ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9235/17
провадження № 2-а/753/411/17
"06" червня 2017 р. Суддя Дарницького районного суду м. Києва Набудович І.О., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 (в редакції Закону № 2663-III від 12.07.2001) за заявою від 21.04.2017 року; зобов'язати відповідача здійснити призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 (в редакції Закону № 2663-III від 12.07.2001) з 21.04.2017 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, без обмеження її максимального розміру.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.04.2017 року вона звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років у порядку ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ ( в редакції Закону № 2663-III від 12.07.2001). При зверненні було надано документи, які підтверджують загальний стаж роботи позивача по вислузі років становить 21 рік 9 місяців 15 днів, в тому числі на посадах прокурорів 19 років 4 місяці 3 дні та 2 роки 5 місяців 12 днів (з 04.08.1992р. по 27.06.1997р.) - половина строку навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова та в юридичному інституті при Одеському державному університеті ім.. І.І. Мечникова денної форми навчання.
Однак, листом №1141/08 від 28.04.2017 року відповідач відмовив йому у призначенні пенсії, посилаючись на п. 5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213.
Позивач вважає відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною, а тому вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
01.06.2017 року до суду надійшли заперечення сторони відповідача щодо позовних вимог ОСОБА_2, відповідно до яких ЛОУПФУ в м. Києві через представника просить відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на наступне.
Відповідач через представника вважає, що правові підстави для призначення пенсії позивачу, відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, відсутні, оскільки, на момент звернення 08.12.2016 року позивача до ЛОУПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ втратив чинність. На сьогоднішній день діє редакція ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII. Відповідно до ч.2 ст. 86 чинногоЗУ «Про прокуратуру», визначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Крім того, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02.03.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх видів пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, а тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, а раніше призначені не перераховуються, а тому відповідач вважає, що з його боку відсутні протиправні дії.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Згідно з п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 на даний час працює в Генеральній прокуратурі України на посаді прокурора відділу, відповідно до копій довідки ГПУ №18-143зп від 13.03.2017 року та трудової книжки, наявних в матеріалах справи.
21.04.2017 року позивач звернулася до ЛОУПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років в розмірі 90% від заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії, згідно ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ.
Листом ЛОУПФУ в м. Києві №1141/08 від 28.04.2017 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, посилаючись на відсутність стажу позивача для призначення пенсії за вислугою років, згідно Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р..
Позивач вважає відмову відповідача неправомірною та просить суд зобов'язати ЛОУПФУ в м. Києві призначити та нарахувати пенсію за вислугу років, згідно ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІв розмірі 90% від заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії.
Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.
Суд погоджується з доводами сторони відповідача в частині безпідставності вимог позивача щодо призначення йому пенсії за вислугу років в розмірі 90% від заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії, згідно ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, оскільки на момент звернення останнього до ЛОУПФУ в м. Києві 08.12.2016 року із заявою про призначення пенсії та на сьогоднішній день є чинною редакція ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
Право ОСОБА_2 на призначення пенсії за вислугу років виникло в 2016 році, а тому при призначенні останньому пенсії мають застосовуватись вимоги ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, оскільки вищезазначене право позивача виникло вже після прийняття даної редакції Закону.
Відповідно до вимог ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Проаналізувавши та оцінивши вказані обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність ЛОУПФУ в м. Києві правомірності своїх дій та необґрунтованість вимог адміністративного позову ОСОБА_2
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 18, 71, 94, 99, 104, 161-163, 183-2, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Загальною декларацією прав людини, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, суд,
В задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: І.О. Набудович