Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
15 червня 2017 р. Справа № 805/1983/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді - Голубової Л.Б.,
за участю секретаря - Маковецької О.О.,
за участю:
позивача- Бобровського П.К. - особисто,
відповідачів- не з'явились,
розглянувши в режимі відеоконференції позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення незаконно утриманої пенсії в сумі 429,96 гривень та стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 гривень,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення незаконно утриманої пенсії в сумі 429,96 гривень та стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області через виконавчу службу незаконно стягнув з пенсії позивача за інвалідністю за листопад 2015 року 214,98 гривень та за грудень 2015 року 214,98 гривень, що підтверджується випискою утримань з пенсійного фонду.
Як вбачається з постанови виконавчого органу від 31 липня 2015 року загальна сума стягнення складає 1628,07 гривень, однак стягнення було виконано частково в суму 429,96 гривень, оскільки дана постанова ДВС визнана судом незаконною, після чого було припинено виконавче провадження. При цьому незаконно стягнена сума 429,96 гривень не була повернута позивачу.
25 жовтня 2016 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя було винесено рішення у справі № 263/11024/16-ц про повернення незаконно утриманої пенсії. Однак рішенням апеляційного суду Донецької області від 24 січня 2017 року рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 25 жовтня 2016 року було скасовано, у позові відмовлено, оскільки стягувати незаконно утриману пенсію повинно було з податкової служби.
Позивач зазначає, що є інвалідом 2 групи у зв'язку з невиліковною хворобою та постійно має покупати ліки. Протиправні дії відповідачів причинили йому душевні страждання, моральну шкоду, залишивши його без коштів на купівлю ліків. З наведених причин позивач оцінив моральну шкоду у 2000,00 гривень.
Разом з тим, позивач пояснив у судовому засіданні, що він є суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою.
З зазначених підстав, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно незаконно утриману суму пенсії інваліда в розмірі 429,96 гривень та моральну шкоду в розміні 2000,00 гривень, яку він не заявляв у справі Жовтневого районного суду міста Маріуполя № 263/11024/16-ц.
Позивач надав у судовому засіданні пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.
Відповідач - УПФУ через канцелярію суду надав письмову заяву від 14 червня 2017 року щодо розгляду справи без його участі та заперечення до позову (а.с. 16-22).
Вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки даний спір вже було вирішено судами, до яких неодноразово звертався позивач.
Відповідач - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області представника до суду не направила. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Як зазначає позивач, він звертався з позовною заявою до Жовтневого районного суду міста Маріуполя про стягнення незаконно утриманої суми недоїмки з єдиного внеску в розмірі 429,96 гривень, посилаючись при цьому на норми Цивільного кодексу України. Як зазначено в рішенні від 25 жовтня 2016 року, відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Главою 13 ЦК України до майна віднесено, у тому числі і грошові кошти. З зазначених підстав судом задоволено позов ОСОБА_1 до УПФУ в Жовтневому районі міста Маріуполя та стягнуто 429,96 гривень саме незаконно утриманої суми недоїмки з єдиного внеску.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу УПФУ в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області було задоволено, а рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 25 жовтня 2016 року було скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Зокрема, апеляційним судом зазначено, що стягуючи на користь позивача 429,96 гривень з посиланням на статтю 1212 ЦК України, суд першої інстанції не врахував, що зазначену суму грошових коштів відповідач не отримував, та розглянув справу у відсутність сторін, не вжив заходів до застосування статті 33 ЦПК України щодо заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача.
Отже, фактично місцевим загальним судом даний спір вже було розглянуто за приписами цивільного законодавства України, про що погодилися місцеві загальні суди. При цьому, як зазначено вище, спірна сума стягувалася як єдиний соціальній внесок. З оголошенням ухвали апеляційного суду Донецької області, тобто, 24 січня 2017 року рішення набрало законної сили.
Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано з Жовтневого районного суду міста Маріуполя вказану цивільну справу.
Отже, спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли внаслідок звернення позивача до суду з цивільним позовом до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, а тому стосуються порушення майнових прав позивача, а фактично - про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями відповідача та органу ДВС у зв'язку з неповерненням коштів, та які регулюються Цивільним кодексом України.
Зазначені обставині підтверджуються вищенаведеними судовими рішеннями. Фактично цей спір про право на грошові кошти позивача вже розглянуто судами двох інстанцій.
Згідно пункту 26 постанови від 01 березня 2013 року № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК (стаття 396 ЦК), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень).
Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до адміністративного суду з приводу оскарження вимоги від 05.07.2013 року № 2232 на загальну суму 2312,07 гривень та дій державного виконавця щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення суми 1628,07 гривень, у якій було відмовлено позивачеві. Всі ці спори було розглянуто судами, про що свідчать судові рішення у справах № 805/16012/13-а, 805/3460/15-а, 805/3495/15-а, 805/3555/15-а. Разом з тим, вимога в цій сумі судами не була скасована.
Адміністративним судам підсудні спори фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (пункт 1 часини 1 статті 18 КАС України). Позивач же не звертається до суду з позовом з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, а також не просить стягнути єдиний соціальний внесок, сума якого містилася у вимозі від 05.07.2013 року № 2232.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року № 21-2111а16 у справі № 2а-2470/1276/12. Хоча й відповідачем у справі був суб'єкт владних повноважень, але визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін. Встановивши, що між сторонами існує спір про право, суд закрив провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що за приписами частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, а частиною другою статті 4 цього Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового рішення.
Пунктом першим частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію адміністративних судів, зокрема, яка поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Таких вимог позивачем не заявлено, оскільки позивач просить стягнути незаконно утриману пенсію.
Відповідно до пунктів 1 та 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Зважаючи на наведене, оскільки суд має дві підстави для закриття провадження у даній справі, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення незаконно утриманої пенсії в сумі 429,96 гривень та стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 160, 165 КАС України, суд, -
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення незаконно утриманої пенсії в сумі 429,96 гривень та стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 гривень.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами Цивільно-процесуального законодавства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Голубова Л.Б.