ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.05.2017Справа №910/6629/17
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
доПриватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»
простягнення суми страхового відшкодування в розмірі 1564,01 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Савенко О.І. - представник за довіреністю.
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (надалі - відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 1564,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться №RZ.001102 від 06.02.2015, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 порушено провадження у справі №910/6629/17 та призначено до розгляду на 29.05.2017; зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати відомості стосовно полісу №АЕ/3677343.
13.05.2017 від МТСБУ надійшла витребувана судом інформація.
17.05.2017 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.05.2017 проти позову заперечив, а також подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 01.12.2016 між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ПрАТ «Київський страховий дім» було укладено угоду про визначення розміру та способу здійснення страхового відшкодування, в якій сторонами був узгоджений розмір страхового відшкодування в сумі 14076,07 грн., а у подальшому ПрАТ «Київський страховий дім» було здійснено виплату страхового відшкодування у визначеному сторонами розмірі.
Позивач в засідання суду свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 29.05.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
06.02.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться №RZ.001102, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься зокрема ДТП, а вигодонабувачем є ОСОБА_3.
Строк дії договору встановлено з 07.02.2015 по 06.02.2016.
02.10.2015 в м. Києві по вул. Героїв Космосу сталася ДТП, а саме: ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснюючи лівий поворот на перехресті не переконався, що це буде безпечним, не надав дорогу автомобілю «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2), який рухався назустріч, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що спричинило пошкодження вказаних автомобілів.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13.11.2015 у справі №759/17270/15-п встановлено порушення ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
05.10.2015 власник застрахованого автомобіля марки «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку по договору страхування Авто КАСКО, в якій повідомив про факт ДТП та просив виплатити страхове відшкодування на його банківський рахунок.
Відповідно до Звіту №PZU 2005/15 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 07.10.2015, складеного оцінювачем ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду державного майна України НОМЕР_3 від 05.04.2008) вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 19857,60 грн. з ПДВ.
Позивач з урахуванням умов Договору комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться №RZ.001102 від 06.02.2015, склав страховий акт №UA2015100200018/L02/04 від 02.12.2015, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 16640,08 грн.
На підставі складеного страхового акту №UA2015100200018/L02/04 від 02.12.2015, позивач виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 16640,08 грн. на рахунок страхувальника, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №37654 від 03.12.2015.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
Отже, позивач, виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб автомобіль марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_4
Доказів того, що ОСОБА_4 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2, та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що дана особа керувала вищевказаним транспортним засобом на законних підставах.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2, відшкодовується ним як законним володільцем цього транспортного засобу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_6 уклав з Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» Поліс №АЕ/3677343 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2. За умовами вказаного полісу ліміт відповідальності ПрАТ «Київський страховий дім» за шкоду, завдану майну становить 50000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.
За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Таким чином, оскільки ОСОБА_4 експлуатував автомобіль марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована відповідачем.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
При цьому за умовами п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 19857,60 грн. з ПДВ, а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми - 16640,08 грн.
Разом тим, під час розгляду справи судом встановлено, що 01.12.2016 між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про здійснення страхового відшкодування, відповідно до умов якої ПрАТ «Київський страховий дім» визнає обґрунтованими майнові вимоги ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», пов'язані з відшкодуванням збитків завданих пошкодженим транспортним засобам, зокрема автомобілю марки «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_1, в сумі 14076,07 грн.
Пунктом 2 угоди сторони передбачили, що ПрАТ «Київський страховий дім» за результатами розгляду документів, що підтверджують факт настання, причини, обставини страхового випадку та розмір збитку, вважає надані документи достатніми та приймає рішення про здійснення страхового відшкодування.
Сторони погодили, що виплата страхового відшкодування має бути здійснена в строк до 15 грудня 2016 року. ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» гарантує, що не буде мати жодних претензій щодо розміру виплаченого страхового відшкодування за умови дотримання ПрАТ «Київський страховий дім» строку визначеного цим пунктом (п. 3 угоди).
Частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Як убачається з наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення№16113 від 13.12.2016, ПрАТ «Київський страховий дім» виплатило на користь ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 14076,07 грн. страхового відшкодування.
За таких обставин, оскільки підписавши угоду від 01.12.2016 сторони у даній справі дійшли згоди щодо розміру страхового відшкодування та враховуючи, що відповідачем умови вказаної угоди виконані належним чином та у повному обсязі, суд дійшов висновку про безпідставність вимог ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення з ПрАТ «Київський страховий дім» суми страхового відшкодування в розмірі 1564,01 грн.
З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Повне рішення складено: 01.06.2017.
Суддя О.А. Грєхова