номер провадження справи 35/70/17
06.06.2017 Справа № 908/828/17
Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.
при секретарі Осоцькому Д.І.
За участю представників сторін:
Від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 13.09.2016р.
Від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10.05.2017р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна”, м. Київ
до Приватного підприємства “Вікторія”, м. Запоріжжя
про стягнення 2827046,64 грн.
18.04.2017 року до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” з позовом до Приватного підприємства “Вікторія” про стягнення заборгованості за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 року в сумі 2827046,64 грн.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 28.12.2006 року між Закритим акціонерним товариством “ОТП Банк” (правонаступником якого є АТ “ОТП Банк”, та у відповідності до ст.ст. 512-514 Цивільного кодексу України правонаступником якого є ТОВ “ОТП Факторинг Україна”, надалі - позивач по справі) та Приватним підприємством “Вікторія” (надалі - відповідач по справі) укладено кредитний договір № CM-SME-201/186/2006.
Згідно з умовами кредитного договору № CM-SME-201/186/2006 та кредитних заявок, позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу в сумі 95050,00 доларів США. Призначення кредиту - розвиток бізнесу.
Відповідно до п. 1.1 частини 2 кредитного договору, позивач надає відповідачу кредит, що визначений у частині № 1 цього договору (95050,00 доларів США), а відповідач приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути позивачу суму отриманного кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі.
Пунктом 3 частини № 1 кредитного договору встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).
У відповідності до п. 1.5 (з підпунктами) кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється відповідачем щомісяця у розмірі та строк, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок позивача. Нараховані в порядку передбаченому цим договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк передбачений в графіку платежів.
Поверненнення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати відповідачем платежів, що зменшуються. Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в частині № 2 цього договору (п.4 частині 1 кредитного договору).
Пунктом 2 частини № 1 кредитного договору встановлена дата остаточного повернення кредиту - 27.12.2013 року.
Відповідно до п. 4.1.1 частини № 2 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.
Однак, як зазначає позивач, вищевказані зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами за договором у встановлений договором строк відповідачем не виконувались належним чином.
26.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” (код ЄДРПОУ 36789421) та Публічним акціонерним товариством “ОТП Банк” (код ЄДРПОУ 21685166) у відповідності до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н.
Згідно вищевказаного договору Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк” відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” прийняло за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 право вимоги в обсязі і на умовах передбаченних цим договором.
Таким чином до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” пререйшли всі права Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” щодо права вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємства “Вікторія”, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006.
15.10.2013 заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 335/8372/13-ц задоволено позов ТОВ “ОТП Факторинг Україна” та стягнуто з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 в розмірі 1020486,85 грн. та судовий збір в розмірі 3441,00 грн.
02.02.2016 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя заочне рішення скасоване, справа призначена до нового розгляду.
05.04.2016 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя провадження у справі в частині вимог до Приватного підприємства “Вікторія” закрито, та повідомлено, що позовні вимоги до Приватного підприємства “Вікторія підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
З огляду на викладене, станом на 13.03.2017, згідно розрахунку здійсненим позивачем, останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 в розмірі 2827046,64 грн., що складається з: суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2310522,84 грн., суми заборгованоті за несплаченими відсотками у розмірі 158333,21 грн, суми пені, нарахованої на суми заборгованості у розмірі 358190,59 грн.
18.04.2017 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 908/828/17, присвоєно справі номер провадження 35/70/17 та призначено розгляд справи на 11.05.2017 об 11 год. 00 хв.
У судовому засіданні 11.05.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.05.2017 просив суд у позові відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності та надав заперечення на позовну заяву від 10.05.2017, в яких зазначив наступне: 05.04.2016 рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/8372/13-ц, встановлено преюдиційний факт того, що строк повернення кредиту за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 сплив 06.10.2012 року. Кредитор у межах своїх прав передбачених кредитною угодою в односторонньому порядку змінив строк її виконання, шляхом направлення позичальнику та поручителям відповідної вимоги на дострокове поверненя кредиту. Таким чином, якщо кредитор змінює на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. Крім того, пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 ро'зяснено, ... що перебіг строку позовної давності не переривається у разі подання позову з порушенням правил підвідомчості справ. Таким чином відповідач наголошує, що позивач мав можливість захистити своє право шляхом подання позову до суду відповідної юрисдикції в строк до 06.10.2015. А звернення до господарського суду Запорізької області в квітні 2017 року відбулося вже понад строки позовної давності, що є підставною для відмови у позові.
Заперечення відповідача на позовну заяву від 10.05.2017 долучені до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засідання заявив усне клопотання про оголошення перерви для надання стороні часу на ознайомлення з запереченнями відповідача та підготування додаткових пояснень.
У судовому засіданні 11.05.2017 з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку оголосити перерву до 06.06.2017 о 10 год. 15 хв., про що повідомлено представників сторін під розписку, яка знаходиться в матеріалах справи.
06.06.2017 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви від 06.06.2017. Відповідно до яких позивач вважає, що строк позовної давності щодо пред'явлення позовних вимог до Приватного підприємства “Вікторія”, не був пропущений, так як у позивача не було ніяких підстав звертатися з вимогами до ПП “Вікторія” поки рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя знаходилось на виконанні та вважає, що строк перебігу позовної давності був перерваний 13.08.2013 (пред'явлення та прийняття позову Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя) та почав свій перебіг з початку 05.04.2016 - після ухвалення ухвали Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про закриття провадження у частині вимог до ПП “Вікторія”.
У судовому засіданні 06.06.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням додаткових пояснень на заперечення відповідача, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.06.2017 заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву від 10.05.2017, та письмових поясненнях по справі від 01.06.2017, підтримав заяву про застосування строку позовної давності.
Справа розглянута за заявою представників сторін без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 06.06.2017, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
28.12.2006 року між Закритим акціонерним товариством “ОТП Банк” (правонаступником якого є АТ “ОТП Банк”, та у відповідності до ст.ст. 512-514 Цивільного кодексу України правонаступником якого є ТОВ “ОТП Факторинг Україна”, позивач у справі) та Приватним підприємством “Вікторія” (відповідач у справі) укладено кредитний договір № CM-SME-201/186/2006 (надалі кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 частини 2 кредитного договору, позивач надає відповідачу кредит, що визначений у частині № 1 цього договору (95050,00 доларів США), а відповідач приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі.
Згідно з умовами кредитного договору № CM-SME-201/186/2006 та кредитних заявок, позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу в сумі 95050,00 доларів США. Призначення кредиту - розвиток бізнесу.
Пунктом 3 частини № 1 кредитного договору встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з випатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).
Відповідно до п. 1.5 (з підпунктами) кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється відповідачем щомісяця у розмірі та строк, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок позивача. Нараховані в порядку передбаченому цим договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк передбачений в графіку платежів.
Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати відповідачем платежів, що зменшуються. Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в частині № 2 цього договору (п. 4 частині 1 кредитного договору).
Пунктом 2 частини № 1 кредитного договору встановлена дата остаточного повернення кредиту - 27.12.2013 року.
Відповідно до п. 4.1.1 частини № 2 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.
В супереч умовам кредитного договору, вищевказані зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати пені відповідачем не виконуються.
В якості забезпечення кредитного договору ЗАТ “ОТП БАНК” були укладені договори поруки № SR-SME-201/186/2006, № SR-SME-201/186/2006/1, № SR-SME-201/186/2006/2, відповідно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, згідно з якими поручителі зобов'язалися відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання відповідачем боргових зобов'язань по кредитному договору у повному обсязі таких зобов'язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку передбаченими в кредитному договорі.
26.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” (код ЄДРПОУ 36789421) та Публічним акціонерним товариством “ОТП Банк” (код ЄДРПОУ 21685166) у відповідності до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк” відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” прийняло за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором. Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” пререйшли всі права Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” щодо права вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.
У зв'язку із зазначеним, Товариство з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємства “Вікторія”, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006.
15.10.2013 заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 335/8372/13-ц задоволено позов ТОВ “ОТП Факторинг Україна” та стягнуто з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 в розмірі 1020486,85 грн. та судовий збір в розмірі 3441,00 грн.
02.02.2016 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя заочне рішення скасоване, справа призначена до нового розгляду.
05.04.2016 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя провадження у справі № 335/8372/13-ц в частині вимог до Приватного підприємства “Вікторія” закрито, та повідомлено, що позовні вимоги до Приватного підприємства “Вікторія” підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Також, 05.04.2016 рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя позовні вимоги ТОВ “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, залишено без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/8372/13-ц обгрунтовано наступним:
Пунктом 1.9.1 кредитного договору, передбачено право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3.7 та ст. 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки (надалі - вимога). При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. Сторонами у договорі визначено, що реалізація положень п. 1.9.1 цього договору не буде розглядатися сторонами як одностороння зміна умов цього договору. Реалізація положень п. 1.9.1 цього договору є одним із способів виконання боргових зобов'язань, встановлених за взаємною домовленістю сторін.
Позичальнику ПП “Вікторія” було вручено вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором від 06.09.2012, згідно якої ТОВ “ОТП Факторинг Україна” на підставі п. 1.9 кредитного договору вимагає дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі (а.с. 70 у цивільній справі № 335/8372/13-ц).
Крім того, на адресу поручителів також направлялися аналогічні вимоги від 25.06.2011 про дострокове виконання зобов'язань за договорами поруки.
У розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання сновного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був зміненний ним відповідно до п. 1.9.1 кредитного договору, шляхом направлення відповідних вимог на адресу поручителів від 25.06.2011 та на адресу позичальника від 06.09.2012 (а.с. 69, 70 у цивільній справі № 335/8372/13-ц ), а саме з 06.10.2012 року (тридцять календарних днів), про що свідчить вимога від 06.09.2012 року, не пред'явив вимоги до поручителя. Оскільки позовну заяву до поручителів було подано лише 13.08.2013, коли останній день подання позову до поручителів сплив 06.04.2013, суд прийшов до висновку, що порука припинена згідно з ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, а відтак відсутні підстави для покладення на поручителів відповідальності за невиконання умов позичальником.
Отже судом встановлено, що кредитор у межах своїх прав передбачених п. 1.9.1 кредитної угоди, в односторонньому порядку змінив строк виконання зобов'язань встановивши нову дату - 06.10.2012 року.
Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Тобто, обставини встановлені рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі № 335/8372/13-ц не потребують доказування та мають преюдиційне значення для розгляду данної справи.
Крім того, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 6-990цс15, полягає у наступному:
Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя - протягом шести місяців (частина четверта статті 559 Цивільного кодексу України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 756/17216/13-ц, від17.11.2016 у справі № 755/17150/14-ц.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29.05.2013 № 10 роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропушення.
Частиною 5 ст. 261 ЦК України закріплено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити у позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропушення, - захистити прушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України) (Пункт 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29.05.2013 № 10).
За приписами частин 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Аналогічна правова позиція викладена у “Висновках Верховного Суду України, викладені у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України, за І півріччя 2016 року”.
Також, пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
В матеріалах справи міститься заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності.
Клопотання про відновлення строку позовної давності позивачем не надавалось.
Суд, дослідивши всі обставини справи у сукупності зазначає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем, за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 року, однак, дійшов висновку про наявність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором мало бути здійснено ще 06.10.2012 року. Останній день подання позову сплив 06.10.2015 року, а звернення до господарського суду Запорізької області відбулося 18.04.2017 року, тобто понад строк позовної давності, що є підставною для відмови у позові.
Крім того, позивач як підставу переривання строку позовної давності зазначив розгляд Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя цивільної справи № 335/8372/13-ц за позовом ТОВ “ОТП Факторинг Україна” до Приватного підприємства “Вікторія”, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 у розмірі 1020486,85 грн.
З огляду на наведене, суд зазначає наступне:
За результатами розгляду цивільної справи № 335/8372/13-ц, ухвалою від 05.04.2016 Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства “Вікторія” закрито, та повідомлено, що позовні вимоги до Приватного підприємства “Вікторія” підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 роз'яснено, що правила переривання перебігу позовної давності (ст. 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі, що за змістом ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненного з додержанням вимог процесуального закону, зокрема статей 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України. Тому якщо господарським судом у прийняті позовної заяви відмовлено (стаття 62 Господарського процесуального кодексу України) або її повернуто (ст. 63 нзваного кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.
При цьому, слід також враховувати правову позицію Верховного Суду України в постанові від 02.12.2015 у справі № 6-895цс15, за змістом якої встановлено, що не перериває перебігу строк позовної давності внаслідок подачі позову з недодержанням правил підсудності.
Згідно частини 1 статті 11128 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Суд погоджується з позицією Верховного суду України, у зв'язку з чим, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На підставі вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.
Повне рішення оформлено і підписано 12.06.2017 р.
Суддя О. А. Топчій