ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.05.2017Справа №910/23344/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Cтрахування"
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
про відшкодування 3 688,57 грн.
Суддя О. В. Мандриченко
Представники:
Від позивача: Дмітрієв Р.І., представник, довіреність № 343 від 15.06.2016 р.;
Від відповідача: Басюк Б.І., представник, довіреність № 3920 від 12.12.2016 р.
Приватне акціонерне товариство"Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", в якому просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 3 688,57 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 року порушено провадження у справі № 910/23344/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.01.2017 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 року розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 року розгляд справи відкладено до 13.03.2017 року.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 10.03.2017 року № 05-23/814 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2017 року, справа № 910/23344/16 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 року справу № 910/23344/16 прийнято до свого провадження суддею Мандриченком О. В., слухання справи призначено на 20.04.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 року відкладено розгляд справи до 16.05.2017 р.
У судовому засіданні 16.05.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
Між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0873629.401 (надалі - договір страхування). Предметом договору страхування є страхування транспортного засобу «Ford Mondeo», д/н НОМЕР_1 (надалі - застрахований ТЗ).
19.01.2016 року о 22 годині 20 хвилин на вул. В. Васильківська, 94 в м. Києві відбулася дорожня транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю Застрахованого ТЗ «Ford Mondeo», д/н НОМЕР_1 та автомобілем «Фіат», д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.04.2016 року ОСОБА_4, водія автомобіля «Фіат», д.н. НОМЕР_2, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно з протоколом огляду колісного транспортного засобу від 10.02.2016 року та рахунку на оплату № 4 від 10 лютого 2016 року було визначено вартість ремонту пошкодженого ТЗ «Фіат», д.н. НОМЕР_2, в розмірі 58 908,08 грн.
Позивачем, на підставі акту виконаних робіт, складено розрахунок доплати страхового
відшкодування, згідно якого:
розмір збитку складає: 57 978,56 грн.;
Франшиза складає: 3800,00 грн;
Відсоток виплати - повна;
Авансові виплати складають: 40 381,06 грн.
Всього до виплати - 13 797,50 гривень.
Виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором страхування, на підставі поданої страхувальником заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту № 0087.206.16.01.02 від 11.03.2016 року, позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 13 797,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4832 від 14.03.2016 р.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Фіат», д.н. НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Брокбізнес» згідно поліса АІ/7024201 та в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно поліса АЕ/5393737.
Позивач звернувся до страхової компанії ПрАТ «СК «Брокбізнес» з заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму в межах ліміту відповідальності страхової компанії.
ПрАТ «СК «Брокбізнес» було задоволено вимоги позивача на суму 49 490,00 грн., за мінусом франшизи у розмірі 510,00 згідно умов поліса АІ/7024201.
Позивач зазначає, що оскільки фактичні витрати позивача склали 54 178,56 грн., з яких в межах ліміту було покрито дише 49 490,00 грн., позивач звернувся за залишком у розмірі 3 688.57 грн.. (відраховано франшизу у розмірі 999.99 грн.) до іншої страхової компанії - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на нікчемність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/5393737, укладеного між ОСОБА_4 та ПрАТ «УПСК» на підставі пункту 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/5393737 було укладено між ОСОБА_4 та ПрАТ «УПСК» 17 січня 2016 року. Таким чином, станом на день укладання вищезазначеного договору, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Фіат», д.н. НОМЕР_2, також була застрахована в ПрАТ «СК «Брокбізнес» згідно поліса АІ/7024201.
Системний аналіз положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України № 1961- IV) дозволяє зробити висновок, що законом не забороняється одночасне страхування одного й того самого об'єкта від одних і тих самих ризиків у кількох страховиків.
Однак, пунктом 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України встановлено, що страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.
Відповідач зазначає, що при укладанні договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5393737 страхувальник не повідомив ПрАТ «УПСК» про забезпечення транспортного засобу «Fiat Grande», д.н. НОМЕР_2, в ПрАТ «СК «Брокбізнес», чим порушив п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України.
Доказів повідомлення ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" власником транспортного засобу «Fiat Grande», д.н. НОМЕР_2, про те, що станом на 17.01.2016 р. об'єкт (ТЗ) уже був застрахований в ПрАТ «СК «Брокбізнес» , матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин, в силу ст. 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Враховуючи вищевикладене, оскільки власником транспортного засобу не було повідомлено страховика (відповідача) про забезпечення транспортного засобу «Fiat Grande», д.н. НОМЕР_2, в ПрАТ «СК «Брокбізнес», суд приходить до висновку, що договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/5393737 є нікчемним на підставі п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 19.05.2017 р.