справа № 2-А-4087/1226
2009 рік
Іменем України
05.11.2009 року Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді: Алейникова В.І.,
при секретарі: Вдовенко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -
ОСОБА_1 звернулася до Свердловського міського суду Луганської області, як до адміністративного суду, з дійсним адміністративним позовом, де в обґрунтуванні своїх вимог пояснила, що вона народилася 13.02.1939 року та відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 -ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни ” є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007 році їй така допомога не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась не в повному обсязі. Верховна ОСОБА_1 України прийняттям ст. ст. 77, 110 Закону України № 489 - V від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік ” п. 12 ст. 71 призупинила дію ст. 6 Закону України № 2195 -ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни ”, п. п. 2 п. 41 Розділу ІІ Закону України № 107 - VІ від 28.12.2007 року “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”внесені зміни до ст. 6 Закону України № 2195 -ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни ” згідно яких дітям війні до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Але, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнав неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік ” п. 3, 12 ст. 71 Закону України № 489- V від 19.12.2006 року, якими зупинено дію ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, визнані неконституційними. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п. 41 розділу ІІ Закону України № 107 - VІ від 28.12.2007 року “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”. Пункт 5 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та п. 6 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України і не може бути оскаржено. Таким чином, позивач, вважає, що їй не виплатили соціальної допомоги у 2007 році та обмеження її в 2008 році, передбаченої ст. 6 Закону України № 2195 -ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни ” є противоправною і такою, що суперечить Конституції України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 -ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни ” становить 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно з Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік ” прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, становить з 1 січня 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Згідно Закону України № 107 - 28.12.2007 року “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, становить з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.
На підставі викладеного позивач просить суд винести рішення, яким поновити строк звернення до суду, визнати дії Управління Пенсійного Фонду України м. Свердловськ Луганської області по несплаті йому за 2006-2009 роки Державної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” неправомірними. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловськ Луганської області нарахувати та сплати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки.
В судове засідання позивач не з'явилася, але надала суду заяву, в якій позов підтримує та просить суд розглянути справу без її участі (ар. с. 5).
В судове засідання представник відповідача не з'явився, але до початку судового засідання надала заперечення, в якому просить суд розглянути справу без їх участі та позовні вимоги не визнала, в своїх запереченнях посилається на наступне. Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідності з цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ст. 11 1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50% від розміру надбавки, встановлених для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Дана норма не встановлює, яким саме органом, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії. П.10 Положення про Пенсійний фонд встановлено, що його кошти використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. В бюджет Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, не включено витрат на виплату підвищення до пенсії дітям війни. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому до внесення таких змін правових підстав для призначення та виплати підвищення до пенсії як дитині війни позивачеві немає. П. 9 Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. Виплатити підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни немає. Також до вимог ст. 99 КАС України просить застосувати строк позовної давності до вимог за 2007 рік. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши заперечення відповідача, матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно копії посвідчення, серії АБ № 604370 від 2003 року на ім'я ОСОБА_1, убачається, що вона має правовий статус дитини війни (арк. с. 7).
Згідно листа № 3666/Л-14 від 19.10.2009 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловськ Луганської області, убачається, що ОСОБА_1 виплачена надбавка як дитині війни відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ар. с. 8).
Згідно довідки Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловськ Луганської області, убачається, що ОСОБА_1 виплачена надбавка як дитині війни за 2008 рік на підставі особового рахунку № 162114 на загальну суму 579,30 гривень (ар. с. 9).
Згідно копії довідки Свердловської центральної міської лікарні № 1, убачається, що ОСОБА_1 страждає на ІБС, кардіосклероз дифузний, гипертанична хвороба (ар. с. 10).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.
Таким чином, за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 липня 2007 року - 410,06 гривень, з 01 жовтня 2007 року - 415,11 гривень.
Таким чином, суд вважає, що з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України, по 31.12.2007 року, відповідач має підвищити позивачу розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни", зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу 11 „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу складає: з 1 квітня 2008 року - 605 грн., з 1 липня 2008 року - 607 грн.
Таким чином, суд вважає, що з 22 травня 2008 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України, відповідач має підвищити позивачеві розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню та відповідач мав виплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, з 09.07.2008 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Суд, вважає, що позивач не мав змогу звернутися до суду в 2008 році, так як страждає на ІБС, кардіосклероз дифузний, гипертанична хвороба (ар. с. 10), тому можливо поновити йому строк звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд, вважає, за можливе визнати дії Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 по 31.12.2007 року неправомірними, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, та зобов'язати Управління пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області зробити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Але, суд, вважає, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача здійснювати щомісячно виплату позивачу в 2009 році підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком надалі є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства с захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання Управління ПФУ в подальшому здійснювати щомісячно виплату позивачу підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком надалі є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням здійснених виплат.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя: