Справа № 820/292/17Суддя-доповідач Подобайло З.Г.
12 червня 2017 р.м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду заяву Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про роз'яснення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від р. по справі № 820/292/17
за позовом ОСОБА_2
до Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області треті особи Начальник Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування наказу,поновлення на посаді,та стягнення заробітної плати,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Київської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №1-0 від 10.01.2017р. Зобов'язано Київську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління державної фіскальної служби у Харківської області (61002, м.Харків, вул.Чернишевська, 41, ЄДРПОУ 39893720) вирішити питання подальшого проходження публічної служби гр. ОСОБА_2 (61183,АДРЕСА_1, і.н.НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на посадах державних службовців з дотриманням вимог частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу», статей 40, 49-2 Кодексу законів про працю України. В решті вимог залишено без задоволення.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р. апеляційні скарги ОСОБА_2 та Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2017р. по справі № 820/292/17 скасовано в частині зобов'язання Київської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Харківської області (61002, м.Харків, вул.Чернишевська, 41, ЄДРПОУ 39893720) вирішити питання подальшого проходження публічної служби гр. ОСОБА_2 (61183,АДРЕСА_1, і.н.НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на посадах державних службовців з дотриманням вимог частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу", статей 40, 49-2 Кодексу законів про працю України. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.17р. в частині залишення без задоволення позовних вимог. В цій частині прийнято нову постанову , якою поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника управління податків і зборів з юридичних осіб Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з 10.01.2017р. Стягнуто з Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2017 року по 30.05.2017 року у розмірі 24476,75 грн. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2017р. залишено без змін.
Київською ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області подано до суду з заяву про роз'яснення судового рішення в порядку вимог ст. 170 КАС України, в якій , з урахуванням доповнення до заяви , просить роз'яснити судове рішення, яким чином Київська ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області повинна виконати постанову ХААС від 30.05.2017 року, у разі припинення з 02.09.2016 року як юридичної особи ДПІ у Московському районі м. Харкова, в частині поновлення ОСОБА_4 на посаду начальника управління податків і зборів з юридичних осіб Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, так як не зрозуміло його виконання в даному випадку; роз'яснити судове рішення, яка сума підлягає виплаті ОСОБА_2 у разі добровільного виконання рішення суду у сумі 24 476,75грн. за вичетом податків і зборів або у сумі 24 476,75грн. «чистий» дохід працівника, нараховані податки і збори за рахунок ОДПІ; при скасуванні наказу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №1-0 від 10.01.2017р підлягає утриманю з ОСОБА_2 компенсацію за невикористані 37 днів відпустки у розмірі 6364,37 грн., та за невикористані дні відпустки - передбачені наказом Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 17.01.2017 року № 2-0 «Про внесення змін до наказу №1-0 від 10.01.2017 року» у розмірі - 5160,30 грн., та враховуючи той факт, що станом на 02.06.2017 року не відомо чи врахована сума виплаченої грошової винагороди в сумі заробітної плати за вимушений прогул, за вичетом усіх виплат залишок складає 7541,50 грн. (24476,75 грн - 6364,37 грн. - 5160,30 грн. - 5410,58 грн.) так як не зрозуміло його виконання в даному випадку.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, заяву про роз'яснення судового рішення, колегія суддів вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Отже, стаття 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення, що перешкоджає його належному виконанню.
Виходячи із системного тлумачення положень статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зауважує, що роз'яснено може бути постанову чи ухвалу суду у разі, якщо без такого роз'яснення її тяжко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.
Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання постанови чи ухвали суду.
Вказана стаття Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Згідно п.19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013р. "Про судове рішення в адміністративній справі", за правилами статті 170 КАС України роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Таким чином, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Приймаючи рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника управління податків і зборів з юридичних осіб Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з 10.01.2017р. колегія суддів виходила з наступного.
У відповідності до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
У тому випадку, якщо посада, яку обіймав незаконно звільнений працівник скорочена, для забезпечення виконання рішення суду про поновлення на роботі роботодавець зобов'язаний поновити працівника на рівнозначну посаду або внести відповідні зміни до штатного розпису і повернути скорочену посаду. Якщо установа реорганізована, то рішення про поновлення повинен виконати правонаступник, запропонувавши незаконно звільненому працівнику рівнозначну посаду.
За правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду України від 19 січня 2016 року у справі № 21-2225а15, можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
В заяві про роз'яснення заявник фактично просить суд вказати, як йому виконувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р.. а саме в частині поновлення ОСОБА_4 на посаду начальника управління податків і зборів з юридичних осіб Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області , що не є роз'ясненням її змісту в розумінні вимог ст.170 КАС України.
Вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, регулюється статтями 254 - 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи рішення про стягнення з Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2017 року по 30.05.2017 року у розмірі 24476,75 грн. колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р.
З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).
Крім того, положеннями розд. ІІІ Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що при визначенні розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу для її обрахування необхідно виходити не із середньомісячної, а із середньоденної заробітної плати, із виключенням з розрахунку виплат, які не підлягають урахуванню відповідно до розд. ІІІ Порядку.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України по справі 6-87цс11 від 23.01.2012 р.
Відповідно до ст. 241-1 КЗпП України, строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Колегією суддів встановлено, що час вимушеного прогулу позивача складає 95 днів.
Відповідно до інформації Київської ОДПІ Головного управління державної фіскальної служби у Харківської області середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складає 257,65грн., а тому, враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 95 днів, середній заробіток (заробітна плата) позивача за час вимушеного прогулу становить 24476,75 грн. , тобто на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу у вказаному розмірі.
При цьому, колегія суддів зазначає, що за приписами аб. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Зазначена позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним в абз. 6 п. 6 постанови Пленуму від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
Таким чином, колегія суддів вважає необхідним роз'яснити постанову суду в цій частині наступним чином - сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2017 року по 30.05.2017 року у розмірі 24476,75 грн. підлягає стягненню з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Стосовно посилань в заяві про роз'яснення судового рішення на те , що при скасуванні наказу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №1-0 від 10.01.2017р підлягає утриманю з ОСОБА_2 компенсацію за невикористані 37 днів відпустки у розмірі 6364,37 грн., та за невикористані дні відпустки - передбачені наказом Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 17.01.2017 року № 2-0 «Про внесення змін до наказу №1-0 від 10.01.2017 року» у розмірі - 5160,30 грн., та враховуючи той факт, що станом на 02.06.2017 року не відомо чи врахована сума виплаченої грошової винагороди в сумі заробітної плати за вимушений прогул, за вичетом усіх виплат залишок складає 7541,50 грн. (24476,75 грн - 6364,37 грн. - 5160,30 грн. - 5410,58 грн.) так як не зрозуміло його виконання в даному випадку, колегія суддів зазначає наступне.
Законодавством про працю України не передбачено повернення працівником грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки в разі поновлення його на посаді за рішенням суду чи зарахування таких сум в рахунок суми за відпустку, що надається за період вимушеного прогулу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що слід частково задовольнити заяву Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про роз'яснення судового рішення.
Керуючись ст. 160, 167, 170, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Заяву Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.
Роз'яснити постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р. в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 24476,75 грн. наступним чином - дана сума підлягає стягненню з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині в задоволенні заяви Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений 16.06.2017 р.