Справа № 350/624/17
Провадження № 22-ц/779/1048/2017
Категорія 48
Головуючий у 1 інстанції Бейко А. М.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
14 червня 2017 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.
суддів Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.
секретаря Капущак С.В.
за участю відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Рожнятівського районного суду від 17 травня 2017 року по справі за заявою ОСОБА_4 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
Ухвалою Рожнятівського районного суду від 17 травня 2017 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на все майно, що є у спільній сумісній власності майно:
- земельну ділянку загальною площею 0.1156 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 2624885501:01:001:0147 по вул. Зарічна в с. Спас Рожнятівського району, придбана у ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 07 грудня 2010 року приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу ОСОБА_7. реєстровий номер 4567;
- домоволодіння по вул. Зарічна, 6 в с. Спас Рожнятівського району, збудоване в шлюбі, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.06.2016 року;
- автомобіль марки «Форд Фієста» 2012 року випуску, реєстраційний номер AT 6352 BE, а також рухоме майно та речі домашнього вжитку.
На вказану ухвалу ОСОБА_3 - представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, зазначає, що, всупереч вимогам ЦПК України та роз'ясненням пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд не пересвідчився в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, не з'ясував обсяг позовних вимог, не з'ясував чи підтверджені доводи позивача про обсяг зазначеного у позові майна доказами, а також не перевірив відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, з позовними вимогами.
Стверджує, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтвердили намір відповідача відчужувати майно.
Зазначає, що, накладаючи арешт на рухоме майно та речі домашнього вжитку, суд не взяв до уваги те, що до таких речей відносяться речі, які використовуються для повсякденних домашній потреб, наклав арешт на майно, яке не є предметом поділу у даній справі, не належить до спільної сумісної власності, не перевірив чи накладення арешту не порушить права відповідача чи інших осіб.
На думку апелянта, накладаючи арешт на транспортний засіб, суд не звернув уваги на те, що відсутні докази набуття транспортного засобу у спільну сумісну власність, транспортний засіб є її особистою приватною власністю, оскільки придбаний за кошти, отримані від продажу квартири, що належала їй на підставі договору дарування, однак позивач ці обставини приховав.
Також апелянт зазначає, що суд не звернув увагу на ту обставину, що рішення суду у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу було встановлено відсутність спору про спільно придбане майно між сторонами, тому ця обставина не підлягає доказуванню.
Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній.
Представник позивача ОСОБА_4- ОСОБА_5 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, зазначивши, що ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Положеннями ст.ст. 151, 152 ЦПК України встановлено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, позов майнового характеру забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам тощо. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За змістом цих норм заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду, у випадку задоволення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
ОСОБА_4 звернувся із заявою до суду про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на все, що є у спільній сумісній власності майно, яке знаходиться у ОСОБА_2: земельну ділянку загальною площею 0.1156 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 2624885501:01:001:0147 по вул. Зарічна в с. Спас Рожнятівського району, придбана у ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 07 грудня 2010 року приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий номер 4567; домоволодіння по вул. Зарічна, 6 в с. Спас Рожнятівського району, збудоване в шлюбі, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.06.2016 року; автомобіль марки «Форд Фієста» 2012 року випуску, реєстраційний номер AT 6352 BE, а також рухоме майно та речі домашнього вжитку. Заява мотивовано тим, що в провадженні Рожнятівського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Зазначав, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, відповідач може відчужити спірне майно чи приховати йото, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки ОСОБА_2 має на руках всі оригінали правовстановлюючих документів на домоволодіння, земельну ділянку та автомобіль, вільно володіє та розпоряджається спільним нерухомим та рухомим майном .
Враховуючи предмет позовних вимог та те, що між сторонами дійсно виник спір, суд дійшов правильного висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд не звернув увагу на ту обставину, що рішення суду у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу було встановлено відсутність спору про спільно придбане майно між сторонами, тому ця обставина не підлягає доказуванню, є безпідставним, оскільки сам факт відсутності спору між сторонами про майно на час розірвання шлюбу, не позбавляє позивача права звернутися з позовом поділ спільного майна подружжя.
Вказані доводи апелянта що накладаючи арешт на транспортний засіб, суд не звернув уваги на те, що відсутні докази набуття транспортного засобу у спільну сумісну власність, транспортний засіб є її особистою приватною власністю, оскільки придбаний за кошти, отримані від продажу квартири, що належала їй на підставі договору дарування, не заслуговують на увагу, так як ці обставини підлягають встановленню під час розгляду та вирішенні спору по суті.
Також і інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, оскільки заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Рожнятівського районного суду від 17 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційною порядку не підлягає
Судді: Я.Д. Горблянський
ОСОБА_8
ОСОБА_9