Справа № 819/615/17
23 травня 2017 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Білоус І.О.
при секретарі судового засідання Риндюк В.Т.
за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області (далі - Головне управління ДФС України в Тернопільській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2017 р. № 1819054-13.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в жовтні 2016 р. ОСОБА_3 придбано легковий автомобіль Volkswagen Touareg, 2015 р. випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 2967 сантиметрів кубічних, дизель, автоматична коробка передач, вартістю 850000,00 грн., державна реєстрація проведена 12.10.2016 р.
24.03.2017 р. позивачкою отримано податкове повідомлення-рішення від 21.02.2017 р. № 1819054-13 про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 4166,67 грн. ОСОБА_3 не погоджується з таким податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Зазначає, що при розрахунку вартості транспортного засобу необхідно володіти інформацією, серед іншого, про тип двигуна, тип коробки передач, пробіг легкового автомобіля. Однак, відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення не врахував, що об'єктом оподаткування згідно із підпунктом 267.2.1. пункту 267.2. статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є легкові автомобілі, зокрема, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року, до яких транспортний засіб позивачки не належить.
Також посилається на норми ПК України та Бюджетного кодексу України, відповідно до яких зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Враховуючи те, що зміни до податкового законодавства щодо зміни елементів транспортного податку були внесені наприкінці 2015 р., позивач вважає, що контролюючий орган може застосовувати їх та здійснювати відповідні нарахування виключно починаючи з 2017 р.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, та звернув увагу на відсутність розрахунку податкового зобов'язання до такого податкового повідомлення-рішення, з якого неможливо встановити об'єкт оподаткування. Додатково відзначив, що в 2016 р. у власності позивачки також перебував легковий автомобіль BMW X5, 2016 р. випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 1995 сантиметрів кубічних, дизель, автоматична коробка передач, середньоринкова вартість якого є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а відтак, теж не є об'єктом оподаткування транспортним податком. За таких обставин, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, з підстав викладених у письмових запереченнях (а. с. 24-29). Вважає, що контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_3 у 2016 р. була власником легкового автомобіля BMW X5, 2016 р. випуску, який є об'єктом оподаткування транспортним податком, у зв'язку з чим ОСОБА_4 управлінням ДФС України в Тернопільській області відповідно до приписів статті 267 ПК України визначено податкове зобов'язання з транспортного податку, з урахуванням строку експлуатації позивачкою даного автомобіля, та направлено на адресу позивачки відповідне податкове повідомлення-рішення. При цьому, вартість вказаного транспортного засобу визначена за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, нормативного пробігу легкового автомобіля. З посиланням на норми законодавства зазначає, що відповідачем правомірно прийнято та направлено позивачці оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому відсутні підстави для його скасування. Також вважає, що зміни законодавства в частині транспортного податку, прийняті в грудні 2015 р., підлягали застосуванню з 01.01.2016 р., просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при постановленні рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що 21.02.2017 р. ОСОБА_4 управлінням ДФС України в Тернопільській області, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, було винесено податкове повідомлення-рішення № 1819054-13, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 4166,67 грн. (а. с. 8).
В ході судового розгляду справи з'ясовано, що таке податкове зобов'язання було визначене контролюючим органом позивачці у зв'язку з належністю їй у 2016 р. легкового автомобіля BMW X5, 2016 р. випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 1995 сантиметрів кубічних, дизель, автоматична коробка передач, що встановлено на підставі даних регіонального сервісного центру МВС у Тернопільській області від 07.02.2017 р. № 31/19-485 (а. с. 30-31) та не заперечувалось сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2016 р. проведено первинну реєстрацію даного транспортного засобу за ОСОБА_3 та 28.12.2016 р. здійснено перереєстрацію транспортного засобу за новим власником, про що свідчить інформація регіонального сервісного центру МВС у Тернопільській області від 10.05.2017 р. № 31/19-2416 (а. с. 32-34).
Предметом судового розгляду є правомірність прийняття ОСОБА_4 управління ДФС України в Тернопільській області податкового повідомлення-рішення від 21.02.2017 р. № 1819054-13.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність рішення, дій відповідача як суб'єкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, при розгляді адміністративної справи судом підлягали з'ясуванню питання чи при прийняті оскаржуваного рішення суб'єкт владних повноважень діяв в межах своєї компетенції, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами, чи обрав встановлений законом спосіб правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень. Також суд з'ясовував, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до осіб, стосовно яких вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягненням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретних осіб.
Чинним на час виникнення спірних правовідносин податковим законодавством України передбачено справляння з платників податків, зокрема, й такого місцевого податку як податок на майно. До складу податку на майно відповідно до підпункту 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 ПК України входить транспортний податок.
Як визначено в підпункті 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування визначено легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Аналогічні положення щодо платників транспортного податку, об'єкту, бази оподаткування, ставок податку визначає Положення про податок на майно, затверджене рішенням Тернопільської міської ради 26.01.2016 р. за №7/5/1 "Про внесення змін до рішення від 30.06.2015 р. № 6/60/27 "Про місцеві податки і збори" (а. с. 38-40).
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Вказане кореспондується також з нормою підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, відповідно до якої обов'язок із визначення суми грошових зобов'язань з такого податку покладається на контролюючий орган.
Пунктом 58.1 статті 58 ПК України установлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 ПК України.
Таким чином, виходячи з наведених вище норм податкового законодавства, за загальним правилом визначення сум грошового зобов'язання з транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб провадиться контролюючим органом шляхом надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення в разі наявності у власності такого платника податків автомобіля, що є об'єктом оподаткування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, вважаючи, що позивачка є власником об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 р., самостійно визначив платнику податків (позивачеві) суму грошового зобов'язання з податку, обов'язок із розрахунку якого покладено на контролюючий орган (транспортного податку), про що прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.02.2017 р. № 1819054-13.
Враховуючи обґрунтування позивачки про відсутність об'єкта оподаткування транспортним податком, з огляду на середньоринкову вартість транспортного засобу, яка становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, виходячи з фактичних даних конкретного транспортного засобу, нормативним середньорічним пробігом, то судом встановлено наступне.
Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 01.01.2016 р. мінімальна заробітна плата становить 1378 грн.
Отже, для того, щоб транспортний засіб підпадав під визначення об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, та рішенням місцевої ради його середньоринкова вартість має складати більше 750 х 1378 грн. = 1033500 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66 затверджено ОСОБА_5 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - ОСОБА_5), якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 ОСОБА_5 визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. №403 (далі - Порядок № 403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Відповідно до пункту 3 Порядку №403, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:
Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),
де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;
Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;
Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Згідно із пунктом 14 ОСОБА_5 забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до представленого відповідачем розрахунку вартості транспортного засобу BMW X5, 2016 р. випуску, визначеної на офіційному веб-сайті ОСОБА_5, середньоринкова вартість транспортного засобу становить 1103728,43 грн.
Разом з тим, при визначенні середньоринкової вартості транспортного засобу контролюючим органом не враховано такі показники автомобіля як тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач.
Суд відзначає, що зазначені критерії для визначення середньоринкової вартості є обов'язковими, відсутність будь-якої інформації по вказаним критеріям унеможливлює визначення вірної середньоринокової вартості автомобіля.
Водночас, ОСОБА_4 управлінням ДФС України в Тернопільській області при розрахунку вартості даного автомобіля вказано пробіг 15000 км, тоді як Порядком №403 визначено нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів - 27000 км.
При цьому, доводи відповідача щодо зазначення пробігу меншого ніж нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів, посилаючись на строк експлуатації позивачкою даного автомобіля, є безпідставними і не знайшли свого належного підтвердження.
Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідачем не виконано встановлений КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, а саме не представлено жодних доказів того, що належний позивачці легковий автомобіль BMW X5, 2016 р. випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 1995 сантиметрів кубічних, дизель, автоматична коробка передач, станом на 01.01.2016 р. мав вартість більшу ніж 750 розмірів мінімальних заробітних плат, а відтак даний транспортний засіб не є об'єктом оподаткування транспортним податком.
Судом також враховано, що транспортний податок, відповідно до підп.10.1.1 п.10.1 ст.10 та підп.265.1.2 п.265.1 ст.265 ПК України, відноситься до місцевих податків.
Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.
Принципи, проголошені у статті 4 ПК України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.
Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п.4.1 статті 4 ПК України).
Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.
Так, згідно з вказаною нормою, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Як вже зазначалось, 24.12.2015 року Верховною Радою України ухвалено Закон України "Про знесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", згідно із яким пп. 267.2.1 п.267.2 ст. 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме змінено визначення об'єкта оподаткування транспортним податком.
На виконання вимог цього закону, 26.01.2016 року рішенням Тернопільської міської ради: “Про внесення змін в рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 року №6/60/27 “Про місцеві податки і збори” підрозділ ІІ “Об'єкт оподаткування” розділу 2 Транспортний податок" викладено в новій редакції.
Отже, вказані зміни, відповідно до положень пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України, можуть застосовуватись лише у 2017 році.
У спірних правовідносинах суд також застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах “Серков проти України” (заява №39766/05), “Щокін проти України” (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ” підлягають застосуванню судами, як джерела права.
Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та аналізуючи наведені положення податкового законодавства, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 177879-13 про визначення ОСОБА_3 податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 4166,67 грн.
Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини, як джерела права в Україні, суд дійшов висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2016 рік. А тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід скасувати.
Відтак, з наведених вище підстав та виходячи із передбачених статтею 162 КАС України повноважень суду при вирішенні справи, адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ від 02.07.2015 року № НОМЕР_1 та №0003631705 в тій частині, в якій вони оскаржувалися, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, то до відшкодування позивачці ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ОСОБА_4 управління ДФС у Тернопільській області підлягає сума судового збору у розмір 640 грн.
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1819054_13 від 21.02.2017 р., видане ОСОБА_4 управлінням Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визначення ОСОБА_3 суми податкового зобов"язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 4166,67 (чотири тисячі сто шістдесят шість грн. 67 коп.)
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на користь ОСОБА_3 640 ( шістсот сорок) грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 26.05.2017 р.
Головуючий суддя Білоус І.О.
копія вірна
Суддя Білоус І.О.