03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження №22-ц/796/6698/2017 Головуючий у 1 інстанції - Сенько М.Ф.
Унікальний номер справи № 759/45637/16-ц Доповідач - Андрієнко А.М.
15 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Андрієнко А.М.
Суддів: Заришняк Г.М.
МараєвоїН.Є.
При секретарі Гарматюк О.Д.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки частково недійсним,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки частково недійсним, обгрунтовуючи позов тим, що 08.10.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір за №1235/ФКВ-07. 28.10.2007 року на забезпечення зобов'язання за вказаним кредитним договором, між ОСОБА_4, за нотаріально посвідченою згодою свого чоловіка ОСОБА_3, та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено іпотечний договір за №1235/Zфквіп-07. Відповідно до зазначеного іпотечного договору ОСОБА_4 передала в іпотеку ТОВ «Український промисловий банк» належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Сторонами між собою відповідно до п.п. 4.4.1, 4.4.2 п. 4.4. іпотечного договору узгодили іпотечне застереження та випадки порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010 року, зобов'язання та право вимоги за наведеними договорами перейшли до ПАТ «Дельта Банк». У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання частково недійсним іпотечного договору від 08.10.2007 року, що був укладений між його дружиною ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк», а саме в частині іпотечного застереження, визначеного п. 4.4. п.п. 4.4.1., 4.4.2. договору, обґрунтовуючи тим, що сторонами іпотечного договору при укладенні договору всупереч чинному законодавству не отримано окремої згоди позивача, як чоловіка іпотекодавця, на іпотечне застереження.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки частково недійсним задоволено.
Визнано недійсними п.п. 4.4.1., 4.4.2. п. 4.4. іпотечного договору №1235/Zфквіп-07, що укладений 08 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М.К. за реєстровим №2442.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки рішення ухвалене внаслідок неповного та неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи.
Апелянт в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав повністю та просив її задовольнити.
Представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.10.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №1235/ФКВ-07. 28.10.2007 року, на забезпечення зобов'язання за вказаним кредитним договором, між ОСОБА_4, за нотаріально посвідченою згодою свого чоловіка ОСОБА_3, та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено іпотечний договір №1235/Zфквіп-07. Відповідно до зазначеного іпотечного договору ОСОБА_4 передала в іпотеку ТОВ «Український промисловий банк» належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Сторони між собою відповідно до п.п. 4.4.1, 4.4.2 п. 4.4. іпотечного договору узгодили іпотечне застереження та випадки порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010 року, зобов'язання та право вимоги за наведеними договорами перейшли до ПАТ «Дельта Банк». У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання частково недійсним іпотечного договору від 08.10.2007 року, що був укладений між його дружиною ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк», а саме в частині іпотечного застереження, визначеного п. 4.4. п.п. 4.4.1., 4.4.2. договору.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що іпотечне застереження в іпотечному договорі носить самостійний характер, а тому має бути надана згода другого з подружжя на укладення іпотечного застереження. Оскільки такої згоди позивач дружині не надавав, то договір іпотеки в частині п. п. 4.4.1, 4.4.2 п. 4.4. є недійсним.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи, а також суд прийшов до них з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.
Як вбачається із матеріалів справи 8 жовтня 2007 року ОСОБА_3 дав нотаріально посвідчену згоду своїй дружині ОСОБА_4 на передачу спільної сумісної нерухомості подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1, в іпотеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України.
Ст. 572 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.
Тобто , передаючи в іпотеку майно, особа повинна розуміти, що воно передається для забезпечення майбутніх вимог кредитора в разі невиконання умов договору боржником і що в цьому разі предмет іпотеки може бути стягнутий на задоволення вимог кредитора. Фактично подружжя дає свою нотаріально посвідчену згоду на розпорядження спільним майном подружжя.
Договір іпотеки в даному випадку є змішаним договором, оскільки за ним не лише предмет іпотеки передається в заставу, а в ньому ще й укладається іпотечне застереження, тобто спосіб реалізації предмета іпотеки.
Та обставина, яким саме способом буде в майбутньому звернуто стягнення на предмет іпотеки , для особи, яка дала свою згоду на передачу цього майна в іпотеку , правового значення не має, спосіб звернення стягнення визначений у іпотечному застереженні в договорі іпотеки, який був укладений ОСОБА_4 і саме на це була надана нотаріально посвідчена згода її чоловіка, позивача по справі.
Таким чином колегія суддів вважає, що іпотечне застереження не є окремим договором, на який повинна бути надана окрема згода співвласника, а є лише складовою договору іпотеки, на укладання якого така згода була позивачем надана в установленому законом порядку.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки частково недійсним повинно бути відмовлено.
Керуючись ст..ст. 303, 307, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки частково недійсним відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: