12.2
Іменем України
19 червня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/796/17
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
08 червня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі за текстом - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо нарахування та виплати судді Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за травень 2017 року, виходячи з посадового окладу у 16 000,00 гривень та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу у 16 000,00грн.;
- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснити донарахування та виплату судді Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за травень 2017 року, виходячи з посадового окладу у 32 000,00 гривень та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу у 32 000,00грн., з урахування раніше сплачених сум. Судове рішення в частині стягнення за один місяць ОСОБА_1 просила допустити до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено таке.
Позивача Указом Президента України від 23.08.2012 № 484/2012 "Про призначення суддів" призначено на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області строком на 5 років. Наказом голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.09.2012 № 41-ОС ОСОБА_1 прийнято до штату вказаного суду на посаду судді з 01.10.2012.
Згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 06.06.2017 розмір суддівської винагороди позивача за травень 2017 року нарахований, виходячи з розміру посадового окладу у 16000,00 грн. Також позивачу було нараховано та виплачено допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу у 16000грн., у зв'язку з перебуванням судді у відпустці з 03.05.2017 по 12.05.2017 відповідно до ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з листом від 06.06.2017 № 990/17вих територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу з січня 2017 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000,00 грн., на підставі положень чинного законодавства та роз'яснень Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів, а саме: пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"; пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"; листа Державної судової адміністрації України від 20.03.2017 № 11-2306/17 "Про оплату праці".
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за травень 2017 року, виходячи з розміру посадового окладу у 16000,00 грн. та виплати допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу у 16000грн., та вважає ці дії відповідача протиправними з тих підстав, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (частина третя статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"№ 2453), що дорівнює 32 000грн.
Оскільки Законом № 1774 не внесено змін до Закону № 1402 чи Закону № 2453 в частині регулювання розміру суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, а тому, зважаючи на приписи частини першої статті 135 Закону № 1402 та частини першої статті 133 Закону № 2453, відсутні законодавчі підстави враховувати пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774 при нарахуванні суддівської винагороди.
З цих підстав позивач наполягає, що застосування відповідачем при виплаті йому суддівської винагороди пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774 та не виконання пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
Щодо виплати допомоги на оздоровлення за ст.136 Закону №1402, то її розмір, на думку позивача, також повинен становить 32000грн., а не 16000грн., як це зробив відповідач.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд задовольнити вимоги в повному обсязі (а.с.3-10).
15.06.2017 позивач надав суду заяву та додаткові пояснення, в яких позов підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та справу розглянути у його відсутність (а.с.34,36-37).
У судове засіданні позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.39).
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області адміністративний позов не визнало, про що подало заперечення від 16.06.2017 № 1055/17вих, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (а.с.40-43). Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив таке.
Відповідно до статті 149 Закону № 1402 суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, в межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Згідно з частиною третьою статті 148 Закону № 1402 функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України. Територіальні управління є територіальними органами Державної судової адміністрації України та їй підпорядковуються. Відповідачі як державні органи мають право діяти виключно в межах діючого законодавства.
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453, а саме: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Регіональні коефіцієнти до посадового окладу не застосовуються. Згідно із статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600,00 грн. Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774 установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Враховуючи викладене, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснило нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу за травень 2017 та допомогу на оздоровлення, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000,00 гривень, на підставі положень чинного законодавства України та відповідних роз'яснень Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів.
У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.33). В запереченнях проти позову просив розглянути справу за його відсутності (а.с.43).
Згідно частини четвертої ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, судом встановлено таке.
Указом Президента України від 23.08.2012 № 484/2012 ОСОБА_1 відповідно до статті 127 та частини першої статті 128 Конституції України призначено строком на п'ять років на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області (а.с.12-14).
Наказом Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.09.2012 № 41-ОС позивачу наказано приступити до виконання обов'язків судді Рубіжанського міського суду Луганської області з окладом згідно штатного розпису з 01.10.2012 (а.с.15).
Згідно з штатним розписом Рубіжанського міського суду Луганської області на 2017 рік посадовий оклад судді складає 16000,00 грн. (а.с.17).
Наказом Рубіжанського міського суду Луганської області від 21.04.2017 № 27-В позивачу надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.10.2016 по 30.09.2017 тривалістю 8 календарних днів з 03 травня 2017 року по 12 травня 2017 року включно (враховуючи, що 09 травня святковий день) (а.с.18).
Наказом Рубіжанського міського суду Луганської області від 21.04.2017 №17-ОС погоджено виплату позивачу допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу (а.с.19).
Згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 06.06.2017 № 989/17вих, суддівська винагорода за травень та допомога на оздоровлення нараховані позивачу, виходячи з посадового окладу судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, у розмірі 16000,00 грн. (а.с.20).
Листом від 06.06.2017 №990/17вих відповідач на звернення ОСОБА_1 від 29.05.2017 повідомив останню про те, що територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснило нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000,00 гривень, на підставі положень чинного законодавства України та відповідних роз'яснень Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів (а.с.22-23).
Надаючи правову оцінку виниклим між сторонам правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено положеннями Закону №1402.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402 (в редакції, яка діє з 01.01.2017) встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Водночас абзацом 1 пункту 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Натомість пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Згідно з ч.1 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. №2453-VI (далі - Закон №2453-VI) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом « Про Конституційний суд України , та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами, а ч.3 зазначеної норми передбачає, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
В розрізі здійсненого аналізу норм чинного законодавства, чітко вбачається, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, визначається відповідно до розміру, встановленого частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VІ.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 призначена на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області до набрання чинності Законом № 1402-VІІІ та не проходила кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), що у своїй сукупності є підставою обрахунку її посадового окладу з огляду на розмір, визначений частиною третьою статті 133 Закону № 24530-VІ, і відповідно зазначеній нормі він повинен становити 10 мінімальних заробітних плат.
Статтею 8 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.
З огляду на викладене, аналіз вищевказаних положень дає підстави суду дійти висновку про те, що законодавцем визначено регулювання суддівської винагороди виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з приписом ч.2 ст.130 Конституції України.
Ключовим в даній справі є питання застосування спеціального законодавства, яке регулює визначення розміру суддівської винагороди і те, яким чином впливають на спеціальне законодавство, до якого відносяться Закони України № 1402, та № 2453, зміни до деяких законодавчих актів України ( Закон № 1774), прийняті в грудні 2016 року.
З аналізу Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» судом встановлено, що прийняті зміни не змінили ст. 133 Закону України « Про судоустрій і статус суддів (№2453), суддівська винагорода суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, продовжує регулюватися цим законом, Законом України « Про Конституційний суд України», і на час звернення позивача до суду не визначається іншими нормативно - правовими актами.
За таких умов є безпідставним посилання відповідача на необхідність застосування пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 гривень. Оскільки суддівська винагорода регулюється лише спеціальним законом про судоустрій, як це зазначено в ч.2 ст.130 Конституції України та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, як це зазначено в ст.135 Закону №1402-VIII та ст.133 Закону №2453-VІ.
Крім того, зазначені в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України № №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати, не змінили і не скасували чинні норми права, які регулюють визначення суддівської винагороди.
Оскільки Законом №1774-VIII не внесено змін до жодного з законів про судоустрій та статус суддів в частині регулювання розміру суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, тому, зважаючи на приписи ст.133 Закону №2453-VІ та п.23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ, відсутні законодавчі підстави враховувати п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII при обчисленні розміру та нарахування суддівської винагороди.
Викладена позиція узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону №1402-VIII забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Суд враховує позицію відповідача щодо посилання на фінансування судів виключно у відповідності з кошторисами і щомісячними розписами видатків у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на фінансовий рік. Однак зазначена правова позиція немає нічого спільного з обов'язком суду розглядати будь - який спір виключно з урахуванням чинного на час спірних відносин законодавства.
Також практика Європейського суду з прав людини неодноразово підтримувала принцип безумовного застосування чинного законодавства.
Так, у п.23 рішення Європейського суду з прав людини від 10.03.2011 р. у справі «Сук проти України», зазначено, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Згідно ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.
Пунктом 1 Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" передбачено, що Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Згідно статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Крім того, гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону №2453-VI в редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
На підставі викладеного та беручи до уваги, що законодавцем не вносилися зміни до Закону №2453-VI та/або Закону №1402-VIІІ (п.23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення») в частині розміру суддівської винагороди у тому числі й розрахункової величини з огляду на яку здійснюється її нарахування, зважаючи на гарантію передбачену ч.2 ст.130 Конституції України стосовно встановлення розміру винагороди судді законом про судоустрій, процедура прийняття якого (чи внесення змін до нього) визначає особливий порядок, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог
У зв'язку з цим застосування відповідачем при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди за травень 2017 рік п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII і не виконання п.23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIІІ порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
Що стосується вимог позивача про виплату допомоги на оздоровлення, виходячи з вимог ст.133 Закону №2453-VI, то суд погоджується з його аргументами, оскільки відповідно до ст.136 Закону №1402-VIІІ суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Як вже встановлено судом, посадовий оклад судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання становить 10 мінімальних заробітних плат, тобто 32 000грн. (ст.133 Закону №2453-VI). Відповідач здійснив нарахування та виплату, виходячи не із розміру мінімальної заробітної плати, а із розміру прожиткового мінімуму, а тому по вище викладеним підставам в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.
Щодо посилання відповідача у своїх запереченнях на нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення згідно штатного розпису та відповідних роз'яснень Державної судової адміністрації України, суд зазначає, що при вирішенні питання щодо розміру суддівської винагороди, відповідач повинен керуватися не роз'ясненнями Державної судової адміністрації України , які носять рекомендаційний характер і не є нормативно - правовим актом, а застосовувати спеціальний закон, який визначає розмір суддівської винагороди. Тому врахування таких роз'яснень для регулювання відносин, що визначені законом, на думку суду, є неприпустимим порушенням принципу законності.
Згідно з ч.1 ст.151 Закону №1402 Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Зважаючи на ч.1 ст.154 Закону №1402 територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Таким чином, саме на відповідача, як територіальний орган Державної судової адміністрації покладено обов'язок щодо нарахування та виплати суддям грошового забезпечення в розмірі визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Враховуючи викладене, а також те, що суддівська винагорода позивачу за травень 2017 року та допомога на оздоровлення розраховувались з розміру прожиткового мінімуму, а не з розміру мінімальної заробітної плати, визначеного ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, постанова суду в частині здійснення донарахування та виплату позивачу суддівської винагороди у межах суми донарахування за один місяць підлягає негайному виконанню.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 122, 69-72, 87, 94, 158-163, 167,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо нарахування та виплати судді Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за травень 2017 року та допомоги на оздоровлення, виходячи з посадового окладу у 16 000,00 гривень.
Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (код ЄДРПОУ 26297948, юридична адреса: 93010, м.Рубіжне, Лугаснька область, вул.Миру,34) здійснити донарахування та виплату судді Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 93000, АДРЕСА_1) суддівської винагороди за травень 2017 року та допомоги на оздоровлення, виходячи з посадового окладу у 32 000,00грн., з урахування раніше сплачених сум та з урахуванням належних відрахувань.
Постанова суду в частині здійснення донарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди у межах суми донарахування за один місяць підлягає негайному виконанню.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Н.М. Басова