"01" червня 2017 р. Справа № 917/1011/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В. О.
при секретарі Курченко В.А.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (дов. від 25.04.2017р.)
відповідача - ОСОБА_2 (дов.№12/13 від 11.07.2016р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" (вх. № 2534 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 р. у справі № 917/1011/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит", Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь", м. Горішні плавні
про стягнення 168304527,73 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 р. (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Ворскла сталь" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Ат "Банк "Фінанси та кредит" 103000200 грн. простроченої заборгованості основного боргу, 38867396,89 грн. простроченої заборгованості по відсоткам, 19947620,58 грн. пені за прострочення погашення основної заборгованості по кредиту (тілу), 6489310,26 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 206700,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
ТОВ "Ворскла сталь" з вказаним рішенням не погодилося та, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 р. і прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом його процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, зокрема, останній, не відклавши розгляд справи, позбавив відповідача права надати заперечення на позов. Також, вказує на порушення норм Закону України «Про банки та банківську діяльність», Цивільного та Господарського кодексів України.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського від 20.09.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського від 31.10.2016р. задоволено частково клопотання ТОВ "Ворскла Сталь", призначено у справі №917/1011/16 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківському НДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса. На розгляд судово-економічної експеризи поставлено питання:
- чи підтверджуються документально суми заборгованості відповідача, зазначені у позовній заяві та розрахунку позовних вимог, доданому до позову?
- чи правильно визначений у розрахунку ануїтетних платежів щомісячного внеску згідно базових умов договору?
- чи правильно зроблено позивачем розрахунок заборгованості основного боргу станом на 11.12.2014 р. та станом на 28.05.2016 р.?
- яка сума боргу існувала у боржника перед позивачем станом на 28.05.2016р.?
Провадження у справі № 917/1011/16 на час проведення експертизи було зупинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2017р ухвалу Харківського апеляційного господарського від 31.10.2016р. в частині зупинення провадження у справі скасовано; в решті ухвалу Харківського апеляційного господарського суду залишено без змін. Справу передано для розгляду апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.
ТОВ "Ворскла Сталь" звернулося до Вищого господарського суду України з завою від 16.02.2017 про виправлення описки в постанові від 24.01.2017р. (вх. №1889 від 20.02.2017).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 06.04.2017р. А також з урахуванням того, що ухвалу Харківського апеляційного господарського від 31.10.2016р. в частині призначення судово-економічної експертизи було залишено без змін, зобов'язано експертів Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_3 в місячний строк з моменту отримання даної ухвали виконати вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського від 31.10.2016р. щодо проведення судової економічної експертизи та надати відповіді на наступні питання:
- чи підтверджуються документально суми заборгованості відповідача, зазначені у позовній заяві та розрахунку позовних вимог, доданому до позову?
- чи правильно визначений у розрахунку ануїтетних платежів щомісячного внеску згідно базових умов договору?
- чи правильно зроблено позивачем розрахунок заборгованості основного боргу станом на 11.12.2014 р. та станом на 28.05.2016 р.?
- яка сума боргу існувала у боржника перед позивачем станом на 28.05.2016р.?
10.03.2017р. до Харківського апеляційного господарського суду надійшов лист Вищого господарського суду України з проханням терміново направити справу №917/1011/16 до касаційної інстанції у зв'язку з надходженням заяви ТОВ "Ворскла Сталь" №8 від 16.02.2017р. про виправлення описки в постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2017р. у даній справі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2017р. провадження у справі №917/1011/16 зупинено; направлено матеріали справи №917/1011/16 до Вищого господарського суду України.
20.03.2017р. від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначене на 06.04.2017р. у режимі відеоконференції (вх.№2979).
27.03.2017р. до Харківського апеляційного господарського суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_3 надійшов лист, в якому повідомляється, що Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_3 проводиться судова економічна експертиза №2854 по справі №917/1011/16. До листа надано копію рахунку на оплату проведення судово-економічної експертизи (вх.№3335).
Харківський апеляційний господарський суд 28.03.2017р. листом направив ТОВ "Ворскла Сталь" копію листа Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_3 та копію рахунку.
30.03.2017р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшов лист Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_3 №2/811, в якому повідомляється, що у зв'язку з великим обсягом об'єктів дослідження і значною завантаженістю експертів, виконання експертизи та надання висновку може бути здійснено у термін більший ніж 90 календарних днів, у зв'язку з чим просили розглянути питання про узгодження проведення експертизи у вказані вище строки.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.04.2017р., не зачіпаючи суті постанови, виправлено допущену у п. 3 резолютивної частини постанови Вищого господарського суду України від 24.01.2017 року у справі № 917/1011/16 описку шляхом заміни дати винесення ухвали Харківським апеляційним господарським судом з 09.06.2016 року на 31.10.2016 року.
Після повернення матеріалів справи, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.05.2017р., доручено господарському суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/1011/16, зобов'язано відповідача не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду докази проведення оплати судово-економічної експертизи, запропоновано учасникам процесу не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду відзив на клопотання Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_3 про виконання експертизи та надання висновку у термін більший ніж 90 календарних днів.
24.05.2017р. від відповідача надійшов відзив на клопотання Харківського НДІСЕ ім.Засл. проф. ОСОБА_3 та копія платіжного доручення №1496 від 03.04.2017р. на суму 44640,00 грн. з призначенням платежу сплата за експертизу №2854 по справі №917/1011/16 (вх.№5373).
У судовому засіданні 29.05.2017р. оголошено перерву до 01.06.2017р.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.05.2017р., у зв'язку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.
У судовому засіданні 01.06.2017р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Також, підтримав клопотання Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_3 про виконання експертизи та надання висновку у термін більший ніж 90 календарних днів.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення - без змін. Також, представник позивача заперечував проти клопотання експерта про надання згоди на проведення експертизи у термін більший ніж 90 календарних днів.
Розглянувши клопотання експерта, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже зазначалося, ухвалою Харківського апеляційного господарського від 31.10.2016р. призначено у справі №917/1011/16 судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2017р ухвалу Харківського апеляційного господарського від 31.10.2016р. в частині зупинення провадження у справі скасовано; в решті ухвалу Харківського апеляційного господарського суду залишено без змін.
При цьому судом касаційної інстанції зазначено, що ухвала господарського суду не містить обґрунтованого мотивування необхідності призначення судової експертизи.
Згідно ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.
Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Звертаючись з клопотанням про призначення судової експертизи відповідач пропонував поставити на вирішення експертів наступні питання:
1. Чи відповідає графік №1 до договору про надання кредиту за договором №1448-12 від 27.12.2012р. між ТОВ "Ворскла сталь" та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" вимогам діючого у банківській сфері законодавства, якщо ні, то яким саме вимогам не відповідає?
2. Чи правильно зроблено позивачем розрахунок заборгованості основного боргу станом на 11.12.2014р. та станом на 28.05.2016р.?
3. Чи правильно визначений у розрахунку ануїтетних платежів розмір щомісячного внеску згідно базових умов договору?
4. Чи відповідає застосована банком у договорі методика обчислення ануїтету вказаній банком у цьому договорі методиці обчислення ануїтетних платежів, методикам, прийнятим у комерційній практиці, та до якої саме схеми чи методики обчислення ануїтетних платежів належить застосована банком методика?
5. Якою є реальна відсоткова ставка по кредитному договору №1448-12 від 27.12.2012р. та сукупна вартість кредиту?
6. Яка фактична сума боргу за договором існувала станом на 28.05.2016р.?
7. Чи включено у розрахунок заборгованості станом на 28.05.2016р. зайво нараховані позивачем відсотки по періодах до зменшення суми основної заборгованості?
8. Розрахунки заборгованості надані позивачем є вірними?
9. Чи відповідає закріплена договором річна процентна ставка розрахункам заборгованості станом на 28.05.2016р. та графіку повернення коштів?
10. Чи вірними є розрахунки нарахувань пені за прострочення погашення основної заборгованості по кредиту станом на 28.05.2016р.?
11. Яка кількість днів використовувалась позивачем у розрахунках заборгованості станом на 28.05.2016р. у 2012-2016 роках?
Колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, а питання запропоновані відповідачем не вимагають спеціальних досліджень, їх вирішення віднесено до компетенції суду, входить до предмету доказування у даній справі та підлягає дослідженню судом.
Так, відповідач не заперечує проти наявності заборгованості за кредитним договором №1448-12 від 27.12.2012р., однак заперечує проти її розміру, в підтвердження чого надав власний розрахунок за підписом головного бухгалтера та генерального директора, згідно якого розмір заборгованості складає 89373414,63 грн.
Перевіривши розрахунок позивача та контрозрахунок відповідача, колегія суддів встановила, що наявні у справі докази не є взаємно суперечливими, а розбіжність у розмірі заборгованості полягає в такому. По-перше, період розрахунку заборгованості за контррозрахунком відповідача здійснений з 27.12.2012р. по 17.12.2015р. (до дня відкликання банківської ліцензії позивача). По-друге, у своєму розрахунку відповідач на підтвердження зменшення заборгованості наводить доводи щодо не списання банком коштів з рахунку ТОВ "Ворскла сталь" та наявності договорів забезпечення.
Однак, правомірність нарахування відсотків та штрафних санкцій, наявність чи відсутність підстав для списання коштів з депозитного рахунку позичальника, а також вплив наявності договорів застави та поруки, при розгляді справи де предметом позову є стягненні заборгованості за кредитним договором встановлюється судом при дослідженні фактичних обставин справи.
Надаючи оцінку клопотанню експерта про надання згоди на проведення експертизи у термін більший ніж 90 календарних днів, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки вказаний термін виходить за межі строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ст. 102 Господарського процесуального кодексу України. Окрім того, зупинення провадження у даній справі з підстав призначення вказаної експертизи було визнано касаційним судом необгрунтованим.
Згідно п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
На підставі викладеного, враховуючи, що отримання висновків експертів є неможливим у встановлений процесуальним законом строк, а на поставлені перед ними питання колегія суддів має здатність відповісти самостійно, апеляційний господарський суд за таких обставин приходить до висновку про можливість розгляду справи без очікування результатів експертизи, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши представників сторін, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
27.12.2012р. між АТ Банк “Фінанси та Кредит” (далі - банк) та ТОВ “Ворскла сталь” (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 1448-12 (далі - договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 102000200,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані грошові кошти згідно з Графіком погашення кредиту з кінцевим строком погашення до 26.12.2013р. (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору видача кредитних коштів у межах кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 27.12.2012р. по 26.12.2013р. по письмових заявках позичальника, за згодою банку, шляхом перерахування їх з позичкового на поточний рахунок позичальника, якщо інше не вказано в письмовій заявці.
Згідно п. 2.2 договору позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти банку згідно з графіком погашення кредиту (додаток № 1 до цього договору) з кінцевим строком погашення в строк, вказаний в п.1.1. цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.
Відповідно до п. 3.1 договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту за процентними ставками:
а) 9,75% річних за період з дня надання до терміну повернення кредиту, що зазначений в п.1.1. цього договору;
b) у разі порушення позичальником строків погашення кредиту згідно з графіком погашення кредиту, зазначеним у п.2.2. договору,- 19,5 % річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом згідно з вищезгаданим графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом;
с) 19,5 % річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п.1.1 цього договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п.п.4.5, 6.1 цього договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.
Розрахунок процентів здійснюється за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника, до моменту повернення коштів на позичковий рахунок позичальника. Розрахунок процентів за день видачі здійснюється як за повний день, а за день повернення не здійснюється. Розрахунок процентів здійснюється виходячи з 365 днів в році (366 днів у високосному році), а в місяці - за календарем (п. 3.3 договору).
Згідно п. 3.4 договору:
а) на період з фактичної дати отримання кредитних коштів по 30.06.2013р. включно нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісяця. Позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами, нарахованими за вказаний період, одноразово не пізніше 10.07.2013р.;
б) на період з 01.07.2013 р. по дату вказану в п. 1.1. цього договору нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється щоквартально. Позичальник сплачує проценти в строк з 01 до 10 числа першого місяця кожного кварталу (січень, квітень, липень, жовтень). У зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з першого по останній календарний день попереднього кварталу;
в) позичальник сплачує проценти за останній звітний період (тобто звітний період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього договору.
Датою сплати процентів є день зарахування коштів на рахунок, що вказаний у п.3.2. цього договору (п. 3.5 договору).
В наступному сторони неодноразово змінювали умови шляхом підписання додаткових угод до нього.
Так, згідно додаткової угоди від 19.02.2013 року до кредитного договору внесено зміни у п. 1.1. договору та викладено його новій редакції:, а саме: банк надає позичальнику кредит в сумі 103000200,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані грошові кошти згідно з графіком погашення кредиту з кінцевим строком погашення 26.12.2013р.
31.07.2013р. додатковою угодою до кредитного договору №1448-12 від 27.12.2012р. змінено назву договору та викладено в наступній редакції: “Договір про невідновлювальну кредитну лінію №1448-12 від 27.12.2012р.”.
Додатковою угодою від 26.12.2013р. до кредитного договору № 1448-12 від 27.12.2012 року змінено назву договору: “Договір про відновлювальну кредитну лінію №1448-12 від 27.12.2012р.”, внесено зміни в розділ 1 договору та викладено в наступній редакції:
“1.1. Банк відкриває позичальникові відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 103000200 (сто три мільйони двісті) гривень 00 копійок, а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії (додаток №7 до цього договору) з кінцевим строком погашення до 01 квітня 2014 року і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 цього договору”.
Відповідно до п. 3.1. кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 26.12.2013р.) позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками:
a) 9,75 % річних - за період з дня надання до терміну повернення кредиту, що зазначений в п.1.1. цього договору;
b) у разі порушення позичальником строків погашення кредиту згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії, 19,5 % річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом згідно з вищезгаданим графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом;
c) 19,5 % річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 цього договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п.п. 4.5, 6.1 цього договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.
Згідно п. 3.3. кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 26.12.2013р.), розрахунок процентів здійснюється за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення коштів на позичковий рахунок позичальника. Розрахунок процентів за день видачі здійснюється як за повний день, а за день повернення не здійснюється. Розрахунок процентів здійснюється виходячи з 365 днів в році (366 днів у високосному році), в місяці - за календарем.
Додатковою угодою від 31.03.2014р. до договору про відновлювальну кредитну лінію № 1448-12 внесено зміни, зокрема у п. п.1.1., 3.4 щодо строку повернення грошових коштів і сплати за користування кредитними коштами процентів, визначених розділом 3 цього договору, а саме: “до 01 липня 2014 року”.
Додатковою угодою від 26.06.2014р. до договору про відновлювальну кредитну лінію № 1448-12 внесено зміни, зокрема, у п. п.1.1., 3.4 щодо строку повернення грошових коштів і сплати за користування кредитними коштами процентів, визначених розділом 3 цього договору, а саме: “до 12 грудня 2014 року”.
Додатковою угодою від 12.12.2014р. до договору про відновлювальну кредитну лінію № 1448-12 внесено зміни в п. п.1.1. щодо строку повернення грошових коштів і сплати за користування кредитними коштами процентів, визначених розділом 3 цього Договору, а саме: “до 11 грудня 2015 року”.
Згідно з п. 3.4. кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 12.12.2014р.) на період з фактичної дати отримання кредитних коштів по дату вказану в п. 1.1. цього договору нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами, які нараховані по “ 11” грудня 2014 року включно, а також проценти, які будуть нараховані за період з “ 12” грудня 2014 року по “ 10” грудня 2015 року включно в термін до “ 11” грудня 2015 року включно.
На виконання вимог договору позивачем надано відповідачу грошові кошти на умовах, визначених у договорі, що підтверджується копіями меморіальних ордерів №6937 від 27.12.2012р. на суму 102000200,00 грн. та № 181 від 19.02.2013р. на суму 1000000,00 грн., а також випискою по особовому рахунку за період з 27.12.2012р. по 28.05.2016р.
В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав. Тому, у січні 2016р. позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка залишена без відповіді. У зв'язку з чим, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 168304527,73 грн., з яких 103000200 грн. простроченої заборгованості основного боргу, 38867396,89 грн. простроченої заборгованості по відсоткам, 26436930,84 грн. пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Колегія суддів, враховуючи, що факт кредитування відповідача підтверджується копіями меморіальних ордерів, випискою по рахунку, які наявні в матеріалах справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок щодо простроченої заборгованості по основному боргу та простроченої заборгованості по відсоткам, дійшла висновку що вказаний розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, відповідає фактичним обставинам справи, умовам договору та положенням норм чинного законодавства. А тому погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Ворскла сталь" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" 103000200,00 грн. простроченої заборгованості основного боргу, 38867396,89 грн. простроченої заборгованості по відсоткам.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 7.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів та/або комісійної винагороди позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у разі порушення позичальником термінів платежів, передбачених п.п.1.1., 2.5, 3.4., 3.6., 4.5., 6.1.у 8.3. цього договору, а також будь-яких інших термінів платежів, що передбачені цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.
Позивачем нарахована до стягнення пеня у розмірі 26436930,84 грн., з яких 19947620,58 грн. пені за прострочення погашення основної заборгованості по кредиту (тілу), 6489310,26 грн. пені за прострочення сплати відсотків.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок пені відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 26436930,84 грн., пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В свою чергу відповідач не заперечує наявність заборгованості, а зазначає, що нарахування процентів та штрафних санкцій після відкликання банківської ліцензії є помилковим та таким, що суперечить чинному законодавству.
Проте, такі доводи апелянта колегія суддів вважає необґрунтованими враховуючи таке.
Дійсно, постановою Правління Національного банку України від 17.12.2015р. №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015р. №230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Порядок виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульовано Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Приписами п. 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на 17.12.2015р.) з дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається. 8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
Отже, припинення нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку стосується саме заборгованості банку перед третіми особами і не стосується заборгованості третіх осіб перед банком, що відповідає одній з цілей ліквідаційної процедури банку, як збереження або збільшення ліквідаційної маси.
Крім того, умови спірного кредитного договору не містять підстави припинення нарахування відсотків інакше як у зв'язку з повним погашенням заборгованості за кредитом.
Посилання апелянта на норми ст. ст. 17, 91 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є безпідставним, оскільки ст. 91 на момент відкликання банківської ліцензії не діяла, а ст. 17 якою заборонено здійснювати банківську діяльність без наявності банківської ліцензії, не підлягає застосуванню, оскільки на момент укладання спірного договору від 27.12.2012р. позивач здійснював свою діяльність на підставі банківської ліцензії.
Також апелянт зазначає, що між ним та банком укладено договір банківського вкладу, однак банк не скористався своїм правом погашення кредиту шляхом перерахування коштів з депозитного рахунку на кредитний. Відповідач зазначає, що звертався з відповідною заявою про списання коштів, яка залишена банком без відповіді.
Однак, колегія суддів зазначає, що по - перше, матеріали справи не містять відповідної заяви позичальника; по - друге, списання грошових коштів з рахунків позичальника відповідно до умов договору є правом, а не обов'язком банку і не звільняє позичальника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Також є правом позивача, а не обов'язком звернення стягнення на предмет застави та іпотеки, а тому наявність забезпечення кредиту, в даному випадку, не впливає на суму заборгованості.
Колегія суддів не приймає до уваги та відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції норм ст. 233 Господарського кодексу України з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що право суду зменшити розмір неустойки не є безумовним і може бути застосовано лише у виняткових випадках, якщо її розмір значно перевищує розмір збитків і тільки після дослідження судом, зокрема, майнового стану сторін.
Однак, відповідачем доказів щодо свого майнового стану ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було, що фактично виключає можливість дійти суду до висновку про “винятковість” данного випадку та надмірність штрафних санкцій.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що додатки до позову, а саме додаткові угоди до кредитного договору не містять підписів посадових осіб, умови угоди неможливо розібрати у зв'язку з неякісними копіями останніх, що ставить під сумнів наявність оригіналів цих угод.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.06.2016р. порушено провадження у даній справі та призначено позовну заяву до розгляду на 12.07.2016р. Зобов'язано позивача надати оригінали документів, які додані до позовної заяви, докази надання кредиту.
Згідно протоколу судового засідання від 12.07.2016р. представником позивача надано для огляду у судовому засіданні оригінали документів, вказаних у додатку до позовної заяви.
Також, відповідач посилається на безпідставність відхилення його клопотання про відкладення розгляду справи та позбавлення можливості надати обґрунтований відзив.
Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими з наступних підстав.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.07.2016р. відкладено розгляд справи на 18.08.2016р., запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Копію вказаної ухвали було отримано відповідачем 18.07.2016р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Таким чином, відповідач за місяць до судового засідання був обізнаний про час та місце розгляду справи і мав достатньо часу для надання обґрунтованого відзиву на позов.
Окрім того, відкладення розгляду справи відповідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника згідно ст. 28 ГПК України з числа як своїх працівників, так і осіб не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.
На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 р. у справі № 917/1011/16 - без змін.
Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 р. у справі №917/1011/16 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 06.06.17р.
Головуючий суддя Крестьянінов О.О.
Суддя Пуль О.А.
Суддя Фоміна В. О.