79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" червня 2017 р. Справа № 921/14/17-г/11
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Марко Р.І.
Желік М.Б.
при секретарі Кобзар О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Теребовлянського районного споживчого товариства, м. Теребовля, вх. №01-05/2347/17 від 23.05.2017 року
на рішення господарського суду Тернопільської області від 15.03.2017 року
у справі № 921/14/17-г/11
за позовом: Теребовлянського районного споживчого товариства, м. Теребовля
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Теребовля
про: усунення перешкод в користуванні власною будівлею
За участю представників сторін:
від позивача: Помазанська С.І.-представник на підставі довіреності №279 від 12.10.2015 року;
від відповідача: ОСОБА_5-представник на підставі довіреності № 1100 від 06.07.2016 року;
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови
рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.03.2017 року у справі №921/14/17-г/11 (суддя Сидорук А.М.) у позовних вимогах Теребовлянського районного споживчого товариства, до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні власною будівлею - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.03.2017 року у справі №921/14/17-г/11, позивач - Теребовлянське районне споживче товариство,- подав апеляційну скаргу.
Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що позовні вимоги були належно доведені, однак, суд мотивував своє рішення доказами, які у судових засіданнях не досліджувались.
На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 15.034.2017 р. у справі 921/14/17-г та задовольнити позов.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2017 року, справу №921/14/17-г/11 розподілили головуючому судді Костів Т.С. та іншим суддям, а саме: суддям Желіку М.Б. та Марку Р.І..
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 р., поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 13.06.2017 року.
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.
В судове засідання 13.06.2017 року з'явився представник відповідача, проти поданої апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Представник апелянта в судове засідання з'явився, подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з мотивів наведених у ній. Надав усні пояснення по суті спору.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
як правильно встановив суд першої інстанції, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним НОМЕР_2 від 12.03.2015р. за Теребовлянським районним споживчим товариством за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстровано цілісний майновий комплекс (реєстраційний номер об'єкта НОМЕР_1), що складається з: А - адміністративний будинок з додатковими приміщеннями, площею 523 кв.м.; В - павільйон по торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, площею 54,6 кв.м.; Б - павільйон по торгівлі продовольчими товарами, площею 57,4 кв.м.; Д - павільйон по торгівлі м'ясопродуктами з добудовою готелю та лабораторії, площею 670,6 кв.м.
01.06.2015 р. між Теребовлянським районним споживчим товариством та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди об'єкта нерухомості №28, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину нежитлової будівлі, адмінбудинок ринку, загальною площею 65 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. (п1.1 Договору). Термін дії договору закінчився 01.05.2016 р.
Рішенням суду у справі № 921/341/16-г/11 від 14.07.2016 р. постановлено виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 з нежитлового приміщення адмінбудинку ринку площею 65 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, що належить Теребовлянському районному споживчому товариству на праві власності. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.09.2016 року виправлено допущену описку в пункті 2 резолютивної частини рішення господарського суду Тернопільської області від 14.07.2016 р. по справі № 921/341/16-г/10.
Скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що при виконанні постанов правління РайСТ №18 від 29.03.2016 р. "Про підготовку підприємств торгівлі, ринку до роботи в весняно-літній період та стан благоустрою прилеглих територій" та №44 від 30.09.2016 р. "Про затвердження робіт на капітальний ремонт павільйону по торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами на ринку в АДРЕСА_1" в частині проведення робіт по капремонту павільйону по торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринку АДРЕСА_1, працівникам РайСТ чинилися перешкоди ОСОБА_3, що зафіксовано у акті від 17.10.2016 р.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом. Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до положень норм ст.ст. 16, 391 ЦК України власник або титульний володілець вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. Зокрема, власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов). Застосовуючи положення ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, слід виходити із такого. Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Суд першої інстанції встановив, а скаржник у суді апеляційної інстанції не спростував належними доказами того, що між позивачем та відповідачем договірних відносин на павільйон по торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, площею 54,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ніколи не існувало (договір оренди № 28 від 01.06.2015 р. був укладений на частину нежитлових будівель, адмінбудинку ринку, АДРЕСА_1, загальною площею 65 кв.м. Крім того, вказаний договір закінчив свою дію 01.05.2016 р., а нежитлове приміщення - звільнене відповідачем.
Також, апелянт зазначає, що ФОП ОСОБА_3 17.10.2016р.- надав пояснення працівникам поліції які в подальшому викладено у висновку Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області від 20.10.2016р., що дають підстави вважати користування ним даним приміщення на підставі договору оренди, були заперечені відповідачем. Стверджено, що жодних договірних відносин з РайСТ щодо оренди спірного павільйону у ОСОБА_3 не було, а правоохоронними органами його помилково було визначеного учасником події пошкодження приміщення, яке перебуває у користуванні ОСОБА_6 (висновок від 20.10.2016 р.), що в подальшому відображено у висновку від 21.02.2017 р.
Суд першої інстанції дослідив зазначені розбіжності у поясненнях та зробив висновки, що відповідають зібраним доказам. У матеріалах перевірки Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області по факту звернення ОСОБА_3 від 06.02.2017 р. (зареєстровані в ЖЄО під №334 додатково об'єднані з матеріалами перевірки, що зареєстровані в ЖЄО під №2819, №2820 та №2966 за 2016 р.), містяться: Рішення Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради Теребовлянського району Тернопільської області №133 від 30.08.2016 р. "Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд", згідно п. 20. якого вирішено затвердити схему розміщення тимчасової споруди ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 для подальшого затвердження та виготовлення паспорту прив'язки даної тимчасової споруди; Паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення № ТС-20/4 на вул. Паращука в м. Теребовля, реєстраційний №19, дата видачі 26.09.2016 р.; Пояснення ОСОБА_6 від 31.10.2016 р. щодо дій працівників РайСТ на її об'єкті тимчасової споруди торгового призначення (кіоску); Висновок Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області від 21.02.2017 р., в якому зазначено, що додатковою перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 будь - якого відношення щодо оренди або права власності до приміщення на території ринку в АДРЕСА_1 яким на даний час користується його дружина ОСОБА_6, він не має.
Таким чином, судом першої інстанції було підставно встановлено, що спірне приміщення на території ринку в м. Теребовлі по вул. Паращука, 7 не належить відповідачу, не перебуває у його користуванні чи розпорядженні, а перебуває у користуванні третьої особи ОСОБА_6, про що свідчить, зокрема Паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового призначення № ТС-20/4 на АДРЕСА_1, реєстраційний №19, дата видачі 26.09.2016 р..
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов підставного висновку, що позивачем не доведено фактів, що підтверджують дії відповідача у створенні Теребовлянському РайСТ перешкод щодо здійснення ним його правомочностей, а саме: здійснення повноважень щодо користування або розпорядження об'єктом права власності.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 15.03.2017 р. у справі № 921/14/17-г/11 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Тернопільської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Теребовлянського районного споживчого товариства, м. Теребовля, вх. №01-05/2347/17 від 23.05.2017 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 15.03.2017 року у справі № 921/14/17-г/11 без змін.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Тернопільської області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 15.06.2017 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Желік М.Б.