Справа № 22-ц/4230/2017 Головуючий в 1-й інстанції - Лісовська О.В.
754/7694/16-ц Доповідач Чобіток А.О.
Іменем України
08 червня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Чобіток АП.
суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.
при секретарі - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1,третя особа:ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У червні 2016 року позивач пред'явив вказаний позов до відповідача та зазначав,що 29.08.2006 року між банком та відповідачем було укладено договір кредиту № 08-038/401 к,відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 12,7% річних та кінцевим терміном повернення боргу не пізніше 29.08.2026 року 18.07.2014 року договором сторін про внесення змін до договору кредиту було встановлено,що погашення залишку заборгованості позичальника за кредитом у сумі 41932,68 доларів США здійснюватиметься до 29 числа кожного місяця,починаючи з липня 2014 року.
26.12.2014 року між банком та відповідачем було укладено договір про внесення змін №3 до кредитного договору,відповідно до якого сторони договору повторно узгодили безспірний залишок заборгованості відповідача па за кредитним договором(тіло кредиту) у сумі 41 932,68 доларів США та безспірний залишок заборгованості відповідача за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом у сумі 342,80 доларів США, визначено графік погашення заборгованості за кредитом з відстрочкою платежів до липня 2015 року у додатку №1 до цього договору про внесення змін до кредитного договору,встановлено нову відсоткову ставку в розмірі 8,9 % річних.
Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань щодо своєчасного погашення боргу за вказаними договорами,внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 233419,62 грн.,позивач просив стягнути з відповідача вказаний борг та судові витрати.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Представник позивача в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає,що судом першої інстанції безпідставно застосовано строк позовної давності,оскільки невірно встановлено момент настання права на дострокове стягнення заборгованості та не враховано дату здійснення останнього платежу.
Вислухавши доповідь судді,пояснення представників сторін,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено,що 29.08.2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 08-038/401к, відповідно до умов якого банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 50 000 доларів США зі сплатою 12,7 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 29 серпня 2016 року.
29.01.2007 року між банком та відповідачем було укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору,за умовами якого сторони узгодили зміну відсоткової ставки в сторону зменшення до 10,9% річних,а також було здійснено перерахунок ануїтентного платежу та встановлено його розмір 518,79 доларів США 79 центів,починаючи з 29.01.2007 року.
18.07.2014 року між банком та відповідачем було укладено договір про внесення змін №3 до кредитного договору,яким було закріплено безспірний залишок заборгованості відповідача за кредитом(тіло кредиту) у сумі 41 932,68 доларів США,визначено новий графік погашення заборгованості за кредитом з відстрочкою платежів до липня 2014 року.
26.12.2014 року між банком та відповідачем було укладено договір про внесення змін №3 до кредитного договору, відповідно до якого сторони договору повторно узгодили безспірний залишок заборгованості відповідача за кредитним договором (тіло кредиту) у сумі 41 932,68 доларів США та безспірний залишок заборгованості відповідача за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом у сумі 342,80 доларів США, визначено графік погашення заборгованості за кредитом з відстрочкою платежів до липня 2015 року у додатку №1 до цього договору про внесення змін до кредитного договору,встановлено нову відсоткову ставку в розмірі 8,9 % річних.
Посилаючись на те,що відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаними кредитним договором та договорів про внесення змін до нього про сплату відсотків та внесення чергових частин кредиту припинив виконувати, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 01.04.2016 року становить 47 044,38 доларів США,що еквівалентно 1 233 419,62 грн. за курсом НБУ,позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судовий збір в сумі 18 501,29 грн..
Відмовляючи в задоволенні позову,суд першої інстанції виходив з того,що позивачем пропущено строк звернення з даним позовом до суду,оскільки перший прострочений платіж за користування кредитними коштами датований 29.04.2007 року ,а відтак строк позовної давності сплинув 01.05.2010 року,а банк звернувся до суду з даним позовом лише у червні 2016 року.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст..256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починаються зі спливом строку виконання.
З наведених вище договорів про внесення змін до договору кредиту відповідно від 18.07.2014 року та від 26.12.2014 року вбачається,що сторони погодили безспірний залишок заборгованості за кредитом у сумі 41 932,68 доларів США та безспірний залишок заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом у сумі 342,80 доларів США,тобто відповідач визнала вказаний розмір заборгованості за кредитом та погодилася з новою відсотковою ставкою в розмірі 8,9 % річних і взяла на себе зобов'язання за цих умов та в зазначеному об'ємі продовжувати виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості,починаючи з липня 2015 року,тим самим вчинила дії,що свідчать про визнання нею свого боргу перед банком.
При цьому в заяві від 26.12.2014 року відповідач вказала,що з умовами вищевикладеного договору ознайомлена,ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень немає. Умови вищевказаного договору погоджує.
Відповідно до п.4.5 кредитного договору передбачено право банку достроково вимагати повернення заборгованості за кредитом,нарахованими відсотками,пенею, у випадку неналежного виконання обов'язків щодо сплати чергових платежів по кредиту та відсотках протягом більше ніж 90 календарних днів.
Вказана обставина дає підстави вважати,що з врахуванням змін,які були внесені на підставі договору про внесення змін до кредитного договору № 3 від 26.12.2014 року і наступний черговий платіж по кредиту мав бути здійснений лише у липні 2015 року відповідно до п 4.5 кредитного договору право у банку на дострокове стягнення заборгованості виникло у квітні 2015 року,оскільки неналежне виконання змінених умов кредитного договору щодо сплати нарахованих відсотків мало місце у грудні 2014 року.
З огляду на викладене колегія суддів вважає,що відсутні підстави до застосування строку позовної давності.
Оскільки суд першої інстанції в порушення п.2 ч.1 ст.214 ЦПК України не перевірив фактичні дані ,які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження,що потягнуло за собою постановлення незаконного рішення,колегія суддів вважає за необхідне скасувати його та ухвалити нове,яким позов задовольнити.
Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,319 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту:
Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 08-038/401 к від 29.08.2006 року за кредитом у сумі 1099 399,98 грн.,за відсотками за користування кредитом у сумі 134019,64 грн.,а всього 1 233 419,6 грн. та судові витрати у розмірі 38852,71грн..
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -