АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA
09 червня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Ігнатов Р.М., за участі:
особи, яка притягується до відповідальності − ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в міста Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 03.03.2017, -
Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 03.03.2017, визнавши причини пропуску такого строку поважними. Скасувати оскаржувану постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 03.03.2017 та закрити провадження по справі.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_2 вважає, що судом не встановлено в повній мірі фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належної оцінки наявним по справі доказам. При цьому апелянт наголошує, що висновок суду є хибним, оскільки ОСОБА_2 не керував транспортним засобом, а знаходився на пасажирському місці. Транспортний засіб не рухався. ОСОБА_2 чекав свого товариша, який потім і керував автомобілем. Встановлені поліцією ознаки сп'яніння вважає недоцільними.
Також ОСОБА_2 стверджує, що не встановлено місце вчинення адміністративного правопорушення. Вважає, що вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - не доведено.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне о скарження, то ОСОБА_2 посилається на те, що про судове засідання місцевим судом він не повідомлявся, про прийняте рішення не знав, а тому просить поновити йому строки оскарження постанови суду першої інстанції.
Інших самостійних доводів апеляційна скарга не містить.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №123050 від 31.01.2017, ОСОБА_2, 31.01.2017 о 03:05 год. керував автомобілем НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.
Заслухавши доповідь судді, доводи особи, яка притягується до відповідальності - ОСОБА_2, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, заслухавши пояснення ОСОБА_2 щодо фактичних обставин справи та обґрунтування доводів апеляції, відповіді на запитання суду, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі, суд вважає, що така апеляційні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Першочергово судом вирішено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 03.03.2017.
Так, в судовому засіданні від 09.06.2017 ОСОБА_2 пояснив суду, що про те, що Голосіївським районним судом буде розглядатись справа ОСОБА_2 не знав. 05.04.2017 ОСОБА_2 стало відомо про оскаржувану постанову, коли він звернувся самостійно до суду.
В матеріалах даного провадження наявна розписка ОСОБА_2 про отримання копії оскаржуваної постанови, датована 05.04.2017. Натомість, згідно штампової відмітки Голосіївського районного суду міста Києва, апеляційну скаргу ОСОБА_2 до суду було подано 10.04.2017.
Отже, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження належного повідомлення ОСОБА_2 про судове засідання від 03.03.2017, зважаючи, що ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в межах десятиденного строку, визначеного ч.2 ст.294 КУпАП на оскарження постанови місцевого суду відраховуючи початок перебігу зазначеного строку з моменту коли дізнався про існування оскаржуваної постанови, а також беручи до уваги на принцип доступу до правосуддя, який випливає з п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, − суд вважає за необхідне задовольнити існуюче клопотання, прийнявши подану ОСОБА_2 апеляційну скаргу до розгляду та поновивши йому строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Що стосується безпосередніх доводів апеляційної скарги, то суд керується слідуючим.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зазначені завдання реалізуються шляхом вчинення низки процесуальних дій органами (посадовими особами), уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення. Передусім це з'ясування наявності факту вчинення правопорушення, установлення особи, що вчинила правопорушення, чи винна ця особа і чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що інспектором патрульної служби при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та суддею місцевого суду при розгляді справи вказаних вимог закону дотримано не було.
Так, в судовому засіданні від 09.06.2017 ОСОБА_2, що 31.01.2017 на нього склали протокол про адміністративне правопорушення. Його не зупиняли, автомобіль не рухався. Автомобіль знаходився в заведеному стані, бо на вулиці було дуже холодно. Транспортний засіб був припаркований в забороненому місці, саме тому і підійшли працівники поліції. Як пояснив ОСОБА_2, в автомобілі він сидів з товаришем і чекали на приїзд їх знайомого, який повинен був сісти за кермо та відвезти їх додому, бо вони перебували на підпитку. Посилання поліцейських на те, що автомобіль рухався - не відповідає дійсності, так як був заведений лише двигун, аби не замерзнути в автомобілі.
На запитання суду ОСОБА_2 пояснив, що коли працівники поліції запропонували пройти огляд - він відмовився в присутності двох свідків, бо не керував транспортним засобом. Після того як працівниками поліції було складено протокол, приїхав товариш ОСОБА_2, якому він телефонував раніше, і сів за кермо автомобіля.
Отже, зазначеними вище поясненнями ОСОБА_2 спростовується висновок суду першої інстанції щодо керування ОСОБА_2 автомобіля НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Цими поясненнями також ставляться під сумнів і відомості, відображені в рапорті інспектора поліції Філоненко В.В. щодо керування ОСОБА_2 транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння. До того ж жодних мотивів для того, щоб керувати ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння − суд не знаходить, оскільки як слідує з пояснень ОСОБА_2 саме з цією метою він зателефонував своєму знайомому і чекав на його приїзд, поза як сам перебував в нетверезому стані.
Ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Натомість, п.27 Постанови Пленуму від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Між тим, виходячи з аналізу змісту ст.130 КУпАП, відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна бути в нерозривному зв'язку з керуванням транспортним засобом в такому стані.
Таким чином, враховуючи, що згідно пояснень свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 засвідчили лише відмову ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, натомість, крім рапорту працівника поліції, до яких суд відноситься критично, жодних інших даних щодо керування ОСОБА_2 транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння матеріали справи не містять.
У відповідності до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на зазначений конституційний припис, а також на положення диспозиції статті, за якою ОСОБА_2 визнано винним, згідно якої особа підлягає адміністративній відповідальності у разі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння при керуванні транспортним засобом, - суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що в діях ОСОБА_2 відсутній складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. В свою чергу, наведені в оскаржуваній постанові суду обставини щодо визнання ОСОБА_2 винним за ч.1 ст.130 КУпАП є необґрунтованими та такими, які не відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим така постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя -
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку - задовольнити та поновити йому строк на оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 03.03.2017.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03.03.2017, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і застосовано до нього відповідне адміністративне стягнення, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.М.Ігнатов
Справа № 33/796/1167/2017
Категорія: ст. 130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Ладиченко С.В.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.