ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.06.2017Справа №910/313/17
За позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
доДепартаменту регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Димарська сільська рада Іванківського району Київської області
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство енергетики та вугільної промисловості України
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області
простягнення 3608253,05 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники сторін:
від позивачаГолець Г.В. - представник
від відповідачане з'явився
від третьої особи-1не з'явився
від третьої особи-2Кулик А.Ю. - представник
від третьої особи-3не з'явився
від третьої особи-4не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Департаменту регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації 3608253,05 грн (з урахуванням поданих позивачем заяв про виправлення описок в позовній заяві).
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №14/1261/11 від 23.06.2011 в частині повернення суми грошових коштів, отриманих відповідачем від позивача на добудову об'єкта газопостачання: «Газопостачання с.Димарка Іванківського району Київської області», внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 1737757,60 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 152125,01 грн та інфляційні втрати у розмірі 1718370,44 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 за вказаним позовом було порушено провадження у справі №910/313/17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 продовжено строк розгляду справи на 15 днів, залучено до участі у справі Димарську сільську раду Іванківського району Київської області третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 14.03.2017.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/8255 від 13.03.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/313/17.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №910/313/17 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу №910/313/17 до провадження та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 розгляд справи відкладено на 10.05.2017, а також залучено до участі у справі Кабінет Міністрів України та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України третіми особами-2, 3 відповідно, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 за клопотанням відповідача, третьої особи-2, третьої особи-3 продовжено строк вирішення спору у справі №910/313/17 на 15 днів, залучено до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області третьою особою-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 26.05.2017.
В судовому засіданні 26.05.2017 оголошувалась перерва до 08.06.2017.
В судове засідання, призначене на 08.06.2017, представник позивача з'явився, позов підтримав.
Відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, представників в судове засідання, призначене на 08.06.2017, не направив.
06.06.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представника відповідача - головного спеціаліста відділу юридичної роботи Козяр Н.В. направлено до Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України для підвищення кваліфікації з 07 по 08 червня 2017 року, а тому вказаний представник не може з'явитися на засідання суду.
Однак, суд відзначає, що відповідачем у справі є юридична особа - Департамент регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації, а не конкретний представник. Відповідно, відповідач не був позбавлений можливості направити у засідання суду іншого представника.
Більш того, відповідач мав достатньо часу для підготовки правової позиції по справі та мав можливість подати пояснення та додаткові докази завчасно через канцелярію суду або надіслати поштою.
Як зазначено в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки у попередніх судових засіданнях судом заслухано пояснення представника відповідача по суті спору, у матеріалах справи наявний письмовий відзив відповідача на позов, неявка представників відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору, і справа може бути розглянута без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи наведене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхиляється.
У поданому суду відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що на даний час обумовлений договором об'єкт газопостачання не переданий у державну власність, відповідна комісія не приймала об'єкт державної форми власності до експлуатації, отже, він не вважається введеним в експлуатацію згідно з вимогами розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р та умовами Договору, а тому строк виконання зобов'язання по поверненню коштів не настав. Також відповідач зазначає, що не отримував від облдержадміністрації кошти з Державного бюджету на виконання боргових зобов'язань замовників спорудження об'єктів газопостачання перед НАК «Нафтогаз України» згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р «Про добудову підвідних газопроводів», а тому у відповідача були відсутні підстави для звернення з даним позовом до суду.
Третя особа-1 - Димарська сільська рада Іванківського району Київської області представників в судове засідання не направила, у поданих суду клопотаннях просила розглядати справу без участі її представника.
Клопотання третьої особи-1 про розгляд справи без участі її представника судом задоволено.
Третя особа-2 - Кабінет Міністрів України проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що об'єкт газопостачання ще не переданий у державну власність, а тому умови договору є невиконаними.
Міністерством енергетики та вугільної промисловості України подано суду письмові пояснення, в яких третя особа-3 зазначає, що Міністерство не є стороною цього договору та не уповноважено забезпечувати бюджетне фінансування на погашення заборгованості замовника за договором №14/1261/11 перед НАК «Нафтогаз України», та просить суд ухвалити законне рішення відповідно до вимог матеріального права.
Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області письмових пояснень по суті спору не надало. В судовому засіданні 26.05.2017 представник третьої особи-4 надав суду інформацію про рух коштів по рахунках Департаменту регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації за договором №14/1261/2011 перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України».
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва
23.06.2011 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Нафтогаз) та Головним управлінням капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації (правонаступником якого є Департамент регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації; замовник) було укладено договір №14/1261/11 від 23.06.2011. Додатковою угодою №1 від 14.09.2012 до вказаного договору внесено зміни (надалі договір №14/1261/11 від 23.06.2011 від 23.06.2011 в редакції додаткової угоди №1 від 14.09.2012 - Договір). Оригінали Договору №14/1261/11 від 23.06.2011 та Додаткової №1 від 14.09.2012 оглянуті судом в судовому засіданні.
За змістом п. 1.1 Договору Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» (далі - Розпорядження) та на умовах цього Договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу «Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - Перелік) та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (додаток 1), здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: «Газопостачання с.Димарка Іванківського району Київської області» (далі - Об'єкт), а замовник зобов'язується здійснити добудову об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами Договору, забезпечити передачу його як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об'єкта.
Відповідно до п. 2.1.1 Договору Нафтогаз зобов'язаний при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови Об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України.
Згідно з п. 2.3.1 Договору замовник зобов'язаний забезпечити виконання всіх належних дій для добудови об'єкта у відповідності до діючого законодавства України та умов Договору, в тому числі отримання необхідних дозвільних документів та розробку проектно-кошторисної та іншої документації, надання підтверджуючих документів щодо права власності замовника на інші частки об'єкта та введення в експлуатацію об'єкта і передачу його у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, яке здійснює ліцензійну діяльність на території розташування об'єкта згідно з діючим законодавством України.
Відповідно до п. 2.3.13 Договору замовник зобов'язаний протягом місяця з дати передачі об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надати Нафтогазу завірені підписом уповноваженої особи та печаткою замовника копії декларації про готовність об'єкта до експлуатації або акт готовності об'єкта до експлуатації з сертифікатом, акту приймання-передачі об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та протоколу комісії про прийняття об'єкта державної форми власності до експлуатації.
За змістом п.п. 3.1 - 3.2 Договору загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 1857732,80 грн. Вартість добудови об'єкта визначається замовником на підставі проектно-кошторисної документації, розробленої і затвердженої в установленому діючим законодавством порядку, та не може перевищувати вартості добудови, затвердженої Переліком.
У Переліку об'єктів газопостачання Київської області, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», визначено, що кошторисна вартість добудови об'єкта газопостачання: «Газопостачання с.Димарка Іванківського району Київської області» складає 1898600,00 грн, залишок кошторисної вартості - 1870060,00 грн, а отже, погоджений Договором загальний обсяг фінансування не перевищує вартості добудови, затвердженої Переліком.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору позивачем здійснено фінансування добудови об'єкта газопостачання: «Газопостачання с.Димарка Іванківського району Київської області» шляхом перерахування на зазначений в Договорі рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 1857732,80 грн. Факт перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями №3994 від 23.06.2011 на суму 1000000,00 грн, №8384 від 14.09.2012 на суму 857732,80 грн та відповідними банківськими виписками по рахунку.
Відповідно до п. 2.3.15 Договору замовник зобов'язаний протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об'єкта.
Пунктом 2.3.14 Договору встановлено, що замовник зобов'язаний своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу в установлений даним Договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об'єкта газопостачання.
У відповідності до п.п. 2.3.9 Договору у разі неможливості виконання договірних зобов'язань замовник зобов'язаний повідомити Нафтогаз протягом 3 робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню Договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Нафтогазом рішення щодо подальшого виконання Договору.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наявною в матеріалах справи копією декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 16.11.2012 за №КС14212220143, підтверджується, що обумовлений Договором об'єкт газопостачання - «Газопостачання с.Димарка Іванківського району Київської області» побудовано та у 2012 році введено в експлуатацію.
Відтак, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п.2.3.15 Договору відповідач зобов'язаний був перерахувати позивачу суму коштів, отриманих на добудову об'єкта, у строк до 31.12.2013 включно.
Однак, відповідачем свого обов'язку з повернення отриманих на добудову об'єкта коштів належним чином не виконано. З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2012 та 27.05.2013 відповідачем повернуто на користь позивача невикористані кошти у розмірі 119786,00 грн. Решту коштів, отриманих на добудову об'єкта, - у розмірі 1737757,60 грн відповідачем на користь позивача повернуто не було.
Стосовно тверджень відповідача про те, що в розумінні розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» обумовлений Договором об'єкт газопостачання не вважається прийнятим в експлуатацію, оскільки згідно п.5 даного Розпорядження моменту введення цілісних об'єктів в експлуатацію має передувати передача об'єкта у державну власність, суд відзначає таке.
Пункт 5 зазначеного Розпорядження лише встановлює обов'язок для Міністерства палива та енергетики забезпечити передачу профінансованих об'єктів незавершеного будівництва газопроводів або їх часток у державну власність з подальшим введенням в установленому законодавством порядку цілісних об'єктів в експлуатацію.
Водночас, правовідносини, які є предметом розгляду даної справи, виникли на підставі укладеного між позивачем та відповідачем господарського договору, який в силу ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовами Договору, а саме п. 2.3.15, встановлено обов'язок замовника повернути Нафтогазу суму грошових коштів, отриманих на добудову об'єкта, протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію.
Тобто, момент виникнення обов'язку відповідача з повернення відповідної суми коштів пов'язаний виключно із фактом введення об'єкта газопостачання в експлуатацію та не ставиться в залежність від будь-яких інших обставин, в тому числі факту передачі об'єкта у державну власність, до сфери управління компетентного органу, на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, наявності або відсутності бюджетного фінансування тощо.
Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на законодавчому рівні врегульовано, зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній станом на 16.11.2012) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Пунктом 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (в редакції, яка діяла станом на 16.11.2012), визначено, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
Таким чином, оскільки 16.11.2012 Декларація про готовність об'єкта газопостачання «Газопостачання с.Димарка Іванківського району Київської області» до експлуатації зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, даний об'єкт є таким, що введено в експлуатацію з 2012 року, а тому в силу п.2.3.15 Договору та ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був повернути на користь позивача суму коштів, отриманих на добудову об'єкта, до 31.12.2013.
Факт відсутності бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань щодо повернення грошових коштів, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція стосовно того, що відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання викладена в постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012.
На те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності вказав і Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.2005) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004).
Положення п. 2.3.15 Договору, на яке відповідач посилається, стверджуючи про відсутність правових підстав для звернення позивача з даним позовом до суду, стосується лише відповідальності у вигляді нарахування і стягнення пені та штрафів за невиконання замовником п. 2.3.15 Договору. При цьому даним пунктом Договору прямо передбачено, що відсутність бюджетного фінансування не позбавляє замовника обов'язку повернути Нафтогазу кошти, отримані згідно з Договором.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем належними та допустимими доказами обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, обставин, які б свідчили про відсутність обов'язку з повернення до 31.12.2013 суми грошових коштів, отриманих на добудову об'єкта, не доведено.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 1737757,60 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 152125,01 грн, нараховані за період прострочення з 01.01.2014 по 01.12.2016, та інфляційні втрати у розмірі 1718370,44 грн за період прострочення з 01.01.2014 по 31.10.2016.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Наведені у п. 4.7 Договору застереження щодо неможливості нарахування пені та штрафів у разі невиконання замовником п.2.3.15 Договору через відсутність бюджетного фінансування стосується звільнення замовника від відповідальності, яка має іншу правову природу - неустойка (штраф, пеня), однак, не звільняє його від відповідальності, встановленої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки норма ч. 1 ст. 625 цього Кодексу є імперативною і не передбачає жодних винятків незалежно від причин прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасного повернення суми грошових коштів, отриманих на добудову об'єкта газопостачання, є підставою для нарахування визначених ст. 625 Цивільного кодексу України платежів, адже відсутність бюджетних коштів не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №906/1072/15.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання зобов'язання з повернення суми грошових коштів, отриманих на добудову об'єкта, є обґрунтованими.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 152125,01 грн (за період з 01.01.2014 по 01.12.2016) підлягають задоволенню за розрахунком позивача. Сума інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду нарахування (01.01.2014 по 31.10.2016) за розрахунком суду становить 1664050,16 грн, а тому вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Департаменту регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації (04119, м.Київ, вулиця Мельникова, будинок 40, ідентифікаційний код 21467647) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) суму основного боргу у розмірі 1737757 (один мільйон сімсот тридцять сім тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн 60 коп., 3% річних у розмірі 152125 (сто п'ятдесят дві тисячі сто двадцять п'ять) грн 01 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1664050 (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі п'ятдесят) грн 16 коп. та судовий збір у розмірі 53041 (п'ятдесят три тисячі сорок одна) грн 32 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 14.06.2017
Суддя Ю.М. Смирнова