61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
01.06.2017 Справа № 905/623/17 Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Говор О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом: KZTS Холдінгс ЛТД, м. Нікосія, Кіпр
до відповідача 1: ОСОБА_1 акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування”, м. Краматорськ
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Северсталь Дистрибуція”, м. Дніпро
про визнання недійсним договору поставки №7056 від 08.11.2013
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю;
від відповідача 2: ОСОБА_3 - за довіреністю.
Суть спору: Позивач, KZTS Холдінгс ЛТД, м. Нікосія, Кіпр, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, ОСОБА_1 акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування”, м.Краматорськ, Товариства з обмеженою відповідальністю “Северсталь Дистрибуція”, м.Дніпро про визнання недійсним договору поставки №7056 від 08.11.2013.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при укладанні між відповідачами договору поставки №7056 від 08.11.2013 директор відповідача 1 перевищив надані йому Статутом ПАТ “КЗВВ” повноваження, оскільки при укладанні договору не була отримана згода ОСОБА_4 ради.
Разом з позовною заявою від позивача надійшла заява про вжиття запобіжного заходу від 17.03.2017 (заходи до забезпечення позову), в якому позивач на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України просить зупинити стягнення на підставі наказу з примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/401/15-г від 23.02.2016.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.03.2017 порушено провадження по справі № 905/623/17.
Позивач в судовому засіданні 20.04.2017 наполягав на задоволенні позовних вимог.
У відповідності до відзиву відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю “Северсталь Дистрибуція”, м. Дніпро №127 від 28.03.2017, який надійшов через канцелярію суду 30.03.2017, відповідач 2 вважає вимоги позивача безпідставними та незаконними з наступних підстав: умови спірного договору виконувались як відповідачем 2 так і відповідачем 1, відповідач 1 не повідомляв про існування обмеження повноважень свого директора ОСОБА_5, а факт укладання договору, документів до нього та проведення розрахунків за цим договором не визивав у відповідача 2 будь-яких сумнівів щодо повноважень директора на підписання договору; в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не міститься відомостей щодо обмеження повноважень керівника відповідача 1 на укладання договору; а згідно аудиторського висновку за 2013р. рішенням загальних зборів акціонерів №35/2013 від 19.04.2013 відповідача 1 затверджено попередньо схвалити значні правочини, зокрема, купівля-продаж (постачання) майна та надано повноваження щодо підписання правочинів виконавчому органу - директору.
18.04.2017 від відповідача 2 до канцелярії суду надійшли доповнення до відзиву №151 від 12 квітня 2017р., в яких зазначено про відсутність в позовній заяві та доданих до неї документах обґрунтованого порушення прав та законних інтересів позивача при укладанні відповідачами договору поставки №7056 від 08.11.2013. Також зазначено, що даний правочин вважається схваленим у відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, оскільки умови договору поставки виконувались як відповідачем 2, так і відповідачем 1. Зазначення позивачем в позовній заяві про те, що представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, та посилання при цьому на п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ №11, на думку відповідача 2, не може прийматись до уваги, оскільки вказаним пунктом зазначається визнання правочинів недійсними на підставі статей 230-233 ЦК України, в той же час позивач як підставу визнання спірного договору недійсним вказує ч. 1, 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач 2 просить суд застосувати строк позовної давності у відповідності до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.
18.04.2017 відповідач 2 звернувся до суду з заявою щодо застосування строків позовної давності. Заява вмотивована тим, що спірний договір було укладено 08.11.2013, отже загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про визнання недійсним договору сплив 08.11.2016. В той час, як позовну заяву було подано у березні 2017 року.
Відповідач 1, Публічне акціонерне товариство “Краматорський завод важкого верстатобудування”, м. Краматорськ у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечив, 01.06.2017 надав суду письмові пояснення №34 від 01.06.2017, в яких відповідач 1 зазнчив, що вважає позов не необґрунтованим з наступних підстав: наявність протоколу №98 засідання ОСОБА_4 ради ПАТ «КЗВВ» про надання згоди на підписання з ТОВ “Северсталь Дистрибуція” додаткової угоди №2 до договору №7056 від 08.11.2013; товар за договором був отриманий; рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2016 по справі №908/401/15-г про стягнення заборгованості з відповідача 1 на користь відповідача 2 набрало законної сили.
Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи продовжувався на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:
08.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Северсталь-Україна» (постачальник) (правонаступником якого є ТОВ «Северсталь Дистрибуція» згідно з п. 1.2 Статуту ТОВ «Северсталь Дистрибуція», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Северсталь Дистрибуція» протокол №3/2016 від 31.05.2016) та відповідачем 1, ОСОБА_1 акціонерним товариством “Краматорський завод важкого верстатобудування”, м.Краматорськ, (покупець) укладено договір поставки №7056, за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію, іменовану надалі товар.
З боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Северсталь-Україна» (постачальник) договір підписаний директором ОСОБА_6, з боку ОСОБА_1 акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування”, м. Краматорськ директором ОСОБА_5
До договору сторони підписали специфікації:
- №7056/0001 від 08.11.2013 на поставку товару (листова сталь) на суму 2608216,25грн. з ПДВ, умови оплати: 20% передоплата протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату, інші 80% оплачуються протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання товару покупцем;
- № 7056/0002 від 12.12.2013 р. на поставку товару (листова сталь) на суму 2631660,89грн., умови оплати: 20% передоплата протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату, інші 80% оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дати письмового повідомлення про відвантаження товару із заводу-виробника.
Сторонами укладені до договору додаткова угода №1 від 25.11.2013 та додаткова угода №2 від 24.01.2014.
Згідно додаткової угоди №2 від 24.01.2014 до договору сторони збільшили суму договору до 10000000,00 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.02.2016 по справі №908/401/15-г позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Северсталь Дистрибуція”, м. Дніпро до ОСОБА_1 акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування”, м. Краматорськ задоволено частково, стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування”, м.Краматорськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Северсталь Дистрибуція”, м. Дніпро за договором№7056 від 08.11.2013 основний борг у сумі 3855246,02грн., інфляційні втрати в сумі 473366,78 грн., 3% річних в сумі 55772,03 грн., пеню в сумі 100000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 73080,00 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.02.2016 по справі №908/401/15-г, яке має преюдиціальне значення для цієї справи встановлено наступне: на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5261038,17грн., що підтверджується видатковими накладними: №155 від 23.01.2014 р. на суму 498877,62 грн. (рахунок на оплату №1551 від 13.12.2013 р.); №156 від 23.01.2014 р. на суму 978189,24 грн. (рахунок на оплату №1465 від 21.11.2013 р.); №176 від 27.01.2014 р. на суму 460181,02 грн. (рахунок на оплату №1551 від 13.12.2013 р.); №232 від 30.01.2014 р. на суму 860850,74 грн. (рахунок на оплату №1465 від 21.11.2013 р.); №392 від 12.02.2014 р. на суму 110642,58 грн. (рахунок на оплату №1551 від 13.12.2013 р.); №389 від 12.02.2014 р. на суму 396374,86 грн. (рахунок на оплату №1465 від 21.11.2013 р.); №608 від 01.03.2014 р. на суму 386931,07 грн. (рахунок на оплату №1465 від 21.11.2013 р.); №698 від 01.03.2014 р. на суму 1087780,66 грн. (рахунок на оплату №1551 від 13.12.2013 р.); №720 від 03.03.2014 р. на суму 481210,38 грн. (рахунок на оплату №1551 від 13.12.2013 р.). Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 1405792,15 грн., сплативши 22.11.2013 р. суму 521643,25 грн. по рахунку №1465 від 21.11.2013 р., 19.12.2013р. суму 526332,00 грн. по рахунку №1551 від 13.12.2013р., 17.02.2014 р. суму 200000,00 грн. з посиланням на договір №7056 від 08.11.2013 р., 20.02.2014 р. суму 70000,00 грн. по рахунку №126 від 11.02.2014 р. за договором №7056 від 08.11.2013 р., 24.02.2014 р. 87609,89 грн. по рахунку №126 від 11.02.2014 р. за договором №7056 від 08.11.2013 р., 26.01.2015 р. - суму 207,01 грн. за договором №7056 від 08.11.2013 р., що підтверджується виписками по рахунку позивача. Сума несплаченого товару складає в розмірі 3855246,02 грн
Згідно п. 9.1. статуту ОСОБА_1 акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування”, затвердженого загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” протокол від 26 квітня 2011 року №33/2011 (чинний на момент укладання спірного правочину, надалі -Статут) органами управління та контролю товариства є: Загальні збори акціонерів (вищій орган товариства), ОСОБА_4 рада; Директор; Ревізійна комісія.
До повноважень вищого органу товариства загальних зборів акціонерів згідно до приписів 10.2.18 Статуту відноситься прийняття рішень про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.
Згідно п.11.11.2.21 Статуту до виключної компетенції ОСОБА_4 належить надання згоди директору на укладання від імені товариства будь-яких правочинів (у т.ч. договорів, угод попередніх договорів) у вигляді однієї операції у сумі, що перевищує 500000,00 гривень, або еквівалент відповідної суми в іноземній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку України, зокрема, щодо операцій, безпосередньо пов'язаних з виробництвом та реалізацією Товариством власної продукції, включаючи, закупівлю основних видів сировини та витратних матеріалів для її виготовлення.
Пунктом 12.6.1. зазначеного Статуту передбачено, що директор має право самостійно приймати рішення про укладання від імені Товариства будь-яких правочинів (у т.ч. договорів, угод, попередніх договорів) у вигляді однієї операції у сумі, що не перевищує 500000,00 гривень, або еквівалент відповідної суми в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України.
За твердженням позивача, який є акціонером ОСОБА_1 акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” договір поставки №7056 від 08.11.2013 укладено директором ОСОБА_1 акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування”, м. Краматорськ з перевищенням повноважень, оскільки згода ОСОБА_4 на укладання цього правочину відсутня, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з вимогами про визнання спірного договору недійсним.
Проаналізувавши надані сторонами судового процесу докази та пояснення, дослідивши та з'ясувавши всебічно та у повній мірі обставини справи, з якими закон пов'язує недійсність договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, в контексті приписів яких в редакції на момент укладання спірного договору, судом буде здійснюватися оцінка правомірності та обґрунтованості заявлених вимог.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Аналогічна позиція також викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009 № 9, відповідно до якої угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Положеннями ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Таким чином, особа, яка заявляє вимогу про визнання недійсним правочину, стороною якого не являється, повинна довести, яким чином оспорюваний договір порушує її права та охоронювані законом інтереси, а суду необхідно перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав такої особи.
За ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом наведених норм, право на звернення до господарського суду з позовом процесуальний закон пов'язує з наявністю суб'єктивного матеріального права та інтересу, що порушуються або не визнаються, та на захист яких подано позов. За наявності такого права та інтересу спір підлягає розгляду судом по суті, а порушене право - захисту.
Водночас, відсутність права та охоронюваного законом інтересу у заявника або недоведеність факту його порушення є підставою для відмови у позові.
Керуючись позицією Верховного Суду України, викладеною в абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму "Про практику розгляду судами корпоративних спорів"№13 від 24.10.2008, суд повинен з'ясувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
При цьому, відповідно до п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року N 13, законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Так, наведене дає підстави для висновку, що позов про визнання недійсним договору, поданий не стороною такого договору, проте обґрунтований порушенням корпоративних прав позивача, підвідомчий господарському суду, при цьому, однак, викладені вище правові позиції Верховного Суду України не містять висновків про те, що наявність корпоративних прав звільняє позивача від обов'язку доведення порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів при поданні позову про визнання правочину, стороною якого він не є, недійним.
Учасник акціонерного товариства в силу норм ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» та ст. 167 Господарського кодексу України має право реалізовувати свої корпоративні права та зокрема брати участь в управлінні товариством, що здійснюється через відповідні органи управління.
У Рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 у справі №1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.
Відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.
До повноважень вищого органу товариства загальних зборів акціонерів згідно до приписів 10.2.18 Статуту відповідача 1 відноситься прийняття рішень про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.
За даними Аудиторського висновку Аудиторської фірми в формі ТОВ «Ніка-аудит» вартість активів відповідача 1 станом на 01.01.2013 складає 770717000,00грн., тобто 25 відсотків вартості активів - 192679250,00 грн., отже договір поставки № 7056 від 08.11.2013 не є значним правочином та до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства не належить прийняття рішення про вчинення означеного правочину.
Матеріалами справи підтверджено, що в рамках умов договору поставки №7056 від 08.11.2013 відповідач 1 отримав товар, та відповідно використав його для власних потреб.
На підставі вищевикладеного, судом порушення прав позивача, як акціонера Товариства, наявність негативних наслідків для позивача внаслідок укладення відповідачем спірного правочину не встановлено.
Відповідно до приписів п.п. 11.11.2.21, 12.6.1. Статуту ОСОБА_1 акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування”, м. Краматорськ директор має право укладати правочини без згоди ОСОБА_4 ради у вигляді однієї операції у сумі, що не перевищує 500000,00 гривень, суд зазначає, при цьому загальна вартість договору поставки №7056 від 08.11.2013 перевищує вказану суму.
Припис абзацу першого частини третьої статті 92 Цивільного Кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
У зв'язку з наведеним слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» станом на 08.11.2013 відсутні будь-які обмеження керівника щодо представництва від імені юридичної особи.
Питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Частина третя статті 92 ЦК встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Разом із тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності у поведінці третьої особи несе юридична особа.
Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді.
Публічне акціонерне товариство “Краматорський завод важкого верстатобудування”, м. Краматорськ в рамках договору поставки №7056 від 08.11.2013 прийняло товар від Товариства з обмеженою відповідальністю “Северсталь Дистрибуція”, м. Дніпро будь-які претензії щодо якості, кількості та асортименту поставленого товару в матеріалах справи відсутні, а відтак зазначене свідчить про добросовісність поведінки відповідача 2 як при укладанні так і при виконанні договору.
Частиною першою статті 241 ЦК України встановлено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до Протоколу №98 від 27.12.2013 засідання наглядової ради ОСОБА_1 акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” вирішено дати згоду на підписання з ТОВ “Северсталь-України” додаткової угоди №2 до договору №7056 від 08.11.2013 про збільшення суми договору на 10000000,00 грн. та доручити директору ПАТ «КЗВВ» ОСОБА_7 підписати з ТОВ “Северсталь-України” додаткову угоду №2 до договору №7056 від 08.11.2013 про збільшення суми договору на 10000000,00 грн.
Отже, надавши згоду на підписання з ТОВ “Северсталь-України” додаткової угоди №2 до договору №7056 від 08.11.2013 про збільшення суми договору на 10000000,00 грн., наглядова рада фактично погодила і укладений між сторонами договір поставки №7056 від 08.11.2013.
Відповідно до Протоколу № 36/2014 від 28.04.2014 чергових Загальних зборів акціонерів ОСОБА_1 акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування”, м. Краматорськ було вирішено затвердити звіт Директора про фінансово-господарську діяльність товариства за 2013 рік, звіт Ревізора товариства про результати перевірки фінансово-господарської діяльності товариства за 2013 рік, звіт ОСОБА_4 ради за 2013 рік, річні результати і звіти про діяльність товариства за 2013 рік
Відповідно до Протоколу № 37/2015 від 28.04.2015 чергових Загальних зборів акціонерів ОСОБА_1 акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування”, м. Краматорськ було вирішено затвердити звіт Директора про фінансово-господарську діяльність товариства за 2014 рік, звіт Ревізора товариства про результати перевірки фінансово-господарської діяльності товариства за 2014 рік, звіт ОСОБА_4 ради за 2014 рік, річні результати і звіти про діяльність товариства за 2014 рік.
Отже Загальні збори акціонерів ОСОБА_1 акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування”, м. Краматорськ затвердили звіти директора про фінансово-господарську діяльність товариства за 2013-2014 роки, звіти ревізора товариства про результати перевірки фінансово-господарської діяльності товариства за 2013-2014 роки, звіти ОСОБА_4 ради за 2013-2014 роки, річні результати і звіти про діяльність товариства за 2013-2014 роки, що свідчить про погодження в тому числі договору поставки №7056, який був укладений в 2013 році та виконувався в 2014 році.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, позивачем не наведено суду факт порушення його прав при укладанні спірного договору, не представлено правових підстав щодо невідповідності укладеного договору вимогам чинного законодавства, що мало б наслідком його недійсність, а тому позовні вимоги KZTS Холдінгс ЛТД, м. Нікосія, Кіпр, до відповідачів ОСОБА_1 акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування”, м.Краматорськ, Товариства з обмеженою відповідальністю “Северсталь Дистрибуція”, м.Дніпро про визнання недійсним договору поставки №7056 від 08.11.2013 задоволенню не підлягають.
Посилання відповідача 2 на пропущення позивачем строку позовної давності судом до уваги не прийнято, адже позовна давність це строк, впродовж якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права чи охоронюваного законом інтересу. У даному випадку в межах обсягу, предмету та підстав позовних вимог порушення прав позивача не вбачається.
Розглянув заяву про вжиття запобіжного заходу від 17.03.2017 (заходи до забезпечення позову), в якому позивач просить зупинити стягнення на підставі наказу з примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/401/15-г від 23.02.2016 суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Предметом судового розгляду у справі № 905/623/17 є вимога немайнового характеру про визнання недійсним договору поставки №7056 від 08.11.2013
Отже, незалежно від результатів вирішення господарським судом спору у даній справі, видача наказу та примусове виконання рішення за вищевказаними позовними вимогами не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій.
З огляду на викладене, клопотання щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 69, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог KZTS Холдінгс ЛТД, м. Нікосія, Кіпр, до відповідачів ОСОБА_1 акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування”, м.Краматорськ, Товариства з обмеженою відповідальністю “Северсталь Дистрибуція”, м.Дніпро про визнання недійсним договору поставки №7056 від 08.11.2013.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 01.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення буде складено та підписано 06.06.2017.
Повний текст рішення підписаний 06.06.2017.
Суддя Г.Є. Курило