Категорія 6.14
19 серпня 2009 року Справа №2а-24077/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
при секретарі судового засідання Ігнатович О.А.,
за участю сторін:
від позивача - головний спеціаліст відділу юридичного та кадрового забезпечення
Гущіна Ю.І. (довіреність від 10.08.2009 №7/12-1473)
від відповідача - спеціаліст 1-ої категорії з юридичних питань
Натарова Н.А. (довіреність від 28.07.2009 б/н)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області
до Зимогір'ївської міської ради Слов'яносербського району Луганської області
про стягнення штрафу у сумі 2986994,88 грн.,
06 липня 2009 року інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Зимогір'ївської міської ради Слов'яносербського району Луганської області про стягнення штрафу у сумі 2986994,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Відповідно до наданих повноважень посадовими особами інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області була проведена позапланова перевірка здійснення капітального ремонту на об'єктах, що належать Зимогір'ївській міській раді Слов'яносербського району Луганської області. В ході перевірки було встановлено, що без відповідного дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт, на підставі договору будівельного підряду від 10.10.2007 № 63 виконано роботи з капітального ремонту на об'єктах Зимогір'ївської міської ради Слов'яносербського району Луганської області , чим порушено вимоги ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», про що було складено протокол про правопорушення у сфері містобудування від 27 травня 2009 року. Після закінчення будівельних робіт з капітального ремонту, об'єкти використовуються (експлуатуються) без прийняття їх державними приймальними комісіями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність», про що було складено протокол про правопорушення у сфері містобудування від 27 травня 2009 року.
Згідно із Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» та Положенням про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244, були винесені постанови від 27.05.2009 № 1.1.31-3, якою накладено штраф у розмірі 50% вартості виконаних будівельних робіт - 2489162,4 грн., та № 1.1.31-4, якою накладено штраф у розмірі 10% вартості виконаних будівельних робіт - 497832,48 грн.
В порушення вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» штраф у п'ятнадцятиденний термін з дня його накладання відповідачем не сплачений, тому позивач просить стягнути його в судовому порядку.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач позов не визнав, про що подав у судовому засіданні 29.07.2009 заперечення проти позову (арк. справи 19). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Зимогір'ївська міська рада Слов'яносербського району Луганської області є неприбутковою організацією та фінансування видатків на її утримання здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» відповідальність за правопорушення у сфері містобудування несуть підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту, виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика.
Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, передбачених Законом України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244.
Згідно з п. 10 Положення про Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування підприємство повинно сплатити штраф у 15-денний термін з дня його накладення за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, незалежно від наслідків фінансово-господарської діяльності.
Частиною 2 статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що суб'єктами, які несуть відповідальність за правопорушення у сфері містобудування згідно Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», є суб'єкти підприємницької діяльності, які одержують від своєї господарської діяльності прибуток, за рахунок якого і сплачують накладений інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю штраф .
Згідно із ч. 1 ст. 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.
Відповідно до ст. 5 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад відповідно до ст. 11 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Зимогір'ївська міська рада Слов'яносербського району Луганської області є органом місцевого самоврядування і як орган місцевого самоврядування є неприбутковою організацією, що підтверджується рішенням державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області від 11.02.2004 № 19 про внесення до реєстру неприбуткових організацій та установ (арк. справи 20).
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області постановами від 27.05.2009 № 1.1.31-3 № 1.1.31-4 за правопорушення у сфері містобудування штраф застосований до суб'єкта, який не підпадає під дію Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», що виключає можливість стягнення штрафу у судовому порядку.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ст. 239 Господарського кодексу України, іншими законодавчими актами.
Штрафи за правопорушення у сфері містобудування, передбачені Законом України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями, отже, повинні застосовуватись у межах строків, визначених ст. 250 цього Кодексу.
Статтею 250 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Отже, застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм у сфері містобудування після одного року з дня його вчинення є неправомірним.
Згідно ч. 5 ст. 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Враховуючи те, що відповідачем не надано суду документального підтвердження здійснення судових витрат, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 19 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 25 серпня 2009 року.
Суддя Т.І. Чернявська