Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
09 червня 2017 р. № 820/6635/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Іванова І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_4 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить суд:
- скасувати в повному обсязі рішення складене Харківським прикордонним загоном Державної прикордонної служби України від 17.08.2016 "Про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України, який не досяг 16-річного віку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з відсутністю нотаріально посвідченої згоди батька";
- зобов'язати Харківський прикордонний загін Державної прикордонної служби України дозволити перетин державного кордону України дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 без нотаріально посвідченої згоди батька та довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України до досягнення дитиною 16 років у зв'язку з відсутністю батька.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_4 для себе та дитини ОСОБА_5 було придбано білети на відпочинок до Туреччини, виліт до якої планувався 19.08.2016 року о 13 год. 20 хв., рейс Харків - Стамбул. Попередньо позивачем було отримано закордонний паспорт для дитини ОСОБА_5 У визначений для перельоту день перетнути кордон позивач не змогла, оскільки працівники прикордонного загону не дозволили перетнути кордон позивачці із дитиною, яка не досягла 6-річного віку без нотаріально-посвідченої згоди батька. При цьому, наявність свідоцтва про народження та довідки РФ про народження дитини, яким зроблено нотаріально-посвідчений переклад не задовольнили працівників прикордонного загону. У зв'язку з зазначеними обставинами Харківським прикордонним загоном Державної прикордонної служби України складене рішення від 19.08.2016 "Про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України, який не досяг 16-річного віку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з відсутністю нотаріально посвідченої згоди батька". На думку позивача таке рішення є незаконними та таким, що порушує права як позивача, так і її дитини, а отже підлягає скасуванню.
Представник відповідача Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував з підстав необґрунтованості та зазначив, що позивачем під час здійснення перевірки було надано тільки паспорти громадян України для виїзду за кордон, без надання будь-яких інших документів, що і слугувало підставою для прийняття працівниками відповідача оскаржуваного рішення.
Представник позивача в судове засідання прибув. Позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Судом під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянка України, що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон (а.с.14), є матір'ю дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.
ОСОБА_5 народилася за межами України та зареєстрована у Московській області Російської Федерації.
Суд зазначає, що матеріали справи містять копії нотаріально-посвідчених свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1, виданого 25.03.2014 р., та довідки про народження дитини (а.с. 10-11; 12-13).
З дослідження вказаних документів встановлено, що свідоцтво про народження видано Балашихінським відділом запису актів громадянського стану Головного управління запису актів громадянського стану Московської області на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у м. Балашиха Московської області Російської Федерації, про що 2014 року березня місяця 25 числа складено запис акту про народження №835. Також встановлено, що в графі «Батько» міститься прочерк, а в графі «Мати» вказано ОСОБА_4, громадянка України.
Про вчинення запису актового стану Бахашихінським відділом ЗАГС Головного управління Московської області 25 березня 2014 року видано довідку про народження №828, з перекладу якої встановлено, що в архіві Балашихінського відділу ЗАГС Головного управління у Московській області є запис про народження ОСОБА_5 №835 від 25 березня 2014 року, дата народження 09 березня 2014 року, місце народження: м. Балашиха, Московська область, Росія, батьки: батько - прочерк, мати ОСОБА_4.
Представником позивача під час судового розгляду справи було надано пояснення та зазначено, що оскільки на момент народження дитини позивач не перебувала у шлюбі та батьківство дитини не встановлено, то під час здійснення реєстрації народження в графі батька проставлено прочерк, а отже відповідно до законодавства Російської Федерації у дитини немає батька, а отже батьківство дитини не встановлено.
Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач разом із дитиною 19.08.2016 року о 09 год 50 хв. в ППр «Харків» намагалась перетнути кордон за придбаним авіаквитком до Стамбулу.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що під час здійснення прикордонного контролю рейсу №250 сполученням «Харків - Стамбул» працівниками прикордонної служби було виявлено громадянку України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2, виданий 03.11.2015 року, яка слідувала в супроводі матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3, виданий 27.06.2012 року.
З наявної в матеріалах справи копії рішення про відмову в перетинанні кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку від 19.08.2016 року, судом встановлено, що у громадянки України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2, виданий 03.11.2015 року, яка слідувала в супроводі матері ОСОБА_4, була відсутня нотаріально посвідчена згода батька на виїзд дитини за кордон.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що у зв'язку з встановленою відсутністю нотаріально-посвідченої згоди батька на перетин дитиною кордону України, начальником першого відділення ІПС впс «Харків - аеропорт» старшим лейтенантом ОСОБА_6 відносно громадянки України ОСОБА_5 на підставі п.1 ст.4 Постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року «Правила перетинання державного кордону громадянами України», прийнято рішення про відмову в перетинанні кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку від 19.08.2016 року (а.с. 16).
Вказане рішення складено у двох примірниках, при цьому один з них надано позивачу. Як повідомлено допитаним під час судового розгляду свідком ОСОБА_6, позивач від підпису вказаного рішення відмовилася, про що було складено акт.
Суд зазначає, що позивачем з врахуванням наданих до суду уточнень до адміністративного позову вказано на оскарження рішення відповідача від 17.08.2016 року, однак в адміністративному позові та усних поясненнях представником позивача та позивачем вказано на оскарження рішення відповідача від 19.08.2016 року, прийнятого посадовими особами відповідача під час намагання ОСОБА_7 разом із дитиною ОСОБА_5 19.08.2016 року перетнути кордон. Отже, судом в рамках розгляду даної справи розглянуто саме рішення, складене Харківським прикордонним загоном Державної прикордонної служби України від 19.08.2016 "Про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України, який не досяг 16-річного віку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з відсутністю нотаріально посвідченої згоди батька".
Суд зазначає, що приписами ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Положеннями ч.3 та ч. 4 статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що прикордонний контроль здійснюється щодо: 1) осіб, які перетинають державний кордон; 2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі; 3) вантажів, що переміщуються через державний кордон.
Прикордонний контроль включає:
1) перевірку документів;
2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів;
3) виконання доручень правоохоронних органів України;
4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України;
5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон;
6)перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.
Зазначені положення кореспондуються з приписами Правил перетинання державного кордону громадянами України.
Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України.
Пунктом 12 Правил перетинання державного кордону громадянами України передбачено, що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.
Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє.
Відповідно до п. 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:
1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;
2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:
- якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску;
- якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном;
- у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій:
- свідоцтва про смерть другого з батьків;
- рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
- рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;
- рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;
- рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;
- довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).
Положеннями ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України "Про звернення громадян" або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.
За наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що дитина позивача ОСОБА_5 народилася у м. Балашиха Московської області Російської Федерації, де і було зареєстровано народження дитини, про що видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 та довідка від 25.03.2014 року. Отже видача свідоцтва про народження дитині позивача була здійснена за законодавством Російської Федерації.
Представником позивача під час судового розгляду справи було надано пояснення та зазначено, що перетнути кордон позивач з дитиною, яка не досягла 16 років без нотаріально-посвідченої згоди батька не змогла, при цьому наявність свідоцтва про народження та довідки Російської Федерації про народження дитини, яким зроблено нотаріально-посвідчений переклад, не задовольнили працівників прикордонної служби.
Судом під час судового розгляду справи було допитано в якості свідків військовослужбовців ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які несли службу в прикордонному наряді 19.08.2016 року.
Прапорщиком ОСОБА_8, яка несла службу в прикордонному наряді «Перевірка документів», у наданих показаннях вказано, що нею було виявлено та перевірено документи у громадянки ОСОБА_4 При цьому позивачем до перевірки було надано тільки два паспорти, інших документів ОСОБА_4 надано не було. Після встановлення відсутності у громадянки ОСОБА_7 нотаріально-посвідченої згоди батька дитини на перетин кордону або інших документів, передбачених Правилами перетинання державного кордону громадянами України, які передбачають відсутність такої згоди, ОСОБА_8 було повідомлено про встановлене лейтенанту ОСОБА_6, який 19.08.2016 року ніс службу в прикордонному наряді «Старший зміни прикордонних нарядів», яким і було в подальшому прийнято рішення про відмову у перетині кордону.
Лейтенантом ОСОБА_9, який ніс службу в прикордонному наряді «Старший зміни прикордонних нарядів» підтверджено надані ОСОБА_8 показання, а також вказано, що громадянка ОСОБА_7 надала під час проходження прикордонного контролю надала до перевірки тільки паспорт громадянина України для виїзду за кордон на себе та паспорт громадянина України для виїзду за кордон на дитину, будь-яких інших документів останньою надано не було. У зв'язку з відсутністю нотаріально-посвідченої згоди батька на перетин дитиною кордону, ОСОБА_9 було складено рішення про відмову у перетині кордону особою, яка не досягла 16-річного віку. ОСОБА_7 під час складення вказаного рішення будь-яких заперечень не висловлювала, та від підпису вказаного рішення відмовилась, про що було складено акт. В подальшому ОСОБА_7 самостійно пройшла прикордонний контроль на рейс «Харків-Стамбул» без дитини, передавши останню подрузі.
Суд зазначає, що надані свідками показання спростовують доводи позивача про надання працівникам прикордонної служби під час проходження прикордонного контролю нотаріально-посвідчених перекладів свідоцтва про народження дитини та довідки про народження дитини. Та крім того, не підтверджують навіть надання позивачем оригіналів вказаних документів для обґрунтування неможливості надання нотаріально-посвідченої згоди батька на перетин дитиною кордону.
При цьому суд вважає за необхідне вказати, що з наявних в матеріалах справи копій нотаріально-посвідчених перекладів свідоцтва про народження ОСОБА_5 та довідки про народження, встановлено, що нотаріальні дії щодо посвідчення перекладів вказаних документів вчинені 27.10.2016 року, а здійснення прикордонного контролю відбулося 19.08.2016 року, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями сторін. Таким чином вказані переклади не могли бути надані позивачем під час проходження митного контролю, при цьому матеріали справи не містять доказів здійснення інших нотаріальних дій щодо посвідчення перекладів вказаних документів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було надано під час проходження митного контролю разом із дитиною нотаріально-посвідченої згоди батька дитини на перетин кордону України або інших документів, передбачених нормами діючого законодавства України, які підтверджують відсутність у позивача обов'язку надання такої згоди.
З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку про правомірність рішення складеного Харківським прикордонним загоном Державної прикордонної служби України 19.08.2016 "Про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України, який не досяг 16-річного віку», складене щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка у супроводі матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, перетинала кордон, у зв'язку з відсутністю нотаріально посвідченої згоди батька.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України дозволити перетин державного кордону України дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без нотаріально посвідченої згоди батька та довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України до досягнення дитиною 16 років у зв'язку з відсутністю батька, суд зазначає наступне.
Положеннями п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України визначено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у вставлених випадках, а саме:
- якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску;
- якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном;
- у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).
Отже, Правилами перетинання державного кордону громадянами України визначений перелік документів, які необхідні для виїзду з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків.
При цьому надання довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері), є одним з документів, які надаються особою.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Матеріали справи містять лист Дзержинського районного у місті Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 01.11.2011 року №1918/15.1-04-04 «Щодо надання інформації», яким повідомлено, що в архіві відділу не виявлений актовий запис про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим є неможливим здійснення висновку про підстави запису відомостей про батька в актовому записі про народження дитини. Також повідомлено, що оскільки реєстрація народження дитини проведена в Російській Федерації, матері дитини для одержання довідки про підстави запису відомостей про батька в актовому записі про народження необхідно звернутися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем свого проживання та відповідно до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписаної державами-членами Співдружності Незалежних Держав у Мінську 22.01.1993 року, надіслати запит щодо відповідної довідки за місцем реєстрації народження дитини (а.с. 17).
Отже, представником позивача отримано листа із роз'ясненням порядку отримання відповідної довідки у випадку реєстрації народження дитини органами Російської Федерації. Отже позивач не позбавлений можливості отримати вказану довідку.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що перетин державного кордону України здійснюється громадянами України у відповідності до норм та приписів діючого законодавства України та після проходження такими особами прикордонного контролю.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» однією з основних функцій Державної прикордонної служби України є здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.
Здійснення прикордонного контролю відбувається посадовими особами прикордонної служби у кожному окремому випадку перетину громадянами України державного кордону із перевіркою поданих для такого перетину документів.
Пунктом 9 Правил перетинання державного кордону громадянами України громадяни, які перетинають державний кордон, зобов'язані пройти прикордонний, митний та інші види контролю відповідно до законодавства.
Пунктом 10 Правил перетинання державного кордону громадянами України визначено, що пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону.
Приписами п. 12 Правил перетинання державного кордону громадянами України передбачено, що у ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, позивач просить суд зобов'язати відповідача дозволити перетин державного кордону України дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без нотаріально посвідченої згоди батька та довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України до досягнення дитиною 16 років у зв'язку з відсутністю батька, тобто фактично просить захистити свої права на майбутнє.
Суд зазначає, що дана позовна вимога фактично стосується дій відповідача, які можуть бути вчинені в майбутньому та не відповідає змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для зобов'язання Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України дозволити перетин державного кордону України дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без нотаріально посвідченої згоди батька та довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України до досягнення дитиною 16 років у зв'язку з відсутністю батька.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).
При зазначених обставинах, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2017 року.
Суддя Р.В. Мельников