13 червня 2017 р.Справа № 545/4197/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 04.05.2017р. по справі № 545/4197/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання відмови в призначенні пенсії неправомірною та зобов'язання призначити пенсію,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив суд:
- визнати відмову Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах з 07 листопада 2016 року неправомірною;
- зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, ст.ст.51, 52, п.а ст.55, абз.15-23 п.б ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12 жовтня 1992 року зі зменшенням пенсійного віку на два роки з дати звернення за призначенням пенсії з 07 листопада 2016 року та провести виплату пенсії в належному розмірі з 07 листопада 2016 року, а в подальшому щомісячно відповідно до ч.2 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вважає відмову відповідача безпідставною та не обґрунтованою, що прийнята з порушенням норм діючого законодавства, зокрема ст.ст.51, 52, п.а ст.55, абз.15-23 п.б ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ №583 від 12 жовтня 1992 року; підпункту 5 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25 листопада 2005 року.
Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 04.05.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання відмови в призначенні пенсії неправомірною та зобов'язання призначити пенсію задоволено.
Визнано відмову Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах з 07 листопада 2016 року неправомірною.
Зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, ст.ст.51, 52, п.а ст.55, абз.15-23 п.б ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12 жовтня 1992 року зі зменшенням пенсійного віку на два роки з дати звернення за призначенням пенсії з 07 листопада 2016 року та провести виплату пенсії в належному розмірі з 07 листопада 2016 року, а в подальшому щомісячно відповідно до ч.2 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 28 лютого 1979 року по 18 серпня 2008 року позивач працював на залізничному транспорті, в тому числі і на посадах, які надають право виходу на пенсію за вислугою років.
Загальний пільговий стаж на посаді монтера залізничної колії в Полтавській колійній машинній станції №132 та ПАТ «Тепловозоремонтний завод» становить 7 років 2 місяці. 17 липня 2016 року він набув право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки.
07 листопада 2016 року позивач звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та надав в повному обсязі необхідні документи.
У встановлений законодавством строк відповідач не прийняв відповідного рішення за його зверненням, однак усно повідомив його про відмову в призначенні пенсії, а пізніше, направив йому рішення №153 від 12 грудня 2016 року про відмову в призначенні йому пенсії відповідно до ч.1 ст.55 закону України «Про пенсійне забезпечення» в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно статей 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 100 цього Закону передбачено, що особам, які на день введення в дію цього Закону мають стаж на роботах із шкідливими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, мають право на пенсію на пільгових умовах, яка призначається відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Згідно п. «а» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті ті та метрополітенах, з за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Пунктом «б» ч.1 ст.13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам.
Відповідно до ч.4 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Згідно із ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. N 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до п.10 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі - Порядок №383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 Порядку №637, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених вище норм свідчить, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів можливе лише у випадку відсутності трудової книжки або відсутності в ній записів.
Як вбачається з матеріалів справи, з 28 лютого 1979 року по 18 серпня 2008 року ОСОБА_1 працював на залізничному транспорті, в тому числі і на посадах, які надають право виходу на пенсію за вислугою років. З 28 лютого 1979 року по 03 грудня 1980 року, з 25 березня 1982 року по 26 вересня 1985 року він постійно працював на посаді монтера колії в Полтавській колійній машинній станції №132, що обслуговувала (ремонтувала) залізничні колії на напрямках Харків - Полтава - Гребінка - Київ - Харків - Полтава - Кременчук - Користівка - Знам'янка, Лозова - Красноград - Полтава -Гребінка - Прилуки - Ніжин, які є основними магістральними гілками залізничних шляхів України, на яких постійно інтенсивний рух поїздів.
Починаючи з 05 жовтня 1985 року по 10 серпня 1987 року позивач працював на аналогічній посаді монтера колії у ПАТ «Тепловозоремонтний завод», де виконував такі ж роботи, як і в Полтавській колійній машинній станції №132. Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів в ній від 06 червня 2016 року за вих.№70/09-59, виданої ПАТ «Тепловозоремонтний завод», пільговий стаж на цьому підприємстві на посаді монтера колії становить 1 рік 10 місяців та 4 дні (а.с.12).
Робота ОСОБА_1 на посаді монтера колії в Полтавській колійній машинній станції №132, на даний час регіональна філія «Південна залізниця», з 28 лютого 1979 року по 03 грудня 1980 року, з 25 березня 1982 року по 26 вересня 1985 року повністю підтверджено іншими письмовими доказами: трудовою книжкою, наказом №53 від 25 вересня 1986 року, наказом №50/к від 15 серпня 1987 року, наказом №0 від 27 лютого 1979 року, військовим квитком, довідкою про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року, довідкою про зміну назви організації №70/09 від 01 листопада 2016 року, довідкою про прийняття на роботу №16 від 11 липня 2016 року (а.с.5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 102-107).
Отже, загалом пільговий стаж ОСОБА_1 на посаді монтера залізничної колії в Полтавській колійній машинній станції №132 та ПАТ «Тепловозоремонтний завод» становить сім років два місяці.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» до «Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років» входять монтери колій магістральних залізниць, зайняті на поточному утримання, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів.
Правилами технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року №411, розділом терміни, що застосовуються в правилах технічної експлуатації залізниць України визначено, що інтенсивний рух поїздів - розміри руху пасажирських та вантажних поїздів (у сумі) за графіком на двоколійних ділянках більше 50 пар і одноколійних - більше 24 пар на добу.
З матеріалів справи вбачається, що згідно листа ПАТ «Укрзалізниця» №ЦЦО-14/2 від 08 лютого 2017 року щодо інтенсивності руху поїздів в середньому за добу за 1979-1985 роки, середньодобова інтенсивність руху поїздів на дільницях що обслуговувалися монтерами колії ПКМС-132, середньодобова кількість потягів за графіком більше 50 пар на добу, зокрема на дільниці Люботин - Полтава та у зворотному напрямку середня добова кількість вантажних, пасажирських та приміських поїздів становила у 1979 році 92,3 пар, у 1980 році - 88,5 пар, 1981 році - 99,7 пар, 1982 році - 97,8 пар, 1983 році - 90,8 пар, 1984 році - 100 пар, 1985 році - 101,1 пар. Аналогічна інтенсивність (показники) і на інших дільницях залізниці, що обслуговувалися ПКМС-132 (а.с.60).
В судовому засіданні суду першої інстанції, свідок ОСОБА_4 пояснив, що з 1979 року він працював на посаді майстра в Полтавській колійній машинній станції №132, а з 1982 року заступником начальника вказаної станції. З 1979 року на посаді монтером колії працював ОСОБА_1 Бригада, в якій працював ОСОБА_1 обслуговувала залізничні колії з інтенсивним рухом поїздів, зокрема від 80 до 100 потягів на добу.
Роботу ОСОБА_1 на дільницях з інтенсивним рухом поїздів, небезпечність роботи монтера колії, підтвердив в письмових поясненнях ОСОБА_5 (а.с.74).
Залізничні колії ПАТ «Укрзалізниця», на яких виконувалися ремонтні роботи ОСОБА_1, відповідно до Закону України «Про залізничний транспорт» та наказу Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Порядку визначення майна залізничного транспорту, що передається публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» на праві господарського відання від 12 листопада 2012 року №667 є магістральними залізничними коліями.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач дійсно працював монтером колії на дільницях залізниці з інтенсивним рухом, які є магістральними залізничними коліями та мав однакові функціональні обов'язки працюючи на посаді монтера колії в Полтавській колійній машинній станції №132 та ПАТ «Полтавський тепловозоремонтний завод».
Згідно п.1.6 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25 листопада 2005 року (далі Порядок) звернення за призначення пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місць до досягнення пенсійного віку.
Пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 22 листопада 2005 року, встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідно заяви.
Згідно наданих документів, позивач на час подання заяви про призначення пенсії мав загальний трудовий стаж понад 30 років з них 29 років шість місяців на посадах з обслуговування Південної залізниці, з яких сім років два місяці виконував роботи, які надають право на пенсію на пільгових умовах, що перевищує строк робіт, визначений в абз.15-23 п.б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
Відповідно до п.4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у ому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), органа, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутні інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Отже, якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі наявних документів, отже відповідач був зобов'язаний в силу положень п.1.7 Порядку, у відповідності строків визначених п.4.3. Порядку протягом 10 днів призначити ОСОБА_1 пенсію.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1, 2ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, Полтавським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області, не надано до суду належних та допустимих доказів відсутності підстав для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.ст.51, 52, п.а ст.55, абз.15-23 п.б ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12 жовтня 1992 року, відповідачем неправомірною відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах та порушено законні права позивача на соціальний захист, що гарантовані державою (ст.46 Конституції України).
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського районного суду Полтавської області від 04.05.2017 року по справі № 545/4197/16-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 04.05.2017р. по справі № 545/4197/16-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 19.06.2017 р.