ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.05.2017Справа №910/3209/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меганом Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВЕА»
про стягнення 241984,78 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін не з'явилися.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення суми боргу та санкцій за договором купівлі-продажу № 11/06/15-3 від 11.06.2015 у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань оплатити поставлений йому товар.
За клопотанням Позивача судове засідання 24.05.2017 проводиться за відсутності його повноважного представника.
Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, у засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду - ухвали надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДР, тому будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення представників покладаються на Відповідача відповідно.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та за ст. 75 ГПК України здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
На підставі укладеного 11.06.2015 між Позивачем, як продавцем, та Відповідачем, як покупцем, Договору № 11/06/15-3 (далі - Договір), у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позивачем було поставлено Відповідачу обумовлений Договором товар, що підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними та довіреностями та отримання товарно-матеріальних цінностей (копії залучені до справи, містять підписи представників сторін та круглі печатки сторін, як підприємств). При цьому, судом враховано, що посилання у довіреностях на отримання цінностей по рахункам фактурам за відповідними номерами/датами співпадає з вказаними у накладних замовленнями Відповідача за відповідними номерами/датами на поставку товару.
Відповідно до п. 4.2 Договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу терміном 20 банківських днів з відвантаження.
З пояснень Позивача, які не спростовані Відповідачем, убачається, що заборгованість Відповідача з оплати поставленого по вищевказаним накладним товару становить 208355,54 грн. При цьому, матеріали справи не містять доказів наявності у Відповідача претензій по кількості, якості та/або комплектності поставленого по вищеописаним накладним товару.
Відповідач був зобов'язаний оплатити товар на підставі п. 4.2 Договору та згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України. Невиконання зобов'язань з оплати товару виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до Відповідача правових наслідків, встановлених договором або законом.
З тверджень Позивача вбачається, що заборгованість виникла у зв'язку з неповною та несвоєчасною оплатою товару, поставленого по накладним: №1481 від 07.12.2015, №70 від 27.01.2016, №307 від 22.03.2016 та №1143 від 20.07.2016, копії яких додані до позову.
Досліджуючи твердження Позивача та надані ним докази поставки товару та його оплати, судом встановлено наступне:
- по накладній №1481 від 07.12.2015 було поставлено товару на суму 28763,84 грн., підстава поставки замовлення покупця рахунок-фактура № 1147 від 03.09.2015, і товар було повністю оплачено (а фактично - передплачено до поставки) 03.09.2015, що підтверджується наданою Позивачем випискою банку з посиланням на оплату по рахунку № 1147 від 03.09.2015. При цьому, передплату було здійснено на суму 120000 грн., товару поставлено на суму 28763,84 грн., але куди сторони дійшли згоди зарахувати решту передплати (91236,16 грн.), а також подальші оплати з посиланням на даний рахунок - матеріали справи доказів не містять, відтак решта передплати в сумі 91236,16 грн. та наступні оплати з посиланням на рахунок № 1147 від 03.09.2015 при розгляді даного спору не враховуються, натомість товар по накладній №1481 від 07.12.2015 є таким, що був оплачений повністю 03.09.2015, прострочення відсутнє;
- по накладній №70 від 27.01.2016 було поставлено товару на суму 118407,85 грн., підстава поставки замовлення покупця рахунок-фактура № 106 від 19.01.2016, доказів оплати товару матеріали справи не містять, натомість з не спростованих тверджень Позивача вбачається, що неоплаченим по даній накладній залишився товар в сумі 45727 грн., та враховуючи відсутність доказів на спростування тверджень Позивача про залишок заборгованості в сумі 45727 грн., суд визнає дану суму заборгованості неспростовано, а отже обгрунтованою;
- по накладній №307 від 22.03.2016 було поставлено товару на суму 238140 грн., підстава поставки замовлення покупця рахунок-фактура № 836 від 14.03.2016, і товар було частково оплачено, що підтверджується наданою Позивачем випискою банку з посиланням на оплату по рахунку № 836 від 14.03.2016, а саме про оплату 12.05.2016 у сумі 65000 грн. та про оплату 26.10.2016 у сумі 40000 грн., відтак неоплаченими залишились 133140 грн., і дану суму заборгованості суд визнає обгрунтованою;
- по накладній №1143 від 20.07.2016 було поставлено товару на суму 74400 грн., підстава поставки замовлення покупця рахунок-фактура № 2852 від 19.01.2016, і товар було частково оплачено, що підтверджується наданою Позивачем випискою банку з посиланням на оплату по рахунку № 2852 від 19.01.2016, а саме про оплату 19.07.2016 у сумі 37200 грн. та про оплату 01.09.2016 у сумі 40000 грн., відтак неоплаченими залишились 2800 грн., і дану суму заборгованості суд визнає обгрунтованою; натомість заборгованість у більшому розмірі (на 200 грн.), заявлену по вказаній накладній Позивачем, суд визнає необґрунтованою у зв'язку з наявністю доказів її погашення.
Враховуючи наведене, суд визнає обгрунтованою та стягує по вказаним накладним заборгованість у розмірі 181667 грн.; у іншій частині суд у позові відмовляє за недоведеністю боргу з наведених вище підстав (наявності доказів погашення, і враховуючи призначення платежу здійснених Відповідачем оплат).
По накладній №1481 від 07.12.2015 прострочення оплати товару відсутнє, тому у позові в частині вимог про нарахування санкцій за прострочку оплати товару по цій накладній суд відмовляє.
Натомість по накладним №70 від 27.01.2016, №307 від 22.03.2016 та №1143 від 20.07.2016 Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених Договором та законом, і зокрема у вигляді нарахування та стягнення:
- пені на підставі п. 7.1 Договору, ст.ст. 546, 549 ЦК України, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України;
- втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України.
Так, по накладній №70 від 27.01.2016, враховуючи норми ст. 253 ЦК України та п. 4.2 Договору, щодо заявленої суми боргу 45727 грн. прострочення її оплати наступило з 25.02.2016, і встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України скорочений 6ти місячний строк нарахування пені закінчився 25.08.2016, тоді як Позивач нараховує пеню з 09.12.2016, тобто поза граничним строком її нарахування згідно з законом (ч. 6 ст. 232 ГК України), тому у позові в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату товару по накладній №70 від 27.01.2016 суд відмовляє.
Щодо вимог про стягнення втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України за несвоєчасну оплату товару по накладній №70 від 27.01.2016, то хоча прострочення наступило з 25.02.2016, проте суд обмежений заявленими Позивачем строками нарахування.
Але, при цьому, перевіривши розрахунок санкцій Позивача за заявлений ним період суд виявив у ньому арифметичні помилки у розрахунку втрат від інфляції, тому суд робить їх власний розрахунок у межах заявленого Позивачем періоду нарахування наступним чином:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
09.12.2016 - 15.02.2017457271.020919.07
Отже, вимоги позову в частині втрат від інфляції за несвоєчасну оплату товару по накладній №70 від 27.01.2016 судом задовольняються у розмірі 919,07 грн., у іншій частині суд відмовляє за необґрунтованістю розрахунку.
Щодо вимог про стягнення 3% річних за несвоєчасну оплату товару по накладній №70 від 27.01.2016, то суд перевірив розрахунок 3% річних (258,62 грн.) та визнає розрахунок обґрунтованим, оскільки розрахований Позивачем розмір 3% річних не перевищує дозволений до стягнення згідно з законом, а їх розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.
По накладній №307 від 22.03.2016, враховуючи норми ст. 253 ЦК України та п. 4.2 Договору, щодо заявленої суми боргу 133140 грн. прострочення її оплати наступило з 20.04.2016, і встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України скорочений 6ти місячний строк нарахування пені закінчився 20.10.2016, тоді як Позивач нараховує пеню з 26.10.2016, тобто поза граничним строком її нарахування згідно з законом (ч. 6 ст. 232 ГК України), тому у позові в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату товару по накладній №307 від 22.03.2016 суд відмовляє.
Щодо вимог про стягнення втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України за несвоєчасну оплату товару по накладній №307 від 22.03.2016, то хоча прострочення наступило з 20.04.2016, проте суд обмежений заявленими Позивачем строками нарахування.
Але, при цьому, перевіривши розрахунок санкцій Позивача за заявлений ним період суд виявив у ньому арифметичні помилки у розрахунку втрат від інфляції, тому суд робить їх власний розрахунок у межах заявленого Позивачем періоду нарахування наступним чином:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
26.10.2016 - 15.02.20171331401.0385120.67
Отже, вимоги позову в частині втрат від інфляції за несвоєчасну оплату товару по накладній №307 від 22.03.2016 судом задовольняються у розмірі 5120,67 грн., у іншій частині суд відмовляє за необґрунтованістю розрахунку.
Щодо вимог про стягнення 3% річних за несвоєчасну оплату товару по накладній №307 від 22.03.2016, то суд перевірив розрахунок 3% річних (1233,18 грн.) та визнає розрахунок обґрунтованим, оскільки розрахований Позивачем розмір 3% річних не перевищує дозволений до стягнення згідно з законом, а їх розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.
По накладній №1143 від 20.07.2016, враховуючи норми ст. 253 ЦК України та п. 4.2 Договору, щодо визнаної судом обгрунтованою (у межах заявленої) суми боргу 2800 грн. прострочення її оплати наступило з 18.08.2016, а встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України скорочений 6ти місячний строк нарахування пені закінчився 18.02.2017, відтак Позивач нараховує пеню у межах граничного строку її нарахування згідно з законом (ч. 6 ст. 232 ГК України), проте оскільки Позивач нараховує пеню на суму заборгованості більшу, ніж визнана судом обгрунтованою, то суд робить власний розрахунок пені, у межах заявленого Позивачем періоду нарахування, наступним чином:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
280001.09.2016 - 15.09.20161515.5000 %0.085 %*35.57
280016.09.2016 - 27.10.20164215.0000 %0.082 %*96.39
280028.10.2016 - 08.12.20164214.0000 %0.077 %*89.97
280009.12.2016 - 26.01.20174914.0000 %0.077 %*104.96
280027.01.2017 - 15.02.20172014.0000 %0.077 %*42.96
Отже, обґрунтованою до стягнення є пеня в сумі 369,86 грн.; у іншій частині суд відмовляє за необґрунтованістю розрахунку з наведених вище підстав.
Щодо вимог про стягнення втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України за несвоєчасну оплату товару по накладній №1143 від 20.07.2016, то хоча прострочення наступило з 18.08.2016, проте суд обмежений заявленими Позивачем строками нарахування.
Але, при цьому, перевіривши розрахунок санкцій Позивача за заявлений ним період суд виявив у ньому арифметичні помилки у розрахунку втрат від інфляції та 3% річних, і також враховуючи, що судом визнана обгрунтованою менша сума заборгованості ніж та, на яку нараховував інфляцію Позивач, суд робить власний розрахунок у межах заявленого Позивачем періоду нарахування наступним чином:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
01.09.2016 - 15.02.201728001.087242.91
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
280001.09.2016 - 15.02.20171683 %38.66
Отже, вимоги позову в частині втрат від інфляції за несвоєчасну оплату товару по накладній №1143 від 20.07.2016 судом задовольняються у розмірі 242,91 грн., а у частині 3% річних у розмірі 38,66 грн.; у іншій частині суд відмовляє за необґрунтованістю розрахунку.
По всім накладним вимоги про стягнення санкцій задовольняються судом у розмірах: 369,86 грн. пені, 6282,65 грн. втрат від інфляції та 1530,46 грн. 3% річних; у іншій частині суд відмовив за необґрунтованістю розрахунку з наведених вище підстав.
Судовий збір та понесені Позивачем витрати на оплату послуг адвоката відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВЕА» (м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 40, корпус 5, офіс 108; ідентифікаційний код 33595182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меганом Україна» (м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, 9, кв. 73; ідентифікаційний код 36856796) 181667 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот шістдесят сім) грн. заборгованості, 369 (триста шістдесят дев'ять) грн. 86 коп. пені, 6282 (шість тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 65 коп. втрат від інфляції, 1530 (одну тисячу п'ятсот тридцять) грн. 46 коп. 3% річних, а також 2847 (дві тисячі вісімсот сорок сім) грн. 75 коп. судового збору та 7845 (сім тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 53 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
Видати наказ.
У іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.06.2017
Суддя Сташків Р.Б.