вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" травня 2017 р. Справа № 911/1359/17
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТІВКА ЕЛІТ»
до Малого приватного підприємства «ЕРІДІОН»
про стягнення 498861,58 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
За участю представників:
Позивача - ОСОБА_1 (договір № 1 від 19.04.2017 року)
Відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 02/01-170 від 02.01.2017 року)
оставини справи:
В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТІВКА ЕЛІТ» до Малого приватного підприємства «ЕРІДІОН» про стягнення 498861,58 грн.
Провадження у справі № 911/1359/17 порушено ухвалою від 04.05.2017 року та призначено справу до розгляду на 22.05.2017 року.
В судовому засіданні 22.05.2017 року відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечував та подат клопотання про зупинення провадження у справі, яке було відхилено судом. У зв'язку з чим, в судовому засіданні 22.05.2017 року оголошувалась перерва до 29.05.2017 рок.
В судовому засіданні 29.05.2017 року позивач подав заяву, в якій зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 343564,65 грн. основного боргу, 31351,49 грн. пені, 12201,02 грн. збитків від інфляції та 3446,57 грн. 3% річних. Таким чином, наведені суми є новою ціною позову.
Відповідач в судовому засіданні 29.05.2017 року проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд
встановив:
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами прави, 26.07.2016 року між ТОВ «Лотівка Еліт» (позивач, Зерновий склад) та МПП Фірма «Ерідон» (відповідач, Поклажодавець) укладено Договір №26/07-2016/ЕР складського зберігання зерна (далі - Договір зберігання).
За умовами Договору зберігання позивач зобов'язувався прийняти, доробити, зберігати і відвантажити на першу вимогу, передане відповідачем зерно, Поклажодавцю (відповідачу) чи його довіреній особі, а відповідач зобов'язувався оплатити надані послуги згідно цього Договору.
Позивач в позові зазначає, що на виконання умов Договору зберігання він надав відповідачу послуги зберігання на загальну суму 577399,71 грн., а саме послуги за: вересень на суму 26314,44 грн.; жовтень - 93040,73 грн.; листопад - 142099,38 грн.; грудень - 80952,23 грн.; січень - 81003,28 грн.; лютий - 74045,12 грн.; березень - 79944,53 грн., що підтверджується підписаними сторонами двосторонніми актами здачі-прийняття робіт (надання тпослуг).
Згідно з розділом 5 Договору зберігання оплата послуг (виконаних робіт), що надаються позивачем по зберіганню, сушці, доробці, відвантаженню, переоформленню зерна та інші у процесі виконання Договору, оплачуються відповідачем за цінами (тарифами) затвердженими позивачем, включаючи ПДВ. Перелік найменування послуг та їх вартість на момент укладення Договору визначаються у Додатку №2 до даного Договору.
Відповідно до п. 5.2. Договору зберігання Поклажодавець на підставі актів виконаних робіт протягом п'яти банківських днів оплачує Зерновому складу (позивачу) за фактично надані послуги (виконані роботи). Послуги оплачуються Поклажодавцем по тарифах, затверджених Зберігачем.
Оплата послуг провадиться Поклажодавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача чи передачі у власність позивача (за згодою сторін) зерна за договірною ціною.
Позивач зазначає, що відповідач належним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати послуг до листопада 2016 року. Зокрема, 13.10.2016 року відповідачем оплачено послуги за вересень 2016 року в сумі 26314,44 грн., в листопаді 2016 року оплачені послуги за жовтень 2016 року в сумі 93040,73 грн.
Однак, послуги починаючи з листопада 2016 року по березень 2017 року відповідачем своєчасно та в повному обсязі не оплачені. З огляду на підписані сторонами Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідач своєчасно, а саме в строк до 07.12.2016 року, до 10.01.2017 року, до 03.02.2017 року, до 07.04.2017 року не сплатив кошти за надання послуг зберігання в загальній сумі 458044,54 грн. Розрахунків між сторонами в інший спосіб також не проводилося.
Згідно з п. 7.2 Договору зберігання за порушення термінів оплати наданих послуг (виконаних робіт) передбачена відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.
У зв'язку з чим, позивач в позові просить стягнути з відповідача 458044,54 грн. заборгованості за надані послуги зберігання та 30702,16 грн. пені, нарахованої у зв'язку з простроченням платежів.
Також, у зв'язку з простроченям відповідачем виконання грошоовогозобов'язання з оплати послуг, позивач просить на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 3290,34 грн. 3% річних та 6824,54 грн. інфляційних.
В ході розгляду справи відповідач подав відзив, в якому проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилався на наявність заборгованості позивача перед відповідачем по сплаті штрафу за договором застави майбутнього врожаю, наклаення арешту на майно та рахунки позивача. Відповідач зазначає, що в зв'язку з блокуванням рахунків позивача, отримання коштів від відповідача за надані за Договором зберігання послуги, може одночасно призвести до порушення інтересів держави, прав позивача, відповідача, ст. ст. 198, 200, 2001, 201, 203 Податкового кодексу та до несплати сум податків до бюджету.
Крім того, стягнення сум коштів з МПП Фірми «Ерідон» на користь ТОВ «ЛОТІВКА ЕЛІТ» за даним позовом під час триваючого виконавчого провадження, де стягувачем є МПП Фірма «Ерідон», а боржником ТОВ «ЛОТІВКА ЕЛІТ», призведе до автоматичного блокування сплачених сум і перерахування їх на користь МПП Фірми «Ерідон».
Однак, вищенаведені обставини жодним чином не спростовують заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за фактично надані послуги зберігання і не звільняють відповідача від виконаня зобов'язань за Договором зберігання.
Також, відповідач у відзиві наводить судові справи, провадження по яким не закінчено, без обґрунтування, яким чином результати їх вирішення впливають на вирішення спору в межах заявлених у даній справі № 911/1359/17 позовних вимог. У зв'язку з чим, наведені відповідачем обставини не обґрунтовують необхідності зупинення провадження у справі і не спростовують заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за фактично надані послуги зберігання.
По суті позовних вимог відповідач заперечував з тих підстав, що позивачем порушено порядок формування ціни наданих послуг, відповідно і заявленої заборгованості.
Зокрема, відповідач зазначив, що позивачем в Актах наданих послуг вказані ціни більші, ніж погоджено сторонами в Договорі № 26/07-2016/ЕР складського зберігання зерна.
Згідно з ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Пунктом 5.1 Договору зберігання передбачено, що оплата послуг за Договором зберігання відбувається за цінами затвердженими Зерновим складом. Перелік та вартість послуг на момент укладення Договору зберігання вказано в Додатку № 2 до договору зберігання.
Разом з тим пунктом 3.6. Договору зберігання передбачає чіткі підстави, порядок і умови підвищення ціни послуг, а саме, обов'язкове попередження Поклажодавця не пізніше ніж за 7 днів з обґрунтуванням таких змін.
Оскільки рахунки-фактури на оплату послуг з не виставлялись, підписання Актів приймання-передачі слугує лише засвідченням фактів надання послуг і акти не є документами, якими можливо змінити вартість послуг, відповідач наполягає на необґрунтованості та безпідставності розрахунку позову.
Також, відповідач у відзиві стверджує про неможливість визначення строку оплати послуг, що впливає на період прострочення і нарахування штрафних санкцій.
У зв'язку з чим, суд зазначає, що моментом надання послуг є дата підписання сторонами відповідного двостороннього документа, яким засвідчується відповідний факт надання послуг, в даному випадку Актів здачі-приймання робіт (надання послуг), що також відповідає змісту п. 5.2. Договору. У зв'язку з чим, п'ятиденний строк оплати має обраховуватись від дати підписання двосторонніх Актів, що дотримано позивачем.
З врахуванням наведених відповідачем у відзиві зауважень щодо нарахування вартості послуг, позивач в ході розгляду спору уточнив (зменшив) позовні вимоги, розрахувавши заборгованість за наданя послуг зберігання за тарифами, погодженими в Договорі.
Зокрема, як вбачається з наданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, у зв'язку з запереченнями відповідачем вартості зберігання зерна, яка відповідно до додатку №2 від 26.07.2016 року до Договору складського зберігання зерна №26/07-2016/ЕР від 26.07.2017 року складає 1,22 грн. з ПДВ, тоді як відповідно до розрахунку позовних вимог, вартість зберігання 1 тн/доба складає 1,47 грн. та 1,59 грн. без ПДВ, позивачем приведено розмір позовних вимог у відповідність до затвердженого Додатком №2 переліку найменування послуг та їх вартості.
Таким чином, позивач просить стягнути 343564,65 грн. основного боргу та 31351,49 грн. пені, 12201,02 грн. інфляційних, 3446,57 грн. 3% річних, нарахованих на зменшену суму заборгованості.
Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача по оплаті послуг зберігання в сумі 343564,65 грн. основного боргу, що підтверджено первинними документами про господарській операції і відповідачем не спростовано.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з доданим до заяви про зменшенням розрахунком позовних вимог, пеня нарахована по кожному Акту окремо на фактичні суми заборгованості за періоди прострочення в межах визначеного п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку. Таким чином, нарахування пені відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинно законодавства, тому вимога про стягнення пені є правомірною і підлягає задоволенню в заявленому розмірі.
Інфляційні та річні також нараховані по кожному Акту окремо на фактичні суми заборгованості за періоди прострочення, їх нарахування відповідає фактичним обставинам справи та вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних та 3%річних правомірні і підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі (згідно заяви про зменшення позовних вимог).
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі судового збору, який підлягає сплаті з уточнених позовних вимог, а саме 5858,46 грн.
Також, підлягають відшкодуванню позивачу за разунок відповідача понесені витрати на послуги адвоката в сумі 17920 грн., які підтверджуються Договором № 1 від 19.04.2017 року про надання правової допомоги, Свідоцтвом Серія РН № 1150 від 15.04.2015 року, акто надання правової допомоги від 27.04.2017 року та Квитанцією до прибуткового касового ордеру. Решта сплачених сум на правову допомогу не підтверджені актом про їх надання, тому відшкодуванню не підлягають.
Також, в ході розгляду спору судом було відхилено подану позивачем заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, як необґрунтовану і безпідставну.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон» (08143, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул Леніна, 46, код 19420704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотівка Еліт» (30457, Хмельницька обл., Шепетівський район, с. Лотівка, вул. Центральна, 1Б, код 32678236) 343564,65 грн. основного боргу, 31351,49 грн. пені, 12201,02 грн. інфляційних, 3446,57 грн. 3% річних, 5858,46 грн. витрат по сплаті судового збору та 17920 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено: 14.06.2017 р.
Суддя Т.П. Карпечкін