14.06.2017
Справа № 494/354/17
Провадження № 2/494/263/17
14.06.2017 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
судді - Римаря І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Козубенко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю шляхом визнання наймача таким, що втратив право користування житловим приміщенням,-
20.04.2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю шляхом визнання наймача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Ухвалою суду від 21.04.2017 року відкрито провадження по справі.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що являється власником житлового будинку за адресою: вул. Ломоносова, 72, с. Роздол, Березівський р-н, Одеська обл. Позивач зазначила, що крім неї за вищевказаною адресою також зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у березні 2015 року відповідачі залишили будинок та проживають за іншою адресою. До теперішнього часу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстрації у вказаному будинку не знялись, на прохання позивача про зняття з реєстрації не реагують. Відповідачі ніколи не брали участі у витратах по утриманню будинку та проведенні ремонту, позивач змушена сплачувати за них земельний податок, та за воду, зазначила, що з їхньої вини не може розпорядитися своїм майном. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд задовольнити її позовну заяву.
07.06.2017 року представник позивача надіслала до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, та просила прохальну частину позовної заяви викласти у наступній редакції: «усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: вул.. Ломоносова, 72, с. Роздол, Березівський р-н, Одеська обл. Усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою: вул.. Ломоносова, 72, с. Роздол, Березівський р-н, Одеська обл.»
В судовому засіданні 14.06.2017 року позивач та її представник, зазначили, що на позовних вимогах наполягають, просять позов задовольнити у повному обсязі. ОСОБА_2 заочного розгляду справи не заперечували (а.с.51).
Відповідачі в судові засідання 11.05.2017 року, 30.05.2017 року та 14.06.2017 року не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час, день та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення кореспонденції (а.с.40-41, 49-50). Крім того, відповідачі повідомлялись про розгляд справи за допомогою засобів зв'язку, про що свідчать телефонограми №871,№872 (а.с.27), а тому в даному випадку, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідачів за наявними в матеріалах справи доказами.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_4 проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
За даних обставин, суд вважав за необхідне продовжити розгляд справи, оскільки відповідачі жодного разу не з'явились у судові засідання та не надали будь-яких заяв про розгляд справи за їхньої відсутності.
Відповідно до частини 4 статті 169 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - у разі якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд ухвалює заочне рішення відповідно до статті 224 ЦПК України, про що не заперечував позивач.
Врахувавши думку позивача, вислухавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В силу статті 379 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року зі змінами та доповненнями (далі -ЦК України) житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення призначені та придатні для постійного проживання в них.
Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права.
У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін ''суд, встановлений законом'' поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: ''Сокуренко і Стригун проти України'' від 20 липня 2006 року та ''Лавентс проти Латвії'' від 7 листопада 2002 року).
Право на житло передбачено в міжнародно-правових актах Організації Об'єднаних Націй та Ради Європи. У Загальній декларації прав людини 1948 року визначено, що кожна людина має право на житло (пункт 1 статті 25). У Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року держави - учасниці визнали право кожного на достатній життєвий рівень, у тому числі на житло (пункт 1 статті 11).
У розумінні п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла, воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеним чи позбавленим свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання ''вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав особи на житло'' (рішення у справі ''Кривіцька та Кривіцький проти України'' від 02.12.2010 року та ''Рохля проти України'' від 17.05.2011 року).
Одночасно суд зауважує, що пункт 2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ст.ст. 1, 10, 60 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі ; доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.12.2016 року (а.с.4), та відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14.12.2016 року (а.с.5) ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.12.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: вул.. Ломоносова, 72, с. Роздол, Березівський р-н, Одеська обл. (а.с.6). Згідно технічного паспорту на вищевказаний житловий будинок - замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_7 (а.с.7-11).
Згідно довідок виданих виконкомом Вікторівської сільської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за вищевказаною адресою, але за місцем реєстрації не проживають (а.с.12-13).
Відповідно до актів перевірки проживання, складених депутатом Вікторівської сільської ради від 24.02.2017 року та від 09.04.2017 року на час перевірки будинку відповідачі за адресою: вул.. Ломоносова, 72, с. Роздол, Березівський р-н, Одеська обл. відсутні, також відсутні їхні речі (а.с.14-17).
У судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (сусіди), які вказали що з весни 2015 року відповідачі у вказаному будинку не проживають та їх не бачили. За вказаним будинком доглядає позивач.
Частиною 2 статті 405 Цивільного кодексу України передбачено: «Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом».
Статтею 391 ЦК України встановлено: «Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном».
Згідно з пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року ''Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України'' «у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду справи в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою для відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами».
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач, яка являється власником спірного житлового будинку, позбавлена права вільно розпоряджатись своєю власністю, оскільки у спірному будинку зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які не проживають в ньому понад два роки, участі у витратах на утримання будинку не приймають, вибрались з будинку добровільно та перешкод у користуванні будинком ніхто не чинив.
Відповідно до положення статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права чи обмеження у його здійсненні.
Відповідно до статті 9 ЖК України «ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом».
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2010 року «Справа Кривіцька і Кривіцький проти України», у контексті Конвенції, поняття «Житло» не обмежується приміщеннями, в яких проживають на законних підставах або які були у законному порядку встановлені, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є самою крайньою формою втручання у права на житло.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю шляхом визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим будинком за адресою: вул.. Ломоносова, 72, с. Роздол, Березівський р-н, Одеська обл..
. Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю шляхом визнання наймача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: вул.. Ломоносова, 72, с. Роздол, Березівський р-н, Одеська обл..
Усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою: вул.. Ломоносова, 72, с. Роздол, Березівський р-н, Одеська обл..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області через Березівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.06.2017 року.
Суддя І.А. Римар