в порядку ч. 3 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України
"29" травня 2017 р. Справа № 591/877/17
З постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 року по справі № 591/877/17 я незгодна, з огляду на наступне.
Як убачається з рішення відповідача МО України (а.с. 15) від 29.12.2016 року № 118 про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі - Постанова № 499), у зв'язку з тим, що інвалідність внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби позивача, наслала пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
Я погоджуюсь з висновком суду про протиправність такого рішення.
Разом з тим, я не погоджуюсь з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність зобов'язання цього відповідача вчинити дії щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, виплата яка, у тому числі, установлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499.
Як убачається із змісту позовних вимог позивача ОСОБА_1, останній вважав, що розмір одноразової грошової допомоги йому повинен бути встановлений саме відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», якою, окрім іншого, збільшені розміри виплат одноразової грошової допомоги.
Оскільки судом не з'ясована суть звернення позивача до відповідача - МО України, з урахуванням змісту позовних вимог позивача, вважаю передчасним рішення суду апеляційної інстанції щодо необхідності застосування положень ч. 2 ст. 11 КАС України та захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у відповідності, окрім іншого, з Постановою № 499.
Також зазначаю, що здійснюючи свою діяльність на основі законодавства, відповідач послуговується тими формами, які визначає законодавець. Дискреційні повноваження відповідача, як встановлене право вибору варіанта рішення, визначене Постановою № 499 (абз 2 п. 7), а так же Постановою № 975 (абз. 2 п. 13).
Суддя
Харківського апеляційного
адміністративного суду Мельнікова Л.В.