Категорія 2.11.15
14 серпня 2009 року Справа №2а-23137/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
при секретарі судового засідання Ігнатович О.А.,
за участю сторін:
від позивача - Савченко І.В. (довіреність від 03.08.2009 б/н)
від I-го відповідача - завідувач юридичного сектору
Геращенко О.І. (довіреність від 31.10.2008 №5043/10-010-858)
від II-го відповідача - провідний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу
Кисловська О.І. (довіреність від 31.12.2008 №14-12/1-18)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт»
до
I-го відповідача: державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області
II-го відповідача: Головного управління Державного казначейства України у Луганській області
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,
25 травня 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області та відділення Державного казначейства у м. Первомайську Луганської області, в якому просило стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2004 року в сумі 121743,00 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 12 липня 2005 року у справі №8/223, яке залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2005 року, позов задоволений частково, з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт» стягнуто бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2004 року в сумі 62137 грн., в решті вимог провадження у справі припинено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 квітня 2009 року рішення господарського суду Луганської області від 12 липня 2005 року та постанова Луганського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2005 року у справі №8/223 скасовані, справу направлено на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Підставою скасування судових рішень у справі №8/223 стало те, що судами не перевірені обставини на предмет реальної сплати ПДВ в ціні товару продавцю та збереження права на відшкодування протягом трьох звітних періодів, а цей факт має значення для вирішення питання щодо правильності формування позивачем податкового кредиту. Не витребувавши докази на спростування або підтвердження цього факту, суди не створили необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення судом касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Поясненнями від 18.06.2009 № 61/06-09 позивач підтримав вимоги позову та просив стягнути з Державного бюджету України 62137,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2004 року (том 3, арк. справи 50-53).
Державна податкова інспекція у м. Первомайську надала письмові пояснення від 01.07.2009 № 10-010-422 (том 3, арк. справи 55), в яких зазначила, що товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт» просило стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 121743 грн. за податковою декларацією за жовтень 2004 року. На підставі висновку ДПІ у м. Первомайську від 24.06.2005 № 216 ВДК у м. Первомайську відшкодувало товариству з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт» 26865 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ, що і стало підставою для зменшення розміру позовних вимог до 62137 грн.
30.08.2005 та 30.09.2005 по декларації за жовтень 2004 року грошові кошти в сумі 24655,00 грн. були відшкодовані платнику в рахунок платежів по ПДВ. Станом на 05.01.2005 залишок невідшкодованої суми складав 37485 грн. Залишок суми ПДВ в розмірі 37485 грн., яка не підтверджена зустрічними перевірками і яка є предметом судового спору, 06.01.2006 була відшкодована ВДК у м. Первомайську без висновків ДПІ у м. Первомайську.
Головне управління державного казначейства у Луганській області надало суду заперечення проти позову від 01.07.2009 № 14-07/7102 (том 3, арк. справи 54), в яких просить відмовити у задоволенні позову повністю у зв'язку з тим, що відповідно до пункту 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21 травня 2001 року № 200/86) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 червня 2001 року за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. На час судового розгляду справи до Головного управління державного казначейства України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування податку на додану вартість позивачу.
У судовому засіданні 14.08.2009 Головне управління державного казначейства у Луганській області надало суду пояснення від 14.08.2009 № 14-07/9164, в яких повідомило, що 06 січня 2006 року Управлінням державного казначейства у м. Первомайську згідно наказу господарського суду Луганської області від 06.09.2005 №8/223 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт» було відшкодовано заборгованість по податку на додану вартість в сумі 62137,00 грн. (том 3, арк. справи 83).
Вислухавши представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
25 травня 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області та відділення Державного казначейства у м. Первомайську Луганської області, в якому просило стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2004 року в сумі 121743,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 17 листопада 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт», яке зареєстроване платником податку на додану вартість з 17 листопада 2000 року, подало до державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2004 року, в якій зазначено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 126743 грн.
ДПІ у м. Первомайську здійснено позапланову документальну перевірку правильності визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету відповідно наданих декларацій товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт», у тому числі за жовтень 2004 року), про що складено акт від 18 лютого 2005 року № 32/23-31197388. Проведеною перевіркою встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2004 року на 5000 грн., з чим платник податку погодився. Податковий орган визначив правомірним декларування від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 121743 грн.
Враховуючи, що в порушення вимог підпункту 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) 121743 грн. - сума від'ємного значення податку на додану вартість, не була відшкодована платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації, товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт» просило стягнути її в судовому порядку.
Заявами від 09 червня 2005 року (том 1, арк. справи 36) та від 07 липня 2005 року (том 2, арк. справи 63) позивач у зв'язку з частковим відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2004 року зменшив позовні вимоги до 62137,00 грн.
Згідно із визначенням, наведеним в пункті 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Як вбачається з поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за жовтень 2004 року (том 1, арк. справи 9-10), в рядку 25 розділу III «Розрахунки з бюджетом за звітний період» позивач зазначив суму 126743,00 грн. як від'ємне значення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів.
Згідно із вимогами Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування на момент виникнення спірних правовідносин були дані тільки податкової декларації за звітний період. Зазначений Закон не передбачав надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Разом з тим, суд вважає, що зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість тільки у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Право на бюджетне відшкодування виникає при від'ємному значенні податку на додану вартість, сплаченому в ціні товару при його придбанні в розмірі, який підтверджується протягом трьох звітних періодів.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» визначено дві самостійні підстави для виникнення права на відшкодування зайво сплаченого податку на додану вартість:
- фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), у тому числі і ПДВ
- чи факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в якій зазначено суми ПДВ, тобто при нарахуванні податкового кредиту без фактичної сплати вартості товарів (робіт, послуг).
З урахуванням вимог пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2005 року податковим органом було здійснено позапланову документальну перевірку правильності визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню із бюджету відповідно наданих декларацій ТОВ «Укрстандарт» (у тому числі за жовтень 2004 року у розмірі 126743,00 грн.), про що складено акт №35/23-31197388, в якому, зокрема, зазначено, що позивачем до складу податкового кредиту були включені податкові накладні, які підтверджують факт відвантаження товару за період жовтень-грудень 2004 року по договору постачання № 1/01 від 02.01.2002 (пролонгованого до 31.12.2004), укладеного між ТОВ «Укрстандарт» та Фірмою «АВК» (том 1, арк. справи 11-17).
Зустрічною перевіркою по взаємовідносинам між ТОВ «Укрстандарт» та Фірмою «АВК» (довідка ДПІ у м. Первомайську Луганської області від 25.01.2005 № 7т/23-25359819 (том 3, арк. справи 56-57) станом на 01.01.2005 року була встановлена наявність заборгованості позивача у сумі 1174052,62 грн. на користь Фірми «АВК».
У судовому засіданні 14 серпня 2009 року товариством з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт» надано суду акт звірення взаємних розрахунків між ТОВ «Укрстандарт» та Фірма «АВК» станом на 01.01.2006 та копії платіжних доручень (від 11.01.2005 № 1340, від 12.01.2005 № 1344, від 20.01.2005 № 1356, від 24.01.2005 № 1374, від 26.01.2005 № 1378, від 26.01.2005 № 1379, від 27.01.2005 № 1380, від 28.01.2005 № 1383, від 04.02.2005 № 1406, від 08.02.2005 № 1411, від 14.02.2005 № 1415, від 15.02.2005 № 1426, від 22.02.2005 № 1449 та виписки по рахунку за 14.02.2005 та 16.02.2005), якими підтверджується погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт» перед фірмою «АВК» по договору постачання № 1/01 від 02.01.2002 (пролонгованого до 31.12.2004) в загальній сумі 1347800,00 грн.
Зазначені документи підтверджують факт реальної сплати ПДВ в ціні товару продавцю та збереження права на відшкодування протягом трьох звітних періодів.
Враховуючи вищевикладе, суд прийшов до висновку про правомірність заявлених вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт» про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2004 року.
Але, враховуючи, що товариству з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт» станом на дату розгляду справи фактично відшкодовано бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2004 року у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи - копіями платіжних доручень ВДК у м. Первомайську від 20.05.2005 №210, від 30.05.2005 № 213, від 24.06.2005 № 216 (том 3, арк. справи 4-10) та копією заключної виписки від 10.01.2006 (том 3, арк. справи 85), суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю на момент винесення судового рішення предмету спору.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 14 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 19 серпня 2009 року.
Суддя Т.І. Чернявська