14 червня 2017 р.Справа № 820/7033/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді Бартош Н.С.,
Суддів: Присяжнюк О.В., Курило Л.В.
при секретарі Дудка О.А.
за участю:
представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. по справі № 820/7033/16
за позовом Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості,
Позивач, Київська ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 податковий борг у розмірі 25000,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. по справі № 820/7033/16 позовні вимоги задоволено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. по справі № 820/7033/16 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач має заборгованість зі сплати транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення № 355-17 від 12.06.2015 р.
У зв'язку з тим, що сума визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання відповідачем добровільно сплачена не була, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що за відповідачем рахується податковий борг перед Державним бюджетом України в загальному розмірі 25000,00 грн., який не сплачений, та підлягає стягненню на користь податкового органу за рішенням суду.
Судовим розглядом встановлено, що 12.06.2015 р. контролюючим органом було сформовано податкове повідомлення-рішення № 355-17, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу засобами поштового зв'язку, але поштове відправлення не було вручено адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується відміткою установи поштового зв'язку (а.с. 6).
У встановлений законодавством строк відповідач вказане податкове повідомлення-рішення у адміністративному чи судовому порядку не оскаржував, а тому зазначена сума вважається узгодженою і оскільки сума податкового зобов'язання є узгодженою та відповідачем не сплачена, за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 25000,00 грн., наявність якого також підтверджена даними облікової картки.
У зв'язку з цим, податковим органом була надіслана на адресу відповідача податкова вимога від 04.11.2015 р. № 1136-23, яка також не оскаржувалася та платником податків не виконана.
За змістом пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції, чинній на час винесення податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 р.) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Положеннями п. 267.4 ст. 267 ПК України визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
За приписами пп. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 ПК України органи внутрішніх справ зобов'язані до 01 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості необхідні для розрахунку податку. З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця. Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.
Відповідно до пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Сума визначеного транспортного податку, відповідно до пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України, фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Як встановлено пунктом 57.2 статті 57 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
При цьому, колегія суддів зазначає, що положеннями п. 58.3 ст. 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п. 57.3 ст. 57 ПК України).
Судовим розглядом встановлено, що за відповідачем зареєстровано транспортний засіб, який за висновком податкового органу, у 2015 році був об'єктом оподаткування транспортним податком у розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття податкового повідомлення-рішення), у зв'язку з чим і винесене податкове повідомлення-рішення № 355-17, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000,00 грн.
При цьому, податкове повідомлення № 355-17, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000,00 грн. в судовому порядку не оскаржувалося, а тому сума грошового зобов'язання вважається узгодженою, а вказана контролюючим органом сума відповідачем у добровільному порядку сплачена не була.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судовим розглядом встановлено, що податковим органом надіслана на адресу відповідача податкова вимога від 05.11.2015 р. № 1136-23, яка відповідачем в судовому порядку не оскаржувалася та добровільно виконана не була.
Однак, вищезазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу.
Відповідно до пп. 20.1.19, пп.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11 ст. 87 ПК України).
Оскільки, станом на час розгляду справи судом першої інстанції податковий борг в сумі 25000,00 грн. у добровільному порядку відповідачем не сплачений, доказів самостійної сплати заборгованості у повному обсязі відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення вказаної суми боргу з відповідача. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. по справі № 820/7033/16 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. по справі № 820/7033/16 - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. по справі № 820/7033/16 за позовом Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.
Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 19.06.2017 року.