ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.06.2017Справа №910/2175/17
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Хмарочос»
про стягнення 17736,33 грн.
Суддя Маринченко Я.В
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Сізов А.С. (представник за довіреністю).
У лютому 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Хмарочос» про стягнення 17736,33 грн. заборгованості з оплати послуг перевезення вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Заявку №3 від 08.08.2016 на перевезення вантажу автомобільним транспортом на виконання умов якого позивачем були надані послуги з перевезення, проте відповідач, в порушення умов договору, надані послуги оплатив лише частково, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 16500 грн.
Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість на підставі ст. 625 ЦК України 1236,33 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача 17736,33 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення автомобільним транспортом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте до початку розгляду справи через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що між сторонами дійсно було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі заявки відповідача. Проте, в ході виконання позивачем своїх обов'язків з перевезення вантажу, останнім було допущено ряд порушень, зокрема позивачем не було оформлено Фітосанітарний сертифікат внаслідок чого, вантаж було затримано митними органами Греції на три дні. Крім того, після того, як вантаж було доставлено одержувачу, але не розвантажено, позивач почав вимагати здійснення повної оплати за перевезення вантажу. Оскільки відповідач відмовився сплачувати повну вартість перевезення до моменту розвантаження вантажу, водій позивача поїхав з місця розвантаження в невідомому напрямку, що слугувало підставою для звернення вантажоодержувача до правоохоронних органів Греції. Так, внаслідок тривалої затримки розвантаження вантажу мав місце факт псування останнього, що слугувало для відмови вантажоодержувача від прийняття вантажу. За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем не було виконано належним чином умови перевезення, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Одночасно зазначив, що між сторонами було укладено Договір-заявку №7, яка а не надану позивачем Заявку №3, що свідчить про підробку позивачем зазначеної заявки.
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.08.2016 між позивачем та відповідачем було укладено Заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом, за умовами якої позивач приймає на себе зобов'язання з міжнародного перевезення вантажу відповідача, а відповідач зобов'язався оплатити надані позивачем послуги.
Відповідно до заявки місцем та датою завантаження вантажу - піддони дерев'яні, визначено с. Лісова колона, Малинського району, Житомирської обл., 10.08.2016, вивантаження - по прибуттю у Грецію, м. Салоніки. Вартість перевезення становила 16500 грн. зі сплатою 50% передоплати при завантажені; автопоїзд Вольво НОМЕР_2.
За змістом частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір перевезення вантажів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень та підписання між ними Заявки на автоперевезення, що не суперечить вимогам ст.181 Господарського кодексу України. При цьому, суд зазначає, що зміст примірників заявок як позивача так і відповідача є однаковим, за виключенням розміру суми, яка підлягала сплаті після розвантаження і яка згідно заявки №7, наданої відповідачем є більшою, а відповідачем підтверджується факт існування між сторонами договірних відносин. Одночасно, слід вказати, що розмір суми основного боргу, який просить стягнути позивач, є меншим від суми платежу, зазначеного в заявці в редакції відповідача, а дослідження оригіналів заявок не є можливим, оскільки погодження умов перевезення сторонами здійснювалось шляхом обміну електронними листами.
Таким чином, враховуючи зміст Заявки, відповідач мав сплатити позивачу 16500 грн. при завантаженні, а решту в розмірі 16500 грн. сплатити після розвантаження вантажу у місці призначення.
На підтвердження виконання умов договору-заявки та доставки вантажоодержувачу вказаного вантажу позивачем надано до матеріалів справи оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №097997 з відмітками про перетин кордону 11.08.2016 та відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу 22.08.2016.
Однак, відповідач оплату за здійснення перевезення здійснив не в повному обсязі, сплативши 10.08.2016 на рахунок позивача 16500 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №Р24А120267859А57071 від 10.08.2016.
Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування є оплатним.
Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Судом встановлено, що позивач відповідно до умов Заявки від 08.08.2016 №3 здійснив перевезення вантажу, що підтверджується відповідною міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №097997, проте відповідач оплату наданих послуг здійснив не в повному обсязі, заборгувавши позивачу 16500 грн.
Враховуючи викладене, оскільки є доведеним факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Хмарочос» своїх зобов'язань за договором, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 16500 грн.
Крім того позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 1236,33 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2016 року по грудень 2016 року.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умовам закону та договору, в наслідок чого позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1236,33 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
В той же час, доводи відповідача стосовно того, що вантаж, який належав до перевезення було зіпсовано з вини позивача, в наслідок чого вантажоодержувач відмовився від прийняття останнього судом відхиляються з огляду на їх недоведеність. Так матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували звернення відповідача із претензіями до позивача щодо пошкодження вантажу. Разом з тим, факт одержання вантажу вантажоодержувачем підтверджується відповідною відміткою в міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №097997, оригінал якої наявний в матеріалах справи.
Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2500 грн., слід зазначити таке.
Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відшкодування адвокатських витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, зокрема, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Факт надання позивачеві адвокатських послуг підтверджується наявною в матеріалах справи копією Квитанції до прибуткового касового ордеру на суму 2500 грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 2500 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.
На підставі положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Хмарочос» (03049, м.Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 20/1, кв. 4; ідентифікаційний код 39772211) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 16500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн. заборгованості, 1236 (одна тисяча двісті тридцять шість) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 2500 (двi тисячi п'ятсот) грн. витрат на оплату послуг адвоката та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписаний 06.06.2017
Суддя Я.В. Маринченко