ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.05.2017Справа №910/2384/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Науково - виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод"
до Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "П.С.П. Аудит"
про визнання недійсним договору
Суддя Мельник В.І.
Представники:
Від позивача Сюсєль І.М. - представник
Бойко Г.О. - представник
Від відповідача 1 Пипченко Б.Ю. - представник
Від відповідача 2 Проскура К.П. - представник
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство "Науково - виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" подало на розгляд до Господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" визнання недійсним договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 порушено провадження у справі №910/2384/17 та призначено до розгляду на 13.03.2017.
13.03.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву та додаткові матеріали по справі.
13.03.2017 відділом діловодства суду від представник позивача отримано додаткові матеріали про справі та клопотання про фіксування судового процесу та клопотання про залучення іншого відповідача.
В судове засідання 13.03.2017 представник позивача з'явився, підтримав своє клопотання про залучення іншого відповідача, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "П.С.П. Аудит".
В судове засідання 13.03.2017 представник відповідача з'явився, надав свої усні пояснення щодо заявленого клопотання.
Ухвалою від 13.03.2017 розгляд справи відкладено на 23.03.2017 та залучено іншого відповідача.
15.03.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові матеріали по справі.
21.03.2017 відділом діловодства суду від Beldor Group S.A. отримано заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
В судове засідання 23.03.2017 представник позивача з'явився, надав свої усні пояснення щодо заявленої заяви та просив суд задовольнити заяву Beldor Group S.A. про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
В судове засідання 23.03.2017 представник відповідача 1 з'явився, заперечив проти заявленої заяви Beldor Group S.A. про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Заслухавши представників сторін суд відхиляє заяву Beldor Group S.A. про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача2.
Ухвалою суду від 23.03.2017 розгляд справи відкладено на 21.04.2017.
19.04.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано пояснення щодо проведення аудиту.
21.04.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про доручення до матеріалів справи.
21.04.2017 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.
Ухвалою суду від 24.04.2017 відкладено розгляд справи на 26.05.2017.
26.05.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про витребування доказів.
В судове засідання 26.05.2017 представники позивача з'явилися, підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надали суду клопотання про призначення судової економічної експертизи та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
В судове засідання 26.05.2017 представник відповідача 1 з'явився, надав суду усні пояснення у справі, заперечив проти задоволення клопотань позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання 26.05.2017 представник відповідача 2 з'явився, надав суду усні пояснення по суті справи, заперечив проти задоволення клопотань позивача.
Заслухавши представників сторін суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотань позивача.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.05.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-
Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» є акціонером Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» і є прямим конкурентом позивача на фармацевтичному ринку.
Відповідно до законодавства, позивач має здійснювати незалежну аудиторську перевірку консолідованої фінансової звітності за кожен рік своєї діяльності. Позивач зазначив, що така перевірка за 2015 рік вже була проведена незалежним аудитором, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бейкер Тіллі Україна», а результати такої перевірки є публічно доступними на веб-сайті Агентства з розвитку - інфраструктури фондового ринку України (smida.gov.ua).
Позивач , відповідно до позовної заяви зазначив, що відповідач 1 не звертався до нього із запитом про надання результатів цієї перевірки, і результати такої перевірки відповідачем не оскаржувалися.
04.11.2016 між ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «П.С.П. Аудит» (далі за текстом - ТОВ «П..С.П. Аудит») було укладено договір про надання послуг № 20161104.
Листом від 22.11.2016, надіслав аудитору ТОВ «П.С.П. Аудит» частину документів вказаних в запиті, обґрунтовуючи свої дії захистом комерційної таємниці.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, оспорюваний договір укладений не з метою проведення аудиторської перевірки, а з метою отримання документів позивача, які містять відомості що становлять комерційну таємницю. Позивач також зазначив, що в оскаржуваному договорі сторони не передбачили здійснення авансових платежів та оскаржуваний договір може бути припинено в будь-який момент.
Відповідач 1 заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивачем не надано належних допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обѓрунтовуються позовні вимоги зокрема не доведено належними та допустимими доказами наявність умислу в усіх стор Договору № 20161104 від 04.11.2016, як обов'язкової умови для визнання даного правочина фіктивним.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 зазначеного вище кодексу встановлює, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В частині 2 цієї норми передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі визнання правочину недійсним.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15, ч. З ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст.203 (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України). Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивний правочин - це правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином.
Як вбачається із матеріалів справи, Договір № 20161104 від 04.11.2016 укладений між ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» та ТОВ «П.С.П. Аудит» з метою реалізації, передбаченого законом права ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», як акціонера позивача, на проведення аудиторської перевірки останнього.
Як встановлено судом, Приватне акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" є акціонером Публічного акціонерного товариства "Науково - виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" з акціями у власності кількістю 3 174 одиниць, що складає понад 30 % статутного капіталу товариства.
Згідно з вимогами ч.ч. 3, 4 ст. 146 Цивільного кодексу України, для здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням його загальних зборів, а також в інших випадках, встановлених статутом і законом товариства, може призначатися аудиторська перевірка. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства і законом. На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками. Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 Цивільного кодексу України, аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі такого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менш як десятьма відсотками акцій.
Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного товариства встановлюється статутом товариства і законом.
Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше
Аналогічна норма закріплена у ч.ч. 5,6 ст. 75 Закону України "Про господарські товариства", а саме, аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства також має бути проведена на вимогу акціонера (акціонерів), який (які) є власником (власниками) більше 10 відсотків простих акцій товариства. У такому разі акціонер (акціонери) самостійно укладає (укладають) з визначеним ним (ними) аудитором (аудиторською фірмою) договір про проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності товариства, в якому зазначається обсяг перевірки.
Витрати, пов'язані з проведенням перевірки, покладаються на акціонера (акціонерів), на вимогу якого проводилася перевірка. Загальні збори акціонерів можуть ухвалити рішення про відшкодування витрат акціонера (акціонерів) на таку перевірку.
Товариство зобов'язане протягом 10 днів з дати отримання запиту акціонера (акціонерів) про таку перевірку забезпечити аудитору можливість проведення перевірки. У зазначений строк виконавчий орган має надати акціонеру (акціонерам) відповідь з інформацією щодо дати початку аудиторської перевірки.
Аудиторська перевірка на вимогу акціонера (акціонерів), який є власником більше ніж 10 відсотків акцій товариства, може проводитися не частіше двох разів на календарний рік.
У разі проведення аудиту товариства за заявою акціонера (акціонерів), який (які) є власником (власниками) більше 10 відсотків простих акцій товариства, виконавчий орган товариства на вимогу такого акціонера (акціонерів) зобов'язаний надати завірені підписом уповноваженої особи товариства копії всіх документів протягом п'яти робочих днів з дати отримання відповідного запиту аудитора.
Враховуючи вище зазначене, відповідач 1, як акціонер позивача має право на проведення аудиторської перевірки та самостійно укладає з визначеним ним аудитором договір про проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності товариства.
При цьому право акціонера вимагати проведення аудиту не залежить ні від бажання самого товариства (його посадових осіб) проводити чи не проводити перевірку, ні від доцільності чи відсутності доцільності проведення такої перевірки (аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 12 травня 2014 року у справі № 925/802/13, від 03 лютого 2014 року у справі № 904/3831/13).
Посилання позивача щодо фіктивності Договору № 20161104 від 04.11.2016 на ту обставину, що умовами оскаржуваного договору не передбачено здійснення авансових платежів і оскаржуваний договір може бути припинений в будь-який момент за взаємною згодою сторін не приймаються судом до уваги, враховуючи наступне.
За правилом п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подають сторонами в письмовій формі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору № 20161104 від 04.11.2016 недійсним.
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.06.2017
Суддя Мельник В.І.