Справа № 11-cc/796/3034/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 399 КПК Доповідач: ОСОБА_2
08 червня 2017 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_2 , вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 травня 2017 року, -
Цією ухвалою повернуто скаргу ОСОБА_3 на незаконність тримання під вартою, застосування ст. 72 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, засуджений ОСОБА_3 , який перебуває у Вінницькій установі виконання покарань № 1, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та призначити новий судовий розгляд скарги на незаконність тримання під вартою в суді першої інстанції.
Перевіривши зміст апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження за скаргою засудженого ОСОБА_3 , поданою в порядку ч. 2 ст. 29 Конституії України на незаконність тримання під вартою, суддя приходить до висновку, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 слід відмовити, виходячи з наступного.
Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, читко визначено та регламентовано Главою 31 Кримінального процесуального кодексу України 2012 року. Так, згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
ОСОБА_3 , який засуджений до довічного позбавлення волі, подав в порядку ч. 2 ст. 29 Конституції України скаргу на незаконне тримання під вартою, яке мало місце в період дії КПК України 1960 року, який втратив чинність. У зв'язку з цим, слідчий суддя, посилаючись на порядок вирішення даної скарги, визначений в ст. 206 КПК України, повернув ОСОБА_3 його скаргу у зв'язку з порушенням територіальної підсудності.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Оскільки компетенція слідчого судді розповсюджується лише на стадію досудового розслідування, а засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання у Вінницькій установі виконання покарань № 1 що розташована поза межами територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду міста Києва, а відтак прийшов до висновку, що вирішення порушеного в скарзі питання знаходиться поза межами компетенції слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва.
В ст. 309 КПК України наведено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, а також визначено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Останнє засвідчує, що ухвали слідчого судді, які постановлені під час досудового розслідування в порядку ст.. 206 КПК України, не можуть бути предметом апеляційного розгляду, так як вони не входять до вказаного переліку ухвал слідчого судді.
Таким чином, ухвала слідчого судді про повернення скарги про незаконність тримання під вартою, поданої в порядку ч. 2 ст. 29 Конституції України, апеляційному оскарженню не підлягає.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя відмовляє і відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Оскільки ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 травня 2017 року стосується безпосередньо повернення скарги ОСОБА_3 на незаконність тримання під вартою, застосування ст. 72 КК України, поданої в порядку ст. 29 Конституції України, то така ухвала слідчого судді апеляційному оскарженню не підлягає, про що прямо зазначено і в оскаржуваній ухвалі. Тому у відкритті провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на зазначену ухвалу слідчого судді необхідно відмовити.
В той же час, вважаю необхідним звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 КПК України 1960 року, затримання підозрюваного визнавалося тимчасовим запобіжним заходом, який застосовувався з підстав і в порядку, передбаченому ст. ст.106, 115, 165-2 КПК України 1960 року. За результатами розгляду такої скарги суддя, згідно з ч. 9 ст. 106 КПК України 1960 року, виносив постанову про законність затримання або про задоволення скарги і визнання затримання незаконним. На цю постанову судді, у відповідності до ч. 10 ст. 106 КПК України 1960 року, протягом семи діб з дня її винесення, могла бути подана апеляція прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, або її захисником чи законним представником. Таке оскарження, за змістом Розділу ІІ КПК України 1960 року, могло мати місце лише під час дізнання або досудового слідства, оскільки під час судового розгляду справа ніким не могла бути витребувана із суду відповідної інстанції, а суд, крім іншого, за наявності до того підстав міг своєю ухвалою, згідно зі ст. 274 КПК України 1960 року, обрати, скасувати чи змінити запобіжний захід підсудному.
Оскільки КПК України 1960 року втратив чинність, то запобіжні заходи, як визначено в п. 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року, які були застосовані під час дізнання та досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексем. Тому вирішення всіх питань, пов'язаних із запобіжними заходами, обраними до набрання чинності КПК України 2012 року, може вирішуватися тільки у відповідності до норм КПК України 1960 року.
Керуючись ст.ст. 309, 392, 399, 404, 422 КПК України, колегія суддів, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 травня 2017 року, якою повернуто скаргу ОСОБА_3 на незаконність тримання під вартою, застосування ст. 72 КК України.
Апеляційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу протягом трьох місяців з дня її проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_2