ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.06.2017 Справа №910/6475/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"
про стягнення 42 738,23 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Славський М.Г. по довіреності від 19.12.2016 № 3369/18
Від відповідача: Савенко О.І. по довіреності від 03.01.2017 № б/н
Приватне акціонерного Товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення 42 738,23 страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 порушено провадження у справі №910/6475/17, розгляд справи призначено на 17.05.2017; витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
12.05.2017 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва, від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали про порушення провадження від 25.04.2017.
13.05.2017 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла інформація про страхове покриття від МТСБУ.
17.05.2017 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача в судове засідання 17.05.2017 з'явився, надав пояснення по справі.
Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового зсідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 розгляд справи відкладено на 01.06.2017.
У судовому засіданні 01.06.2017 суд перейшов до розгляду справи по суті; представники сторін надали пояснення по суті спору; представник позивача позов підтримав та просив задовольнити, надав документи для долучення до матеріалів справи; представник відповідача проти позову заперечив, подав суду відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
В судовому засіданні 01.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва,-
12.08.2015 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА страхування" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 97545а5к3 (далі - Договір), предметом якого є: майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом автомобілем «Сіат» (державний номер НОМЕР_1).
08.08.2016 о 13 годині 25 хв. в м. Києві на вул. В. Гетьмана, 48-а сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля «Сіат» та автомобіля «Богдан» (державний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 пунктів 10.1 і 10.3 Правил дорожнього руху України.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 22.08.2016 зі справи № 760/13794/16-п ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення; застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн.
08.08.2016 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Закон України від 12.07.2001 № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Відповідно до ст. 7 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Відповідно до звіту №338/16 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Сіат» (державний номер НОМЕР_1) вартість майнової шкоди ст. оновить вартість реального ремонту з урахуванням зносу складає 42 557, 56 грн.
12.08.2016 позивачем складено страховий акт № АХА2143836 і розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 37 480,63 грн. та від 19.08.2016 страховий акт № АХА2150099 і розрахунок доплати суми страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 6 257,70 грн.
На підставі страхового акту позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування у сумі 37 480,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.08.2016 № 261 319 та 6 257,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.08.2016 № 262 796.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до Постанови Верховного суду України від 10.02.2016р. по справі №20166-2878цс15 до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страхового відшкодування).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Водночас, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника «Богдан» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" за полісом № АЕ/6696741, за якими ліміт по майну становив 50 000 грн., а франшиза - 1 000 грн.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є саме Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім".
06.12.2016 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" із претензією № ЕЛ-1443 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 43 738,23 грн.
Вказана претензія отримана повноважним представником відповідача 08.12.2016, проте залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно до статті 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності страховика. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу, ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.
Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом Фонду державного майна України та Мін'юсту, від 24.11.2003, № 142/5/2092 встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.
За змістом статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно до пункту 35.1 статі 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Строки і порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені статтями 36, 37 Закону.
Позивачем доведено належними та допустимими доказами протиправну поведінку і вину водія забезпеченого транспортного засобу у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, наявність правових підстав для задоволення позову страхової компанії щодо стягнення з відповідача - особи, відповідальної за завдану шкоду, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суми виплаченого страхового відшкодування.
Таким чином, сума страхового відшкодування, що має бути сплачена відповідачем на користь позивача складає 42 738,23 грн. (43 738,23 грн. - 1 000 грн. франшизи).
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Заперечення відповідача, викладені в письмовому відзиві судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:
Згідно наданих пояснень та матеріалів справи, відповідач посилається на те, що відповідно до розрахунку від 10.03.2017р. коефіцієнт фізичного зносу автомобіля становить 0,5888.
Однак, даний розрахунок судом не може бути прийнятий як належний доказ, оскільки даний розрахунок складено не відомою особою та 10.03.2017р., а ДТП мало місце 08.08.2016р.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, код ЄДРПОУ 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 42 738,23 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 600 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 07.06.2017р.
Суддя Трофименко Т.Ю.