06 червня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/475/17
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василяки Д.К.,
при секретарі: Собчук Є.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Шилова М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі по тексту - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути її клопотання від 14.09.2016 р. при наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства. 02 листопада 2016 року позивач отримав відповідь про відмову у задоволенні клопотання. Відмову обґрунтовано невідповідністю місця розташування об'єктів вимогам законів, прийнятих до них нормативно - правових актів, схем землеустрою, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку.
Вважає надану відповідачем відповідь про відмову в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою такою, що порушує права, оскільки Земельним кодексом України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач надав до суду заперечення, які обґрунтовано тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області №271/0/7-16 від 23.11.2016 року земельна ділянка, зазначена позивачем в картографічних матеріалах включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону (лот №226). Зазначив, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. На підставі вказаного вважає відмову правомірною.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав та просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне: відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Судом встановлено, що 14 вересня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства. До вказаного клопотання додано графічний матеріал бажаного місця розташування з визначенням бажаного місця розташування земельної ділянки в адміністративних межах Чулаківської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
02 листопада 2016 року за вих. № Х-9016/0-2074/6-16-СГ відповідачем надано відповідь про відмову у задоволенні клопотання. Відмову обґрунтовано невідповідністю місця розташування об'єктів вимогам законів, прийнятих до них нормативно - правових актів, схем землеустрою, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку.
Статями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
На підставі п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15 (по тексту - в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідно до Положення основними завданнями Держгеокадастру України є, зокрема реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідно до п. 7 зазначеного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно ст. 3 Земельного кодексу, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Право власності на землю гарантується, набувається та реалізується громадянами виключно у відповідності до закону.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Пунктом «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що відповідачем 23 листопада 2016 року видано наказ «Про внесення змін до наказу Головного управління Держземагентства у Херсонській області від 23.10.2014 №21-81/19-14 «Про затвердження Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону» №271/0/7-16.
Пунктом 1 наказу №271/0/7-16 від 23.11.2016 року наказано внести зміни у додатки 1,2 і 3 до наказу Головного управління Держземагентства у Херсонській області від 23.10.2014 №21-81/19-14 «Про затвердження Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону» (зі змінами), доповнивши Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що були проінвентаризовані за кошти державного бюджету, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, лотами №188-191 (додаток 1), Перелік вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, лотами №114-115 (додаток 2), Перелік несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, лотом №226 (додаток 3).
Отже, на час звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства та надання відповіді № Х-9016/0-2074/6-16-СГ від 02.11.2016 р. земельна ділянка, яку бажав отримати позивач не було включено в лот №226, оскільки наказ про включення земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону прийнято пізніше.
В ході розгляду справи встановлено, що земельна ділянка площею 1,83 га на території Чулаківської сільської ради Голопристанського району (за межами населеного пункту), яку бажала отримати позивач, на момент відмови, була вільною та могла відноситись до земель запасу сільської ради.
Відповідно графічних матеріалів бажаного місця розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1, 83 га, яка планується для надання у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинна містити одну з підстав визначених абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України, але підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача є твердження, що бажану земельну ділянку на території Чулаківської сільської ради включено до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону. Оскільки наказ про включення земельного масиву на території Чулаківської сільської ради включено до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону видано 23 листопада 2016 року за №271/0/7-16, тобто пізніше ніж надано відмову в задоволенні клопотання від 14 вересня 2016 року, суд, не погоджується з правомірністю відмови Головного управляння Держгеокадастру у Херсонській області.
Крім того, суд звертає увагу, що наказ від 23 листопада 2016 року №271/0/7-16 видано, зокрема, на підставі доповідних записок начальника відділу ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Лебедєвої Д.В. від 08.11.2016 року №268/3-16-0.5 та від 16.11.2016 року №301/3-16-0.05, які складені пізніше ніж надано відмову. Отже, суд приходить до висновку, що відмову сформовано як припущення про можливість майбутнього включення земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону.
На підставі вказаного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Крім того, ч. 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Врахувавши норми ст.11 КАС України, суд дійшов висновку, про необхідність вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав ОСОБА_1 та визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оформленої листом від 02.11.2016 р. № Х-9016/0-2074/6-16-СГ від 02 листопада 2016 року, оскільки відповідач не розглядав клопотання позивача по суті та у встановленому законом порядку, але при цьому фактично відмовив у наданні дозволу на розроблення документації
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що не погоджується з запереченням відповідача, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства.
У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 94 КАС України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 12,17,18, 19,128, ч. 1 ст. 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оформленої листом від 02.11.2016 р. № Х-9016/0-2074/6-16-СГ від 02 листопада 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 вересня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,83 га для ведення особистого селянського господарства.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 червня 2017 р.
Суддя Василяка Д.К.
кат. 6.2.1