13 червня 2017 р.Справа № 613/354/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бегунца А.О.
Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 10.05.2017р. по справі № 613/354/17
за позовом ОСОБА_1
до Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області
про перерахунок та виплату пенсії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі-відповідач, Богодухівське об'єднане УПФУ Харківської області), в якому просив: визнати дії Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо відмови в перерахунку пенсії працівника органів прокуратури з 01.12.2015 року, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №103 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" з даної довідки від 27.02.2017 року №18-129, виданої прокуратурою Харківської області, протиправними, а рішення Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 15.03.2017 року №479-02/17 незаконним; зобов'язати Богодухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок пенсії працівнику органів прокуратури та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.12.2015 року, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" та на підставі довідки, виданої прокуратурою Харківської області про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим працівникам органів прокуратури від 27.02.2017 року №18-129 із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 90%.
Постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 10.05.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Богодухівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та йому призначена пенсія, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 % від суми заробітної плати.
06 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з заявою щодо проведення перерахунку пенсії як пенсіонеру органів прокуратури з 01 грудня 2015 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" з урахуванням довідки про заробітну плату від 27 лютого 2017 року № 18-129, виданої прокуратурою Харківської області.
15 березня 2017 року Богодухівським об'єднаним управлінням пенсійного Фонду України Харківської області позивачу надано відповідь №479-02/17, згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 призначена пенсія, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 % від суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09 грудня 2015 року, підвищено розмір посадових окладів працівників органів прокуратури. Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначена згідно Закону України "Про прокуратуру". Відповідно, провести перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 27 лютого 2017 року №18-129, виданої прокуратурою Харківської області не має законних підстав.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час призначення ОСОБА_1 пенсії, ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" діяла в редакції Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII та передбачала, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно пункту 5 Прикінцеві положення Закону № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
На час призначення пенсії позивачу, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» діяла в редакції Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII та передбачала, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічні норми щодо обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру», містяться також у ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, у п. 50 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-19 від 06 грудня 2016 року
Доводи апеляційної скарги, щодо порушення відповідачем вимог ст. 22 Конституції України, колегія суддів вважає помилковими з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників вказано у рішенні Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001, зокрема зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
Окрім цього, у азб. 5, 6, 10 п.2.1 рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками.
Також, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджується з правовою позицією Європейського суду викладеною в справі за заявою «Великоди Валентини Ніканорівни проти України» №43331/12 від 03 червня 2014 року в якій суд прийшов до висновку, що положення Протоколу № 1 до Конвенції не встановлюють жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення, або обирати тип чи розмір пільг для забезпечення у рамках будь-якої такої системи. Стаття 1 Першого протоколу не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі. "Вимога" може становити "майно" у розумінні статті 1 Першого протоколу, лише якщо достатньою мірою встановлено, що вона підлягає виконанню. З огляду на те, що до відповідного законодавства було внесено зміни та доповнення, не можна вважати, що надання заявниці права на пільгу у певному розмірі було встановлено достатньою мірою. Більше того, навіть припускаючи, що зміни та доповнення до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" становили втручання у право заявниці на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу, Суд нагадує, що перша та найважливіша вимога цього положення полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мирне володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має зберігатися "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи.
Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 10.05.2017р. по справі № 613/354/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.
Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.
Повний текст ухвали виготовлено 19.06.2017 р.