ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
01 червня 2017 року Справа № 913/155/17
Провадження №33/913/155/17
Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів:
головуючий суддя Драгнєвіч О.В.,
судді : Василенко Т.А. ,
ОСОБА_1,
секретар судового засідання Медуниця Р.І.,
у засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю від 20.10.2016, посвідченою приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за №860;
від відповідача: ОСОБА_4, радник голови з юридичних питань, за довіреністю №34 від 11.01.2017;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №913/155/17
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Сєвєродонецьк Луганської області
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз ”,
м.Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 1 040 360 грн 65 коп.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” про стягнення грошових коштів в сумі 1 040 360 грн 65 коп., з яких:
- збитки в сумі 819 328 грн 39 коп., враховуючи вартість втраченого газового обладнання, яке свого часу було передано відповідачу за договором оренди обладнання №143/01-27-14 від 07.04.2014 та не було повернуто орендодавцю, розраховані за ринковими цінами аналогічного обладнання;
- нарахована на підставі ч.2 ст.785 ЦК України неустойка в розмірі подвійної плати за користування обладнанням за час прострочення в сумі 221 032 грн 26 коп. (т.1, а.с.4-17).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.02.2017 порушено провадження, розгляд справи здійснювався одноособово суддею Драгнєвіч О.В.
У зв'язку із складністю справи та необхідністю встановлення фактичних обставин справи для правильного вирішення спору, у відповідності до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.04.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Драгнєвіч О.В, судді - Василенко Т.А. , Ворожцов А.Г.
Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору оренди обладнання №143/01-27-14 від 07.04.2014 в оренду Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” були передані дванадцять вузлів обліку газу; відповідач сплачував орендні платежі з порушенням строку, останній платіж було здійснено 19.11.2014, що призвело до формування значної заборгованості з орендних платежів; з зазначених дванадцяти вузлів обліку газу відповідачем повернуто лише два комплекти обладнання (1) 27.08.2016 - комплекс вимірювальний роторний КВР-1.01 G250-80-1,6-0,7 зав.№00689, монтажний комплект не було отримано; 2) 16.12.2016 - комплекс вимірювальний роторний КВР-1.01 G160-80-1,0-0,5 зав.№00550, пристрій переносу інформації); неповернення іншого орендованого обладнання, що належить позивачу, призвело до отримання останнім збитків у розмірі вартості втраченого обладнання за ринковими цінами, встановленими для аналогічного обладнання на час пред'явлення позову.
Крім того, у зв'язку з невиконанням обов'язку відповідачем щодо своєчасного повернення орендованого обладнання, позивач, посилаючись на ст.785 Цивільного кодексу України обґрунтовує вимогу про стягнення нарахованої неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. З посиланням на рішення господарського суду Луганської області від 06.12.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду у справі №913/1043/16 позивач зазначає, що під час розгляду справи про стягнення заборгованості з орендних платежів, судами встановлено також обставини втрати вказаного обладнання, враховуючи те, що десять вузлів обліку газу було встановлено на об'єктах відповідача в Луганської області на території, де триває антитерористична операція, та не була вивезена останнім.
Також позивач зазначає про те, під час укладення між сторонами договорів оренди обладнання 2013-2014 років по 12 вузлам обліку останнім в обов'язковому порядку були надані відповідачу оригінали паспортно-технічної документації, а також оригінали документів, що підтверджують законність набуття позивачем права власності на орендоване майно (видаткові накладні, квитанції, тощо), а тому позивачем до суду були подані лише частина наявних додаткових примірників (дублікатів) документів. Зазначене позивач обґрунтовує вимогою про можливість використання вказаного обладнання у виробничій діяльності підприємства лише за умов наявності у нього оригіналів цих документів (без яких неможливе офіційне використання обладнання, проведення його повірки). Крім того, позивач вважає, що додатково підтверджує його право власності безпосередньо укладені договори оренди.
Наразі позивач вказує на специфіку та особливості використання орендованого обладнання без обмеження терміну експлуатації, що передбачено паспортною (технічною) документацією. Для визначення розміру збитків згідно положень ст.623 ЦК України та ст.225 ГК України, за твердженням позивача, підлягає застосуванню саме ринкова вартість обладнання, без застосування показника амортизації. Адже для відновлення порушеного права позивачу необхідно придбати відповідне газове обладнання, яке не було повернуто відповідачем.
Відповідач у відзиві та додатково наданих поясненнях під час розгляду спору заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем в обґрунтування заявлених збитків не надано відповідних платіжних документів на підтвердження понесення ним реальних збитків (доказів оплати обладнання). Долучені рахунки носять інформативний характер для визначення орієнтовної вартості нових лічильників, та не можуть біти доказом реальності понесених останнім збитків. Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження дійсної вартості втраченого майна. З долучених видаткових накладних не вбачається які саме вимірювальні комплекти були придбані позивачем в СП “Радміртех” та чи вони були передані в оренду відповідачу (відсутній заводський номер, що не дозволяє ідентифікувати конкретний вимірювальний пристрій).
Окремо відповідач звертає увагу на те, що з наданих видаткових накладних вбачається, що позивач придбав в СП “Радміртех” лише 3 вимірювальні комплекси КВТ та в ТОВ “НВП Вимірювальні технології” - 1 коректор об'єму газу В 25 1/80/5м/Р. Натомість за актом приймання-передачі відповідач прийняв в оренду коректори об'єму газу “Тандем”, а коректор об'єму газу В 25 1/80/5м/Р за договором взагалі не передавався. Зазначені коректори вироблялися різними виробниками.
Крім того, позивачем не доведено право власності на передане в оренду обладнання.
Відповідач з посиланням на ст.323 ЦК України та ст.284 ГК України зазначає про те, що наслідки випадкового знищення орендованого майна відносяться до ризиків власника такого майна, якщо в договорі оренди сторони не передбачили покладення цього ризику на орендаря. Наразі умовами укладеного між сторонами договору матеріальна відповідальність відповідача як орендаря за втрату, знищення, псування обладнання, не передбачена.
Також відповідач заперечує з приводу стягнення подвійної неустойки на підставі ст.785 ЦК України, оскільки згідно п.9.2. договору сторони передбачили звільнення від відповідальності за порушення обов'язків, якщо таке порушення сталося не з їх вини. Відповідач стверджує, що ним були вчинені всі можливі дії з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із проведенням антитерористичної операції (відповідач неодноразово, в жовтні 2014 року та січні 2015 року, публікував в офіційних виданнях повідомлення для контрагентів щодо відсутності доступу до майна; в січні 2015 року розмістив на своєму веб-сайті інформаційне повідомлення з проханням припинити надання послуг товариству на окупованій території). Натомість сам позивач, будучи зареєстрованим до серпня 2016 року з місцезнаходженням на окупованій території, не вчиняв належних дій з метою збереження належного йому майна, уникнення отримання збитків. За таких обставин, відповідач вважає, що для визначення розміру збитків та неустойки слід застосовувати ст.616 ЦК України та врахувати ступінь вини сторін у зобов'язанні.
Згідно положень ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, як іособа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій/бездіяльності особи, причинно-наслідкового зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій/бездіяльності якої спричинено збитки. Обов'язок доказування наявності шкоди (розміру збитків) та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.
За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Суд зауважує про те, що під час вирішення спору по суті суд зобов'язаний надати оцінку всім доказам, які мають значення, встановити обставини справи, на які посилаються сторони в обґрунтування власних правових позицій і в даному випадку підлягають дослідженню обставини, зокрема, розмір збитків.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема у випадку призначення господарським судом судової експертизи.
Дослідивши обставини справи, враховуючи заявлені позовні вимоги, що є предметом розгляду у даній справі, надані сторонами на підтвердження власних правових позицій документів, суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової товарознавчої експертизи, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на обґрунтування розміру збитків до позову долучено копії рахунків, які як вказує позивач, були ним отримані від заводів-виробників із зазначенням мінімальних ринкових цін на аналогічне обладнання (т.1, а.с.125-132).
Також позивачем надано звіт про оцінку б/в газовимірювального обладнання (29 найменувань), оцінка обладнання проведена на замовлення позивача ТОВ Агентство нерухомості «Дисконт», оцінщиком ОСОБА_6 (т.2, а.с.38-59).
Представник відповідача заперечив проти врахування судом вказаних документів в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу на те, що в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» роз'яснено, що з урахуванням вимог частини третьої статті 41 ГПК господарський суд доручає проведення судових експертиз установам та особам, зазначеним у статтях 7, 9 і 10 Закону України «Про судову експертизу» (надалі Закон).
Згідно з частиною другою статті 10 Закону судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.
За загальним правилом доручати проведення судової експертизи можливо лише тим особам, яких атестовано відповідно до Закону і включено до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України (стаття 9 Закону).
Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторонни (п.16 постанови).
Як вбачається зі змісту долученого позивачем звіту про оцінку, оцінка обладнання проведена ТОВ Агентство нерухомості «Дисконт», оцінщиком, який не має статусу судового експерта у відповідності до вимог Закону.
Крім того, особу, яка проводила на замовлення позивача оцінку обладнання, не було попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку.
Суд зауважує про те, що згідно вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. (ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України).
Проаналізувавши вказані фактичні обставини справи та надані сторонами докази, враховуючи положення ст.ст.4-3, 33, 41 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що для належного розгляду спору є доцільним призначення судової товарознавчої експертизи для встановлення ринкової вартості газового обладнання станом на дату звернення позивача до суду із відповідним позовом.
Враховуючи обставини, які належить встановити для правильного розгляду спору, на вирішення експерту під час проведення судової товарознавчої експертизи слід поставити наступне питання:
Яка ринкова вартість газового обладнання (згідно наведеного нижче переліку одиниць) станом на 07.02.2017? У разі зняття з виробництва відповідної моделі обладнання - визначити її дійсну вартість за ринковими цінами, встановленими станом на 07.02.2017 на аналогічне за своїми характеристиками обладнання.
Особа, яка проводитиме експертизу, попереджається про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок, за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов'язків .
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі слід зупинити до одержання висновку судового експерта.
Витрати з проведення судової експертизи покладаються на позивача, як заінтересовану в проведенні експертизи сторону, з метою отримання належних доказів у справі на обгрунтування правової позиції.
Суд також роз'яснює сторонам, що у відповідності до положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, й зокрема понесені витрати на оплату судової експертизи, будуть розподілені в подальшому між сторонами за результатами вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 41, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Призначити судову товарознавчу експертизу для визначення ринкової вартості газового обладнання (згідно наведеного нижче переліку одниниць) станом на 07.02.2017.
У разі зняття з виробництва відповідної моделі обладнання - визначити її дійсну вартість за ринковими цінами, встановленими станом на 07.02.2017 на аналогічне за своїми характеристиками обладнання.
2. Проведення судової товарознавчої експертизи доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (м. Слов'янськ, вул. Поштова, 67,) та безпосередньо експерту, атестованому відповідно до вимог Закону України ''Про судову експертизу'' та внесеному до державного Реєстру атестованих судових експертів.
За результатами експертизи експертній установі слід подати суду висновок та засвідчену копію документу на підтвердження повноважень безпосереднього виконавця експертизи, а також надіслати копії висновку сторонам у справі.
3. Попередити особу, яка проводитиме експертизу, про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову надати висновок, та за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов'язків.
4. На вирішення судової товарознавчої експертизи поставити наступне питання:
Яка ринкова вартість газового обладнання (згідно наведеного нижче переліку одиниць) станом на 07.02.2017?
У разі зняття з виробництва відповідної моделі обладнання - визначити її дійсну вартість за ринковими цінами, встановленими станом на 07.02.2017 на аналогічне за своїми характеристиками обладнання.
Перелік газового обладнання, вартість якого підлягає визначенню:
1) Комплекс вимірювальний роторний КВР- 1.01 G250-80-1,6-1,0 зав. №00515
Пристрій переносу інформації УПІ-1-16 USB (УПИ-1-16М, кабель -перехідник, адаптер)
Рукав РНВД 331.12.00 D2/D2
Адаптер з фланец DN 502”
2) Комплекс вимірювальний роторний KBP-1.01 G160-80-1,6-1,0 зав. №00516
Пристрій переносу інформації УПІ-1 USB (УПИ-1М, кабель-перехідник)
3) Лічильник газу ультразвуковий ''Курс-01” G400 Б2 Р зав. №9373
Монтажний комплекс для ДУ 100 Б 0,7
4) Лічильник газу ультразвуковий ''Курс-01” G400 Б2 зав. №9374
Монтажний комплект
Коректор об'єму газу ''Тандем” зав. №4616
5) Комплекс вимірювальний роторний КВР-1.01 G250 зав. №00599
Монтажний комплект
Пристрій переносу інформації
6) Лічильник газу ультразвуковий ''Курс-01”G400 Б2 зав. №9591
Монтажний комплекс
Коректор об'єму газу ''Тандем” зав. №4616
7) Комплекс вимірювальний роторний КВР- 1.01 G250 зав. №00457
Монтажний комплект
Пристрій переносу інформації
8) Комплекс вимірювальний роторний КВР- 1.01 G250 зав. №00633
Монтажний комплект
Пристрій переносу інформації
9) Комплекс вимірювальний роторний КВР- 1.01 G250-80-1,6-1,0 зав. №00670
Монтажний комплект
Пристрій переносу інформації
10) Лічильник Shlumberger Delta G250 зав. №3400231249
Коректор об'єму газу ''Тандем-ТР” зав. №4702
11) Монтажний комплект до комплексу вимірювального роторного КВР-1.01 G250-
80-1,6-0,7 зав. №00689.
5. Зобов'язати позивача здійснити оплату судової експертизи відповідно до оформленого експертною установою рахунку (докази подати суду - засвідчені копії платіжних документів).
6. Надіслати Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз матеріали справи №913/155/17, які після проведення експертизи слід повернути суду разом з висновком.
7. Учасникам процесу забезпечити надання необхідних для проведення експертизи документів на вимогу експертів (через господарський суд Луганської області).
8. Провадження у справі №913/155/17 зупинити до одержання висновку експерта за результатами проведення призначеної судової товарознавчої експертизи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.
Головуючий суддя О.В Драгнєвіч
Суддя Т.А. Василенко
Суддя А.Г. Ворожцов