/16).
Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, оскільки позивачем не надано належних доказів, що підтверджували би наявність передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір" виняткових обставин, які могли би слугувати підставою для відстрочення сплати судового збору, наприклад, не надано документів фінансово-господарської звітності підприємства, які містять відомості про стан активів та пасивів суб'єкта господарювання (аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого господарського суду України від 03.04.2017 року у справі №922/2998/16), не підлягає задоволенню заява позивача про відстрочення сплати судового збору. При цьому, судом також враховано позиції Вищого господарського суду України щодо застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" (зокрема, викладені в ухвалах Вищого господарського суду України від 28.10.2014р. у справі № 910/9244/13, від 29.09.2014 р. у справі № 904/2275/14, від 14.11.2014 р. у справі № 916/2254/14, від 03.11.2014 р. у справі № 916/613/14, від 04.11.2014 р. у справі № 916/698/14, від 01.12.2014р. у справі № 5011-47/11944-2012, від 18.12.2014р. у справі № 914/1018/14, від 15.12.2014р. у справі № 910/20003/13, від 16.09.2015р. у справі № 14/312, від 19.08.2015р. у справі № 910/2597/14, від 07.12.2015р. у справі № 905/1884/15, від 09.02.2016р. у справі № 910/26941/15 тощо).
Окрім того, у порушення наведених вище норм позивачем не було надано суду як доказів того, що у нього на момент подання позову відсутні кошти для сплати судового збору, так і доказів, які б свідчили про вжиття позивачем усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору, та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом строку розгляду позову до прийняття рішення у справі (зазначена позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.09.2016 у справі № 911/2086/15).
Щодо посилань заявника на ухвали судів, якими відстрочувалася сплата судового збору, судом зауважується, що дані процесуальні судові документи не носять преюдиційного характеру, а питання відстрочення судового збору вирішується в кожному конкретному випадку з врахуванням положень, викладених вище.
Суд також вважає за належне звернути увагу, що відповідно до ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для такої несплати. Враховуючи даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484 VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору"), господарський суд позбавлений права надавити перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення та/або розстрочення (відстрочення) від сплати судового збору.
Крім того, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини вважає, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не означає беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини "Справа Ейрі" від 09.10.1979 року).
У cправі "Креуз проти Польщі" (п.53, «Case of Kreuz v. Poland», рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р., надалі - Рішення) суд постановив, що "Право на суд", закріплене п.1 ст.6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.
У пункті 60 Рішення Європейський суд з прав людини постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відтак, з огляду на вищезазначене, суд не знаходить підстав для задоволення відповідного клопотання позивача та відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ТОВ "Агродім-4".
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі (п. 4 ст. 63 ГПК України).
З врахуванням зазначеного, оскільки в порушення вимог ст.57 ГПК України та вищенаведених положень Закону України "Про судовий збір" не додано до позовної заяви документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, позовну заяву та додані до неї документи слід повернути без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. 4 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні матеріали повернути позивачу без розгляду.
Додаток: позовна заява і додані до неї матеріали на 46 аркушах.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 4 прим. : 1 - в наряд; 2,3 - позивачу (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т; 02096, м. Київ, Харківське шосе, 49) - рекомендованими листами; 4 - відповідачу (31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Будівельна, буд. 7) рекоменд.