ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.06.2017Справа № 910/5539/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 44 815, 73 грн.
за участю представників:
від позивача:не з'явився
від відповідача:Комісарова А.В.- представник за довіреністю № Ц/3-04/286-16 від 11.10.2016 р.
До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - ПрАТ "ММК імені Ілліча") з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення збитків у сумі 44 815, 73 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № 245/108/16Сб від 01.02.2016 р., на адресу позивача були відправлені вагони № 67869222, № 67187450, № 60626249, № 65292930, № 67870337, № 60510534 з вантажем - кокс доменний, вантажовідправником якого є ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод". Проте, на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці була виявлена недостача вантажу у вагонах № 67870337 та № 65292930, внаслідок чого позивачу були спричинені збитки, які відповідач, як перевізник за укладеним із позивачем договором № 1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 р., зобов'язаний відшкодувати.
Посилаючись на ст.ст. 224, 225 ГК України, ПрАТ "ММК імені Ілліча" просить стягнути з відповідача збитки, завдані йому на суму 44 815, 73 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем на підтвердження понесених ним збитків не надано належних доказів дійсної вартості втраченого вантажу, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.02.2016 р. між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", та ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод" (постачальник) був укладений договір поставки № 245/108/16Сб, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію в кількості, зазначеній у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 3.1 договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах Інкотермс у редакції 2010 р., відповідно до специфікації до договору.
У подальшому, 25.12.2015 р. між Публічним акціонерними товариством "Українська залізниця" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовласник), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", був укладений договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги № 1970/ДФ/10017 (далі - договір перевезення), предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Так, згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору перевезення вантажовласник зобов'язується пред'являти виконавцю у визначені терміни місячні плани перевезень, заявку на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються, або прибувають на його адресу, а виконавець зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
Згідно з п. 7.1 договору перевезення виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця".
Договір перевезення укладено строком до 31.12.2016 р. (п. 7.4).
З матеріалів справи вбачається, що рахунком-фактурою № 91366085 від 07.01.2016 р. ПрАТ "ММК імені Ілліча" (вантажоотримувач) та ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод" (вантажовідправник) погодили поставку товару - коксу та його загальну суму - 1 390 073,11 грн.
07.01.2017 р. ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод", як вантажовідправник, за накладною № 5361642 від 07.01.2017 р. відправив на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці вагони з вантажем коксом доменним на адресу ПрАТ "ММК імені Ілліча", у тому числі вагони № 65292930, № 67870337.
Судом встановлено, що на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у вагоні № 67870337 було виявлено недостачу вантажу у кількості 4 500 кг., а у вагоні № 65292930 - у кількості 1 900 кг., про що комісією у складі начальника станції, представників вантажного двору, приймоздавальника та вантажоотримувача складено комерційні акти № БН 726800/13 від 09.01.2017 р. та № БН 726799/12 від 09.01.2017 р.
За таких обставин, як зазначає позивач, ПрАТ "ММК імені Ілліча" понесло збитки у вигляді вартості недоотриманого вантажу у загальній сумі 44 815, 73 грн., які просить стягнути з ПАТ "Українська залізниця".
Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі - Статут) встановлено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:
прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;
прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Привалами;
прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах);
прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;
видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;
прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах передбачених Правилами.
Частиною 1 ст. 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству.
При цьому відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу (ст. 114 Статуту).
Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод" при відправленні вантажу у залізничній накладній № 5361642 від 07.01.2017 р. зазначило, що загальна маса вантажу (коксу доменного) у вагоні № 67870337 складає 40 850 кг., а у вагоні № 65292930 - 45 950 кг.
Але, як вже встановлено, на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у вказаних вагонах була виявлена недостача вантажу, а саме: у вагоні № 67870337 - у кількості 4 500 кг., а у вагоні № 65292930 - у кількості 1 900 кг., що підтверджується комерційними актами № БН 726800/13 від 09.01.2017 р. та № БН 726799/12 від 09.01.2017 р. При цьому будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування їх з боку сторін відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
У той же час, судом встановлено, що невиконання відповідачем визначених законодавством зобов'язань в частині збереження перевезеного вантажу, вказаного у залізничних накладній № 5361642 від 07.01.2017 р., призвело до втрати частини вантажу, внаслідок чого позивачу завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, що є складом порушення господарського зобов'язання.
Вирішуючи питання про розмір спричиненої шкоди, завданої відповідачем, суд врахував наступне.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані - 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.
Таким чином, сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 67870337 складає 817 кг. (40 850 кг. * 2 %), а у вагоні № 65292930 складає 919 кг. (45 950 кг. * 2 %). Кількість фактичної недостачі у вагоні № 67870337 становить 3 683 кг. (3,68 тонни) (4 500 кг. (недостача зазначена у комерційному акті БН 726800/13 від 09.01.2017 р.) - 817 кг. (сума норми природної втрати)), а у вагоні № 65292930 становить 981 кг. (0,98 тонни) (1 900 кг. (недостача зазначена у комерційному акті БН 726799/12 від 09.01.2017 р.) - 919 кг. (сума норми природної втрати)).
Також суд зазначає, що вартість 1 тонни вантажу у вагонах № 67870337 та № 65292930 відповідно до рахунку вантажовідправника - ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод" № 91366085 від 07.01.2017 р. становить не 9 617,11 грн., як вважає позивач, а 8 014,26 грн. (1 390 073,11 грн. (загальна вартість вантажу) : 173,45 тонн (загальна кількість вантажу)). Тобто позивачем невірно визначена сума вартості 1 тонни вантажу у вагонах № 67870337 та № 65292930 та застосована при здійснені арифметичного розрахунку розміру вказаної суми шкоди.
Отже, сума втраченого вантажу у вагоні № 67870337 становить 29 492,48 грн. (3,68 т. (кількість фактичної недостачі вантажу) * 8 014,26 грн. (вартість 1 тонни вантажу)), а у вагоні № 65292930 - становить 7 853,97 грн. (0,98 т. (кількість фактичної недостачі вантажу) * 8 014,26 грн. (вартість 1 тонни вантажу)), що разом складає 37 346,45 грн. (29 492,48 грн. + 7 853,97 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність належних документів на підтвердження розміру дійсної вартості втраченого вантажу, оскільки такі доводи спростовуються наявними у справі доказами.
Так, до матеріалів справи позивач додав оригінали комерційних актів № БН 726800/13 від 09.01.2017 р., № БН 726799/12 від 09.01.2017 р., залізничної накладної № 5361642 від 07.01.2017 р., належним чином засвідченої копії договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016 р. та виданого вантажовідправником рахунку - фактури № 91366085 від 07.01.2017 р., які визнаються судом належними та достатніми доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу у вагонах № 67870337 та № 65292930.
Враховуюче вищенаведене та беручи до уваги, що залізницею вчинено порушення господарського зобов'язання, що виявилось у незбереженні вантажу, прийнятого до перевезення, при цьому недостача поставленого вантажу сталася з вини відповідача, що завдало позивачу збитків на суму 37 346,45 грн., розмір якої визначено відповідно до вимог законодавства та яка на момент прийняття рішення відповідачем не відшкодована, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 37 346,45 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 32 - 34, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 44 815, 73 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) збитків у сумі 37 346 (тридцять сім тисяч триста сорок шість) грн. 45 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 333 (одна тисяча триста тридцять три) грн. 33 коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 12 червня 2017 року.
Повний текст рішення підписаний 16 червня 2017 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.