07 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження № 12016100080005138 відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, без місця реєстрації та постійного місця проживання, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
- 22.05.2006 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- 28.02.2008 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 185; ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць;
- 04.05.2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 289; ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без конфіскації майна. Звільнений 03.09.2014 на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році»,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186; ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 КК України за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року,
за участю сторін:
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.358; ч.4 ст.358 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_6 даних кримінальних правопорушень.
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою у Київському СІЗО № 13 Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області до вступу вироку в законну силу залишено без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з часу його фактичного затримання, тобто з 16 год. 10 хв. 07 червня 2016 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме: з 16 год. 10 хв. 07 червня 2016 року до набрання вироком законної сили.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 в поданих апеляційних скаргах просять вирок суду щодо ОСОБА_6 змінити, виключити з обвинувачення епізоди відносно потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , закрити кримінальне провадження за цими епізодами, пом'якшити призначене ОСОБА_6 покарання, призначивши йому покарання за ч.2 ст. 186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На обгрунтування своїх вимог вказують на відсутність сукупності достатніх та взаємопов'язаних доказів у даному кримінальному провадженні та наявність лише показів обвинуваченого, який категорично заперечує своє відношення до трьох грабежів та показань потерпілих, які є сумнівними, недостатніми та недопустимими, в зв'язку з чим, не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, і на них не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Зазначають, що за обвинуваченням ОСОБА_6 по ч.2 ст.186 КК України епізоди відносно потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 підлягають виключенню з обвинувачення, а кримінальне провадження за цими епізодами закриттю, оскільки не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вказують на відсутність свідків вчинених грабежів відносно потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та проведення слідчих дій (пред'явлення потерпілим для впізнання підозрюваного) з грубим порушенням норм КПК України, оскільки потерпілі не назвали за якими саме ознаками вони впізнали обвинуваченого та не заявляли, що не можуть назвати прикмети, за якими впізнають особу. Крім того зазначають, що при проведенні вказаних слідчих дій слідчий досить голосно називав номер місця, яке ОСОБА_6 зайняв перед впізнанням, що було чути потерпілим. Також безпосередньо перед процесом впізнанням потерпілі бачили обвинуваченого.
Крім того зазначають, що вирішуючи питання про строк покарання, суд не врахував, що ОСОБА_6 , визнаючи вину у вчиненні грабежу відносно потерпілої ОСОБА_12 , щиро розкаявся, що є обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, а також дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має намір створити сім'ю та не продовжувати злочинну діяльність.
Вважають, що призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції, належним чином не врахував всі обставини кримінального правопорушення та його наслідки, які в сукупності з даними про особу дають підстави для висновку, що виправлення ОСОБА_6 можливе при призначенні йому мінімального строку покарання.
Прокурор у кримінальному провадженні, в апеляційній скарзі з доповненнями, не оспорюючи доведеність вини та призначення покарання обвинуваченому за скоєння кримінального правопорушення за ч.2 ст. 186 КК України, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_6 за ч.2 ст.186, ч.1 та ч.4 ст.358 КК України, призначивши покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 358 КК України у виді - 2 років обмеження волі; за ч. 4 ст. 358 КК України у виді - 2 років обмеження волі та призначити остаточне покарання з урахуванням ч.1 ст. 70 КК України у виді 5 років позбавлення волі. В решті вирок суду залишити без змін.
На обгрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд, виправдовуючи ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 та ч. 4 ст. 358 КК України зазначив, що не наведено достатню кількість доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримання, порушивши при цьому вимоги ч. 6 ст. 22 КПК України, згідно якої суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
На думку прокурора, суд необгрунтовано відкинув як доказ показання свідка ОСОБА_13 , мотивуючи це тим, що його показання є результатом професійної діяльності і, що дана особа не повинна допитуватися як свідок вчинення кримінальних правопорушень, оскільки згідно ч. 7 ст.97 КПК України, у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим. В даному випадку слідчий ОСОБА_14 особисто складав протокол про затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України, чув та бачив як ОСОБА_6 представлявся громадянином ОСОБА_15 та як у обвинуваченого вилучили вказаний паспорт на ім'я ОСОБА_15 .
Разом з цим, суд при постановленні виправдувального вироку визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 07 червня 2016 року, яким у ОСОБА_6 вилучено паспорт на ім'я ОСОБА_15 , посилаючись на те, що у вказаному протоколі є виправлення. Однак, в ході судового засідання вказаний протокол безпосередньо досліджено в суді, жодних зауважень від обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника не надходило, більше того, вказаний протокол підписано понятим та самим обвинуваченим, який не вказав жодних зауважень. Крім того, зазначений протокол огляду місця події від 07 червня 2016 року відповідає усім вимогам ч. З ст. 104 КПК України, відкритий як доказ в порядку ст. 290 КПК України та жодних зауважень ні від ОСОБА_6 ні від його захисника не надходило.
Крім того, прокурор посилається на те, що суд у вироку зазначив, про допит в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , однак такого свідка немає у вказаному кримінальному провадженні, є свідок ОСОБА_14 , якого і допитано безпосередньо в суді.
Прокурор вважає безпідставними посилання у вироку на неможливість безпосереднього допиту свідка сторони обвинувачення ОСОБА_16 через його неявку у судове засідання, скільки сторона обвинувачення у вказаному кримінальному провадженні не заявляла вказаного свідка, так як його показання не стосуються епізодів за ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України, які інкримінуються ОСОБА_6 .
Як установив суд, обвинувачений ОСОБА_6 17 травня 2016 року близько 11 год. 45 хв., знаходячись поблизу будинку № 4 по вул. Потапова в м. Києві, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_9 , на шиї якої знаходився золотий ланцюжок, довжиною приблизно 70 см., вагою приблизно 14 гр., прослідував за нею та підійшовши, схопив рукою за золотий ланцюжок, усвідомлюючи, що чуже майно є недоторканим, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, зірвав з шиї потерпілої вказаний ланцюжок, вартістю 28000 грн, завдавши останній сильний фізичний біль. Після чого, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 28000 грн.
Крім цього, ОСОБА_6 20 травня 2016 року близько 12 год. 25 хв., знаходячись поблизу будинку №12-Б по пр. Л.Курбаса в м. Києві, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_10 , на шиї якої знаходились два золотих ланцюжки, прослідував за нею в під'їзд будинку №12-Б по пр. Л.Курбаса в м. Києві, та підійшовши схопив рукою за два золотих ланцюжки, завдавши останній сильний фізичний біль. Після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 33000 грн.
Також ОСОБА_6 22 травня 2016 року близько 16 год. 35 хв., знаходячись на зупинці громадського транспорту «Янтарна» в м. Києві, що розташова в напрямку с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_11 , на шиї якої знаходились два золотих ланцюжки, прослідувавши за раніше йому незнайомою ОСОБА_11 та підійшовши до неї, схопив рукою за вищевказаних два золотих ланцюжка, завдавши останній сильний фізичний біль. Після чого з місця злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 54000 грн.
07 червня 2016 року близько 15 год. 50 хв. ОСОБА_6 , знаходячись поблизу будинку № 6 по вул. Генерала Потапова в м. Києві, побачивши раніше незнайому йому ОСОБА_12 , на шиї якої був золотий ланцюжок, прослідувавши за нею та підійшовши до ОСОБА_12 , схопив рукою за золотий ланцюжок, на якому також знаходився золотий хрестик, шляхом ривка, зірвав вказаний ланцюжок з хрестиком з шиї останньої, чим умисно заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді садна по задній поверхні шиї в нижній третині, передній поверхні зліва в верхній третині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (за тривалістю розладу здоров'я). Після чого з місця злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 7468 грн.
Також ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він, у невстановлені слідством час та місці, вирішив незаконно підробити офіційний документ з метою його подальшого використання, а саме: паспорт громадянина України на прізвище ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданий 23.03.1998 року Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області..
Так, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на підробку паспорта, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, перебуваючи в невстановлений слідством час у невстановленому слідством місці, власноручно вклеїв свої фото на першій та третій сторінках паспорта на прізвище ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданий 23.03.1998 року Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області., який він випадково знайшов у невстановленому слідством місці в м. Києві, з метою подальшого його використання.
Крім цього, ОСОБА_6 07 червня 2016 року близько 22 год. 00 хв., перебуваючи біля будинку № 6 по вул. Г.Потапова в м. Києві, будучи затриманим на місці вчиненні злочину, а саме: повторному відкритому викраденні чужого майна, яке належить ОСОБА_12 , пред'явив працівникам поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві завідомо підроблений документ, а саме: паспорт громадянина України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданий 23.03.1998 року Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області, який в подальшому було у нього вилучено.
За пред'явленим обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 4 ст. 358 КК України ОСОБА_6 визнано не винуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю його вини.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи обвинуваченого та захисника про безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора та задоволення поданих ними апеляційних скарг, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити та заперечив проти апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про залишення поданих скарг без задоволення виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а саме в умисному повторному відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, повторно стосовно вказаних потерпілих за наведених у вироку обставин відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим та підтверджений зібраними у встановленому законом порядку доказами, які ретельно досліджено, належно оцінено судом та детально викладені у вироку.
На підтвердження встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано послався на:
показання потерпілої ОСОБА_11 , яка пояснила, що є інвалідом ІІ групи. 22 травня 2016 року, близько 16 год. 00 хв. очікувала чоловіка та сина на зупинці громадського транспорту «Янтарна» в м. Києві, яка розташована в напрямку с. Петропавлівська Борщагівка. На зупинці було багато людей, але вона помітила молодого чоловіка, як пізніше дізналася ОСОБА_6 , який розмовляв по телефону. Він був одягнений в чорну куртку, чорні штани, окуляри та темне взуття. Коли вона спустилася в підземний перехід, вказаний чоловік зняв окуляри, підійшов до неї та запитав чи їй потрібна допомога, на що вона категорично відмовилася, та хотіла відійти, проте, даний чоловік вдарив її в обличчя, в результаті чого вона впала, а він, в свою чергу, зірвав з її шиї два золотих ланцюжки з кулонами у вигляді хрестика та у вигляді «образу Діви Марії», та з місця злочину втік. Через декілька хвилин підійшов її чоловік з сином та викликали поліцію. Кулон у вигляді «образу ОСОБА_17 » вона знайшла на місці вчинення злочину. Під час досудового розслідування та розгляду справи в суді першої інстанції вона впізнала ОСОБА_6 як особу, яка вчинила стосовної неї кримінальне правопорушення;
показання потерпілої ОСОБА_9 , яка пояснила, що у травні 2016 року близько 11 год. 50 хв. забравши дитину з дитячого садка, йшли по АДРЕСА_2 . На зустріч їм йшов чоловік, який мовчки підійшов, зірвав з її шиї золотий ланцюжок та втік, після чого вона звернулася в поліцію. Під час досудового розслідування та розгляду справи в суді першої інстанції, впізнала ОСОБА_6 як особу, яка викрала у неї ланцюжок;
показання потерпілої ОСОБА_10 , яка пояснила, що 20 травня 2016 року близько 12 год. 30 хв. знаходилася в під'їзді будинку АДРЕСА_3 . На сходовій клітці (5-6 поверхи) вгору піднімався чоловік, штовхнув її, внаслідок чого вона впала та вдарилася правою стороною. В цей час чоловік зірвав з її шиї золотий ланцюжок та побіг вниз. Після того вона зателефонувала чоловіку, викликали працівників поліції, та зверталася до лікаря. Під час досудового розслідування та розгляду справи судом першої інстанції, вона впізнала ОСОБА_6 як особу, яка викрала у неї ланцюжок;
показання свідка ОСОБА_18 , згідно яких у 2016 року він був запрошений працівниками поліції в якості понятого при пред'явленні потерпілим (чотири особи) для впізнання обвинуваченого ОСОБА_6 . Потерпілих викликали по черзі, при цьому номери, під якими знаходилися особи пред'явленні для впізнання, постійно змінювалися. Впізнання проводилося в коридорі. Прізвищ потерпілих та чи могли вони перед пред'явленням бачити обвинуваченого він не пам'ятає;
показання свідка ОСОБА_19 , згідно яких влітку 2016 року, точної дати не пам'ятає, прогулювався з собакою, коли до нього підійшли працівники поліції та запропонували бути понятим при пред'явленні для впізнання обвинуваченого потерпілим в приміщенні Святошинського УП ГУ НП в м. Києві, на що він погодився. Його та ще одного понятого завели до кабінету, потім завели чотирьох осіб, яких пред'являли для впізнання. Потерпілі впізнали обвинуваченого ОСОБА_6 як особу, яка вчинила стосовно них кримінальні правопорушення;
дані протоколу пред'явлення особи для впізнання від 16 червня 2016 року, відповідно до якого ст. слідча Святошинського УП ГУ НП у м. Києві майор поліції ОСОБА_20 , в період часу з 13 год. 50 хв. до 14 год. 00 хв., в присутності понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , за участю т.в.о. заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення ВП №2 Святошинського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_21 , спеціаліста ОСОБА_22 та о/у ВП2 Святошинського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_23 , проводила дану слідчу дію, під час якої потерпіла ОСОБА_9 впізнала за рисами обличчя, зростом та тілобудовою особу під №2, а саме ОСОБА_6 (т. 1 а.п. 204-206);
дані протоколу огляду місця події від 16 травня 2016 року та план-схемою до нього, відповідно до якого огляд проведено слідчим Святошинського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_24 в період часу з 12 год. 30 хв. до 12 год. 45 хв. за адресою: м. Київ, вул. Г.Потапова, 4, за участю потерпілої ОСОБА_9 . Об'єктом огляду є ділянка місцевості з трав'яним покриттям біля будинку № 4, де, зі слів потерпілої невстановлена особа відкрито заволоділа шляхом ривка її золотим ланцюжок та втекла в невідомому напрямку (т. 2 а.п. 30-32, 33);
дані протоколу огляду місця події від 20 травня 2016 року, відповідно до якого огляд проведено слідчою Святошинського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_25 в період часу з 13 год. 15 хв. до 14 год. 10 хв., в присутності понятого ОСОБА_26 та власника житла ОСОБА_27 в квартирі АДРЕСА_4 .. При вході до квартири АДРЕСА_5 розташовані двері, перед якими помітні краплі бурого кольору, схожі на кров. На 6-му поверсі при виході з ліфта є двоє дверей, через які ведуть входи до трьох квартир в кожній та сходи, які ведуть на вихід до 5-го поверху (т. 2 а.п. 41-43);
дані протоколу пред'явлення особи для впізнання від 08 червня 2016 року та фотокартки до нього, відповідно до якого ст. слідча Святошинського УП ГУ НП в м. Києві майор поліції ОСОБА_20 , в період часу з 21 год. 10 хв. до 21 год. 50 хв., в присутності понятих ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , за участю потерпілої ОСОБА_10 , проводила слідчу дію, під час якої потерпіла впізнала за загальними рисами обличчя та статурою особу під № 1, а саме ОСОБА_6 (т. 2 а.п. 50-52, 53);
дані протоколу огляду місця події від 22 травня 2016 року, план-схеми та фототаблиці до нього, відповідно до якого огляд проведений слідчим Святошинського УП ГУ НП в м. Києві майором поліції ОСОБА_30 в період часу з 18 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв., в присутності понятих ОСОБА_31 та ОСОБА_32 , за участю потерпілої ОСОБА_11 . Об'єктом огляду є зупинка громадського транспорту за адресою: м. Київ, вул. Янтарна, 5, поряд з зупинкою знаходиться підземний перехід, де виявлено виріб з металу жовтого кольору та овальної форми із зображенням образу ікони Божої матері з немовлям, який повернуто потерпілій ОСОБА_11 під відповідальну розписку (т. 2 а.п. 62-63, 64, 65-67, 70);
дані протоколу пред'явлення особи для впізнання від 16 червня 2016 року, відповідно до якого ст. слідча Святошинського УП ГУ НП в м. Києві майор поліції ОСОБА_20 в період часу з 14 год. 05 хв. до 14 год. 15 хв., в присутності понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_33 , за участю т.в.о. заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення ВП №2 Святошинського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_21 , спеціаліста ОСОБА_22 та о/у ВП2 Святошинського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_23 , проводила дану слідчу дію, під час якої потерпіла ОСОБА_11 , впізнала за загальними рисами обличчя, статурою особу під № 3, а саме ОСОБА_6 (т. 2 а.п. 75-77);
дані відеозапису проведення слідчих дій - пред'явлення особи для впізнання, який міститься на диску «DVD+R» (т. 2 а.п. 121).
Наведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.
Суд у вироку дав детальну оцінку зазначеним доказам та навів достатнє обґрунтування для їх прийняття. Висновки суду підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а відтак підстав визнати їх неправильними не встановлено, як і доказів недопустимими.
Показання потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та свідків суд обгрунтовано взяв до уваги, оскільки вони є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими доказами у справі.
Доводи захисника в апеляційній скарзі про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за вказаними епізодами, оскільки у ОСОБА_6 не було вилучено викрадених у потерпілих речей є не обґрунтованими та спростовуються наведеними у вироку доказами. Крім того, з часу вчинення ним грабежів та до моменту затримання він мав можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при проведенні пред'явлення потерпілим для впізнання підозрюваного не встановлено.
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 , в яких він заперечує свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України стосовно потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності, у тому числі показаннями потерпілих по цих епізодах.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є намаганням уникнути відповідальності.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентними судом згідно з нормами матеріального права та дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, з наведенням мотивів та підстав його ухвалення.
За змістом п.1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані належним чином, оскільки вирок, зокрема, в частині визнання ОСОБА_6 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1,4 ст.358 КК України та виправдання у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, з чим не погоджується прокурор в апеляційній скарзі, ухвалений компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог процесуального закону, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені наведеними у ньому доказами, що були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України, а також з наведенням достатніх мотивів та підстав ухвалення даного вироку.
Як зазначено у вироку суду, стороною обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачується у тому що, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на підробку паспорта, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, перебуваючи в невстановлений слідством час у невстановленому слідством місці, власноручно вклеїв свої фото на першій та третій сторінках паспорта на прізвище ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 , виданий 23.03.1998 Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області, який він випадково знайшов у невстановленому слідством місці в м. Києві, з метою подальшого його використання.
Крім цього, ОСОБА_6 07 червня 2016 року близько 22 год. 00 хв., перебуваючи біля будинку № 6 по вул. Г.Потапова в м. Києві, будучи затриманим на місці вчиненні злочину, а саме: повторному відкритому викраденні чужого майна, яке належить ОСОБА_12 , пред'явив працівникам поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві завідомо підроблений документ, а саме: паспорт громадянина України на прізвище ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 , виданий 23.03.1998 Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області, який в подальшому було у нього вилучено.
Вказані дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, з метою його використання; використання завідомо підробленого документа.
Як убачається з матеріалів судового провадження, судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку досліджено надані стороною обвинувачення докази, зокрема:
допитаний обвинувачений ОСОБА_6 , який категорично заперечував свою причетність до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.4 ст.358 КК України, пояснив, що паспорт на ім'я ОСОБА_15 у нього під час затримання не вилучався. Під час затримання він назвав свої дійсні анкетні дані. Даний паспорт вилучено у квартирі АДРЕСА_6 , яка належить ОСОБА_16 , у якій він тимчасово проживав. Вказане підтверджується протоколом огляду місця події від 07 червня 2016 року, у якому містяться виправлення. Вказаний паспорт він не знаходив, а побачив його у ОСОБА_16 . Його фото у даний паспорт жартома вклеїли його знайомі, коли вони разом розпивали спиртні напої у квартирі АДРЕСА_6 . Паспорт на ім'я ОСОБА_15 він не підробляв та ніколи не використовував;
допитаний свідок ОСОБА_34 , який повідомив, що він працює на посаді слідчого Святошинського УП ГУ НП в м. Києві. У червні 2016 року, згідно із штатним розписом він перебував на чергуванні. У вечірній час черговому надійшов дзвінок по лінії «102» про відкрите викрадення чужого майна у жінки в Святошинському районі м. Києва. Коли громадянина було доставлено в управління поліції, він представився ОСОБА_35 . У нього в присутності понятих знайдено та вилучено паспорт громадянина України на прізвище ОСОБА_36 . Оглянувши паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_15 , виявлено, що фото вклеєне. Після чого даний чоловік представився ОСОБА_37 , та пояснив, що паспорт на прізвище ОСОБА_38 він знайшов та вклеїв туди своє фото, а герб притиснув копійкою, після чого ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України;
досліджено та проаналізовано дані, що містяться у висновку експерта № 833/тдд від 18 липня 2016 року та ілюстрованою таблицею до нього, який проведений на підставі постанови про призначення експертизи від 17 червня 2016 року та відповідно до висновків якого встановлено, що на першій та третій сторінках паспорта громадянина України на прізвище ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 , виданого 23 березня1998 Літинським РВ УМВС України у Вінницькій обл. мало місце переклеювання фотокарток (т. 1 а.п. 237-238, 240-243, 244-248, 249) та
дані, що містяться у протоколі огляду місця події від 07 червня 2016 року, відповідно до якого слідчим Святошинського УП ГУ НП в м. Києві лейтенантом поліції ОСОБА_39 , в період часу з 22 год. 00 хв. до 22 год. 15 хв., в присутності понятих ОСОБА_40 та ОСОБА_41 проведено огляд, яким є службовий кабінет на 3-му поверсі Святошинського УП ГУНП в м. Києві, що розташований за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 109. В даному кабінеті знаходиться ОСОБА_6 , в якого виявлено та вилучено паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на прізвище ОСОБА_15 (т. 1 а.п. 228-230).
Проаналізувавши показання обвинуваченого, свідка та зазначені письмові докази, суд першої інстанції визнав показання обвинуваченого про його непричетність до вчинених злочинів, передбачених ч.1, ч.4 ст.358 КК України достовірними та такими, що не спростовані стороною обвинувачення, оскільки достатніх та допустимих доказів на підтвердження висунутого обвинувачення під час судового розгляду суду не надано.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є мотивованими та узгоджуються із положеннями кримінального процесуального закону.
Крім того, судом першої інстанції обгрунтовано, відповідно до положень ст.ст. 85-87 КПК України, визнано недопустимим доказом протокол огляду місця події від 07 червня 2016 року.
Так, відповідно до положень ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.
Чіткі вимоги до протоколу зазначено у ч. 3 ст. 104 КПК України. Відповідно до даних вимог протокол повинен містити відомості, зокрема, про місце, час проведення процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада); послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження.
При цьому, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що протокол огляду місця події від 07 червня 2016 року, має низку виправлень, а саме: щодо початку огляду (час), прізвища особи, у якої виявлено та вилучено документ.
Правильну оцінку судом надано такому доказу як висновок експерта № 833/тдд від 18 липня 2016 року, який лише підтверджує факт переклеювання фотокарток у паспорті громадянина України на ім'я ОСОБА_15 , і ніяким чином не підтверджує те, що таке переклеювання вчинив саме ОСОБА_6 .
Крім того, судом обґрунтовано не взято до уваги показання, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_42 , оскільки його показання є результатом професійної діяльності, спрямованої на проведення та документування слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні, а тому його показання не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Невірне зазначення у вироку ініціалів свідка ОСОБА_42 , на що посилається прокурор в апеляційній скарзі, є технічною помилкою, яка жодним чином не впливає на прийняте рішення.
Згідно положень ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Крім того, пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
За таких обставин колегія суддів уважає, що судом першої інстанції при ухваленні вироку в частині виправдання обвинуваченого дотримано вимоги кримінального процесуального закону, а тому відсутні підстави для його скасування, як про це вимагає в апеляційній скарзі прокурор.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд дотримався вимог ст.ст.50, 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів; дані про особу обвинуваченого, який неодружений, не працює, без місця реєстрації та постійного місця проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, раніше неодноразово судимий, не встановивши обставин, що пом'якшують та обтяжують обвинуваченому ОСОБА_6 покарання прийшов до правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції його від суспільства.
Колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_6 покарання, оскільки призначене судом покарання за видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку суду колегією суддів не встановлено і в апеляційних скаргах не наведено.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, вирок Святошинського районного суду міста Києва від 02 лютого 2017 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ упродовж трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3