вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" червня 2017 р. Справа № 911/1077/17
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир Світс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»
про стягнення 54620,00 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
В засіданні приймали участь:
від позивача: ОСОБА_1 (договір б/н від 08.12.2015 року);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 01/2017 від 01.01.2017 року).
обставини справи:
В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир Світс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» про стягнення 54620,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2017 року порушено провадження у справі № 911/1077/17 та призначено справу до розгляду на 04.05.2017 року.
13.05.2017 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву, яким останній проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити в повному обсязі.
В судове засідання 04.05.2017 року сторони з'явилися, однак вимог ухвали Господарського суду Київської області від 11.04.2017 року не виконали. Розгляд справи відкладався до 24.05.2017 року. Також, відповідною ухвалою було зобов'язано позивача надати до суду: оригінали долучених до позову первинних документів про поставку товару, а в разі іх відсутності, надати обґрунтовані документально підтверджені пояснення щодо причин відсутності оригіналів; письмові пояснення та договір на підставі якого здійснювалась поставка; письмові пояснення щодо зарахування проплат, здійснених за Договором № 838 від 21.12.2015 року в рахунок оплати поставки за Договором № 78412 від 21.12.2015 року; письмові пояснення щодо особи (та її повноважень), яка підписала товаротранспортну накладну № 358 від 29.12.2015 року.
В судове засідання 24.05.2017 року відповідач не з'явився, позивач вимог ухвали Господарського суду Київської області від 11.04.2017 року та від 04.05.2017 року не виконав. Розгляд справи відкладався до 07.06.2017 року. Також, з врахуванням заперечень відповідача та наданих позивачем пояснень, позивача було повторно зобов'язано виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 11.04.2017 року та від 04.05.2017 року у справі № 911/1077/17 та надати суду письмові пояснення щодо того хто і на підставі чого підписав товарно-транспортні накладні (довіреність чи інші докази); в товарно-транспортних накладних зазначено Договір № 78412 від 21.12.2015 року, платежі здійснювалися за Договором № 838 від 21.12.2015 року, у зв'язку з цим, надати Договори та пояснення щодо їх укладання і виконання; пояснення та докази щодо факту втрати оригіналів первинних документів, докази звернення до правоохоронних органів з приводу рейдерського захвату товариства. Відповідача було зобов'язано письмово надати пояснення та докази (договори, первинні документи) щодо господарських взаємовідносин з позивачем.
В судовому засіданні 07.06.2017 року позивач позовні вимоги підтримав, однак витребуваних судом доказів не надав. Відповідач в судовому засіданні 07.06.2017 року проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд
Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач зазначає, що серед документів, які підтверджують взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомир Світс» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експансія» (відповідач), є Товарно-транспортна накладна №385 від 29.12.2015 року.
Позивач зазначає, що така товарно-транспортна накладна в розумінні ст. 207 Цивільного кодексу України є правочином, що вчинений у письмовій формі.
У відповідності до вищенаведеної товарно-транспортної накладної позивач (Продавець) надав кондитерські вироби (новорічні подарунки «Діди Морози» та новорічні подарунки пакети «Діди Морози») відповідачу (Покупцеві) на суму 154620,00 грн.
Також, позивач зазначає, що згідно платіжних доручень ПАТ «БТА Банк» відповідачем було частково оплачено вартість поставлених товарів, зокрема: за платіжним дорученням № 3279682 від 22.03.2016 року відповідачем сплачено 50000,00 грн.; за платіжним дорученням № 3294735 від 31.03.2016 року відповідачем сплачено 30000,00 грн.; за платіжним дорученням № 3304569 від 04.04.2016 року відповідачем сплачено 20 000,00грн. Всього 100000 грн.
Позивач зазначає, що решту вартості поставлених товарів відповідачем своєчасно та в повному обсязі не оплачено, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 54620,00 грн., про що сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2016 року.
Також, позивач зазначив, що здійснення відповідачем часткової оплати свідчить про існування між сторонами господарських взаємовідносин поставки за наведеною в позові товарно-транспортною накладною.
Оскільки отриманий відповідачем від позивача товар за товарно-транспортною накладною №385 від 29.12.2015 року не оплачений на суму 54620,00 грн., позивач в позові просить стягнути з відповідача наведену заборгованість.
Відповідач в ході розгляду спору проти позову заперечував, зазначив, що примірник Товарно-транспортної накладної №385 від 29.12.2015 року у нього відсутній і в наданій позивачем до суду копії товарно-транспортної накладної відсутній підпис особи вантажоодержувача, тобто представника ТОВ «Експансія», відповідний документ підписаний лише в графі «бухгалтер» (ПІБ) невідомою особою. В наданій позивачем копії накладної відсутні підпис особи та дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка отримала товар.
Крім того, відповідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Відповідач зазначив, що не видавав довіреностей своїм представникам на отримання від позивача товару за наведеною накладною і відповідні довіреності на отримувача товару позивачем не надані суду.
У зв'язку з чим, відповідач зауважив, що покладений в основу позовних вимог первинний документ не спроможний засвідчити факт виконання господарської операції, оскільки суперечить ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», яка визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні маги такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Щодо наданої позивачем копії акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2016 року по 31.12.2016 року, який підписаний з боку ТОВ «Експансія» бухгалтером, відповідач зазначив, що вказаний акт не містить посилань на первинні бухгалтерські документи (зокрема на товарно-транспортну накладну №385 від 29.12.2015 року) чи на укладені між позивачем та відповідачем договори поставки. Тобто, такий акт лише містить проміжні бухгалтерські дані за контрагентом - ТОВ «Житомир Світс», та сам по собі не підтверджує існування боргу. Крім того, у бухгалтера ТОВ «Експансія» немає повноважень щодо визнання боргу. Відповідні повноваження має лише директор ТОВ «Експансія».
Дослідивши наявні у справі докази та надані сторонами пояснення, судом встановлено, що Товарно-транспортна накладна №385 від 29.12.2015 року, на підставі якої позивач заявив позовні вимоги, складена на виконання Договору № 78412 від 21.12.2015 року в м. Житомирі. Відповідна накладна містить лише підпис невідомої особи в графі «бухгалтер» (без визначення прізвища та ім'я особи, посади та посилання на уповноважуючі документи), накладна в графі отримувача товару «товар прийняв» взагалі не містить жодних підписів, відповідна накладна не скріплена печаткою відповідача.
Наведені обставини виключають підстави стверджувати, що Товарно-транспортна накладна №385 від 29.12.2015 року підписана уповноваженою особою відповідача і засвідчує факт отримання товару відповідачем (в тому числі і в частині підпису в графі «бухгалтер», оскільки такий підпис належить невідомій особі і візуально відрізняється від підпису бухгалтера відповідача на акті звіряння розрахунків).
Щодо посилання позивача на визнання відповідачем факту здійснення господарської операції за наведеною товарно-транспортною накладною проведенням часткової оплати отриманого за нею товару, судом досліджено та встановлено, що згідно наданих позивачем платіжних доручень оплати відповідачем здійснювались за договором 838 від 21.12.2015 року без посилання на Товарно-транспортну накладну №385 від 29.12.2015 року.
Таким чином, факти здійснення відповідачем оплати за договором 838 від 21.12.2015 року не свідчать про існування між сторонами господарських взаємовідносин за Товарно-транспортною накладною №385 від 29.12.2015 року, яка складалась на підставі іншого договору № 78412 від 21.12.2015 року.
Крім того, акт звірки розрахунків не містить посилань на укладені між сторонами договори чи спірну товарно-транспортну накладну, тому не засвідчує факту наявності заборгованості саме за Товарно-транспортною накладною №385 від 29.12.2015 року і має досліджуватись в сукупності всіх обставин спору.
В ході розгляду спору судом витребовувались у позивача додаткові докази та пояснення, необхідні для вирішення спору.
Зокрема, на виконання вимог ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем заперечено складення та підписання наведених в позові первинних документів, суд витребував у позивача для огляду оригінали доданих до позову первинних документів про поставку товару, примірник договору на підставі якого здійснювалась поставка та пояснення щодо існування договору, за яким здійснювались часткові проплати, докази в підтвердження повноважень отримувача товару за Товарно-транспортною накладною № 358 від 29.12.2015 року.
Однак, позивачем не надано суду витребувані документи. Зокрема, позивач зазначив про відсутність у нього оригіналів доданих до позову документів та інших документів стосовно спірної господарської операції, оскільки такі документи були втрачені в ході рейдерського захвату підприємства.
З врахуванням наведених позивачем пояснень, судом було витребувано у позивача додаткові докази та пояснення з приводу втрати оригіналів документів з метою встановлення факту здійснення господарської операції, а саме, пояснення та докази щодо факту втрати оригіналів первинних документів, докази звернення до правоохоронних органів з приводу рейдерського захвату товариства, тощо.
Однак, позивачем без поважних причин не надано суду пояснень та доказів щодо того хто і на підставі чого підписав товарно-транспортну накладну (довіреності), не надано пояснень та примірників договорів № 78412 від 21.12.2015 року (наведений в накладній) та № 838 від 21.12.2015 року (наведений в платіжних дорученнях). Крім того, позивачем не надано доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо відновлення втрачених документів та засвідчення факту та обставин втрати (звернення до правоохоронних органів).
Таким чином, посилання позивача на втрату первинних документів не підтверджене і не обґрунтоване.
Як визначено в п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК).
Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.
У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).
Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.
У випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.
Як вбачається з наданих позивачем копій первинних документів, такі копії засвідчені на відповідність оригіналам 03.04.2017 року. Однак, враховуючи посилання позивача на втрату оригіналів, надані суду копій документів не відповідають встановленим вимогам, тому не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору. У зв'язку з відсутністю оригіналів документів не можливо встановити відповідність їх копій.
Згідно з п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Пунтом 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.
Також, з огляду на п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належністю доказів є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Визнання обставин учасниками судового процесу не є для господарського суду обов'язковим та остаточним.
Таким чином, судом було вжито всіх можливих заходів для встановлення факту здійснення спірної господарської операції з отримання товару відповідачем за Товарно-транспортною накладною №385 від 29.12.2015 року.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Однак, з наявних у справі доказів, враховуючи ненадання позивачем оригіналів доданих до позову документів та не обґрунтованості ним причин їх втрати, враховуючи недоліки накладної, які унеможливлюють встановлення підстав та факту отримання товару відповідачем, позивачем не доведено існування заявленої в позові заборгованості, що виключає задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем заперечені, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 15.06.2017 р.
Суддя Т.П. Карпечкін