Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 червня 2017 р. Справа №805/1939/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 12 год. 45 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,
за участі секретаря судового засідання Маковецької О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом дочірнього підприємства «Горизонт-Інвест» НДЦ «Нафтогазбурмаш»
до Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 17 лютого 2017 року № НОМЕР_1
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1, за дов. від 01.03.2017 року,
представника відповідача: ОСОБА_2, за дов. Выд 24.01.2017 року
Дочірнє підприємство «Горизонт-Інвест» НДЦ «Нафтогазбурмаш» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 17 лютого 2017 року № НОМЕР_1.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дочірнього підприємства «Горизонт-Інвест» НДЦ «Нафтогазбурмаш» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з нерезидентом ТОО «Ержанар-МК» по контракту № 7/09-13 ПР від 17 вересня 2013 року за період з 17 вересня 2013 року по 10 лютого 2017 року, про що було складено акт від 15 лютого 2017 року № 7/05-99-14-02/31875070, та на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2017 року № НОМЕР_1 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та штрафу за невиконання зобов'язань у сумі 523271,16 гривень. В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», частини 2 статті 1 Указу президента України від 18.06.1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами».
Позивач фактично не заперечує проти здійснених ним експортних операцій та встановлених у акті перевірки порушень, однак вважає, що застосування до позивача відповідальності за встановлені у акті перевірки порушення вимог валютного законодавства є неправомірним з підстав знаходження підприємства в зоні проведення АТО.
Крім того, санкції за порушення вимог валютного законодавства, передбачені статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є адміністративно-господарськими санкціями, а тому застосовуються з урахуванням статті 250 Господарського кодексу України, тобто, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Саме з дати акту перевірки - 15 лютого 2017 року вираховується шестимісячний строк застосування адміністративно-господарських санкцій. Порушення ж, встановлене вказаним актом перевірки мало місце в період з 23 вересня 2013 року по 22 квітня 2014 року, тобто, поза межами річного терміну, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.
Також зазначає, що оспорювань рішення було прийнято з порушенням процедури та порядку винесення рішень, передбаченого статтею 86 ПК України, оскільки було прийнято на другий календарний день після складання акту перевірки, чим позивач був позбавлений протягом п'яти робочих днів надати свої заперечення до акту перевірки.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні надала письмові заперечення, в яких вважає вимоги позивача необґрунтованими нормами чинного законодавства. Зазначає, що актом документальної позапланової перевірки дочірнього підприємства «Горизонт-Інвест» НДЦ «Нафтогазбурмаш» з питань дотримання вимог валютного законодавства було встановлено вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», частини 2 статті 1 Указу президента України від 18.06.1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», тому до позивача було застосовано санкції, передбачені статтею 4 зазначеного вище Закону та статті 16 ДКМУ 15-93.
Зауважує, що акт перевірки був підписаний без заперечень, тому податкове повідомлення-рішення було прийнято з урахуванням пункту 86.8 статті 86 ПК України, тобто, протягом десяти робочих днів з дня, наступного за врученням акту перевірки.
Вважає, що позивач повинен був отримати сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили. Сам факт знаходження підприємства у місті Бахмут не звільняє позивача від адміністративно-господарських санкцій.
Також зазначає, що стаття 250 Господарського кодексу України не застосовується до спірних правовідносин, оскільки податковим органам надано право здійснювати контроль у сфері ЗЕД.
Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті документальної позапланової перевірки висновків, що стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-
Дочірнє підприємство «Горизонт-Інвест» НДЦ «Нафтогазбурмаш» є юридичною особою з кодом 31875070 та перебуває на податковому обліку у Артемівській (після реорганізації - Бахмутській) ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, про що зазначено у акті документальної планової перевірки від 08 грудня 2016 року № 357/05-15-14-01-00222999 (а.с. 17).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України працівниками Головного управління ДФС у Донецькій області та Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дочірнього підприємства «Горизонт-Інвест» НДЦ «Нафтогазбурмаш» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з нерезидентом ТОО «Ержанар-МК» по контракту № 7/09-13 ПР від 17 вересня 2013 року за період з 17 вересня 2013 року по 10 лютого 2017 року, про що було складено акт від 15 лютого 2017 року № 7/05-99-14-02/31875070 (а.с. 15-21).
Висновками вказаного акту перевірки було встановлено порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94 - ВР від 23.09.1994 року в частині порушення оплати відвантаженого товару нерезидентом ТОО «Ержанар-МК» (Казахстан) за контрактом № 7/09-13 ПР від 17 вересня 2013 року у сумі 10873,00 дол. США (банківська виписка від 22.04.2014 року) з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків, ненадходження оплати за поставлений товар на суму 48535,00 дол. США (а.с. 20).
Крім того, встановлено порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», частини 2 статті 1 Указу президента України від 18.06.1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» резидентом ДП «Горизонт-Інвест» НДЦ «Нафтогазбурмаш» в частині не надання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами за формою, встановленою наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року № 207.
На підставі акту документальної позапланової перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2017 року № НОМЕР_1 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та за штрафу за порушення валютного законодавства в сумі 523271,16 гривень, з яких: 521911,16 гривень пені та 1360,00 гривень штрафних санкцій (а.с. 14-15).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем спірне податкове повідомлення-рiшення від 17 лютого 2017 року № НОМЕР_1 оскаржувалося в адміністративному порядку, однак за результатами скарги рішенням ДФС України від 27 квітня 2017 року залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с. 22-26).
У періоді, який перевірявся, позивач здійснював експортні зовнішньоекономічні операції.
Згідно з вимогами статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Статтею 2 вищезгаданого Закону України № 185 всатновлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Таким чином, відповідно до змін, внесених Законом України від 06 листопада 2012 року № 5480-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» до Закону № 185, які набрали чинності з 17.11.2012 року, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені ч. 1 ст. 1 та ст. 2 Закону № 185.
Постановою Правління Національного банку України від 14.11.2013 року № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів i запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», яка діяла до 17 травня 2014 року зазначені у статті 1 строки зменшені до 90 днів.
Постановою Правління Національного банку України від 12.04.2014 року № 270, яка діяла до 20 серпня 2014 року також скорочено строки до 90 днів.
Постановою Правління Національного банку України від 03.03.2015 року № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та ст. 2 Закону № 185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
При проведенні перевірки відповідачем було встановлено порушення термінів надходження валютної виручки, встановлених ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Зовнішньоекономічний контракт № 7/09-13 ПР, укладений позивачем (постачальником) з нерезидентом ТОО «Ержанар-МК» (Казахстан) (покупець) 17 вересня 2013 року описано у пункті 3 акту перевірки (а.с.17-20).
Виконання їх з боку позивача та його контрагента, а також встановлені порушення вимог валютного законодавства не є спірною обставиною у справі. Позивачем не оскаржуються висновки проведеної перевірки стосовно порушення строків повернення валютної виручки на його валютні рахунки та порушення операцій резидента по експортному контракту.
Спірним питанням даної справи є правомірність застосування до позивача відповідальності за встановлені у акті перевірки порушення вимог валютного законодавства в частині недотримання контролюючим органом строків, визначених ч.1 ст.250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарських санкцій, а також з підстав знаходження позивача на території проведення антитерористичної операції.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ внесено зміни до частини першої статті 4 Закону України № 185 встановлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Суд зазначає, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ.
Абзацом 1 статті 2 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 20 пункту 1 цього розпорядження місто Артемівськ (Бахмут) віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО.
Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р.
Вказані розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Вказаним розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Артемівськ (Бахмут), де зареєстрований позивач.
При цьому, статтею 10 Закону № 1669-VІІ встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Позивачем не надано у якості доказів настання у нього форс-мажорних обставин сертифікат Торгово-промислової палати України.
Позивач помилково вважає, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» слід застосовувати до спірних правовідносин вибірково, а саме: виключно в частині внесених змін до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» стосовно звільнення від відповідальності суб'єктів господарювання.
Суд зазначає, що сам факт реєстрації підприємства у місті Артемівську (Бахмуті) не звільняє позивача від відповідальності за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Настання форс - мажорних обставин на території проведення АТО необхідно довести належними доказами - сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Стосовно ж звільнення позивача від застосування адміністративно-господарських санкцій на підстав статті 250 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених ст. 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Одним із видів таких санкцій є адміністративно-господарський штраф (ч. 1 ст. 239 ГК України).
Зі змісту (природи) виявлених порушень випливає, що вони не містять у собі ознак (елементів) складу податкового правовідношення, оскільки вони не стосуються відносин, що існують при визначенні державою видів податків, їх введення, справляння, проведення контролю і притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства; вони не стосуються відносини, пов'язаних із вилученням власності.
Порушеннями валютного законодавства, що підпадають під визначення порушень, за які застосовуються адміністративні-господарські санкції, передбачені ст. 238 ГК України, і на них не поширюються штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначається податковим законодавством.
Дана правова позиція була висловлена ВСУ у постанові від 04.11.2014 року у справі № 21-466а14.
Аналогічний підхід до розуміння суті адміністративно-господарських санкцій та їх відмінність від штрафних санкцій, визначених у податковому законодавстві, був сформульований (з певними поправками) у постановах ВСУ від 04.07.2011 року (справа № 21-163а11), 10.07.2012 року (справа № 21-147а12), 27.05.2014 року (справа № 21-126а14).
Таким чином, спростовуються доводи відповідача щодо того, що дія ст. 250 ГП України не поширюється на нарахування пені та штрафу за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері ЗЕД.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Отже, днем виявлення податковим органом порушення буде день, коли податковий орган зафіксував таке порушення актом перевірки від 15.02.2017 року № 7/05-99-14-02/31875070. Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким до дочірнього підприємства «Горизонт-Інвест» НДЦ «Нафтогазбурмаш» було застосовано штрафні санкціі та пеню на підставі ст. 4 Закону № 185/94-ВР, прийнято 17.02.2017 року.
Таким чином, саме з 15.02.2017 року відраховується шість місяців, встановлених ст. 250 ГП України, згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Так як, встановлені актом перевірки порушення позивачем ст. 1 Закону № 185/94-ВР мали місце з 23.09.2013 року по 22.04.2014 року року стосовно нарахування пені та з 01.04.2014 року по 01.01.2016 року стосовно штрафних санкцій за порушення порядку та строку декларування валютних цінностей, доходів і майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами, про що зазначено у розрахунку до податкового повідомлення-рішення (а.с.15), тобто більш ніж 3 роки назад щодо пені та більш ніж рік стосовно штрафу, то суд вважає застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді пені та штрафу за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення від 17.02.2017 року № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 17 лютого 2017 року № НОМЕР_1 підлягають задоволенню.
На підставі положень Податкового кодексу України, Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Господарського кодексу України та на підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги дочірнього підприємства «Горизонт-Інвест» НДЦ «Нафтогазбурмаш» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 17 лютого 2017 року № НОМЕР_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 17 лютого 2017 року № НОМЕР_1, винесене Головним управлінням ДФС у Донецькій області.
Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь дочірнього підприємства «Горизонт-Інвест» НДЦ «Нафтогазбурмаш» судові витрати з судового збору у розмірі 7849 (сім тисяч вісімсот сорок дев'ять) гривень 07 копійок.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 14 червня 2017 року та проголошена її вступна та резолютивна частина в присутності представників сторін.
Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2017 року.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Голубова Л.Б.