Справа № 802/230/17-а
Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
13 червня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,
секретар судового засідання: Гіюк Д.М.
за участі:
позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій неправомірними,
ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій неправомірними.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.
Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданим на підставі рішення Вінницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 05.05.1994 року та посвідченням адвоката.
Крім того, позивач перебуває на обліку в Липовецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Управлінням Пенсійного фонду України у Липовецькому районі сформовано вимогу про сплату боргу № Ф 217 У від 05.03.2013 року на суму 3923,21 грн.
Після стягнення з позивача вказаного боргу в примусовому порядку, відповідачем прийнято рішення № 01 від 17.01.2017 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду з приводу застосування до позивача, страхувальника, фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності - штрафу в сумі 282,12 грн. та пені в сумі 7318,75 грн.
Позивач не погодився із даним рішенням та звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказане нарахування штрафу та пені проведено відповідачем у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а відтак дії відповідача при винесенні рішення №01 від 17.01.2017 року та відповідно й таке рішення є правомірними.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Відповідно до п.4 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV, в редакції станом на час прийняття спірного рішення, (далі - Закон №1058-IV) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності.
Згідно п. 5 ст. 14 Закону №1058-IV, особи, зазначені у п. 4 ст. 11 цього Закону - є страхувальниками, а в силу ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV такі особи є платниками страхових внесків.
Сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені ч. 6 ст. 20 Закону №1058-IV, тобто, щокварталу протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду; у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (ч.9 ст.20 Закону №1058-IV).
Згідно до ч. 12 ст. 106 Закону №1058-IV, нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно до п. 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року за №21- 1 та зареєстрована в Мін'юсті України 16.01.2004 року за №64/8663, в редакції, чинній станом на час прийняття спірного рішення, (далі - Інструкція) стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Підпунктом 9.3.2 п.9.3 Інструкції встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
В силу положень п.10.1 Інструкції на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цим пунктом.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.
Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, правомірність нарахування штрафу та пені в загальній сумі 7590,87 грн. на підставі рішення відповідача №01 від 17.01.2017 року підтверджується: звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік, поданим ОСОБА_2 31.03.2011 року до органів Пенсійного фонду, розрахунками зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування про доходи, одержані позивачем за I, II, III, IV квартали 2002 року та 2003 року, декларацією про доходи, отримані від заняття підприємницькою діяльністю за 2000 рік, декларацією про доходи, отримані від заняття підприємницькою діяльністю за 2001 рік, карткою особового рахунку адвоката та його помічників, приватного нотаріуса, карткою особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників, розрахунками фінансової санкції та пені, штрафних санкцій по особовому рахунку фізичної особи, розрахунком боргу позивача.
Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону № 1058-IV, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.06.2011р. №21-146а11, від 02.07.2011р. №21-163а11, від 04.07.2011р. №21-160а11 та від 11.03.2014р. №21-465а13.
Отже, застосування штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків згідно рішення відповідача №01 від 17.01.2017 року є обґрунтованим, що свідчить про правомірність даного рішення.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 20 червня 2017 року.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.