15 травня 2017 р. Справа № 804/2175/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.03.2017 ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області (далі - Нотаріальний архів в Д.о., відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, третя особа) в якому просила визнати неправомірною та протиправною відмову Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області державний нотаріальний архів та зобов'язати вчинити певні дії, а саме: зобов'язати видати ОСОБА_1 дублікат договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 23.02.2001 р., посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №3-110.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що своїми діями відповідач порушує права позивача, як власника щодо розпорядження майном, порушуються свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин з боку органів місцевого самоврядування при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тому відповідача (суб'єкта владних повноважень) необхідно зобов'язати вчинити певні дії, а саме: зобов'язати видати ОСОБА_1 дублікат договору купівлі-продажу квартири від 23.02.2001.
В судовому засіданні позивач пред'явлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав в порядку письмового провадження.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про місце та час його проведення був повідомлений належним чином.
Третя особа свого представника в судове засідання не направила про місце та час його проведення була повідомлена належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно із ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної часткової власності в рівних частках (по 1/2 частині) належить квартира АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу квартири від 23.02.2001 року посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №3-110.
У вересні 2016 року ОСОБА_2 забрав оригінал договору купівлі-продажу квартири та поїхав до сина, залишивши позивачці лише ксерокопію цього договору. Періодично ОСОБА_2 з'являється в квартирі за місцем своєї реєстрації.
Оскільки на теперішній час позивач має намір розпорядитися своєю частиною квартири, необхідні оригінали правовстановлюючих документів, але ОСОБА_2 відмовляється їх надати.
12.10.2016 з КП «ДМБТІ» ДОР позивач отримала лист-відповідь №14222, що підтверджує її право власності, але на його підставі не має мождивости розпорядитися своїм майном.
Для отримання дублікату договору купівлі-продажу квартири від 23.02.2001 р. позивач звернулася до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області державного нотаріального архіву та отримала відмову завідувача державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 18.10.2016 р., так як для отримання дублікату договору купівлі-продажу квартири до нотаріального архіву повинні з'явитися всі співвласники квартири. В даному випадку це є неможливим, оскільки ОСОБА_2 відмовляється бути присутнім в державному нотаріальному архіві.
Позивач вважає, що її звернення про видачу дублікату викликане тим, що оригінал Договору не зіпсований та не є утраченим, але вона не має доступу до нього, і не має документів, які б підтверджували її право власності на квартиру, що мають силу оригіналу для розпорядження своєю частиною квартири, а ОСОБА_2, відносно якого також вчинялося нотаріальна дія не бажає звертатися із заявою про видачу дубліката.
Правомірність та обґрунтованість дій відповідача, щодо відмови у видачі дублікату договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 23.02.2001 р., посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №3-110 є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних угод.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про нотаріат», у разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом за письмовою заявою осіб, перелічених в ч.2 ст.8 Закону видається дублікат втраченого документа.
Відповідно до П.29 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції № 20/5 від 03.03.2004 р., у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких, або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, державним нотаріусом державного нотаріального архіву видається дублікат утраченого або зіпсованого документа.
Відповідно до ч.2 п. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій, письмові правочини, що посвідчуються нотаріально, виготовляються нотаріусом не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у матеріалах нотаріальної справи.. Усі примірники підписуються учасниками правочину та мають силу оригіналу, у тому числі примірник, який зберігається у справах нотаріуса. Посвідчувальний напис вчинюється на всіх примірниках правочину. На бажання сторін договору кожній із них видається по одному примірнику, про що зазначається у тексті договору.
Так чинне законодавство України передбачає можливість отримання окремого екземпляра договору на володіння часткою квартири, який видається нотаріусом під час реєстрації вказаного договору.
Таким чином позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, видача дублікату договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 23.02.2001 р. можлива лише у разі втрати або зіпсування оригіналу, що передбачає визнання зіпсованої, або втраченої копії нечинною, а отже позивачу слід звернутися до державного нотаріуса Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 з вимогою про видачу належної їй копії договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 23.02.2001 р., оскільки під час реєстрації прав спільної сумісної часткової власності в рівних частках було видано лише одну копію договору.
Відповідно до ч.2 ст.182 ЦК України реєстрація прав на нерухомість є публічною,здійснюється відповідними органами.
В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 90 - 94,122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя ОСОБА_6