номер провадження справи 28/31/17
30.05.2017 Справа № 908/666/17
Суддя Федорова Олена Владиславівна, розглянувши справу
за позовом організації, яка звертається за захистом порушених прав суб'єкта авторського права: приватної організації “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, б. 23, оф. 916) в інтересах
позивача товариства з обмеженою відповідальністю “Ворнер Мьюзік Україна” (01024, м.Київ, вул. Лютеранська, 15, буд. А, прим. 18)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Віріктон” (69035, м.Запоріжжя, вул. Миру, 14, кім.15)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Об'єднання підприємств “Українська ліга музичних прав” (01014, АДРЕСА_1)
про стягнення компенсації за незаконне використання творів в розмірі 32000,00 грн.
Представники:
від заявника, від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 30.12.2016 р.);
від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 20.04.2017 р.);
ОСОБА_3 (НОМЕР_1 від 14.06.1995 р.,
наказ №1к від 28.01.2016 р., директор);
від третьої особи - не з'явився;
30.03.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява приватної організації “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” в інтересах позивача - товариства з обмеженою відповідальністю “Ворнер Мьюзік Україна” до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Віріктон” про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав - один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання музичного твору “Sub Pielea Mea” (виконавець - Carla's Dreams), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 32 000,00 грн.
В обґрунтування позову заявник вказує, що позов поданий ним в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю “Ворнер Мьюзік Україна” на підставі договору на управління майновими авторськими правами №АВ-24012014/01 від 24.01.2014р. Вказує, що 23.07.2016р. заявником було зафіксовано факт незаконного комерційного використання музичного твору “Sub Pielea Mea” (виконавець - Carla's Dreams) в кафе “Гороскоп”, в якому господарську діяльність здійснює ТОВ “Віріктон”. Пісня виконувалась по радіо, що, на думку заявника, є способом публічного виконання музичного твору, який здійснювався відповідачем без дозволу позивача.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 15, 21-25, 32, п. “г” ч. 1 ст. 49 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, ст. 426 Цивільного кодексу України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2017р. позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.03.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №908/666/17, присвоєно справі номер провадження 28/31/17, призначено справу до розгляду на 25.04.2017 р.
Відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в позові. Вказує, що відповідач використовує авторські та суміжні права на законній підставі, а саме: на підставі договору №ЗП/03/09/07 від 01.09.2007р. з об'єднанням підприємств “Українська ліга музичних прав”, яке є організацією колективного управління авторськими і суміжними правами. Відповідно до п. 3.1 цього договору відповідач отримав дозвіл на використання у своїй господарській діяльності способом публічного виконання об'єктів, зокрема, авторського права у належному відповідачу кафе-барі “Гороскоп” та водночас прийняв на себе зобов'язання сплачувати за це винагороду у передбаченому умовами договору розмірі.
В судовому засіданні 25.04.2017 р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.
Представник заявника позову (приватної організації “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами”) в судовому засіданні 25.04.2017 р. підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.04.2017 р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Також подав клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - об'єднання підприємств “Українська ліга музичних прав”, яке є організацією колективного управління авторськими і суміжними правами, на підставі договору з яким №ЗП/03/09/07 від 01.09.2007р. відповідач використовує зазначений у позові музичний твір.
Оригінал договору №ЗП/03/09/07 від 01.09.2007р. між відповідачем та об'єднанням підприємств “Українська ліга музичних прав” оглянутий судом та представником заявника позову в судовому засіданні 25.04.2017 р.
Представник заявника позову (приватної організації “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами”) проти задоволення вказаного клопотання не заперечив. Також зауважив, що договір, на який посилається відповідач, є неактуальним, оскільки до об'єднання підприємств “Українська ліга музичних прав” позивачем був направлений лист про вилучення його авторських прав з колективного управління цієї організації і вказані права були надані в управління заявнику. Питання про залучення до участі у справі третьої особи залишив на розсуд суду.
ТОВ “Ворнер Мьюзік Україна” від свого імені представника в судове засідання 25.04.2017 р. не направив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.
Копія ухвали суду від 31.03.2017 р., яка надсилалась позивачу на адресу: вул.Лютеранська, 15-А, прим. 18, м. Київ, 01024, повернулась до суду без вручення з відміткою поштової установи “інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення”. Зазначена адреса є адресою місцезнаходження позивача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач з реєстру не виключений.
За наслідками судового засідання 25.04.2017 р. суд виніс ухвалу про залучення до участі у справі об'єднання підприємств “Українська ліга музичних прав” у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а також, враховуючи неявку представника ТОВ “Ворнер Мьюзік Україна”, невиконання сторонами вимог суду в повному обсязі та необхідність витребування від сторін та третьої особи доказів, суд відклав розгляд справи на 22.05.2017 р.
В судовому засіданні 22.05.2017 р. були присутні представники відповідача та третьої особи, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представники відповідача та третьої особи надали суду письмові пояснення про те, що правомірність використання спірного твору відповідачем підтверджується договором між відповідачем та третьої особою №ЗП/03/09/07 від 01.09.2007 р., а також свідоцтвом про реєстрацію третьої особи як організації колективного управління правами №5/2003 від 22.08.2003 р. Зауважують, що спірний твір не був вилучений з управління третьої особи в установленому порядку, тому перебуває в її управлінні.
Щодо листа позивача від 20.05.2016р. про вилучення з управління третьої особи всіх належних позивачу творів третя особа зазначила, що позивач не є автором твору і не додав до цієї вимоги документів, які підтверджують його майнові авторські права на твори. У зв'язку з цим, на думку третьої особи, даний лист не породжує правових наслідків, які обумовлені в ньому. На підтвердження своїх доводів третя особа посилається на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 р. у справі №54/320.
У відзиві на позов третя особа зазначила, що не отримувала копії позовної заяви, однак виходячи з відомих їй обставин справи вважає позовні вимоги безпідставними.
Крім того, від третьої особи надійшло клопотання про відшкодування судових витрат у справі в сумі 2 475,78 грн.
Від заявника позову (приватної організації “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами”) надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів та відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника.
ТОВ “Ворнер Мьюзік Україна” від свого імені представника в судове засідання 22.05.2017 р. не направив, причин неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав.
Про час та місце розгляду справи позивач повідомлявся ухвалою суду від 25.04.2017р. та шляхом розміщення копії даної ухвали до уваги позивача на офіційному веб-сайті суду, що підтверджується роздруківкою відповідної сторінки сайту від 26.04.2017 р.
Враховуючи подане заявником клопотання, а також невиконання учасниками судового процесу вимог суду в повному обсязі, ухвалою суду від 22.05.2017 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 14.06.2017 р. та відкладено розгляд справи на 30.05.2017 р.
30.05.2017 р. відповідач подав клопотання про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 2400,00 грн.
В судовому засіданні 30.05.2017 р. були присутні представники заявника позову та відповідача, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник заявника позову підтримав позовні вимоги.
Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві. Заявили усне клопотання, яке занесене в протокол судового засідання 30.05.2017 р., про залишення позову без розгляду в зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних документів.
Суд відмовив в задоволенні даного клопотання, оскільки вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.
По закінченні судового засідання 30.05.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення учасників судового процесу, суд
23.07.2016 р. представником приватної організації “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” (заявник позову) ОСОБА_1 була проведена фіксація фактів використання музичних творів у кафе-ресторані «Гороскоп» за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 175, в якому господарську діяльність здійснює товариство з обмеженою відповідальністю «Віріктон» (відповідач у справі).
За результатами проведених представником дій приватною організацією “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” було виявлено, що майнові авторські права на музичний твір “Sub Pielea Mea” (виконавець - Carla's Dreams) належать товариству з обмеженою відповідальністю “Ворнер Мьюзік Україна” (позивач у справі). Підтвердженням зазначених обставин заявник вважає ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02 від 01.11.2014 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Ворнер Мьюзік Україна” та товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппел» з додатками №1, №1/2 до нього.
Пісня виконувалась по радіо, що, на думку заявника, є способом публічного виконання музичного твору, який здійснювався відповідачем без дозволу позивача.
Факт порушення зафіксований актом фіксації прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань №23/07/2016 від 23.07.2016 р. Акт підписаний представником приватної організації “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” ОСОБА_1 З боку відповідача акт не підписаний. В акті зазначено, що представник закладу відмовився від отримання примірника даного акту. До акту доданий диск із відеозаписом факту виконання спірного твору по радіо в приміщенні кафе, який також наданий суду.
На підставі вказаних обставин приватна організація “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах позивача - товариства з обмеженою відповідальністю “Ворнер Мьюзік Україна” про стягнення з відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Віріктон” компенсації за порушення майнових авторських прав на підставі п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» - один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання музичного твору “Sub Pielea Mea” (виконавець - Carla's Dreams), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 32 000,00 грн.
Спірні правовідносини сторін виникли з приводу використання об'єкту інтелектуальної власності - музичного твору “Sub Pielea Mea” (виконавець - Carla's Dreams).
Відповідно до ч. 4 ст. 16 ГПК України справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.
В абз. 2 п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснено, що місце вчинення порушення визначається з урахуванням конкретних обставин, зазначених у позовній заяві.
Враховуючи викладені у позовній заяві обставини, спір у даній справі підвідомчій господарському суду Запорізької області.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини сторін, є Закон України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права».
В ч. 1 ст. 11 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 даного Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Відповідно до ст. 1 даного закону:
автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір;
виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
В абз. 1, 2 п. 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснено, що використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» публічне виконання - подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Виходячи з цього, сповіщення спірного твору по радіо в приміщенні кафе вважається публічним виконанням твору.
Наданим заявником актом №23/07/2016 від 23.07.2016 р., диском із відеозаписом від 23.07.2016 р. підтверджується, а представниками відповідача не заперечується факт публічного виконання спірного музичного твору “Sub Pielea Mea” (виконавець - Carla's Dreams) в кафе-барі «Гороскоп», в якому господарську діяльність здійснює ТОВ «Віріктон».
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 52 Закону України від 23.12.1993р. №3792-XII «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Згідно з підпунктом «г» абзацу 1 частини 1 та підпунктом «г» абзацу 6 частини 2 статті 52 даного Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про виплату компенсацій. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Суд зазначає, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.
Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
До суб'єктів, які мають право на подачу позову в інтересах інших осіб частиною 1 статті 2 ГПК України віднесені державні та інші органи, прокурори, Рахункова палата.
Виходячи зі змісту положень ст. ст. 1, 2, 21 ГПК України, такі суб'єкти подають позови не у власних інтересах, а з метою захисту інтересів осіб, зазначених у ст. 1 ГПК України, які виступають позивачами у справі.
В даному випадку, як вбачається зі змісту позовної заяви, позов пред'явлений приватною організацією “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” в інтересах позивача - товариства з обмеженою відповідальністю “Ворнер Мьюзік Україна”. Однак при цьому в прохальній частині позову заявник просить стягнути суму компенсації не на користь позивача, а на власний поточний рахунок. Тобто фактично позов пред'явлений в інтересах заявника.
За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, заявник повинен обґрунтувати право на стягнення компенсації за незаконне використання твору на свою користь.
У якості доказів права на пред'явлення позову в даній справі про стягнення компенсації в розмірі 32 000,00 грн. приватна організація “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” надала суду свідоцтво про облік організації колективного управління правами №18/2011 від 24.01.2011р., договір №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 р. про управління майновими авторськими правами, укладений між приватною організацію “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” (заявник позову, організація) та товариством з обмеженою відповідальністю “Ворнер Мьюзік Україна” (позивач, видавник), а також ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппелл» (видавник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Ворнер Мьюзік Україна” (позивач, субвидавник).
Як вбачається із договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 р. про управління майновими авторськими правами (надалі - договір), який укладений між приватною організацію “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами”(заявник позову, організація) та товариством з обмеженою відповідальністю “Ворнер Мьюзік Україна” (позивач, видавник), видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (твори та субвидані твори надалі іменуються як «об'єкти авторського права»), які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме: дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами відповідно до умов цього договору.
У п. 2.2 даного договору роз'яснено, що надання повноважень на колективне управління правами передбачає укладення організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату.
За умовами п. 2.3 договору організація не використовує будь-яким способом об'єкти авторського права, права на управління якими передаються видавником за цим договором.
Згідно з п. 2.4 договору видавник уповноважує організацію отримувати від третіх осіб, зокрема від організацій колективного управління, винагороду, зібрану ними за використання об'єкта авторського права на території України способами, визначеними у пункті 5.1.1 договору, у тому числі впродовж періодів, передуючих укладенню цього договору.
До способів використання об'єктів авторського права у пункті 5.1.1 договору віднесено публічне виконання об'єктів авторського права.
Як зазначено у додатку №1 до цього договору, відповідно до п. 7.1 договору його дія поширюється на територію України.
Строк дії цього договору визначено у п. 12.1 договору з моменту підписання його сторонами безстроково.
Доказів припинення даного договору суду не надано, отже даний договір є чинним на момент судового розгляду.
Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 45 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами через організацію колективного управління.
У ст. 1 даного закону визначено, що організацією колективного управління (організація колективного управління майновими правами) є організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і(або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 47 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.
У ч. 1 ст. 48 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Зокрема, відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 49 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.
В абз. 2 п. 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснено, що за наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права", що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.
Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й договорів про взаємне представництво інтересів.
Названі організації, діючи в межах наданих їм суб'єктами авторського та/або суміжних прав повноважень чи на підставі статей 42, 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", звертаються до господарського суду з позовами на захист прав таких суб'єктів без подання їх довіреностей на право представництва у суді в кожному окремому випадку.
Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
Спір за участю організації колективного управління може бути вирішений господарським судом без участі конкретної особи, чиї майнові інтереси представляє така організація. За необхідності господарський суд може залучити її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (стаття 27 ГПК).
Виходячи з наведених приписів законодавства та положень роз'яснення, організація колективного управління звертається до господарського суду як позивач за захистом прав особи, чиї майнові інтереси вона представляє, за наявності документів, що підтверджують її право на звернення до суду з таким позовом. Зокрема, повноваження на подачу позову мають підтверджуватися свідоцтвом про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління, статутними повноваженнями цієї організації, договором з особою, якій належать відповідні права та документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
На неодноразові вимоги суду, викладені, зокрема, в ухвалах, заявником не надано статуту приватної організації “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами”, а тільки свідоцтво про облік організації колективного управління №18/2011 від 24.01.2011 р., тому суд не може з'ясувати обсяг статутних повноважень даної організації.
Втім, пунктом 9.1 договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 р. уповноважено організацію здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані організації за цим договором, в порядку визначеному в цьому розділі.
Зокрема, у п. 9.2 договору (зміст якого наводиться судом з урахуванням перекладу змісту даного пункту російською мовою, без слова «позови») зазначено, що у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право:
п. 9.2.1 договору - пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації;
п. 9.2.2 договору - вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника за умов отримання попередньої згоди видавника.
Згідно з п. 9.5 договору дії, визначені в пункті 9.2.2 договору організація здійснює за умов отримання попередньо письмової згоди видавника.
Таким чином, враховуючи те, що в п. 9.2.1 договору не йдеться про пред'явлення позовів, то на подачу позову згідно умов п. 9.2.2 договору необхідно отримати попередню письмову згоду видавника.
На підтвердження права на подачу позову в даній справі заявник надав суду відкритий лист товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна», в якому зазначено, що в положеннях пунктів 9.2.2 і 9.5 договору не йдеться про отримання попередньої згоди щодо судового захисту в кожному окремому випадку. Таке положення видавник вважає нікчемним з огляду на те, що відповідно до п. 2.1 договору в управління організації передані виключні авторські права, а саме: дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, що відповідно до вимог ч. 1 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» є саме виключними майновими правами. Ці права захищаються законом в судовому порядку, про що прямо зазначено в ст.ст. 50, 52 названого Закону. Між тим, в листі зазначається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» обізнано щодо кожного випадку звернення організації із заявами (в тому числі до суду) в інтересах і щодо захисту його порушених прав і згодне з кожним таким зверненням.
Суд зазначає, що вказаний лист не містить дати його складання, а також посилання на сторін, предмет та реквізити позовної заяви в даній справі, а тому даний лист не може вважатися попередньою письмовою згодою видавника на подачу позову в даній справі.
Також, як вже зазначалося судом вище, за змістом договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014р. організації з управління майновими авторськими правами не надається право стягувати компенсацію за незаконне використання твору, в тому числі на свою користь.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
В даному випадку заявник не підтвердив обсяг своїх повноважень на звернення до суду з відповідним позовом, оскільки не надав суду статут організації, а також належно оформленої згоди видавника на подачу позову в даній справі, а також не підтвердив право на стягнення компенсації на свою користь. Отже, право на стягнення компенсації заявником не доведено.
Крім того, заявником не доведено факту належності позивачу права на використання спірного твору, не надано правовстановлюючих документів на спірний твір.
В п. 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.
У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
За умовами п. 3.1 договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 р. видавник (позивач) зобов'язується задекларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими організацією відповідно до положень Статуту (надалі - «Правила декларування»).
У п. 4.2 договору зазначено, що особливості декларування майнових прав на субвидані твори встановлюються Правилами декларування організації.
Субвиданими творами відповідно до п. 1.1.2 договору є оприлюднені музичні твори (з текстом чи без тексту), майнові права на які передані видавнику від нерезидента України.
На вимогу суду заявник не надав Правила декларування організації, тому суд не може встановити особливості декларування спірного твору.
На підтвердження факту декларування спірного твору заявник надав декларацію творів від 01.11.2015 р. правовласника ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» з посиланням на номер договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014, каталог С.Б.А. Мьюзік Паблішінг, у якому під номером 5 зазначений спірний твір “Sub Pielea Mea” (виконавець - Carla's Dreams).
Права на музичний твір “Sub Pielea Mea” (виконавець - Carla's Dreams), як вказує заявник, передані позивачу за ліцензійним договором №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 р. (далі - ліцензійний договір) товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппелл», який є нерезидентом, тобто спірний твір відповідно до умов п. 1.1.2 договору є субвиданим твором.
Відповідно до умов пунктів 1.9, 2.1 ліцензійного договору видавник (товариство з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппелл») надає субвидавнику (товариству з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна», позивачу) право на використання протягом строку на території України способами, вказаними в договорі всіх творів, які входять до каталогу видавника, за винятком продакшн музики. Згідно з п. 1.6 ліцензійного договору продакшн музика - музикальні твори, створені для використання у фільмах, телебаченні, радіо або інших засобах аудіовізуальної інформації, які належать або підконтрольні компаніям НонСтопМьюзік Інк та Ворнер/ЧаппелЛайбраріМьюзік Лімітед.
Відповідно до п. 2.3 ліцензійного договору субвидавник вправі використовувати твори протягом строку на території України на умовах виключеної ліцензії, за виключенням права на здійснення постановки творів, способами, визначеними пунктами 2.3.1 - 2.34 ліцензійного договору, зокрема, шляхом публічного виконання, відтворення, передачу в ефір, сповіщення по радіо або телебаченню.
Згідно з п. 2.7 ліцензійного договору субвидавник вправі надавати права використання творів користувачам в межах території протягом строку договору в межах прав та способів використання, передбачених даним договором. При цьому субвидавник гарантував у п. 10.2 ліцензійного договору, що він не буде укладати нові та (або) вносити зміни в існуючі договори з авторськими товариствами без попереднього письмового погодження з видавником. До авторських організацій пунктом 1.4 ліцензійного договору віднесені організації по управлінню правами на колективній основі, які діють на території України.
Строк дії ліцензійного договору відповідно до пунктів 11.1, 11.2 його умов обчислюється з моменту його підписання та спливає 31.12.2014 р. з подальшою пролонгацією до моменту його розірвання будь-якою із сторін. При цьому сторони обумовили, що договір в частині надання прав субвидавнику поширюється на період з 01.01.2014 р. Доказів припинення дії ліцензійного договору суду не надано.
Пунктом 8.2 ліцензійного договору передбачено, що субвидавник не вправі ініціювати від свого імені та (або) від імені видавника судові процеси у відношенні до будь-яких творів без отримання попередньої письмової згоди видавника.
В пунктах 78 - 84 додатку №1 до ліцензійного договору (роздруківка №1А з каталогу музичних творів) станом на 01.11.2015 р. значиться музичний твір “Sub Pielea Mea” (виконавець - Carla's Dreams). Також вкінці цього додатку зазначається, що ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» наділено правом звернення до суду згідно діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права. Також ТОВ «Ворнер/Чаппел» погоджується з правом ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» доручати судове представництво ПО «ОКУАСП» (код 37396151) на підставі договору про управління майновими авторськими правами.
В абз. 3 п. 30.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» звернуто увагу господарських судів на те, що у вирішенні спорів, пов'язаних з передачею авторського права та/або суміжних прав чи наданням дозволу на використання творів та/або об'єктів суміжних прав, господарські суди повинні всебічно і повно досліджувати обставини щодо обсягу прав, які передано чи надано у використання за договором, строку дії авторського договору тощо. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що мало місце неодноразове передання майнових прав на твір або об'єкт суміжних прав, господарському суду у розгляді справи необхідно з'ясовувати усі обставини, пов'язані із встановленням суб'єктів майнового права на твір або об'єкт суміжного права і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб'єктів. Зокрема, підлягають з'ясуванню питання про те, який саме обсяг майнових прав передано і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв'язку з цим є обсяг майнового права відповідної особи тощо.
Таким чином, в предмет доказування по даній справі входить встановлення первісного правовласника спірного твору (автора), фактів передачі цього права іншим користувачам, а звідси - правомірність використання твору кінцевим користувачем (в даному випадку - позивачем).
В п. 8.3 ліцензійного договору видавник підтвердив, що у випадку необхідності зобов'язується надати субвидавнику належним чином засвідчені правовстановлюючі документи на той чи інший твір або інші документи, необхідні субвидавнику для захисту прав на твори.
В даному випадку суду не надано правовстановлюючих документів ТОВ «Ворнер/Чаппел» на музичний твір “Sub Pielea Mea” (виконавець - Carla's Dreams). Каталог з переліком творів, який є додатком до ліцензійного договору, не є таким доказом.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заявником та позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що ТОВ «Ворнер/Чаппел» мало право використовувати спірний музичний твір “Sub Pielea Mea”(виконавець - Carla's Dreams) та передавати це право третім особам.
Відповідач, зі свого боку, надав суду докази на підтвердження того, що використовував спірний твір на певній правовій підставі.
Так, відповідачем надано суду договір №ЗП/03/09/07 від 01.09.2007р., укладений ним із об'єднанням підприємств “Українська ліга музичних прав” (далі - Ліга, третя особа у справі), яке є організацією колективного управління авторськими і суміжними правами, відповідно до п. 3.1 якого відповідач отримав дозвіл на використання у своїй господарській діяльності способом публічного виконання об'єктів, зокрема, авторського права у належному відповідачу кафе-барі “Гороскоп” та водночас прийняв на себе зобов'язання сплачувати за це винагороду у передбаченому умовами договору розмірі.
Пунктом 2.1.2 даного договору передбачено, що Ліга зобов'язується самостійно вести всі переговори з третіми особами з приводу публічного виконання фонограм у закладі, зазначеному в додатку №1 до даного договору (кафе-бар “Гороскоп”). Під дію цього пункту також підпадають претензії третіх осіб щодо до такого публічного виконання, які Ліга зобов'язується розглядати самостійно, за умови виконання компанією умов договору.
Даний договір укладений сторонами строком до 31.12.2007 р. з подальшою пролонгацією відповідно до п. 3.1 договору.
Доказів припинення цього договору суду не надано, отже він є чинним на момент розгляду даного спору судом.
У свою чергу, третя особа отримала право на збір авторської винагороди за публічне виконання творів із каталогу Warner Chappell Music GmbH Germany на підставі договору №1/05/05 від 11.05.2005 р. із Асоціацією «Дім авторів музики в Україні».
Згідно з п. 491постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське права і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.
Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).
Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.
Щодо листа позивача від 20.05.2016р. про вилучення з управління третьої особи всіх належних позивачу творів третя особа зазначила, що позивач не додав до цієї вимоги документів, які підтверджують його майнові авторські права на твори. У зв'язку з цим, на думку третьої особи, даний лист не породжує правових наслідків, які обумовлені в ньому.
Під час розгляду справи, як було зазначено вище, суду також не було надано належних та допустимих доказів в цій частині.
Сумісний лист ТОВ “Ворнер Мьюзік Україна” та ТОВ «Ворнер/Чаппел», адресований суду, про те, що вони ніколи не передавали майнові авторські права в управління ОП «Українська ліга музичних прав» не спростовує вищенаведеної правової позиції суду та встановлених судом обставин щодо відсутності у заявника позову повноважень на пред'явлення цього позову та не може бути підставою для задоволення позовних вимог.
Претензії заявника або позивача щодо неправомірного використання спірного твору можуть бути пред'явлені до третьої особи, яка взяла на себе зобов'язання розглядати такі претензії згідно з п. 2.1.2 договору №ЗП/03/09/07 від 01.09.2007р.
Наведеними обставинами спростовується факт неправомірного використання спірного твору відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 1600,00 грн. покладаються на заявника позову.
Крім того, від третьої особи надійшло клопотання про відшкодування судових витрат у справі в сумі 2 475,78 грн., а відповідач подав клопотання про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 2400,00 грн.
Статтею 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.
До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.
Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.
Згідно з абз. 2, 3 п. 6.3 вказаної постанови, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до абз. 1 п. 6.5 вказаної постанови, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що факт надання відповідачу послуг адвокатом ОСОБА_2 підтверджується договором про надання правової допомоги від 20.04.2017р., актом приймання-передачі наданих послуг по цьому договору від 29.05.2017 р. та квитанцією до прибуткового касового ордера №13 від 30.05.2017 р. на суму 2400,00 грн., суд покладає на заявника позову обов'язок відшкодувати на користь відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2400,00 грн.
Також суд зазначає, що явка представника третьої особи в судове засідання була визнана судом обов'язковою. Третьою особою підтверджені витрати на проїзд представника до суду в загальній сумі 1107,78 грн. (посадочні документи з м. Києва до м. Запоріжжя від 21.05.2017 р. №#ШЯ2-Т1-2064431-2005 на суму 578,81 грн. та з м. Запоріжжя до м. Києва від 22.05.2017 р. №#Ц8Я-Т1-2066108-2005 на суму 528,97 грн.), вартість 1 доби проживання в готелі на суму 728,00 грн. (рахунок №00000552 від 21.05.2017 р. суму 735,28 грн., з яких проживання - 728,00 грн., туристичний збір - 7,28 грн., які оплачені у повному обсязі фіскальним чеком від 21.05.2017 р. №0007). Добові в сумі 640,00 грн. пред'явлені до стягнення в межах граничних норм непідтверджених документально добових витрат, визначених в абз. 6 пп. 170.9.1 Податкового кодексу України.
Таким чином, суд визнав суд покладає на заявника позову обов'язок відшкодувати на користь третьої особи судові витрати в заявленій до відшкодування сумі 2 475,78 грн.
На підставі викладеного, керуючись 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити.
Стягнути з приватної організації “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, б. 23, оф. 916, ідентифікаційний код 37396151) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Віріктон” (69035, м.Запоріжжя, вул. Миру, 14, кім.15, ідентифікаційний код 30321491) витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2400,00 грн. (дві тисячі чотириста грн. 00 коп.).
Видати наказ.
Стягнути з приватної організації “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, б. 23, оф. 916, ідентифікаційний код 37396151) на користь Об'єднання підприємств “Українська ліга музичних прав” (01014, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 32309633) судові витрати в сумі 2 475,78 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят п'ять грн. 78 коп.).
Видати наказ.
Суддя О.В.Федорова
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 06 червня 2017 р.