Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" травня 2017 р.Справа № 922/4991/15
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Аюпова Р.М.
судді: Калантай М.В. , Новікова Н.А.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропан Трейд", м. Харків
до 1. Приватного підприємства "КБ нестандартного спеціалізованного обладнання", м. Харків, 2. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз", м. Шепетівка
про стягнення грошових коштів в розмірі 14636455,84 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 27.04.2017р.;
1-го відповідача - не з'явився;
2-го відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1107 від 01.10.2015р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропан Трейд" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Конструкторське бюро нестандартного спеціалізованого обладнання" (перший відповідач) та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (другий відповідач), в якому просить суд:
- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача грошові кошти у сумі 200000,00 грн., у вигляді розміру відповідальності поручителя;
- стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на користь позивача збитки у сумі 13223790,50 грн. (з розрахунку 15500,00 грн. за тону газу х 866,051 тон) та штраф у сумі 939665,34 грн.
В обґрунтування позову позивач вказував, що 21.03.2011 р. між ТОВ "Пропан Трейд" та ПАТ "Шепетівкагаз" був укладений договір № 3 відповідального зберігання відповідно до якого ПАТ "Шепетівкагаз", як зберігач, взяв на себе обов'язки зберігати продукт - скраплений газ комунально-побутового призначення ТОВ "Пропан Трейд". В період з 01.08.2013 р. по 16.09.2013 р. ТОВ "Пропан Трейд", відповідно до умов договору зверталося з заявками на передачу продукту з відповідного зберігання, але вказані заявки не були виконані, як зазначало ПАТ "Шепетівкагаз" - по технічним причинам, які виникли з вини зберігача, про що було складено відповідні акти про невиконання заявки на відпуск скрапленого газу. Таким чином, позивач вказував, що сума збитків в зв'язку з порушенням прав позивача складає 13223790,50 грн., а сума штрафу за невиданий зі зберігання продукт становить 939665,34 грн. Крім того, позивач зазначав, що 29.01.2013 р. з метою забезпечення виконання зобов'язання ПАТ "Шепетівкагаз" з повернення товару з відповідального зберігання та відшкодування збитків між ТОВ "Пропан Трейд" та ПП "Конструкторське бюро нестандартного спеціалізованого обладнання" було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався частково відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань ПАТ "Шепетівкагаз", що виникли на підставі договору відповідального зберігання № 3 від 21.03.2011 р. Обсяг відповідальності поручителя за невиконання зберігачем взятих на себе зобов'язань складає 200000,00 грн.
Ухвалою суду по справі від 03.09.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.09.2015 р. о 11:20.
14.09.2015р. 2-й відповідач надав письмовий відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги є незаконними, безпідставними та необґрунтованими. Оригінали документів, що підтверджують господарські відносини ПАТ "Шепетівкагаз" та TOB "Пропан Трейд" вилучено слідчим слідчого управління УМВС України в Хмельницькій області, в зв'язку з проведенням слідчих дій по кримінальній справі №12013240270001436 яка внесена в ЄРДР 08.11.2013 року за заявою TOB "Пропан Трейд", щодо факту нестачі скрапленого вуглеводного газу в ПАТ "Шепетівкагаз" за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 191 КК України. Відсутність оригіналів документів унеможливлює об'єктивний розгляд справи.
Ухвалою суду по справі від 24.09.2015 р. розгляд справи було відкладено на 05.10.2015 р. о 10:00.
Ухвалою суду по справі від 16.11.2015 р. була задоволена заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропан Трейд" (вх. № 117 від 16.11.2015 р.) про призначення колегіального розгляду справи, для розгляду справи № 922/4991/15 призначена колегія суддів у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи на 01.12.2015р. о 11:30.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 16.11.2015 р., для розгляду справи № 922/4991/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Доленчук Д.О., судді Новікова Н.А., Аюпова Р.М.
Ухвалою суду по справі від 01.12.2015 р. розгляд справи було відкладено на 09.12.2015 р. о 10:00.
Ухвалою суду від 09.12.2015 р. було відкладено розгляд справи на 17.12.2015р.
Ухвалою суду від 17.12.2015р. розгляд справи відкладено на 24.12.2015р. об 11:00.
Ухвалою господарського 24.12.2015р. призначено по справі судову економічну експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Харківського НДІ судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_3. Провадження у справі зупинено на термін проведення судового дослідження.
30.09.2016р. матеріали справи повернути до господарського суду з повідомленням експерта про неможливість надати висновок.
26.10.2016р., у зв'язку з хворобою судді Доленчука Д.О., розпорядженням керівника апарату господарського суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 26.10.2016р., для розгляду справи № 922/4991/15 визначено персональний склад колегії суддів: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Калантай М.В., Новікова Н.А.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2016р. провадження у справі № 922/4991/15 поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2016р. о 14:30.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.12.2016 р. до 19.12.2016р., для надання сторонам можливості подати витребувані документи.
Ухвалою господарського суду від 19.12.2016р. провадження по справі зупинялось до вирішення питання законності винесення ухвали господарського суду Хмельницької області від 16.01.2016 року по справі № 924/1925/15.
26.04.2017р. на адресу господарського суду надійшло клопотання представника ПАТ "Шепетівкагаз" (вх. № 14142), про поновлення провадження у справі № 922/4991/15, обґрунтовуючи заяву винесенням господарським судом Хмельницької області ухвали про затвердження мирової угоди від 17.06.2016р. та припинення провадження у справі № 924/1925/15.
Ухвалою господарського суду від 11.05.2017р. провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.05.2017р. о 14:30 год.
Ухвалою господарського суду від 11.05.2017р. продовжено строк розгляду даного спору за межами двомісячного строку (вх. № 15044) до 02.06.2017р. Розгляд справи відкладено на 24.05.2017р. о 10:30 год.
11.05.2017р. та 22.05.2017р. 2-й відповідач надав клопотання (вх.№№ 15047 та 16528) про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що у справі №924/1925/15 про банкрутство ПАТ "Шепетівкагаз" була укладена мирова угода.
Ухвалою господарського суду від 24.05.2017р. розгляд справи відкладено на 30.05.2017р. о 14:00 год.
30.05.2017р., через канцелярію суду, представником позивача надано заяву про збільшення позовних вимог (вх. 17909), в якій позивач, у зв'язку зі зміною ринкової вартості 1 тонни продукту, станом на час слухання справи, просить:
- стягнути солідарно з ПП "КБ НСО та ПАТ "Шепетівкагаз" на користь ТОВ "Пропан Трейд" грошові кошти у розмірі 200000,00 грн. у вигляді розміру відповідальності поручителя;
- стягнути з ПАТ "Шепетівкагаз" на користь ТОВ "Пропан Трейд" збитки в сумі 16454969,00 грн. (з розрахунку 19000,00 грн. за тону газу х 866,051 тон) та штраф у сумі 1151847,83 грн. Судові витрати позивач просить покласти солідарно на відповідачів.
Згідно статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду, як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству. Розгляд справи продовжується з її урахуванням.
У судовому засіданні 30.05.2017р. представник позивача надав клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи (вх. № 17932), на вирішення якої просить поставити питання: яка ринкова вартість скрапленого газу (СПБТ) масою 866,051 т., станом на 10.05.2017р. Крім того, представник позивача надав додаткові пояснення (вх.№ 17888 від 30.05.2017р.), в яких проти припинення провадження у справі заперечував з огляду на те, що в межах справи про банкрутство не здійснено по суті розгляду спору, який є предметом розгляду у справі № 922/4991/15, а лише розглянуто грошові вимоги, які повинні бути підтвердженні первинними документами, судовим рішенням або виконавчим документом. В межах справи про банкрутство при розгляді заяв про грошові вимоги до боржника господарський суд не вирішує спір по суті, а лише констатує наявність або відсутність грошових зобов'язань боржника. Викладене свідчить, що заява із грошовими вимогами в межах справи про банкрутство не є позовом. А оскільки, такі елементи спору як сторони, предмет та підстава характеризують виключно позов, то неможливо стверджувати, що відмова у задоволенні заяви свідчить про наявність рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Представник другого відповідача у судовому засіданні 30.05.2017р. заперечував проти задоволення клопотання представника позивача про призначення судової експертизи та наполягав на розгляді справи по суті та просив суд припинити провадження у справі, на підставі п.п. 2, 7 ст. 80 ГПК України.
Представник першого відповідача у судове засідання 30.05.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
Дослідивши подане позивачем клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи (вх. № 17932), колегія суддів відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012р. господарським судам було роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Суд зазначає, що предмет доказування - це те, що необхідно доказувати у кожній господарській справі, тобто коло фактів, які необхідно встановити для прийняття обґрунтованого рішення у господарській справі. До таких фактів належать обставини, якими обґрунтовуються позовні вимога чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Вищий господарський суд України у п.2 Постанови пленуму № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначив, що, якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 24.12.2015р., було задоволено клопотання представника позивача - ТОВ "Пропан Трейд" та призначено по справі судову економічну експертизу. На вирішення експертів було поставлено, зокрема питання щодо визначення вартості 866,051 тон скрапленого газу комунально-побутового призначення, станом на 31.08.2015 року. Витрати по оплаті судової економічної експертизи покладено на ТОВ "Пропан Трейд".
30.09.2016р. матеріали справи повернути до господарського суду з повідомленням експерта про неможливість надати висновок, у зв'язку з несплатою ТОВ "Пропан-Трейд" вартості судового дослідження.
Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2017р. судова колегія відмовила у задоволенні клопотання позивача про призначення судової товарознавчої експертизи (вх. № 16976), в якій заявник просив суд на вирішення експерта поставити наступне питання: яка ринкова вартість скрапленого газу (СПБТ) масою 866,051 т., станом на 10.05.2017р.?
Колегія суддів зазначає, що звертаючись до господарського суду із клопотанням про призначення судової товарознавчої експертизи (вх. № 17932), заявник просить суд на вирішення експерта поставити теж саме питання, яке містилось в клопотанні позивача про призначення судової товарознавчої експертизи (вх. № 16976) та яке ставилось перед експертом під час призначення господарським судом економічної експертизи від 24.12.2015р., а саме: яка ринкова вартість скрапленого газу (СПБТ) масою 866,051 т., станом на 10.05.2017р.?
Так, колегія суддів зауважує, що судова економічна експертиза, на проведенні якої наполягав позивач у грудні 2015 року, не було проведена, у зв'язку з несплатою саме заявником - ТОВ "Пропан-Трейд" вартості судового дослідження.
Окрім цього, заявником у клопотанні про призначення експертизи, не обґрунтована необхідність проведення товарознавчої експертизи, не зазначено, які обставини або факти, є взаємно суперечливими, оцінку яким може надати запропонована позивачем експертиза.
З приводу зазначеного, колегія суддів зауважує, що невиправдане призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Зокрема, у рішенні по справі "Дульський проти України" Європейський суд з прав людини наголошував, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, Суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання. Відповідно сам факт, що провадження було зупинено, не виключає періоди, які розглядаються, із загальної тривалості провадження, розумність якої розглядатиме Суд (п. 71 рішення).
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв або клопотань з тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви або клопотання в іншій формі).
Враховуючи викладене, у колегії суддів відсутні правові підстави для задоволення клопотання позивача та призначення у справі судової товарознавчої експертизи (вх. № 17932).
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_4 України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників позивача та 2-го відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропан Трейд" (позивач, поклажодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Шепетівкагаз" (2-й відповідач, зберігач) укладено договір №3 зберігання скрапленого газу (далі - договір), за умовами якого зберігач зобов'язався за плату зберігати газ скраплений комунально-побутового призначення (СПБТ, БТ) (надалі - продукт), який переданий йому поклажодавцем або буде переданий йому поклажодавцем у майбутньому, і повернути його поклажодавцеві у схоронності у визначений термін (строк).
Згідно з п. 2.2 договору, про наступну передачу продукту на зберігання поклажодавець зобов'язаний повідомити (з використанням факсимільного, телефонного зв'язку чи електронної пошти) зберігача не пізніше ніж за 1 робочий день до моменту запланованої його передачі зберігачеві. В письмовому повідомленні обов'язково зазначається наступна інформація: реквізити договору, відповідно до якого продукт передається на зберігання; асортимент продукту, який передається на зберігання; кількість (об'єм, маса) продукту; строк зберігання; вид транспорту, за допомогою якого буде здійснюватись відвантаження продукту; прізвище, ім'я та по-батькові представника, який буде здійснювати передачу продукту на зберігання, реквізити документа, що підтверджує його повноваження.
Відповідно до п. 2.5 договору приймання продукту на зберігання здійснюється за актом приймання-передачі (складається в двох оригінальних примірниках - для зберігача та поклажодавця та на підставі накладної). У акті приймання-передачі зазначається наступна інформація щодо продукту, який передається на зберігання: найменування; місце приймання; фактична вага "маса" з урахуванням технологічних втрат при зливі; вартість (ціна) продукту; дата та час приймання; строк зберігання; реквізити документів щодо якості; показники якості; вартість (ціна) зберігання; наявність і цілісність пломб; технічний стан автоцистерни (залізничної вагоно-цистерни), повнота заповнення цистерни, відповідність продукту даним, вказаним у товарно-транспортній накладній; інша необхідна інформація.
Вартість (ціна) продукту обов'язково повинна зазначатись у акті приймання-передачі на зберігання. Вартість (ціна) продукту, який передається на зберігання, визначається відповідно до товарно-супровідних документів (у яких зазначається вартість продукту). У разі, якщо вартість (ціна) продукту не зазначена в акті приймання-передачі на зберігання, його вартість (ціна) визначається за погодженням сторін відповідно до цін, які склалися на ринку на день передачі продукту на зберігання (абз. 2 п. 2.5 договору).
Згідно з п. 2.12. договору, при необхідності повернення продукту зі зберігання поклажодавець повідомляє зберігача не пізніше, ніж за два календарні дні до запланованого дня повернення продукту зі зберігання. При цьому, поклажодавець зобов'язаний надіслати зберігачеві належно оформлене письмове повідомлення (рознарядку), у якому зазначається: реквізити договору та акту приймання-передачі продукту на зберігання, відповідно до яких було передано продукти; асортимент продукту, який необхідно повернути зі зберігання; кількість (об'єм, масу) продукту, який необхідно повернути зі зберігання; дата запланованого повернення продукту зі зберігання; вид транспорту, за допомогою якого буде здійснюватись отримання продукту зі зберігання; прізвище, ім'я та по-батькові представника поклажодавця, який буде здійснювати приймання продукту зі зберігання та реквізити документа, що підтверджує його повноваження.
Зазначене письмове повідомлення (рознарядка) вважається належною вимогою поклажодавця про повернення продукту із зберігання і може бути надісланим за допомогою факсу (електронної пошти), або врученим безпосередньо зберігачеві (абз. 2 п. 2.12 договору).
Відповідно до п. 2.15 договору, про відпуск (повернення) продукту зі зберігання сторонами складається акт приймання-передачі продукту зі зберігання (у двох оригінальних примірниках - для зберігача та поклажодавця), % який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.
Разом з другим примірником акта приймання-передачі продукту зі зберігання зберігач видає поклажодавцю розхідну накладну, яка підписується уповноваженими представниками сторін в момент отримання продукту зі зберігання і в якій зазначається кількість отриманого із збереження продукту з урахуванням технологічних втрат при наливі та зберіганні (п. 2.16 договору).
В силу положень п. 4.1.8 договору зберігач зобов'язаний передавати (повертати) продукт поклажодавцеві відповідно до отриманого письмового повідомлення (рознарядки) у терміни, визначені в повідомленні і у визначеній кількості, яка, в свою чергу, не може перевищувати загальної кількості продукту, що знаходить на зберіганні.
В свою чергу, поклажодавець має право вимагати повернення продукту зі зберігання у відповідності до поданої заявки (п. 4.4.1. договору).
У п. 5.4. договору сторонами погоджено, що якщо зберігач не передасть продукт зі зберігання відповідно до письмової заявки поклажодавця у визначений термін і у визначеній кількості, зберігач зобов'язаний сплатити на користь поклажодавця штраф у розмірі 7% від ціни (вартості) непереданого вчасно продукту, крім того, у такому випадку, поклажодавець звільняється від оплати послуг на подальше зберігання такого продукту. У разі, якщо такий продукт не буде переданий зберігачем протягом 30 днів, зберігач зобов'язаний відшкодувати його вартість в 15-ти денний строк з дня надіслання поклажодавцем вимоги про таке відшкодування.
Зберігач звільняється від відповідальності по пункту 5.4 якщо передача продукту не відбулась не за вини зберігача, що підтверджується відповідними документами (п. 5.4.1. договору).
Договір, згідно п. 8.1. договору, набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного укладення цього договору. У випадку, якщо протягом 3-х календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонговується ще на один рік.
Договір №3 зберігання скрапленого газу від 21.03.2011 року підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
Як свідчать матеріали справи, в подальшому, на виконання умов договору ТОВ "Пропан Трейд" передавався, а ВАТ "Шепетівкагаз" було прийнято на відповідальне зберігання скраплений газ на газонаповнювальну станцію м. Шепетівка, згідно актів прийому-передачі скрапленого газу на зберігання за 2011, 2012 та 2013 роки.
29.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропан Трейд" (позивач, кредитор) та Приватним підприємством "Конструкторське бюро нестандартного спеціалізованого обладнання" (1-й відповідач, поручитель) було укладено договір поруки (далі - "договір поруки"), за умовами якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ПАТ "Шепетівкагаз" (надалі іменується "Боржник") щодо відшкодування вартості продукції неповернутої з відповідального зберігання за договором у сумі 200000 (двісті тисяч) гривень, передбаченим ст. 2 цього договору (надалі іменується "основний договір"). У випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в частині визначеній пунктом 1.1 цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють договір відповідального зберігання №3 від "21" березня 2011 р., укладений між кредитором (в основному договорі іменується "поклажодавець") та боржником (в основному договорі іменується "зберігач").
Позивач зазначає, що за період з 01.08.2013 року по 16.09.2013 року другим відповідачем, всупереч положенням укладеного договору, не виконувались подані позивачем заявки на повернення переданого на зберігання газу, про що складалися відповідні акти про невиконання заявки на відпуск скрапленого газу. На підставі викладеного, позивач прийшов до висновку про втрату другим відповідачем 866,051 тони скрапленого газу, у зв'язку з чим ТОВ "Пропан Трейд" було змушено звернутись з даним позовом до господарського суду Харківської області.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, в силу ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
В ч.ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України закріплено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
З обставин, викладених в позові, вбачається, що позивач посилається на втрату майна переданого на зберігання, тобто, предметом позову є стягнення саме збитків завданих поклажодавцю виходячи з приписів ст. 951 ЦК України, відповідно до частини першої якої, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Згідно п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
При цьому, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 20.12.10р. у справі № 06/113-38).
Таким чином зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві товар який був прийнятий на зберігання, а відшкодувати збитки зобов'язаний лише у випадку втрати (нестачі) або його пошкодження за наявності складу цивільного правопорушення (протиправність, збитки, причинний зв'язок) передбаченого ст. 614 ЦК України.
Аналогічна правова позиція наведена і в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.06.2009 у справі № 3-2189к09.
Оскільки боржником так і не було повернуто переданий на зберігання газ, ТОВ "Пропан Трейд" завернулось у серпні 2015 року з даним позовом до суду, в якому (без урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 30.05.2017р.) просило:
- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача грошові кошти у сумі 200000,00 грн., у вигляді розміру відповідальності поручителя;
- стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на користь позивача збитки у сумі 13223790,50 грн. та штраф у сумі 939665,34 грн.
Колегія суддів наголошує, що всупереч встановленим вимогам пункту 2.5 договору зберігання скрапленого газу №3 від 21.03.2011р. в актах приймання-передачі скрапленого газу на зберігання сторонами не було встановлено вартості (ціни) продукту, яка повинна вказуватись обов'язково, що підтверджується матеріалами справи.
При цьому, збитки та штраф були нараховані позивачем у зв'язку з втратою 2-м відповідачем 866,051 тони скрапленого газу, виходячи із того, що ціна 1 тони газу складає 15500,00 грн.
Я вже було зазначено, 11.05.2017р. та 22.05.2017р. 2-й відповідач надав клопотання (вх.№№ 15047 та 16528) про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що у справі №924/1925/15 про банкрутство ПАТ "Шепетівкагаз" була укладена мирова угода.
Колегія суддів, дослідивши клопотання 2-го відповідача про припинення провадження у справі, зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.01.2016 порушено провадження у справі № 924/1925/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз".
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у відповідній редакції (далі - "Закон про банкрутство"), у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.
Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання (частина 2 вказаної статті).
Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову (частина 3 вказаної статті).
У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (частина 4 вказаної статті).
При цьому, статтею 23 вказаного Закону визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
06.07.2016р. ТОВ "Пропан Трейд" надіслало на адресу господарського суду Хмельницької області заяву про визнання кредиторських вимог до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" у справі №924/1925/15 на суму 14363455,84 грн., з яких 13423790,50грн. - збитки, 939665,34 грн. - штраф. Вказані вимоги 2-й відповідач обґрунтовував неналежним виконанням Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" зобов'язань за договором №3 зберігання скрапленого газу від 21.03.2011р. (втратою 2-м відповідачем 866,051 тони скрапленого газу).
Таким чином, позовні вимоги позивача до 2-го відповідача у справі 922/4991/15 в розмірі 14363455,84 грн., з яких 13423790,50грн. збитків та 939665,34 грн. штрафу було включено до заяви позивача про грошові вимоги до 2-го відповідача у розмірі 14363455,84 грн. та пред'явлено в рамках справи № 924/1925/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз".
Ухвалою господарського суду Хмельницької області у справі №924/1925/16 від 06.02.2017р., залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2017р., відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропан Трейд" про визнання грошових до боржника - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" в сумі 14363455,84 грн.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06.02.2017р., яка була залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2017р., затверджено мирову угоду у справі №924/1925/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз", укладену 17.06.2016р. між боржником - Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" та кредиторами.
В ч. 4 ст. 83 Закону про банкрутство закріплено, що у випадках, передбачених пунктами 4 - 7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Господарським судом Хмельницької області в ухвалі про затвердження мирової угоди від 06.02.2017р., зокрема, вирішено: провадження у справі №924/1925/15 припинити; дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, який введено ухвалою суду від 16.01.2016 року припинити; вимоги конкурсних кредиторів до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" , які не були заявлені в установлений Законом про банкрутство строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Згідно зі ст.77 Закону про банкрутство, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів. Власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника має право брати участь в обговоренні умов мирової угоди в процедурах санації та ліквідації. Арбітражний керуючий зобов'язаний попередньо погоджувати мирову угоду з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків. Цей орган у десятиденний строк з дня одержання проекту мирової угоди зобов'язаний його розглянути та надати свій висновок про погодження або відмову у погодженні мирової угоди. З прийняттям рішення про укладення мирової угоди припиняється дія процедур розпорядження майном боржника, санації та ліквідації. Якщо мирова угода містить умови про виконання зобов'язань боржника третьою особою, то така мирова угода має бути підписана з боку третьої особи.
У частині 1 ст.78 Закону про банкрутство закріплено, що мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Законом.
Отже, ухвала суду про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід процедури банкрутства, визначає спосіб та порядок погашення конкурсної заборгованості між боржником та кредиторами в добровільній формі з дотриманням положень цивільного законодавства, в якій необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (зокрема, відповідність нормам законодавства положень мирової угоди, дотримання порядку укладення мирової угоди), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
За приписами ст. 1 Закону про банкрутство, погашеними визнаються задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до Закону вважаються погашеними.
Згідно з ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняються за домовленістю сторін.
Одним з різновидів домовленості сторін, як підставою припинення зобов'язання є новація зобов'язання - заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (ч. 2 ст. 604 ЦК України)
З припиненням первісного зобов'язання пов'язано правило про те, що новація припиняє і дію додаткових зобов'язань щодо нього (ч. 4 ст. 604 ЦК України).
Отже, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування граничного строку для подання заяви з вимогами до боржника.
Водночас, колегія суддів зазначає, що укладення мирової угоди між боржником і кредитором у справі про банкрутство є новацією з тих підстав, що в даному випадку, новація не припинила правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припинена, виникло узгоджене сторонами нове зобов'язання.
За таких обставин, твердження позивача про те, що відхилення судом заяви з вимогами до боржника під час розгляду справи про банкрутство боржника не може бути підставою для припинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України є такими, що не відповідають дійсності.
Судова колегія звертає увагу, що станом на час розгляду даної справи, ухвала господарського суду Хмельницької області у справі №924/1925/16 від 06.02.2017р. про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропан Трейд" про визнання грошових до боржника та ухвала господарського суду Хмельницької області у справі №924/1925/16 від 06.02.2017р. про затвердження мирової угоди у справі №924/1925/15 про банкрутство боржника є такими, що набрали законної сили.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Враховуючи викладене, у господарського суду наявні підстави для припинення провадження у даній справі в частині стягнення збитків в сумі 13223790,50 грн. та 939665,34 грн. штрафу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказані вимоги ТОВ "Пропан Трейд" були розглянуті та відхилені господарським судом Хмельницької області під час розгляду справи № 924/1925/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз", а зі змісту мирової угоди від 17.06.2016р. між боржником (2-м відповідачем) та кредиторами слідує, що вимоги шостої черги підлягають списанню.
Як вже було зазначено, 30.05.2017р., через канцелярію суду, представником позивача надано заяву про збільшення позовних вимог (вх. 17909), в якій позивач, у зв'язку зі зміною ринкової вартості 1 тонни продукту, станом на час слухання справи, просив стягнути з ПАТ "Шепетівкагаз" на користь ТОВ "Пропан Трейд" збитки в сумі 16454969,00 грн. та штраф у сумі 1151847,83 грн.
Таким чином, позивач, в обґрунтування збільшення розміру збитків на 3231178,50 грн. та штрафу на 212182,49 грн., посилається на подорожчання вартості 1 тонни скрапленого газу. Позивач зазначає, що станом на 10.05.2017р., вартість 1 тонни скрапленого газу складає 19000,00 грн. В підтвердження вартості 1 тонни скрапленого газу, станом на 10.05.2017р., позивачем був наданий лист ПП "Науково-технічний центр "Псіхєя" № 74 від 13.05.2017р., в якому зазначено, що за результатами цінового моніторингу ПП "Науково-технічний центр "Псіхєя" середній рівень цін комерційних пропозицій трейдерів на ринку нафтопродуктів України на партії скрапленого газу марки СПБТ згідно з ДСТУ 4047-2001 з відвантаженням автотранспортом станом на 10.05.2017 р. з базисом поставки ЕХW ГНС Шепетівка на умовах передплати 100% склав 19000 грн/т (з урахуванням ПДВ 20%). За вказаним базисом відвантажувала одна компанія.
Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів, дослідивши вказаний лист, критично ставиться до зазначеної в цьому листі інформації, оскільки зазначена в ньому вартість 1 тонни скрапленого газу в розмірі 19000,00 грн., станом на 10.05.2017р., не підтверджується жодним належним та допустимим доказом а тому такі обставини, відповідно до положень ст. 32, 34, 43 ГПК України, не приймаються судовою колегією до уваги.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 3231178,50 грн. та штрафу в сумі 212182,49 грн. підлягають відхиленню у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Щодо вимоги про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача грошових коштів в сумі 200000,00 грн., у вигляді розміру відповідальності поручителя, судова колегія зазначає наступне.
Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
У ст. 553 ЦК України поруку визначено як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, і в даному випадку, порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 17.01.2011 р. у справі № 3-62г10.
Враховуючи припинення провадження у даній справі в частині стягнення збитків в сумі 13223790,50 грн. та 939665,34 грн. штрафу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, беручи до уваги відмову у задоволенні позову в частині стягнення збитків в сумі 3231178,50 грн. та штрафу в сумі 212182,49 грн., вимога про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача грошових коштів в сумі 200000,00 грн. підлягає відхиленню, оскільки має похідний характер від зазначених вимог.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В зв'язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, сплачені судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В частині стягнення збитків в сумі 13223790,50 грн. та 939665,34 грн. штрафу - провадження у справі припинити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
В частині стягнення збитків в сумі 3231178,50 грн. та штрафу в сумі 212182,49 грн. - відмовити у задоволенні позову.
В частині солідарного стягнення з Приватного підприємства "Конструкторське бюро нестандартного спеціалізованого обладнання" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропан Трейд" грошових коштів у сумі 200000,00 грн., у вигляді розміру відповідальності поручителя, - відмовити у задоволенні позову.
Повне рішення складено 01.06.2017 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6
справа № 922/4991/15