ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.05.2017Справа №910/6478/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
доТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант»
простягнення страхового відшкодування в розмірі 36 408 грн. 14 коп.
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача: не з'явились;
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 36 408 грн. 14 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту «Автозахист» №810283а6ха від 02.09.2016 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6666766, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 року порушено провадження у справі № 910/6478/17, судове засідання призначено на 17.05.2017 року.
13.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 21.04.2017 року.
16.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 21.04.2017 року та клопотання про відкладення розгляду справи.
17.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 21.04.2017 року.
17.05.2017 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 21.04.2017 року виконав не в повному обсязі, а саме, не надав відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують направлення відзиву позивачу; оригінали та належним чином засвідчені копії документів в якості доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень на позовну заяву, копію Полісу № АЕ/6666766.
Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.
Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати відомості про дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилась 29.11.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 року відкладено розгляд справи на 31.05.2017 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
25.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли відомості про дорожньо - транспортну пригоду.
31.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі., а також просив провести судове засідання за відсутності уповноваженого представника Відповідача.
В судове засідання 31 травня 2017 року представники Сторін не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 24.05.2017 року уповноваженим особам підприємств Сторін ухвали суду від 17.05.2017 року. Представник Відповідача просив суд провести судове засідання за відсутності уповноваженого представника Відповідача.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що Позивач та Відповідач про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Приймаючи до уваги, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача та Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 31 травня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
02 вересня 2016 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Автозахист» №810283а6ха, предметом якого є страхування транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2016 року по вул. Пролетарській у с. Софіївська Борщагівка Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується Довідкою №3016337555486338 про дорожньо - транспортну пригоду.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 12.12.2016 року у справі №369/11262/16-п ОСОБА_3, водія транспортного засобу «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Автострада» виставлено рахунок №ВДиС-0053138 від 13.12.2016 року на ремонт транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 36 908 грн. 14 коп.
Відповідно до Страхового акту № АХА2181639 від 13.12.2016 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування ТОВ «ВіДі Автострада» в розмірі 36 908 грн. 14 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 290 971 від 14.12.2016 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування згідно акту №АХА2181639, ОСОБА_1».
Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6666766, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 1000 гривень 00 копійок, ліміт по майну 500 грн. 00 коп.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 36 408 грн. 14 коп. з урахуванням здійснення часткового страхового відшкодування відповідно до встановлених Полісом № АЕ/6666766 лімітів відшкодування по майну та франшизи.
21.03.2017 року Позивачем направлена на адресу Відповідача претензія з вимогою компенсувати витрати у розмірі 36 908 грн. 14 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 24.03.2017 року уповноваженій особі підприємства Відповідача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту «Автозахист» №810283а6ха від 02.09.2016 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь Страхувальника 36 908 грн. 14 коп.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 12.12.2016 року у справі №369/11262/16-п, якою ОСОБА_3, водія транспортного засобу «ГАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов»язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України; а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 року у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 року у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 року у справі №910/25250/15, від 03.02.2016 року у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 року у справі №910/14599/15.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.
Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що сума страхового відшкодування повинна розраховуватись виходячи із вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, оскільки автомобіль «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 раніше перебував у дорожньо - транспортних пригодах, з огляду на наступне.
Відповідно до приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.
З наведених приписів законодавства вбачається, що Страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування і таке право переходить до нього саме в обсягах фактично понесених витрат.
Нормою статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 7.38 Методики значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД і 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1. додатка 4 (пункт 7.39 Методики).
Проте, Судом встановлено, що оскільки роком випуску застрахованого транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є 2015 рік, а дорожньо - транспортна пригода сталася 29.11.2016 року, строк експлуатації даного транспортного засобу не перевищує 7 років, а тому коефіцієнт фізичного зносу складає 0,0000.
При цьому, Суд зазначає, що Відповідачем всупереч норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними та допустимими доказами по справі тієї обставини, що автомобіль «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, раніше відновлювався ремонтом, оскільки витяг з «Audahistory» не є належним та допустимим доказом на підтвердження його доводів, а тому відсутні підстави для застосування підпункту «б» пункту 7.39 Методики при розрахунку розміру заподіяних збитків. Крім того, Відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та не заявляв Суду жодних клопотань про призначення у справі судової товарознавчої експертизи з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 29.11.2016 року.
Також Суд не приймає до уваги консультацію №61-R/30/5 від 10.05.2017 року про величину фізичного зносу транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складену оцінювачем ОСОБА_4, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_4 здійснювати оцінку відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6666766 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 36 408 грн. 14 коп. (36 908 грн. 14 коп. сума страхового відшкодування - 500 грн. 00 коп. франшиза)
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» (01133, м.Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) 36 408 (тридцять шість тисяч чотириста вісім) грн. 14 (чотирнадцять) коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 червня 2017 року.
Суддя О.В. Чинчин