Категорія 2.11.5
21 серпня 2009 року Справа №2а-15292/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та представників сторін:
від позивача - директор департаменту правової роботи
Кебус М.В. (довіреність від 01.01.2009 № 4)
від відповідача - головний державний податковий інспектор
юридичного відділу Вербицька В.А.
(довіреність від 12.12.2008 № 28338/10/10-013);
головний державний податковий ревізор - інспектор
Куделіна М.П.
(довіреність від 08.08.2008 № 16423/10-013)
головний державний податковий ревізор - інспектор
Столярова В.Ю.
(довіреність від 09.09.2008 № 20509/10/10-013)
від третьої особи - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»
до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -
Управління нерухомим майном Луганської міської ради
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2007 року №0000052400/0 в частині донарахування податкового зобов'язання з земельного податку
в сумі 6066,72 грн., з яких 4044,48 грн. - основний платіж та 2022,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції,
10 грудня 2007 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 12 вересня 2007 року №0000052400/0 в частині донарахування податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 6066,72 грн., з яких 4044,48 грн. - основний платіж та 2022,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції, яке було прийнято на підставі акта виїзної планової перевірки від 03 вересня 2007 року № 670/8/02-26204065.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
Податковим повідомленням-рішенням від 12 вересня 2007 року № 0000052400/0 спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську донарахувала ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» основний платіж в сумі 4044,48 грн. та нарахувала штрафні (фінансові) санкції у сумі 2022,24 грн., визначивши таким чином податкове зобов'язання позивача з земельного податку в сумі 6066,72 грн.
Податкове повідомлення-рішення в частині донарахування позивачу основного платежу в сумі 4044,48 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2022,24 грн., прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.
В обґрунтування донарахування основного платежу з земельного податку в сумі 4044,48 грн. відповідач послався в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні на порушення позивачем ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 5 та ч. 1 ст. 14 Закону України «Про плату за землю». За висновком відповідача, який зазначений в акті перевірки, позивач занизив розміри площ земельних ділянок, що перебувають в його користуванні, і, як наслідок, неправильно обчислив суму земельного податку. Заниження суми податкового зобов'язання з земельного податку склало 2696,32 грн. за 2006 рік та 1348,16 грн. за 2007 рік (станом на 01.07.2007), всього 4044,48 грн.
Зазначений висновок відповідача позивач вважає надуманим з огляду на таке.
За буквальним змістом абз. 4 ст. 1 Закону України «Про плату за землю» ставка земельного податку - це законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки. Отже сума земельного податку, що підлягає сплаті за оподатковувану земельну ділянку протягом року, обчислюється як добуток ставки земельного податку на площу зазначеної земельної ділянки.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
Згідно із ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відтак тільки ці дані можуть використовуватись для визначення площі оподатковуваної земельної ділянки.
Перевіркою встановлено, що позивач обчислив та сплатив земельний податок за земельні ділянки, що перебувають в його користуванні, виходячи зі ставки земельного податку, встановленої статтею 7 Закону України «Про плату за землю», та площ зазначених земельних ділянок за даними державного земельного кадастру.
Натомість відповідач всупереч ст. 13 Закону України «Про плату за землю» використав для визначення площ оподатковуваних земельних ділянок дані «планів земельних ділянок виробничих будівель і споруд, завірених Луганським БТІ».
Отже, зазначає в позові позивач, відповідач фактично застосував до позивача порядок обчислення земельного податку, відмінний від встановленого Законом України «Про плату за землю» і за таких обставин донарахування відповідачем основного платежу з земельного податку в сумі 4044,48 грн., з посиланням на заниження позивачем площ оподатковуваних земельних ділянок, не має під собою жодної правової підстави.
Висновок акта перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання з земельного податку за 2006-2007 роки на 4044, 48 грн. не є об'єктивним та документально підтвердженим, а ґрунтується на суб'єктивних припущеннях працівників відповідача, що за приписами ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування», п. 1.7, 2.3.2, 13.4, 3.1. Порядку оформлення результатів документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205, є недопустимим.
У зв'язку з тим, що позивач, на його думку, не занижував податкові зобов'язання з земельного податку в сумі 4044,48 грн., він вважає, що відсутні правові підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 03.04.2008 № 6638/10/10-013 (том 1, арк. справи 95-97). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку з тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2007 року №0000052400/0 відповідає вимогам чинного законодавства.
Зокрема, в запереченнях проти позову, відповідач зазначає, що при складанні акта перевірки від 03 вересня 2007 року № 670/08-2/26204065 виконано вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 № 925/11205. При складанні акта проводилась звірка даних щодо наявних земельних ділянок, сплата за їх користування з наданими, упродовж періоду, за який здійснювалась перевірка, податкових розрахунків земельного податку на 2006, 2007 роки.
Так, позивачем надано до СДПІ за 2006 рік податковий розрахунок земельного податку від 31.01.2006 № 571, згідно якого земельний податок по 488 земельних ділянках, загальною площею 20,6826 га, склав 113143,46 грн.; на 2007 рік податковий розрахунок земельного податку від 31.01.2007 № 792, згідно якого земельний податок по 489 земельних ділянках, загальною площею 20,6847 га склав 113150,80 грн.
09.02.2007 платником надано до інспекції уточнюючий розрахунок, з причини збільшення загальної площі земельних ділянок, згідно якого земельний податок обчислено по 495 земельних ділянках, загальною площею 20,7567 га, сума земельного податку склала 113336,21 грн.
У ході перевірки позивачем по 470 об'єктах надано достовірні документи - плани земельних ділянок виробничих будівель і споруд, завірених Луганським БТІ, в яких зазначено площі земельних ділянок. Інших документів, які б посвідчували право користування землею, позивачем не надавалось.
При звіренні розміру площі земельних ділянок за наданими позивачем податкових розрахунків земельного податку на 2006-2007 роки, з даними плану земельних ділянок виробничих будівель і споруд, завірених Луганським БТІ, які також надані позивачем у ході перевірки, по 202 земельних ділянках встановлено заниження площі, заявленої платником до оподаткування у податкових розрахунках. Отже, зазначає у запереченнях відповідач, позивач користувався землею, не заперечував цього факту, але площа використаних земель виявилась більше тієї про яку надавались звіти, і, як наслідок, занижено розмір земельного податку у розмірі 4044,48 грн., у т.ч. за 2006 рік на 2696,32 грн., за 2007 рік на 1 348,16 грн.
Згідно частини 1 статті 5, частини 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Користування землі в Україні є платним. Землекористувачі сплачують земельний податок.
Згідно вимог частини 1 статті 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Стаття 377 Цивільного кодексу України передбачає, що до особи, яка придбала будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Згідно п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 6/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 8888, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації. Так, плани земельних ділянок, які знаходяться у користуванні позивача та на яких розташовані його виробничі будівлі і споруди, надані та завірені Луганським БТІ, що зумовлює у землекористувача - ТОВ «ЛЕО» як наявність певних прав, так і виконання обов'язків щодо сплати земельного податку.
Таким чином, відповідач вважає, що порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про плату за землю» встановлено на законних підставах.
В акті перевірки чітко викладено зміст порушення з посиланням на конкретні норми Закону України «Про плату за землю» , зазначені періоди подання звітів та розбіжності за наявними даними. Згідно з абз. 3, 4 п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті також визначено про ненадання документів та зазначено які саме документи не надані перевіряючим. Працівники СДПІ звернулись до керівництва ТОВ «ЛЕО» за поясненням щодо розбіжності між даними звітів та наявних земельних ділянок, тобто з питання, що виникло під час перевірки. Однак, відповіді надано не було. Крім того, відповідно п.4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у разі незгоди із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними у акті перевірки протягом трьох робочих днів платник податків має право подати заперечення до акту перевірки, натомість таке заперечення з визначеного питання до податкових органів не надходило.
Відповідач вважає, що викладені обставини свідчать про те, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України «Про державну службу в Україні», «Про плату за землю», «Про систему оподаткування».
В доповненнях до заперечень проти адміністративного позову від 19.05.2009 № 10001/10-/013 відповідач зазначив, що обов'язок позивача сплачувати земельний податок виникла з дня фактичного перебування землі у користуванні у спірний період, оскільки закон не передбачає звільнення від сплати земельного податку землекористувачів у разі відсутності документів, які б підтверджували право власності. Відсутність даних у державному земельному кадастрі щодо земельних ділянок, що знаходяться під спорудами, у даному випадку також не може бути підставою для звільнення від сплати земельного податку, оскільки така відсутність була зумовлена не зверненням позивача до Луганської міської ради з клопотанням про оформлення документів на земельні ділянки (том 1, арк. справи 171-172).
У судовому засіданні представники відповідача позов не визнали, навели заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.
Ухвалою суду від 20 січня 2009 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Управління нерухомим майном Луганської міської ради.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, з 06.08.2007 по 27.08.2007 спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську провела планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Луганською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 30.06.2007, за результатами якої склала акт від 03 вересня 2007 року № 670/8/02-26204065 (том 1, арк. справи 17-67).
Згідно з пунктом 2.10 розділу 2 «Загальні положення» акта перевірки від 03 вересня 2007 року № 670/8/02-26204065 при перевірці використано плани земельних ділянок виробничих будівель і споруд, завірених Луганським БТІ, та дані державного земельного кадастру (том 1, арк. справи 22).
В пункті 3.1.9 акта перевірки зазначено:
- документи, які посвідчують право користування землею, на якій розміщені об'єкти Луганської філії ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», до перевірки не надано, по 470 об'єктах надано плани земельних ділянок виробничих будівель і споруд, завірених Луганським БТІ;
- загальна площа 488 земельних ділянок, заявлених платником до оподаткування до СДПІ у м. Луганську на 2006 рік, склала 20,6826 га;
- 31.01.2006 платником надано до СДПІ у м. Луганську податковий розрахунок земельного податку на 2006 рік від 31.01.06 № 571, згідно якого підприємством обчислено земельний податок по 488 земельних ділянках, загальною площею 20,6826 га, сума земельного податку, згідно даного розрахунку склала 113143,46 грн.;
- згідно даних податкового розрахунку на 2007 рік від 31.01.07 № 792 земельний податок обчислено платником по 489 земельних ділянках, загальною площею 20,6847 га, сума земельного податку склала - 113150,80 грн.;
- 09.02.2007 платником надано до інспекції уточнюючий розрахунок, з причини збільшення загальної площі земельних ділянок, згідно якого земельний податок обчислено по 495 земельних ділянках, загальною площею - 20,7567 га, сума земельного податку склала - 113336,21 грн. Сума податку, яка збільшує податкове зобов'язання на 2007 рік склала 185,41 грн., відповідно до вимог п. 17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами і доповненнями), платником самостійно обчислено штрафні санкції у розмірі 5 відсотків від суми недоплати . Сума недоплати - 185,41 грн. та штрафні санкції у сумі - 9,27 грн. погашено за рахунок суми переплати.;
- в ході перевірки встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 14 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХП «Про плату за землю» (із змінами і доповненнями), при звірці розміру площі земельних ділянок за даними додатку 1 до податкових розрахунків земельного податку на 2006-2007 роки (за даними державного земельного кадастру), з даними плану земельних ділянок виробничих будівель і споруд, завірених Луганським БТІ, по 202 земельних ділянках встановлено заниження площі, заявленої до оподаткування. Внаслідок встановленого порушення податкового законодавства платником занижено суму земельного податку на 4044,48 грн., у т.ч. за 2006 рік на 2696,32 грн., за 2007 рік (станом на 01.07.07) - 1348,16 грн., розрахунок суми недоплати наведено у таблиці № 3.1.9.1 (том 1, арк. справи 52, 62-67).
На підставі акта перевірки від 03 вересня 2007 року № 670/8/02-26204065 спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» винесла податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2007 року №0000052400/0, яким визначила Луганській філії товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» за платежем «земельний податок з юридичних осіб» податкове зобов'язання в сумі 6066,72 грн., з яких 4044,48 грн. - основний платіж та 2022,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції (том 1, арк. справи 7).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону (частина 2 статті 4 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»).
Згідно із вимогами статті 5 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Підставою для нарахування земельного податку відповідно до ст. 13 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Таким чином, Законом України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» чітко визначено підстави для нарахування земельного податку - дані державного земельного кадастру.
Згідно із пунктом 4 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 15 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), державний земельний кадастр ведеться Держкомземом, Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Республіки Крим, управліннями земельних ресурсів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.
Відповідно до ст. 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, відповідно до статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» ).
Як встановлено судом при розгляді справи, позивач у 2006-2007 роках визначав податкове зобов'язання з земельного податку у відповідних деклараціях на підставі даних державного земельного кадастру, які надавались позивачу у звітних періодах управлінням Луганської міської ради з питань регулювання земельних відносин, яке у 2006-2007 роках відповідно до вимог Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 15, вело державний земельний кадастр (том 1, арк. справи 140-141).
10 липня 2009 року до канцелярії суду Управлінням нерухомим майном Луганської міської ради листом від 09.07.2009 № 2340 надано дублікати довідок про площу та ціну на 2006 рік та на 2007 рік, що надавались Луганській філії товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» для сплати земельного податку (том 2, арк. справи 1-189).
Таким чином, визначаючи податкові зобов'язання з земельного податку на підставі довідок про площу та ціну на 2006 рік та на 2007 рік, що надавались Луганській філії товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» для сплати земельного податку у звітних періодах управлінням Луганської міської ради з питань регулювання земельних відносин (в подальшому реорганізованого в Управління нерухомим майном Луганської міської ради), позивач не порушував норм Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю».
Проте відповідач, визначаючи позивачу податковим повідомленням-рішенням від 12 вересня 2007 року №0000052400/0 податкове зобов'язання з земельного податку в сумі 4044,48 грн. на підставі планів земельних ділянок виробничих будівель і споруд, завірених Луганським БТІ, за наявності даних державного земельного кадастру по спірних земельних ділянках, порушив вимоги ст. 13 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю», якою регламентовано, що п ідставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Враховуючи безпідставність і нормативну необґрунтованість висновків акта перевірки від 03 вересня 2007 року № 670/8/02-26204065 щодо заниження податкового зобов'язання з земельного податку у 2006-2007 роках та податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2007 року №0000052400/0 в частині визначення податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 4044,48 грн., відповідач безпідставно та без правових підстав визначив позивачу в зазначеному податковому повідомленні-рішенні штрафні (фінансові) санкції в сумі 2022,24 грн. за заниження суми податкового зобов'язання з земельного податку.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і не тільки визнати недійсним податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 12 вересня 2007 року №0000052400/0, а й скасувати його.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 21 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 12 вересня 2007 року № 0000052400/0 щодо визначення податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 6066,72 грн., з яких 4044,48 грн. - основний платіж та 2022,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (ідентифікаційний код 31443937, місцезнаходження: м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-А) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 26 серпня 2009 року.
Суддя Т.І. Чернявська