Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" червня 2017 р.Справа № 922/1276/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суярко Т.Д.
при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неолайн-Плюс", м. Харків
до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Харківського відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк", м. Харків
про припинення правовідношення
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 22.03.2017 р.;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 8889 від 01.10.2016 р.,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Неолайн-Плюс” - звернувся з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства “Кредобанк” в особі Харківського відділення Центральної філії Банку Публічного акціонерного товариства “Кредобанк” - про припинення іпотеки нерухомого майна: нежитлової нерухомості, загальною площею 1 044, З кв. м (літ. “А-3”), а саме кімнати № 1, 2, З, 21, 30, 31, 42, 43, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, площею 834,0 кв. м., кімнати підвалу І, II, III, IV, V, VI, XIV, XV площею 210, З кв. м, що знаходяться в Харківській обл., Валківський район, м. Валки, вул. Лібкнехта Карла, №8, реєстраційний номер майна: 34944776, за договором № 40/12-2011 від 20.12.2011, укладеним між Публічним акціонерним товариств “КРЕДОБАНК” (код ЄДРПОУ 22360822) в особі Харківського відділення Центральної філії Банку Публічного акціонерного товариства “Кредобанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Неолайн-Плюс” (код ЄДРПОУ 36988154), посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3М та зареєстрованого в реєстрі за №2232; припинення обтяження іпотекою вказаного нерухомого майна; припинення обтяження (заборону на відчуження) вказаного вище нерухомого майна.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що рішенням Господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі № 922/2752/15 задоволено позов Відповідача до Позивача про стягнення на користь Відповідача заборгованості за кредитним договором № 40/12-2011 від 20.12.2011 р. в сумі 852 872,53 грн. В ході виконання вказаного рішення суду, в межах виконавчого провадження №48410784 було організовано прилюдні торги по реалізації вказаної вище нерухомості. Втім, торги не відбулись, відповідач у даній справі відмовився залишити за собою зазначене вище майно, у зв'язку з чим позивач вважає, що порука є припиненою на підставі ст. 49 Закону України “Про іпотеку”.
В судовому засіданні 13.06.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила Суд їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні 13.06.2017 р. заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що основне зобов'язання, яке забезпечує порука, боржником не виконане, строк його виконання - не закінчився; припинення поруки є правом, а не обов'язком Суду.
Розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Реєстраційної служби Валківського районного управління юстиції, Суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Позивачем не обґрунтовано, а з матеріалів справи не вбачається, яким чином рішення Суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки Реєстраційної служби Валківського районного управління юстиції в сфері спірних правовідносин. Посилання позивача на необхідність формального направлення рішення Суду у даній справі даному органу про наведені обставини не свідчить.
З огляду на наведене, Суд відмовляє в задоволення клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Реєстраційної служби Валківського районного управління юстиції.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.
20.12.2011 р. між ПАТ "Кредобанк" та ФОП ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 40/12-2011, згідно умов якого відповідач надав ФОП ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 790000,00 грн., а ФОП ОСОБА_4 зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти та комісії за користування ним.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між відповідачем та позивачем 20.12.2011 р. був укладений договір поруки № 40/12-2011, згідно якого позивач зобов'язався відповідати перед відповдіачем за виконання ФОП ОСОБА_4 зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пені, штрафів) за кредитним договором № 40/12-2011.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі №922/2752/15 з позивача у даній справі, як з поручителя за договором № 40/12-2011 від 20.12.2011 р., було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 40/12-2011 від 20.12.2011 р. в сумі 852 872,53 грн. (яка складається з суми неповернутого кредиту в розмірі 750 519,51 грн., прострочених відсотків в сумі 95 243,02 грн. та простроченої суми за адміністрування кредиту в розмірі 7110,00 грн.) та судовий збір в сумі 17057,46 грн.
19.06.2015 р. на виконання вказаного рішення було видано відповідний судовий наказ.
З примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі №922/2752/15 Фрунзенським відділом виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №48410784, в межах якого 06.02.2016 р. державним виконавцем здійснено опис та арешт майна, зокрема, нежитлової нерухомості загальною площею 1044,3 кв.м. (літ. «А-3»), а саме: кімнати № 1;2, З, 21, З0, 31, 42, 43, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61 площею 834,0 кв. м., кімнати підвалу І, II, III, IV, V, VI, XIV. XV площею 210, З кв. м., що знаходяться в Харківській обл, Валківський район, м. Валки, вул. Лібкнехта Карла, №8.
Під час вказаного виконавчого провадження проводився аукціон з реалізації вказаного вище нерухомого майна. Торги з реалізації вказаного майна з 30.09.2016 по 02.10.2016, з 03.11.2016 по 05.11.2016 та з 08.12.2016 по 10.12.2016 не відбулись через відсутність допущених учасників торгів. Відповідні обставини не заперечуються відповідачем.
Як зазначає позивач, листом державного виконавця Фрунзенського відділу Державні виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 12.12.2016 № 8850 відповідачу було запропоновано вирішити питання залишення за собою зазначеного вище майна позивача в рахунок погашення боргу.
Листом від 03.01.2017 № 2017/01/03-1 відповідач відмовився від вказаної пропозиції.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просить Суд визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки №40/12-2011, відповідно до якого позивач передав відповідачу в іпотеку належне позивачу нерухоме майно загальною площею 1044,3 кв.м. (літ. «А-3»), а саме: кімнати № 1;2, З, 21, З0, 31, 42, 43, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61 площею 834,0 кв. м., кімнати підвалу І, II, III, IV, V, VI, XIV. XV площею 210, З кв. м., що знаходяться в Харківській обл, Валківський район, м. Валки, вул. Лібкнехта Карла, №8 з метою забезпечення виконання ФОП ОСОБА_4 зобов'язань в повному обсязі за кредитним договором № 40/12-2011.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, Суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель (іпотекодавець) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Змістом частин першої, другої статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.
Безумовні підстави припинення іпотеки визначені ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку». Так, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
В матеріалах справи відсутні, а позивачем, в порушення вимоги ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надані докази наявності підстав для припинення іпотеки згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку».
Посилання позивача на необхідність припинення іпотеки на підставі ч.ч. 1, 3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» є безпідставними з юридичної точки зору та ґрунтуються на довільному тлумаченні вимог чинного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.
Стаття 49 Закону України «Про іпотеку» регулює взаємовідносини щодо продажу предмету іпотеки на аукціоні, як наслідок реалізації іпотекодержателем свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки, яке, з огляду на приписи ст. 33 Закону України «Про іпотеку», можливе лише на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
В матеріалах справи відсутні, а позивачем, в порушення вимог ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів, що під час торгів з 30.09.2016 по 02.10.2016, з 03.11.2016 по 05.11.2016 та з 08.12.2016 по 10.12.2016 відбувалась реалізація обумовленого договором іпотеки №40/12-2011 майна з визначених законом підстав - на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Натомість, як свідчать матеріали справи та пояснення самого позивача, наведені торги відбувались з метою виконання рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі №922/2752/15 щодо стягнення з позивача у даній справі грошових коштів, як поручителя за договором поруки № 40/12-2011 від 20.12.2011 р., а не як іпотекодавця (майнового поручителя) за договором іпотеки №40/12-2011.
Отже, відповідач обрав спосіб захисту своїх прав як кредитора - шляхом стягнення коштів з поручителя - та не реалізовував своє справо на звернення стягнення на предмет іпотеки.
З огляду на наведене, Суд констатує, що на результати проведення вказаних торгів положення Закону України «Про іпотеку», зокрема ст. 49, не поширюються.
До правовідносин з реалізації нерухомого майна під час виконання рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі №922/2752/15 мають застосовувати загальні положення Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, ч. 6, 7 ст. 61, відповідно до яких у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
Як визнають учасники даного судового процесу, положення ч. 6, 7 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» були виконані державним виконавцем, у зв'язку з нереалізацією належного позивачу у даній справі нерухомого майна на третіх електронних торгах та відмовою відповідача у даній справі від залишення за собою нереалізованого майна, державним виконавцем було повернуто виконавчий документ у справі №922/2752/15 стягувачу (відповідачу у даній справі.)
Окрім того, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Положення ст. 49 Закону України «Про іпотеку» не містить підстав для обов'язкового припинення іпотеки.
Разом з тим, в контексті застосування вказаної норми необхідно враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Як свідчать пояснення учасників судового процесу, кредитний договір, в забезпечення якого було укладено спірний договір іпотеки, станом на момент розгляду даної справи - не виконано, кредит відповідачу у даній справі не повернуто. А як свідчить п. 11.1 кредитного договору, даний договір набуває чинності з дня підписання та діє до повного виконання. Отже, кредитний договір наразі є не припиненим.
З огляду на положення п. 6.1 договору іпотеки, відповідно до якого цей договір діє до повного виконання кредитного договору, строк дії договору іпотеки станом на момент розгляду даної справи - не сплинув.
Отже іпотека є дійсною з огляду на положення ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку».
Посилання позивача на те, що чинність договору іпотеки порушує принцип рівності прав та обов'язків кредитора та боржника, штучно призводить до збільшення заборгованості за кредитним договором, порушує право боржника на законне очікування прийняття предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості - є безпідставними, оскільки відповідач у даній справі не реалізував своє право як іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, а строк реалізації такого права чинним законодавством не регламентовано. Наразі, іпотека продовжує забезпечення порушених перед відповідачем у даній справі грошових зобов'язань, тобто зберігає баланс інтересів учасників кредитних відносин, зокрема, шляхом поглинання інфляційних процесів суми боргу за рахунок імовірного подорожчання предмету іпотеки. За таких обставин, позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 07.10.2015 р. у справі №6-222ЦС15 не може бути застосована до спірних правовідносин.
На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог, а отже й про відмову в задоволенні позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується положеннями ст. 49 ГПК України, ат враховуючи відмову в задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору покладає на позивача.
З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 526, 599 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 11, 17, 33, 49 Закону України "Про іпотеку" керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, Суд -
В задоволенні позову - відмовити.
Повне рішення складено 19.06.2017 р.
Суддя ОСОБА_5