Березівський районний суд Одеської області
24.05.2017
Справа № 494/376/17
24 травня 2017 року Березівський районний суд Одеської області
у складі головуючого судді -Дєткова О.Я
при секретарі Твердун Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Березівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
До Березівського районного суду Одеської області звернулася ОСОБА_1 з позовними вимогами до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та просив визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1.
Відповідач у судове засідання не з'явився двічі, а саме 17.05 та 24.05 2017 року, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача, свідка, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступного:
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 31 серпня 2001 року , посвідченого приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу Одеської області, ОСОБА_1 є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.4).
У вказаному житловому будинку зареєстрований також відповідач по справі - ОСОБА_2.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.318 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно до ч.1 ст.383 ЦПК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Статтею 391 ЦК України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права користування та розпорядження своїм майном.
Усунення перешкод у користуванні будинком можливе шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
Як пояснила в судовому засіданні позивач, що відповідач не проживає в належному її будинку з вересня 2012 року, не бере участь в оплаті комунальних послуг, ремонті будинку, не доглядає за ним, тобто припинив виконувати обов'язки членів сім'ї. На неодноразові прохання позивача про зняття з реєстрації не реагує. Вказані обставини підтверджуються актом огляду житлового будинку, складеного депутатом Березівської міської ради Одеської області - Ганевичем Ю.М(а.с.19) та показами свідка ОСОБА_4, яка дійсно підтвердила той факт, що відповідач не проживає у вищезазначеному будинку понад 5 років.
За таких обставин ОСОБА_2 втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1.
За змістом ст.7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382 - IV « Про
свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про:
1)позбавлення права власності на житлове приміщення, 2) позбавлення права
користування житловим приміщенням, 3) визнання особи безвісно відсутньою,
4) оголошення фізичної особи померлою.
З огляду на це вирішення питання про зняття з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням.
Визнання відповідача таким, що втратив право користуванням житлом у будинку АДРЕСА_1 є підставою для зняття його з реєстрації за вказаною адресою.
Керуючись ст.ст.3, 10,11,209,212,214 ЦПК України, ст. 391 ЦК України,
Визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1.
На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з моменту його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з моменту отримання його копії.