ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.06.2017Справа № 910/4216/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" Куліша Віктора Миколайовича
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Союз"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет Трейд Груп"
про стягнення 67 480, 63 грн.
за участю представників:
від позивача:Присяжнюк А.Ю.- представник за довіреністю № 63 від 21.03.2017 р. Сидоренко Ю.А.- представник за довіреністю № 61 від 21.03.2017 р.
від відповідача:Бруско О.В.- представник за довіреністю № 12 від 11.03.2016 р.
від третьої особи:не з'явився
До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" Куліша В.М. (далі - ПАТ "Родовід Банк") до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Союз" (далі - ПАТ "КБ "Союз") про стягнення 67 480, 63 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди обладнання № 18 від 01.12.2012 р. в частині своєчасної сплати орендних платежів.
У позові ПАТ "Родовід Банк" просить стягнути з ПАТ "КБ "Союз" заборгованість по орендній платі у сумі 56 513,58 грн., пеню у сумі 7 122,58 грн., інфляційну складову боргу у сумі 3 132,34 грн. та 3 % річних у сумі 712,13 грн., а всього - 67 480,63 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2017 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет Трейд Груп" (далі - ТОВ "Маркет Трейд Груп").
У судовому засіданні представники позивача підтримали та обґрунтували позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що наявна у нього заборгованість виникла з незалежних від нього обставин, а саме - внаслідок прийняття Правлінням Національного банку України постанов від 15.03.2016 р. № 162/БТ та від 28.04.2016 р. № 299/БТ про відкликання банківської ліцензії у ПАТ "КБ "Союз" і його ліквідацію. Такі дії Національного банку України відповідач вважає обставинами непереборної сили, а тому підстав для стягнення заявленої суми заборгованості за договором оренди немає. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення або про розгляд справи без його участі до суду не подав.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
01.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" (орендодавець) та ТОВ "Маркет Трейд Груп" (орендар) був укладений договір оренди обладнання № 18 (далі - договір оренди).
Згідно з п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає в строкове платне користування, а саме - в оренду, майно згідно з переліком, що міститься в додатку № 1 до даного договору, а орендар зобов'язується прийняти від орендодавця обладнання у строкове платне користування та сплачувати за нього орендну плату.
Передача обладнання орендодавцем здійснюється за адресою: м. Донецьк, пр-т Ілліча, 17б на підставі акта приймання-передачі обладнання в оренду, який підписується представниками (уповноваженими особами) сторін (п. 2.1 договору оренди).
Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р. включно, з подальшою його пролонгацією (п.п. 9.1, 9.2 договору оренди).
У подальшому договір оренди був продовжений додатковою угодою № 1 від 31.12.2014 р. - до 31.12.2016 р.
У судовому засіданні встановлено, що позивач на виконання умов договору оренди передав ТОВ "Маркет Трейд Груп" в оренду обладнання, обумовлене сторонами, а орендар прийняв його у строкове платне користування, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.12.2012 р.
Також судом встановлено, що угодою від 25.01.2016 р., укладеною між ПАТ "Родовід Банк" (строна-1), ТОВ "Маркет Трейд Груп" (строна-2) та ПАТ "Комерційний Банк "Союз" (сторона-3) була замінена сторона договору оренди, а саме - ТОВ "Маркет Трейд Груп" на його правонаступника - ПАТ "Комерційний Банк "Союз". Згідно з указаною угодою останній набув всіх прав та обов'язків за договором оренди № 18 від 01.12.2012 р.
Крім того, пунктом 4 угоди сторони погодили, що майно використовується ПАТ "Комерційний Банк "Союз" починаючи з 01.12.2015 р., враховуючи той факт, що предмет договору оренди № 18 від 01.12.2012 р. знаходиться на території, яка не контролюється українською владою та фактично не передається від ПАТ "Родовід Банк" до ПАТ "Комерційний Банк "Союз".
Відповідно до п. 5 угоди сторони взаємно підтверджують, що станом на 01.12.2015 р. всі взаєморозрахунки між сторонами за договором оренди та суборенди проведені належним чином та в повному обсязі, а також відсутні будь-які претензії майнового характеру кожної із сторін до інших сторін угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною 3 вказаної статті визначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Отже, ПАТ "Комерційний Банк "Союз" замінив первісного орендаря та до нього перейшли відповідні права та обов'язки за договором оренди обладнання № 18 від 01.12.2012 р., починаючи з 01.12.2015 р.
Крім того, судом встановлено, що 25.01.2016 р. між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" (орендодавець) та ПАТ "Комерційний Банк "Союз" (орендар) був укладений договір оренди обладнання № 18 (в новій редакції).
Згідно з п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає в строкове платне користування, а саме - в оренду, майно згідно з переліком, що міститься в додатку № 1 до даного договору, а орендар зобов'язується прийняти від орендодавця обладнання у строкове платне користування та сплачувати за нього орендну плату.
Пунктами 3.1, 3.2 договору оренди, в редакції від 25.01.2016 р. передбачено, що орендна плата, розмір якої становить 5 560,00 грн. вноситься орендарем щомісячно до 10 числа календарного місяця, за який вона вноситься,
Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 16.06.2017 р. включно, з подальшою його пролонгацією, а строк оренди розпочинається з 01.12.2015 р. (п.п. 9.1, 9.2 договору оренди).
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).
Згідно з ч. 4 ст. 286 ГК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідач, отримавши у користування обладнання, свої зобов'язання за договором оренди не виконав, а саме - у період з квітня 2016 р. по січень 2017 р. орендну плату позивачу не сплатив, а тому у нього виникла заборгованість у сумі 56 513,58 грн.
Під час розгляду справи в суді відповідач, заперечуючи проти наявності заборгованості, вказував на неможливість своєчасної оплати орендних платежів у зв'язку з настанням незалежних від нього обставин.
Так, судом встановлено, що постановами Правління Національного банку України № 162/БТ від 15.03.2016 р. та № 299/БТ від 28.04.2016 р. було відкликано банківську ліцензію відповідача.
Також виконавчою дирекцією Фонду прийняті рішення № 343 від 15.03.2016 р. та № 615 від 28.04.2016 р. (відповідно) про початок здійснення процедури ліквідації відповідача та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію банку.
Указані обставини відповідач вважає обставинами непереборної сили (форс-мажорними), а тому ПАТ "Комерційний Банк "Союз" не мав можливості здійснювати свою банківську діяльність та був позбавлений можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами та, як наслідок, виконувати належним чином свої договірні зобов'язання перед своїми контрагентами, у тому числі і за договором оренди № 18 від 25.01.2016 р. Вказані обставини відповідачем було викладено у листі № 05/186 від 27.03.2017 р., направленому до ПАТ "Родовід Банк", у якому також ПАТ "Комерційний Банк "Союз" пропонував провести консультативну зустріч та узгодити вказане питання укладанням відповідної додаткової угоди. Відповіді на вказаний лист позивачем надано не було.
Перевіривши такі доводи відповідача, суд зазначає наступне.
За загальним правилом під форс-мажором розуміється виникнення надзвичайних і невідворотних обставин, у тому числі обставин непереборної сили, результатом яких є невиконання зобов'язань однією із сторін. У цьому випадку сторони мають право самостійно визначити у договорі, що саме вони відносять до форс-мажору. Зокрема, визначити, які обставини є форс-мажором і суб'єктів, що мають його підтверджувати.
Так, пунктом 8.7 договору оренди сторони передбачили, що вони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо таке часткове або повне невиконання зумовлене обставинами, що склалися після підписання цього договору внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які неможливо було передбачити або запобігти розумними заходами: стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежа, тощо), катастрофи, рішення органів державної влади, місцевого самоврядування, дії військового характеру, страйки, тощо).
При цьому необхідно зазначити, що форс-мажорні обставини засвідчує Торгово-промислова палата відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" з урахуванням умов конкретних договорів (контрактів) на підставі чинного законодавства України, Методики про порядок засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Вказані приписи кореспондуються зі статтею 218 Господарського кодексу України, а також закріплені у частині 1 статті 79 Розділу 4 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р., якою встановлено, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.
Однак, беручи до уваги відсутність належних доказів у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України та Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (відсутності відповідного висновку Торгово-промислової палати про настання у відповідача форс-мажорних обставин), суд вважає недоведеним той факт, що невиконання відповідачем зобов'язання з оплати орендних платежів за період з квітня 2016 р. по січень 2017 р. відбулося поза його волею, внаслідок настання обставин, що мають надзвичайний характер (непереборна сила), в розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, а тому такі доводи відповідача в цій частини є необгрунтованими.
Крім того, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2016 р. у справі № 826/4275/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.09.2016 р., були скасовані постанова Правління Національного банку України № 162/БТ від 15.03.2016 р. та рішення виконавчої дирекції Фонду № 343 від 15.03.2016 р. про відкликання банківської ліцензії у ПАТ "КБ "Союз" та його ліквідацію.
Також постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016 р. у справі № 826/7833/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційної адміністративного суду від 12.09.2016 р., були скасовані постанова Правління Національного банку України № 299/БТ від 28.04.2016 р. та рішення виконавчої дирекції Фонду № 615 від 28.04.2016 р. про відкликання банківської ліцензії у ПАТ "КБ "Союз" та його ліквідацію.
Отже, станом на час спірних правовідносин процедура ліквідації щодо ПАТ "КБ "Союз" була визнана неправомірною та має наслідком її відсутність.
Проте, навіть, якщо банк перебував у стані ліквідації, таке становище не звільняє його від обов'язку сплачувати орендні платежі, оскільки договір оренди є договором, що забезпечує діяльність банку в процедурі ліквідації.
Так, під час здійснення ліквідації банку існують зобов'язання останнього безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури, до яких можуть відноситись видатки із виплати заробітної плати праціникам банку, утримання банком приміщень його перебування, тощо.
Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наслідком початку процедури ліквідації є відсутність додаткових зобов'язань банку, крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Посилання відповідача на те, що позивачем не виконані обов'язкові умови щодо досудового врегулювання спору, є необгрунтованими, оскільки відповідно до абз. 1 ст. 6 ГПК України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.
Крім того, суд зазначає, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Вказане підтверджується, рішенням Конституційного cуду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 р.
Отже, оскільки доказів належної сплати орендних платежів за договором оренди № 18 від 01.12.2012 р. за період з квітня 2016 р. по січень 2017 р. відповідачем суду не надано, позовні вимоги про стягнення 56 513,58 грн. підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, позивач просив також стягнути з відповідача пеню у сумі 7 122,58 грн. за період з 11.06.2016 р. по 26.01.2017 р.
Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.1 договору оренди, в редакції змін від 25.01.2016 р., сторони погодили, що за невнесення (несвоєчасне внесення) орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.
Отже, чинним законодавством та умовами договору передбачено нарахування відповідачу пені за прострочення внесення орендних платежів.
Провівши перерахунок заявленої позивачем суми пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та ч. 6 ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 6 062,99 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, оскільки ним не врахований 6-ти місячний строк нарахування пені, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Так, відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у сумі 3 132,34 грн. та 3 % річних у сумі 712,13 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.
Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційна складова боргу у сумі 3 132,34 грн. та 3 % річних у сумі 712,13 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.
З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені обставини у справі та здійснений власний розрахунок пені, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі статтею 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" Куліша В.М. до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Союз", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Трейд Груп" про стягнення 67 480, 63 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Союз" (01010, м. Київ, вул. Суворова, буд. 4, ідентифікаційний код 35574578) на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, ідентифікаційний код 14349442) заборгованість з орендної плати у сумі 56 513 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 58 коп., пеню у сумі 6 062 (шість тисяч шістдесят дві) грн. 99 грн., інфляційні втрати у сумі 3 132 (три тисячі сто тридцять дві) грн. 34 коп. та 3 % річних у сумі 712 (сімсот дванадцять) грн. 13 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 574 (одна тисяча п'ятсот сімдесят чотири) грн. 88 коп.
У іншій частині позову - відмовити.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 12 червня 2017 року.
Повний текст рішення підписаний 16 червня 2017 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.