ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.06.2017Справа №910/7432/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/7432/17
за позовом приватного акціонерного товариства «Київобленерго», м. Вишневе,
до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», м. Київ,
про стягнення 5 841,76 грн.,
за участю представників:
позивача - Мокрієнко Т.В. (довіреність від 09.06.2017 № 239);
відповідача - не з'явилися.
Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - Банк) про стягнення за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії від 22.02.2016 № 220069413 (далі - Договір): 4 500,48 грн. основної заборгованості; 729,37 грн. пені; 67,97 грн. 3% річних; 543,94 грн. втрат від інфляції, а всього 5 841,76 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2017 порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 13.06.2017.
24.05.2017 позивач подав суду письмове підтвердження про відсутність аналогічних спорів між сторонами та додаток № 2 до Договору.
12.06.2017 позивач подав суду клопотання про залучення до участі у справі правонаступника публічного акціонерного товариства «Київобленерго» - приватне акціонерного товариства «Київобленерго» (далі - Товариство).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 було задоволено клопотання позивача та здійснено заміну.
Представник позивача у судовому засіданні 13.06.2017 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю.
Представники відповідача у судове засідання 13.06.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином; відзив на позовну заяву не подали.
Ухвала Господарського суду міста Києва була надіслана учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 13.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
22.02.2016 Товариством (постачальник) і Банком (споживач) укладено Договір, за умовами якого:
- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 8 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами Договору (пункт 1.1 Договору);
- точка продажу електричної енергії встановлюється сторонами згідно «Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», та визначається в додатку № 1 «Загальна однолінійна схема електропостачання», що є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору);
- постачальник зобов'язується продавати (постачати) споживачу електричну енергію, як товар з врахуванням його особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик: в межах дозволеної потужності, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору (додаток № 2 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»; із дотриманням граничних показників електричної енергії, визначених державними стандартами України (ГОСТ 13109-97) «Норми якості електричної енергії в системах електропостачання загального призначення» (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Договору);
- споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку № 6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії» (підпункт 2.3.3 пункту 2.3 Договору);
- за внесення платежів, передбачених Договором, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми. Споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Суми вказаних нарахувань зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками (підпункт 4.2.1 пункту 4.2 Договору);
- Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2016 (пункту 9.4 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - начальником комерційної дільниці Олійник М.Г., яка діяла на підставі довіреності від 25.08.2015 № 289 та від відповідача - начальником Управління справами Довгопол Л.В., яка діяла на підставі довіреності від 01.12.2015 № 002060 та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки електроенергії.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» (далі - Закон) споживачі енергії це - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Відповідно до статті 26 Закону споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 затверджено Правила користування електричною енергією (далі - Правила).
Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).
Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Відповідно до пункту 5.1 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Згідно з частиною другою пункту 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач на виконання умов договору поставляв відповідачу електричну енергію та виставляв для оплати відповідні рахунки-фактури.
Відповідач договірні зобов'язання в частині здійснення платежів з оплати поставленої електричної енергії належним чином не виконав, внаслідок чого виник борг у сумі 4 500,48 грн.
26.08.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією № 206/б/н про сплату основної заборгованості у сумі 4 500,48 грн. і 339,52 грн. шрафних санкцій.
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 4 500,48 грн. боргу за поставлену електричну енергію є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 543,94 грн. втрат від інфляції (період нарахування з 24.03.2016 по 05.05.2017), 67,97 грн. 3% річних та 729,37 грн. пені (період нарахування з 24.03.2016 по 04.12.2016).
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених Договором, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми. Споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Суми вказаних нарахувань зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками.
Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; ідентифікаційний код: 23494714) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2Б; адреса для листування: 09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Офіцерська, 1; адреса місцезнаходження: 04136, м. Київ, вул. Стеценка, 1а; ідентифікаційний код: 23243188): 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 48 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію; 543 (п'ятсот сорок три) грн. 94 коп. втрат від інфляції; 67 (шістдесят сім) грн. 97 коп. 3 % річних; 729 (сімсот двадцять дев'ять) грн. 37 коп. пені та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повне рішення складено 15.06.2017.
Суддя І.Д. Курдельчук