12 червня 2017 року Справа № 922/695/16
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Малетича М.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 (головуючий суддя Здоровко Л.М., Лакіза В.В., Плахов О.В.)
на рішенняГосподарського суду Харківської області від 05.12.2016 (суддя Бринцева О.В.)
у справі№ 922/695/16 Господарського суду Харківської області
за позовомОСОБА_5
до1. ОСОБА_4, 2. Приватного підприємства "Агро Маркет",
простягнення 2.094.621,00 грн.,
за участю представників:
позивачаОСОБА_6,
відповідача-1ОСОБА_7,
відповідача-2Ізовітова Л.П.,
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2016 у справі №922/695/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2017, позов задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 2.094.620,48 грн. та 31.419,32 грн. судового збору.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 524, 533-535, 625, 1212 ЦК України, ст.ст. 13, 16, Закону України "Про господарські товариства", ст. 176 ГК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не надали належної оцінки тому, що відповідач-1 вчинив усі необхідні дії для передачі свого внеску (нерухомого майна) до статутного фонду ПП "Агро Маркет", а керівництво ПП "Агро Маркет", в свою чергу, безпідставно не звернулось до державного реєстратора щодо реєстрації за підприємством відповідного права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, ПП "Агро Маркет" створене за рішенням єдиного засновника ОСОБА_10 та зареєстровано реєстраційною службою Лозівського управління юстиції Харківської області 29.12.2007 за №14661020000000317.
10.07.2008 до складу учасників ПП "Агро Маркет" прийнято ОСОБА_4 Дане рішення було оформлене протоколом загальних зборів засновників від 10.07.2008 № 1 та змінами до статуту ПП "Агро Маркет" від 15.09.2008.
06.06.2011 рішенням загальних зборів учасників ПП "Агро Маркет" було визначено розмір статутного капіталу підприємства у сумі 2.188.000,00 грн. та його розподіл між учасниками ОСОБА_4 та ОСОБА_10 по 50% кожному. Це рішення було оформлене протоколом загальних зборів засновників від 06.06.2011 № 8 та змінами до статуту ПП "Агро Маркет" від 07.06.2011 (пункт 5.3.).
Згідно з прийнятим учасниками ПП "Агро Маркет" рішенням кожен з учасників зобов'язався здійснити до статутного капіталу підприємства майнові внески, склад і розмір яких були визначені у протоколі від 06.06.2011 № 8 та змінами до статуту ПП "Агро Маркет" від 07.06.2011. Крім того склад і вартість внесків були відображені у акті прийому-передачі від 07.06.2011 № 1, складеному учасниками підприємства.
Так, ОСОБА_10 зобов'язався передати до статутного капіталу ПП "Агро Маркет" будівлі, споруди та транспортні засоби згідно з переліком, наведеним у вищевказаних документах.
ОСОБА_4 зобов'язався передати до статутного капіталу ПП "Агро Маркет" належну йому нежитлову будівлю складу посівного, який знаходиться за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н, с. Царедарівка, пров. Господарський, буд. № 7 - літера А, площею 728,7 кв. м.
ОСОБА_10 виконав взятий на себе обов'язок з передачі у власність ПП "Агро Маркет" відповідного майнового внеску. Цей факт підтверджується актом приймання-передачі від 09.06.2011 № 1, та актами приймання-передачі від 04.06.2013 і від 05.06.2013, наявними у матеріалах справи копіями Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна та звітом незалежного аудитора аудиторської фірми "Фінансовий експерт" щодо формування Статутного капіталу ПП "Агро Маркет". З них вбачається, що ОСОБА_10 передав, а ПП "Агро Маркет" в особі директора ОСОБА_11 прийняло від ОСОБА_10 відповідне рухоме і нерухоме майно, перелік якого відповідає переліку, визначеному змінами до статуту ПП "Агро Маркет" від 07.06.2011. Передачу нерухомого майна було оформлено шляхом укладення договорів дарування.
Як встановлено судами, ОСОБА_4 свого обов'язку зі здійснення внеску до статутного капіталу ПП "Агро Маркет" не виконав. Вказана у протоколі від 06.06.2011 № 8 та змінах до статуту ПП "Агро Маркет" від 07.06.2011 нежитлова будівля складу посівного у власність ПП "Агро Маркет" не передана. Не передана вона також і у спільну власність засновників та господарське відання підприємства, як це передбачено пунктом 5.2. Статуту ПП "Агро Маркет". До цього часу вказане майно залишається у особистій приватній власності ОСОБА_4
Статтею 66 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників.
Судами встановлено, що нежитлова будівля складу посівного належала на праві приватної власності ОСОБА_4 як станом на червень 2011 (коли учасниками було складено акт приймання-передачі майна), так належить і станом на 09.12.2015 (дата складання інформаційної довідки, копія якої міститься у матеріалах справи).
Належних та допустимих доказів передачі ОСОБА_4 нерухомого майна як майнового внеску до статутного капіталу ПП "Агро Маркет" матеріали справи не містять.
Як встановлено судами, акт прийому-передачі від 07.06.2011 № 1, на який посилається відповідач-1 як на доказ передачі майна, не може бути визнаний доказом передачі майна на користь ПП "Агро Маркет", оскільки він не підписаний представником від імені ПП "Агро Маркет". Учасники, які його підписали (ОСОБА_4, ОСОБА_10), діяли від свого імені. Жоден з них не діяв від імені ПП "Агро Маркет". Більш того жоден з них не міг діяти від імені підприємства, адже таке право статутом надано не учасникам, а директору підприємства. Тобто в складанні акта прийому-передачі від 07.06.2011 № 1 брали участь лише учасники підприємства і не брала участь сторона, яка його приймає - ПП "Агро Маркет".
Відповідності до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 16.03.2010, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав.
Судами обґрунтовано зазначено, що таким документом мав бути належним чином складений та підписаний обома сторонами (ОСОБА_4 як стороною, котра передає, та ПП "Агро Маркет" як стороною, котра приймає) акт про передачу права власності на майновий внесок ОСОБА_4 чи право господарського відання. Таким чином акт приймання-передачі № 1 від 07.06.2011 є документом, який закріплює відносини між самими засновниками щодо майна, яке вони задекларували для внесення до статутного фонду ПП "Агро Маркет", але він не підтверджує передачу цього майна юридичній особі.
Крім того матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 передавав директору ПП "Агро Маркет" правовстановлюючі документи на свій внесок до статутного капіталу підприємства. Матеріали справи також не містять доказів того, що ОСОБА_4 звертався до реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації переходу прав на його майновий внесок до статутного капіталу ПП "Агро Маркет" чи права господарського відання.
За таких обставин проведення державної реєстрації права власності ПП "Агро Маркет" майнового внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу ПП "Агро Маркет" було неможливим.
Відтак суди встановили, що обов'язок зі здійснення ОСОБА_4 свого майнового внеску до статутного капіталу залишився не виконаним.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що ОСОБА_4 як засновник ПП "Агро Маркет" вчинив усі необхідні дії для передачі нерухомого майна до статутного фонду ПП "Агро Маркет", тобто виконав свій обов'язок у повному обсязі, а керівником ПП "Агро Маркет" ОСОБА_9 не було виконано необхідних дій щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно підприємства, оскільки такі доводи скаржника є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Щодо доводів скаржника з приводу того, що відповідно до положень Статуту ПП "Агро Маркет" майно передається у користування підприємству на праві господарського відання (а не у власність) колегія суддів зазначає наступне.
Розділом 5 Статуту ПП "Агро Маркет" визначено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є спільною власністю засновників і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно споруда, визначена як внесок ОСОБА_4 до статутного фонду, залишилась у його одноособовій власності, а тому акт приймання-передачі № 1 від 07.06.2011, як встановлено судами, не може бути доказом передачі вказаного у ньому майна у спільну власність засновників підприємства в порядку пункту 5.2. Статуту ПП "Агро Маркет".
Щодо доводів скаржника про те, що майно, передане ОСОБА_4 до статутного фонду ПП "Агро Маркет", було прийняте на баланс підприємства, то згідно з наданими поясненнями представника ПП "Агро Маркет" останнє дійсно поставило на облік та відобразило в балансі нерухоме майно, належне ОСОБА_4
З метою вірного відображення в бухгалтерському обліку фактичного формування статутного фонду ПП "Агро Маркет" було доручено аудиторській фірмі "Фінансовий експерт" здійснити аудиторську перевірку, результати якої викладено у звіті незалежного аудитора щодо формування Статутного капіталу ПП "Агро Маркет" (т. 3 а.с. 105-113).
Як зазначено в даному звіті, право власності на нерухоме майно вартістю 2.088.000,00 грн. засновниками в установленому законом порядку станом на 11.03.2013 (дата виходу зі складу засновників ОСОБА_4) передано не було, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. Згідно з наданими довідками власниками зазначеного в акті приймання-передачі нерухомого майна станом на 11.03.2013 залишались ОСОБА_10 та ОСОБА_4, а не ПП "Агро Маркет". Підприємство неправомірно поставило на облік та відобразило в балансі нерухоме майно. З огляду на те, що право власності до підприємства не перейшло, господарську операцію не було завершено.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що у даному випадку значення для вирішення спору має саме факт невнесення ОСОБА_4 свого внеску до статутного капіталу, що встановлено судами, а доводи, викладені скаржником, цього не спростовують.
Судами також встановлено, що 10.06.2011 відбулося відступлення ОСОБА_10 своєї частки у статутному капіталі ПП "Агро Маркет" на користь ОСОБА_9 Загальними зборами учасників ПП "Агро Маркет" ухвалено рішення про затвердження нового складу засновників підприємства та розподіл часток між ними: ОСОБА_4 - 50%, ОСОБА_9 - 50%. Це рішення було оформлене протоколом загальних зборів засновників від 10.06.2011 № 9 та змінами до статуту ПП "Агро Маркет" від 03.11.2011.
11.03.2013 ОСОБА_4 звернувся до загальних зборів ПП "Агро Маркет" із заявою, посвідченою приватним нотаріусом Лозівського РНО Завадою М.В. р/№ 666. У заяві ОСОБА_4, посилаючись на власне волевиявлення, заявив про свій вихід зі складу учасників (засновників) ПП "Агро Маркет". Крім того він заявив про те, що він передав (відступив) у повному обсязі належну йому частку в статутному капіталі ПП "Агро Маркет" у розмірі 50 % позивачеві ОСОБА_9 на умовах послідовної грошової компенсації, згідно з графіком та розміром. А саме в порядку авансу - готівкою 240.000,00 грн., що еквівалентно 30.000,.00 доларів США. В період з 30.03.2013 по 20.04.2013 готівкою 400.000,00 грн., що еквівалентно 50.000,00 доларів США. В заяві ОСОБА_4 також вказав, що до розподілу прибутку та ведення діловодства до ПП "Агро Маркет" та до ОСОБА_13 на фінансовий період з моменту його вступу до складу засновників і до 11.03.2013 він претензій не має.
Того ж дня 11.03.2013 ОСОБА_4 звернувся до ПП "Агро Маркет" із заявою, посвідченою приватним нотаріусом Лозівського РНО Завадою М.В. р/№ 670. В цій заяві ОСОБА_4 підтвердив, що ним від ОСОБА_9 як директора ПП "Агро Маркет", що діє на підставі статуту отримані грошові кошти на суму 240.000,00 грн., еквівалентну 30.000,00 доларів США в якості авансу за вихід зі складу учасників (засновників) ПП "Агро Маркет".
В той же день 11.03.2013 загальними зборами засновників ПП "Агро Маркет" затверджено зміни до статуту ПП "Агро Маркет" (протокол № 15), відповідно до яких визначено, що засновником підприємства є ОСОБА_9 - 100%. Реєстрацію вказаних змін також проведено 11.03.2013.
12.04.2013 ОСОБА_4 звернувся до ПП "Агро Маркет" із заявою, посвідченою приватним нотаріусом Лозівського РНО Завадою М.В. р/№ 1167. В цій заяві ОСОБА_4 підтвердив що ним від ОСОБА_9 як директора ПП "Агро Маркет", що діє на підставі статуту, отримані грошові кошти на суму 250.000,00 грн., еквівалентну 31.250,00 доларів США.
19.04.2013 ОСОБА_4 звернувся до ПП "Агро Маркет" із заявою, посвідченою приватним нотаріусом Лозівського РНО Завадою М.В. р/№ 1299. В цій заяві ОСОБА_4 підтвердив, що ним від ОСОБА_9 як директора ПП "Агро Маркет", що діє на підставі статуту, отримані грошові кошти на суму 150.000,00 грн., еквівалентну 18.750,00 доларів США.
Як вважає позивач, внаслідок того, що ОСОБА_4 не передав до статутного капіталу ПП "Агро Маркет" свого внеску, то і прав на відчуження своєї частки не отримав. Відповідно, він корпоративних прав ОСОБА_9 не передав.
Судами встановлено, що з червня 2011 року і до виходу ОСОБА_4 зі складу засновників товариства (березень 2013 року) ПП "Агро Маркет" фактично є корпоративним, а не унітарним підприємством. Це випливає зі змісту частини 1 статті 63, частини 1 статті 113 та частини 1 статті 79 Господарського кодексу України (приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці) та пунктів 5.2, 5.3 Статуту ПП "Агро Маркет", якими передбачено можливість поділу статутного капіталу підприємства на частки. Внаслідок цього відносини, які стосуються виникнення, зміни та припинення прав на частки в статутному капіталі ПП "Агро Маркет", за аналогією регулюються нормами права якими унормовано подібні за змістом відносини - відносини з виникнення, зміни та припинення прав на частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.
Як вбачається з поданої ОСОБА_4 загальним зборам учасників ПП "Агро Маркет" заяви від 11.03.2013, ОСОБА_4 заявив про вихід зі складу учасників (засновників) ПП "Агро Маркет" та передачу (відступлення) своєї частки ОСОБА_9
Вихід учасника товариства унормований статтею 148 Цивільного кодексу України та статтею 54 Закону України "Про господарські товариства", а відступлення частки регулюється положеннями статті 147 Цивільного кодексу України та статтями 53, 54 Закону України "Про господарські товариства".
Відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.
Правовим наслідком виходу із товариства є право учасника, який виходить, отримати вартість частини майна, пропорційно його частці в статутному капіталі, за умови, що учасник, який виходить сплатив свій внесок.
При виході учасника із товариства припиняється його участь у товаристві і відсутні підстави для сплати його частки іншими учасниками.
У свою чергу відповідно до статті 147 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.
Правовим наслідком відчуження своєї частки в статутному капіталі є перехід усіх прав та обов'язків від одного учасника, який відчужує свою частку, до іншого, який придбаває частку в статутному капіталі. При відчуженні частки в статутному капіталі за договором купівлі-продажу учасник, який відчужує, зобов'язаний передати частку в статутному капіталі, а учасник, який набуває, зобов'язаний сплатити визначену договором грошову суму.
Колегія суддів погоджується з висновком судів, що в даному випадку між сторонами виникли відносини щодо виходу зі складу учасників підприємства, а не відносини щодо відступлення частки з огляду на таке.
В заяві від 11.03.2013 ОСОБА_4 особисто заявляє про свій вихід зі складу учасників (засновників); заява оформлена відповідно до вимог, які ставляться до заяв про вихід учасника зі складу учасників підприємства, зокрема, ця заява адресована загальним зборам ПП "Агро Маркет", а підпис на ній засвідчений нотаріально, як це вимагається статтею 148 Цивільного кодексу України; заява ОСОБА_4 містить в собі атрибути, пов'язані саме з процедурою виходу зі складу товариства, зокрема, заявою врегульовані питання, які стосуються виплати прибутку підприємства, одержаного на момент виходу зі складу учасників, та питання щодо відсутності претензій ОСОБА_4 до підприємства; ОСОБА_4 в заяві від 11.03.2013, а також в заявах від 11.03.2013 №670, від 12.04.2013 №1167 та від 19.04.2013 №1299 вказує, що кошти ним отримані від ОСОБА_9 як директора ПП "Агро Маркет", яка діє на підставі статуту, що свідчить про його намір вступити у відносини саме з юридичною особою ПП "Агро Маркет", а не фізичною собою ОСОБА_9; про це ж свідчить і те, що саме на ім'я ПП "Агро Маркет" були адресовані заяви від 12.04.2013 №1167 та від 19.04.2013 №1299, в яких підтверджується факт здійснення розрахунку.
Крім того судами встановлено, що заява ОСОБА_4 від 11.03.2013 вже була предметом розгляду цивільної справи № 640/10932/15-ц, яка розглядалась Київським районним судом міста Харкова, зокрема, за первісним позовом ОСОБА_4 до ПП "Агро Маркет" про стягнення вартості частини майна пропорційно його частці в статутному капіталі ПП "Агро Маркет". Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 24.12.2015 в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі а також встановлено факт відсутність у ОСОБА_4 права на частку у розмірі 50% в статутному капіталі ПП "Агро Маркет" за період його участі у ПП "Агро Маркет" з 10.07.2008 до 11.03.2013 в зв'язку з невнесенням ОСОБА_4 до статутного капіталу складу посівного. Апеляційним судом Харківської області від 09.03.2016 рішення Київського районного суду міста Харкова від 24.12.2015 в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 до ПП "Агро Маркет" залишено без змін.
Як вбачається із даних судових рішень, у своїй позовній заяві ОСОБА_4 просив стягнути з ПП "Агро Маркет" компенсацію вартості майна, пропорційну його частці в статутному капіталі, та у своєму позові зазначав, що здійснив вихід із складу засновників ПП "Агро Маркет".
Наведене також підтверджує намір ОСОБА_4 здійснити саме вихід за складу засновників ПП "Агро Маркет".
Натомість заява ОСОБА_4 від 11.03.2013, як вірно встановлено судами, не може вважатися договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП "Агро Маркет", оскільки дана заява не відповідає положенням статей 626, 638, 639 Цивільного кодексу України; в заяві ОСОБА_4 відсутній підпис ОСОБА_9, який би свідчив про домовленість між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 про купівлю-продаж частки в статутному капіталі ПП "Агро Маркет"; більш того, між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 не могло бути укладено договору про передачу частки ОСОБА_4 у статутному капіталі ПП "Агро Маркет", оскільки частка ОСОБА_4 не була сплачена. Відчуження несплаченої частки прямо заборонено положеннями частини 3 статті 147 Цивільного кодексу України та частиною 4 статті 53 Закону України "Про господарські товариства".
За таких обставин заява ОСОБА_4 від 11.03.2013, як встановлено судами, є заявою про вихід ОСОБА_4 зі складу засновників ПП "Агро Маркет" та не є правочином, пов'язаним з відчуженням ОСОБА_4 своїх прав ОСОБА_9 Тобто відповідні відносини з приводу переходу прав на частку склалися між ОСОБА_4 і ПП "Агро Маркет", між ПП "Агро Маркет" та ОСОБА_9 В той же час жодних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 з приводу передачі прав на частку не виникло.
Не зважаючи на те, що ОСОБА_4 своєю заявою здійснив вихід із складу учасників (засновників) ПП "Агро Маркет" і підстав для сплати ОСОБА_9 ОСОБА_4 грошових коштів не було, ОСОБА_9 сплатила ОСОБА_4 грошові кошти в сумі, що еквівалентна 80.000,00 доларів США, помиляючись у правовій оцінці власних дій, фактично намагаючись укласти договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ПП "Агро Маркет" у розмірі 50%, однак даний договір фактично не відбувся, оскільки ОСОБА_4 свій вклад до статутного капіталу ПП "Агро Маркет" не вніс, що унеможливлює відступлення несплаченої частки згідно з положеннями законодавства.
При цьому ОСОБА_4 отримав грошові кошти від ОСОБА_9 не як від директора ПП "Агро Маркет", а як від фізичної особи.
Відсутність коштів у ПП "Агро Маркет" та нездійснення ним виплат на користь ОСОБА_4 підтверджується копіями фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва з 2012 по 2016 роки та звітом аудиторської фірми "Фінансовий експерт" від 23.12.2015, у якому зазначено, що ПП "Агро Маркет" в період з 01.01.2013 по 31.12.2013 не здійснювало виплат грошових коштів ОСОБА_4, який припинив свою участь у складі засновників 11.03.2013року. (т.3 а.с.60).
Наявність цих коштів у ОСОБА_9 підтверджується копіями звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за 2005 - 2011 роки та податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2012, 2013 роки.
Водночас колегія суддів бере до уваги і те, що нас виходу ОСОБА_4 з підприємства ОСОБА_9 також була одним із співвласників підприємства.
Таким чином грошові кошти в сумі, еквівалентній 80.000,00 доларам США, які отримав ОСОБА_4 при виході зі складу засновників ПП "Агро Маркет", є безпідставно отриманими коштами.
Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
З урахуванням наведеного суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що кошти сплачені ОСОБА_9 в порядку виконання неукладеного договору, є сплаченими безпідставно і тому підлягають поверненню їй в натурі.
За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Цивільний кодекс України у статті 177 містить визначення об'єктів цивільних прав, серед яких, є речі, у тому числі гроші. За приписами статті 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. В свою чергу, стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Враховуючи викладене, сума, яка підлягає поверненню ОСОБА_4, має бути сплачена у гривнях та визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу (подання позовної заяви) і складає 2.094.620,48 грн.
Окремо колегія суддів зазначає, що позов у даній справі було подано ще у травні 2016 року, згідно з вимогами якого позивач просив стягнути з відповідача-1 збитки, завдані неналежним виконанням корпоративного зобов'язання, у розмірі 2.094.621,00 грн., а також зобов'язати відповідача-2 внести зміни до структури Статутного капіталу підприємства ПП "Агро Маркет".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.05.2016 припинено провадження у справі щодо обох позовних вимог.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України 16.08.2016, ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.05.2016 скасовано в частині припинення провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_4, про стягнення з нього збитків у сумі 2.094.621,00 грн.; справу в цій частині передано на розгляд Господарського суду Харківської області; в решті ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.05.2016 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України 16.08.2016, серед іншого, встановлено, що спір у даній справі за позовними вимогами до відповідача-1 є корпоративним з урахуванням його суб'єктного складу та правовідносин, що склались між сторонами.
Під час нового розгляду справи позивач згідно з заявою від 21.11.2016 уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача-1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 2.094.620,48 грн.
Колегія суддів відзначає, що у даному випадку предмет спору (стягнення грошових коштів в сумі 2.094.620,48 грн.), суб'єктний склад сторін та правовідносини між ними залишились незмінними, оскільки змінилось лише правове обґрунтування підстав стягнення, а тому з урахуванням положень ст. 12 ГПК України та висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України 16.08.2016, відсутні підстави вважати, що спір за позовними вимог до відповідача-1 непідвідомчий господарському суду, в т. ч. з урахуванням постанови Вищого господарського суду України 16.08.2016.
Колегія суддів також зазначає, що судами попередніх інстанцій було здійснено новий розгляд справи за участі відповідача-2, хоча до нього не було заявлено позовних вимог з огляду на припинення провадження у справі в частині зобов'язання відповідача-2 внести зміни до структури Статутного капіталу підприємства ПП "Агро Маркет" та з огляду на заяву про уточнення позовних вимог.
Колегії суддів звертає увагу на те, що вказані обставини можуть бути підставою для прийняття у справі додаткового рішення в порядку ст. 88 ГПК України, однак вони не є підставою для скасування уже прийнятого у справі рішення, оскільки останнє за своєю суттю є правильним та законним.
У свою чергу повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі № 922/695/16 - без змін.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
М.М. Малетич