ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.05.2017Справа №910/7710/17
За позовомПриватного акціонерного товариства «Агрофорт»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна»
простягнення 48 845,72 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Лавренюк Л.П.
від відповідача:не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Агрофорт» (надалі - ПАТ «Агрофорт») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» (надалі - ТОВ «НФ Трейдінг Україна») про стягнення 48 845,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було оплачено вартість товару згідно договору поставки №ДГ-АВО010695 від 05.04.2016 р., а відповідачем належним чином зобов'язання по поставці товару не виконано, в зв'язку з чим позивач просить повернути на його користь суму попередньої оплати у розмірі 33 760,80 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 462,65 грн., 3% річних у розмірі 751,97 грн., інфляційних у розмірі 4 302,29 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 568,01 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язання з поставки товару.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 31.05.2017 р.
Представник позивача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, через канцелярію суду 30.05.2017 р. подав відзив на позовну заяву, в якому проти існування суми основної заборгованості не заперечував, вказував на неправильне нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, а також неправомірність нарахування 3% річних, інфляційних та відсотків річних.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
05.07.2016 р. між ПАТ «Агрофорт» (покупець) та ТОВ «НФ Трейдінг Україна» (постачальник) був укладений договір поставки №ДГ-АВО010695 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1. якого постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки покупцеві товар, зазначений у специфікації (специфікаціях) до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник здійснює поставку покупцю товару, зазначеного в специфікації (специфікаціях), протягом строку дії Договору на умовах поставки визначених у відповідній специфікації відповідно до умов Інкотермс 2010, з урахуванням особливостей, пов'язаних із характером цього договору.
За змістом п. 2.3 Договору постачальник поставляє товар протягом сорока днів від дня отримання транспортної інструкції покупця (період поставки) за умови якщо не була надана відмова в строки, передбачені п. 2.5 договору.
Відповідно до п. 3.3.1 Договору товар постачається на умовах повної попередньої оплати, якщо сторони не погодили інше у відповідній специфікації.
05.07.2016 р. сторони погодили специфікацію №СП-АВО010695/1 до Договору про поставку товару - аміак водний технічний, на загальну суму 97 200,00 грн.
На виконання умов Договору позивачем було перераховано суму попередньої оплати у розмірі 97 200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №318674002 від 08.07.2016 р.
Відповідачем на користь позивача був поставлений товар на суму 63 439,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0719027 від 19.07.2016 р.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 33 760,80 грн.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи (платіжним дорученням №318674002 від 08.07.2016 р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача вартості передоплати за товар у розмірі 97 200,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом п. 2.3 Договору постачальник поставляє товар протягом сорока днів від дня отримання транспортної інструкції покупця (період поставки) за умови якщо не була надана відмова в строки, передбачені п. 2.5 договору.
Відповідачем на користь позивача був поставлений товар на суму 63 439,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0719027 від 19.07.2016 р.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів поставки товару на суму 33 760,80 грн. у визначений п. 2.3 Договору строк.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
28.11.2016 р. позивач звернувся до відповідача із листом №851 від 17.11.2016 р., в якому просив повернути суму попередньої оплати у розмірі 33 760,80 грн., на яку відповідачем не була здійснена поставка товару.
Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 33 760,80 грн., а строк його виконання настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 33 760,80 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість визнана повністю.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Агрофорт» про стягнення з ТОВ «НФ Трейдінг Україна» заборгованості у розмірі 33 760,80 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 462,65 грн., 3% річних у розмірі 751,97 грн., інфляційних у розмірі 4 302,29 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 568,01 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язання з поставки товару у період з 14.08.2016 р. по 11.05.2017 р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що за порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, поставку якого прострочено.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 462,65 грн. за порушення зобов'язання з поставки товару у період з 14.08.2016 р. по 13.04.2017 р., проте суд відзначає наступне.
По-перше, оскільки транспортна інструкція позивачем була надана відповідачеві 06.07.2016 р. (що не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні), то останнім днем строку виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару є 15.08.2016 р. (оскільки 13.08.2016 р. припадає на вихідний день, а отже в силу приписів ч. 5 ст. 251 Цивільного кодексу України переноситься на перший робочий день), а відтак з 16.08.2016 р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання вказаного зобов'язання.
По-друге, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову, як вбачається із наданого позивачем розрахунку.
Враховуючи зазначене суд вважає правомірним та обґрунтованим задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 917,02 грн. за прострочення виконання з поставки товару у період з 16.08.2016 р. по 15.02.2017 р. В іншій частині пеня обрахована без врахування приписів ч. 5 ст. 251 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, приписами вказаної статті передбачено право кредитора вимагати від боржника сплати інфляційних та 3% річних виключно за прострочення виконання грошового зобов'язання, в той час як позивачем у даній справі заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 751,97 грн. та інфляційних у розмірі 4 302,29 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання не грошового (а саме поставки товару у встановлений Договором строк).
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 568,01 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язання з поставки товару у період з 14.08.2016 р. по 11.05.2017 р.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом, між сторонами відсутні договірні відносини та розмір процентів за користування грошовими коштами не передбачено.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції, що встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором лише за порушення грошових зобов'язань.
Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України).
Водночас, стягнення процентів користування чужими грошовими коштами, передбачених ст. 536 Цивільного кодексу України, не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (така правова позиція викладена в п. 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Отже, застосування до вимоги про стягнення плати у вигляді процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо такий розмір договором не визначено, норм ч. 6 ст. 231 та ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає безпідставним, а вимогу про стягнення процентів за користування чужими грошовими неправомірною та такою, що не підлягає задоволенню.
За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 568,01 грн. відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Агрофорт» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2; ідентифікаційний код 37883328) на користь Приватного акціонерного товариства «Агрофорт» (09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Першого Травня, 6-П; ідентифікаційний код 34378735) заборгованість у розмірі 33 760 (тридцять три тисячі сімсот шістдесят) грн. 80 коп., пеню у розмірі 4 917 (чотири тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн. 02 коп. та судовий збір у розмірі 1 266 (одна тисяча двісті шістдесят шість) грн. 94 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.06.2017 р.
Суддя В.П. Босий